ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29.10.2007р.

м.Київ

№ 11/150

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Київенергоремонт»

до	Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про	визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Суддя Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Дупляк С.А.

Представники

від позивача

Кравчук М.М. (предст. за дов.);

від відповідача

Тюшкевич С.І., Хоменко Р.Г. (предст. за дов.).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.10.2007 о 15 год. 28 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 02.11.2007 на 16 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва:

- від 28 вересня 2004 року № 343/23-26200365-15377 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ВАТ "Київенергоремонт" у розмірі 5.930,60 грн.;

- від 01 грудня 2004 року № 343/23-26200365-15377/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ВАТ "Київенергоремонт" у розмірі 5.930,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача безпідставно, всупереч вимогам податкового законодавства, а також законодавства  у сфері патентування деяких видів підприємницької діяльності.

Крім того позивач стверджує, що його скарга на спірні рішення була розглянута з порушенням строку, встановленого  пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, а тому, на думку позивача, така скарга вважається  повністю задоволеною, а податкові повідомлення-рішення –скасованими.

Відповідач позовних вимог не визнав, мотивуючи заперечення наступним.

Спірні повідомлення-рішення ВАТ "Київенергоремонт" були винесені за результатами перевірки позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

Зазначена перевірка здійснена на підставі ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" та Законів України від 06 червня 1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 23 березня 1996р. № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодово-ягідним, алкогольними напоями та тютюновими виробами".

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем  ст. 3, ст. 3-1 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а саме встановлено, що позивач надає платні побутові послуги з прокату транспортних засобів без придбання відповідного торгового патенту, чим порушено ч. 1 ст. 3-1 вказаного Закону в якій зазначено, що патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, гак і за їх межами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 08.09.2004 на територію Структурного      відокремленого підрозділу  "Труханів" ВАТ "Київенергоремонт" (що знаходиться  за адресою:  вул. Паркова дорога, 12) прибули інспектори-ревізори Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва –Лук’яненко А.В. та Хоменко Р.Г. з відповідними посвідченнями на перевірку № 23/52 від 02.09.2004  (ГДПРІ Хоменко Р.Г.) та № 23/53 від 02.09.2004 (Лук’яненко А.В.).

За результатами перевірки позивача вищеназваними представниками ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було складено акт від 08.09.20004 (далі –акт перевірки), в якому в описовій частині зазначено, що на час перевірки база працювала. Згідно з об'явою в куточку споживача вхід на базу за абонементом або за квитком (абонемент дійсний на дві особи), а також - надаються прогулянки та подорожі на яхтах по Дніпру (оренда яхт). Відповідні торгові патенти відсутні. Після пред'явлення службових посвідчень на перевірку службовці ДПІ не допущені до обстеження будь-яких виробничих, складських торговельних, та інших приміщень підприємства. До перевірки не надані будь-які первинні документи (документи на землю, приміщення та інші), документи про отриманні доходи і проведені витрати.

На підставі наведеного у акті перевірки зроблено висновок, що позивач надає платні побутові послуги з прокату транспортних засобів без придбання відповідного торгового патенту, чим порушено ч. 1 ст. 3-1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1999 № 98/96-ВР (із змінами та доповненнями), в якій зазначено, що патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, гак і за їх межами.

Від підписання акта від 08.09.2004 Головний бухгалтер СВП "Труханів" Свінтицька С.Ю. відмовилась, оскільки (як пояснив позивач) ані СВП "Труханів", ані ВАТ "Київенергоремонт" платних побутових послуг з прокату автотранспорту і водного транспорту не надають, перевірка представниками позивача фактично не проводилась, а порушення норм законодавства, вказані в акті, базувались на рекламному оголошенні, що висіло на паркані бази.

При цьому на оголошенні (копія в матеріалах справи) ніяких посилань (ні назви, ні номерів телефонів, ні адреси), які ототожнюють його з СВП "Труханів" ВАТ "Київенергоремонт", немає.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2004 року № 343/23-26200365-15377 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ВАТ "Київенергоремонт" у розмірі 5.930,60 грн.

Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 N 429 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами" (який був чинним на час проведення перевірки позивача) факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суду не надано належних доказі того, що СВП "Труханів" надає платні побутові послуги з прокату автотранспорту, водного транспорту, оскільки як  на власному балансі, так і в  оренді ані автотранспорту, ані водного транспорту у позивача не значилось і не значиться (відповідні довідки та регістри бухгалтерського обліку наявні у справі).

