Справа № 420/14365/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

          09 листопада 2021 року                                                                       м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Укрватт» до          Головного управління ДПС в Одеській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.21 адміністративний позов Приватного підприємства «Укрватт» до      Головного управління ДПС в Одеській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі:

визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питання зупинення реєстрації ПН / РК в ЄРПН № 2944 від 04.06.2021    про відповідність Приватного підприємства «Укрватт» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків;

зобов`язано Головне управління ДПС в Одеській області виключити Приватне підприємство «Укрватт» з переліку ризикових платників податку на додану вартість;

визнано протиправним та скасовано рішення    Головного управління ДПС в Одеській області № 2757408/38194254 від 10.06.21 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 31.05.21, № 2839255/38194254 від 06.07.21 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 01.06.21, № 2907421/38194254 від 27.07.21 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 01.06.21, № 2907420/38194254 від 27.07.21 про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 30.06.21, № 2771964/38194254 від 15.06.21 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.06.21, № 2771962/38194254 від 15.06.21 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 01.06.21, № 2771963/38194254 від 15.06.21 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 01.06.21, № 2907418/38194254 від 27.07.21 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 07.07.21, № 2907419/38194254 від 27.07.21 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 07.07.21, № 2907416/38194254 від 27.07.21 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 07.07.21, № 2907417/38194254 від 27.07.21 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 07.07.21;

зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Приватного підприємства «Укрватт» № 5 від 31.05.21, № 4 від 01.06.21, № 5 від 01.06.21, № 6 від 30.06.21, № 1 від 01.06.21, № 2 від 01.06.21, № 3 від 01.06.21, № 1 від 07.07.21, № 2 від 07.07.21, № 3 від 07.07.21, № 4 від 07.07.21 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію;

стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на користь Приватного підприємства «Укрватт» судові витрати у розмірі 27240 грн (двадцять сім тисяч двісті сорок гривень);

повернуто з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі на користь Приватного підприємства «Укрватт» судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят грн) грн.

При цьому, при ухваленні рішення по суті спору, судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

          З огляду на те, що рішення від 01.11.21 по справі № 420/14365/21 прийнято в порядку письмового провадження, питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі з ініціативи суду розглядається судом без виклику сторін.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Однак в порушення вимог вищезазначеної статті, з боку відповідачів до суду не надійшло клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №  19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

З огляду на матеріали справи, між ПП «Укрватт» та адвокатом Єгоровим О.О. 27.07.21 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 4/21, а додатковою угодою № 1 до нього сторони узгодили гонорар адвоката в розмірі 25000 грн. На підтвердження понесених витрат до суду надано рахунок фактуру № 1 від 11.08.21 на 15 тис. грн та рахунок-фактуру № 2 від 16.08.21 на 10 тис. грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 17.09.21 (представництво та захист інтересів ПП «Укрватт» в ООАС) та платіжне доручення № 2144 від 20.08.21 на суму 25 тис. грн.

Разом з тим, оскільки розмір понесених витрат на правничу допомогу входить до предмету доказування по справі, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи (яка є справою невеликої складності); часом, витраченим адвокатом (справа носить однотипний характер, а категорія спору є поширеною); обсягом наданих послуг, ціною позову (позов немайнового характеру) і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним  розмір витрат правничої допомоги в сумі 3000 грн, які в силу ст. 139 КАС України, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, чиї рішення вимусили позивача звернутися за судовим захистом, тобто з Головного управління ДПС в Одеській області.

Суд також враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Ухвалити по справі № 420/14365/21 додаткове рішення, яким стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, Одеса, Одеська область, 65044; ЄДРПОУ 44069166) на користь Приватного підприємства «Укрватт» (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Будівельників, 21, кв. 170; ЄДРПОУ 38194254) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн (три тисячі гривень).

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Додаткове рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

          Суддя                                                                                                    І.В. Завальнюк