Вище вказані дії відповідача суд вважає неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 3 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.1998 № 817/98 (який був чинним на момент проведення перевірки позивача) та п. 1.3 “Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.1998 № 817/98 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і  проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

а) за  наслідками  зустрічних  перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької  діяльності  норм законодавства;

б) суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов'язкової звітності;

в) виявлено недостовірність  даних,  заявлених  у  документах обов'язкової звітності;

г) суб'єкт  підприємницької  діяльності подав у встановленому порядку скаргу  про  порушення  законодавства  посадовими особами контролюючого  органу  під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

д) у  разі  виникнення  потреби   у   перевірці   відомостей, отриманих  від  особи,  яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності  не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий  письмовий  запит  контролюючого  органу  протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

е) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

В посвідченнях на перевірку № 23/52 від 02.09.2004  (ГДПРІ Хоменко Р.Г.) та № 23/53 від 02.09.2004 (Лук’яненко А.В.) відсутні підстави для проведення позапланової перевірки відносно вимог Указу Президент України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької   діяльності"   від 23.07.1998 № 817/98.

Відповідачем не надано суду доказів того, що на момент проведення перевірки позивача існувала хоча б одна з передбачених п. 3 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” обставин. З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не обґрунтував правомірність своїх дій при призначенні і проведенні позапланової перевірки діяльності позивача.

Суду також не надано і доказів належного повідомлення позивача про проведення перевірки та направлення йому запитів щодо представлення первинних документів господарської діяльності.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 „Порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб”, затвердженого Наказом ДПА України від 01 квітня 2004 року за № 187 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 11 жовтня 2005 року №441), за результатами позапланових перевірок складається акт документальної перевірки із додатками, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх підпункти, пункти і статті.

Згідно з п. 1.4 та Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002 року та  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002р. за № 1023/7311, (далі - Порядок), при проведенні комплексної документальної перевірки складається один зведений акт комплексної перевірки; акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового і валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку передбачають, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований   виклад   виявлених   у  ході  перевірки  фактів порушень,  зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку. За  результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької  діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини).

Як встановлено судом, в акті перевірки не викладено суттєвих обставин діяльності  позивача,  які мають відношення  до  фактів виявленого  порушення ч. 1 ст. 3-1 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", зокрема, відповідачем не вказано на первинні документи чи інші належні докази, що позивач надав платні побутові послуги з прокату автотранспорту, водного транспорту, так як  на своєму балансі та в оренді ні автотранспорту, ні водного транспорту у позивача не значиться.

Згідно з п. 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Оскільки в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних  припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та  різного роду  висновків щодо  дій посадових  осіб  підприємства, суд приходить до висновку, про те, що відповідачем не доведено належним чином того, що позивач надав платні побутові послуги з прокату автотранспорту, водного транспорту.

Відповідачем належним чином не досліджено обставин фінансово-господарської діяльності позивача за перевіряємий період, що призвело до необґрунтованих висновків акта перевірки.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою виконувати надані їм права.

За таких обставин посадові особи податкового органу під час проведення перевірки не мали права самостійно на свій розсуд визначати порушення законодавства у сфері патентування деяких видів підприємницької діяльності.

Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає наступне.

Отримавши перше повідомлення-рішення від 28 вересня 2004 року № 343/23-26200365-15377 ВАТ "Київенергоремонт" направило скаргу до Державної податкової інспекції   у   Дніпровському   районі   м.   Києва   від   01.10.2004   №   03/625 зі своїми запереченнями стосовно акта перевірки та винесеного рішення.

Розгляд скарги було продовжено листом відповідача від 22.10.2004 № 16856/10/23-410.

Рішенням про результати розгляду скарги від 01.12.2004 р. 19213/10/23-410 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва залишила скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з результатами розгляду скарги, керуючись п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", 07 грудня 2004 р. (про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ДПІ у Дніпровському районі м. Києва за вх. № 30033/10 від 07.12.2004) ВАТ "Київенергоремонт" була подана через Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва до Державної податкової адміністрації у м. Києві Апеляційна скарга від 07.12.2004 № 03к/748 на повідомлення-рішення від 28 вересня 2004 р. № 343/23-26200365-1 5377 та від 01 грудня 2004 р, № 343/23-26200365-15377/1.

Проте, апеляційну скаргу від 07.12.2004 № 03к/748 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва не було направлено за належністю до Державної податкової адміністрації у м. Києва, а позивачу надана відповідь від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 14.12.2004 № 19893/10/23-410, в якій відповідач вказав про те, що позивач має звертатись зі скаргою саме до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Як зазначалось вище, відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків вважає,  що  контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під  розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до  п. 5.1 та п. 5.2 "Положення про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 02.03.2001 № 82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.03.2001 № 238/5429, у разі коли орган державної податкової служби надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до органу державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Скарга в письмовій формі може подаватись на ім'я керівника органу державної податкової служби вищого рівня до органу державної податкової служби, рішення якого оскаржується, чи безпосередньо до органу державної податкової служби вищого рівня. Про подання повторної скарги безпосередньо до органу державної податкової служби вищого рівня платник податків зобов'язаний одночасно повідомити орган державної податкової служби, який розглядав первинну скаргу (за місцем взяття на облік платника податків).

Скарга, що надійшла, реєструється в державній податковій адміністрації (інспекції), яка прийняла рішення, що оскаржується, і протягом трьох діб надсилається разом із документами, необхідними для розгляду, до органу державної податкової служби вищого рівня, а саме:

на рішення державної податкової інспекції в районі або місті, міжрайонної або об'єднаної державної податкової інспекції - до державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях;

на рішення державної податкової інспекції в районі міста з районним поділом - до державної податкової інспекції в місті, а в містах Києві і Севастополі - до відповідної міської державної податкової адміністрації;

на рішення державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - до Державної податкової адміністрації України.

Як встановлено судом, позивач 07.12.2004 звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації у м. Києві (як до вищестоящого органу), однак скаргу про перегляд податкового повідомлення - рішення подав до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Вказані дії відповідача цілком відповідають вимогам наведених положень законодавства, однак подана ним повторна скарга контролюючими органами  розглянута не була, та, відповідно, не було прийнято і рішення за результатами розгляду скарги.

Як встановлено судом, апеляційну скаргу від 07.12.2004 № 03к/748 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва не було направлено за належністю до Державної податкової адміністрації у м. Києва, а позивачу надана відповідь від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 14.12.2004 № 19893/10/23-410, в якій відповідач вказав про те, що позивач має звертатись зі скаргою саме до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

ВАТ "Київенергоремонт", в свою чергу, було направлено 22.12.2004 вих. № 07/775 до Державної податкової адміністрації у м. Києві заяву про продовження терміну розгляду апеляційної скарги від 07.12.2004 № 30к/748 (яка на той момент знаходилась в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) з копіями вищезазначеної скарги та додатками.

При цьому позивачем не порушено 10-денний термін для подачі скарги, яку Державна податкова адміністрація у м. Києві в подальшому залишила без розгляду, оскільки апеляційна скарга (вих. № 03к 748), адресована на ДПА у м. Києві, була подана через ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 07.12.2004, а 22 грудня 2004 року до ДПА у м. Києві направлено заяву про продовження терміну її розгляду (вих. № 07/775).

Ці обставини підтверджуються відтиском штампу вхідної кореспонденції ДПІ у Дніпровському районі м. Києва за вх. № 30033/10 від 07.12.2004 на апеляційній скарзі  (вих. № 03к 748) та повідомленням про вручення поштою рекомендованого листа № 572462 про надіслання до ДПА у м. Києві заяву про продовження терміну розгляду скарги (вих. № 07/775) 22.12.2004.

Листом ДПА у м. Києві від 13.01.2005 № 108/10/25-014 в розгляді скарги позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з висновками ДПА у м. Києві, позивачем була подана скарга до Державної податкової адміністрації України від 24.01.2005 № 07/35, яку листом від 02.02.2005 №906/6/25-2215 також залишено без розгляду.

Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо вмотивоване  рішення  за  скаргою  платника  податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку,  продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга  вважається  повністю задоволеною  на  користь  платника  податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її  розгляду  не  було  надіслано  платнику податків до закінчення двадцятиденного  строку,  зазначеного  в  абзаці першому цього підпункту.

Оскільки вмотивоване рішення за повторною скаргою відповідача йому не надсилалась протягом встановленого законом строку,  така  скарга  вважається  повністю задоволеною  на  його користь з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, а тому податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2004 року № 343/23-26200365-15377 та  від 01 грудня 2004 року № 343/23-26200365-15377/1 повинні вважатися нечинними в силу вищевикладених положень законодавства, що, разом з тим, відповідачем не визнається.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що відповідачем при проведені перевірки та складанні акта перевірки вищевказаних вказаних вимог законодавства виконано не було; фактичні обставини справи, що підтверджені представленими позивачем належними доказами, вказують на відсутність визначених зазначеним актом порушень з боку позивача; скарга позивача на спірні рішення була розглянута з порушенням строку, встановленого  законодавством.  

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги адміністративного позову доведеними та обґрунтованими.

Розглядаючи спір по суті, суд також зважає на наступне.

Згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних  повноважень не довів правомірності притятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню..

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірних рішень недійсними, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб’єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст.  20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.  94 КАС України судові витрати позивача в частині сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 28 вересня 2004 року № 343/23-26200365-15377.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 01 грудня 2004 року № 343/23-26200365-15377/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Київенергоремонт»судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                             О.О. Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –02.11.2007.