Справа № 196/1131/20

№ провадження 2/196/459/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Руснака А.І.

секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.06.2005 року, виданого Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, за яким заповідав їй належний житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну частку (пай) із земель КСП «Приорільський» с.Цибульківка Царичанського району Дніпропетровської області. Інше майно діда отримала її мати - ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом.

Після смерті ОСОБА_3 у встановлений ст.1269 ЦК України строк прийняла спадщину, подавши до державного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук Світлани Василівни заяву про прийняття спадщини та 23.12.2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину на вказаний житловий будинок. На земельну частку (пай) свідоцтво про спадщину не отримувала, оскільки на той час земельна ділянка визначалась в натурі та виготовлявся державний акт на право власності на землю.

В вересні 2020 року звернулась до державного нотаріуса Фрізен Н.Ю. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1, 7029 га., кадастровий №1225685000-01-004-0061, що розташована на території Цибульківської сільської ради та належить померлому ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА №831596, виданого Царичанською районною державною адміністрацією 22.08.2005 року відповідно до розпорядження голови Царичанської райдержадміністрації від 24.03.2005 року №93-р, але Постановою державного нотаріуса від 22 вересня 2020 року у видачі свідоцтва було відмовлено з тієї причини, що державний акт на земельну ділянку був виданий вже після смерті ОСОБА_3 .

Виготовленням державного акту на земельну ділянку займався орендар ОСОБА_4 за довіреністю на виділ земельної ділянки в натурі та на виготовлення державного акту на земельну ділянку.

На підставі викладеного, прохає визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7029 га, кадастровий №1225685000-01-004-0061, що розташована на території Цибульківської сільської ради та належить померлому ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА №831596, виданого Царичанською районною державною адміністрацією 22.08.2005 року №93-р.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій прохає слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, проте надала суду заяву, в якій прохає слухати справу у її відсутність, позовні вимоги визнає повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

В силу п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Виходячи із змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , виданий відділом реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції Дніпропетровської області 30.06.2005 року), який на день смерті був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якої взодить, зокрема:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 1,7029 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Цибульківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1225685000:01:004:0061, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №831596 від 22серпня 2005 року (а.с.8).

За життя 11 травня 2000 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений в.о.державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори Неклеса О.М., зареєстрований в реєстрі за №790, згідно якого житловий будинок, грошовий внесок в Ощадбанку, земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в КСП «Приорільський» с.Цибульківка Царичанського району Дніпропетровської області, заповів ОСОБА_1 - позивачу по даній справі (а.с.6).

Позивач спадщину прийняла, подавши у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини до державного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук С.В. заяву про прийняття спадщини та 23.12.2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок. При цьому, свої спадкові права на земельну частку (пай) позивач не оформила, оскільки на той час завершувалася процедура приватизації земельної ділянки.

У вересні 2020 року позивач звернулась до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Фрізен Н.Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1, 7029 га, кадастровий №1225685000-01-004-0061, що розташована на території Цибульківської сільської ради та належить померлому ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА №831596, виданого Царичанською районною державною адміністрацією 22.08.2005 року відповідно до розпорядження голови Царичанської райдержадміністрації від 24.03.2005 року №93-р.

Однак, постановою державного нотаріуса від 22 вересня 2020 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу було відмовлено з тієї причини, що Державний акт на земельну ділянку був виданий вже після смерті ОСОБА_3 (а.с.10).

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом положень ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього кодексу).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі і на земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

За вимогами ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 ЗК).

З матеріалів справи вбачається, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 831596 від 22.08.2005р. на ім`я « ОСОБА_3 » виданий 22.08.2005р. на підставі розпорядження голови Царичанської райдержадміністрації від 24.03.2005р. № 93-р, тобто через сім місяців після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

За положеннями ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Про те, що ОСОБА_3 за життя не набув права власності на вищевказану земельну ділянку, крім іншого, підтверджується розпорядженням голови Царичанської райдержадміністрації № 93-р, яке прийнято 24.03.2005р., тоді як ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Отже, ураховуючи, що ОСОБА_3 за життя не набув права власності на земельну ділянку площею 1,7029 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Цибульківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1225685000:01:004:0061, а отже, така не належала спадкодавцю на час відкриття спадщини, а тому суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Крім цього, виходячи з вищенаведених висновків, з огляду на положення ч.4 ст.206 ЦПК України суд не приймає визнання відповідачем заявленого позову про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом, оскільки таке визнання позову не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи встановлені обставини справи та те, що вирішуючи спір по суті суд повинен дослідити матеріали справи, надати правову оцінку наявним у справі доказам та ухвалити рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходити виключно з факту визнання відповідачем позову. Про це вказується також в Постанові Верховного Суду від 16.07.2018 року.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом - відмовити повністю.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.11.2021 року.

Суддя: А.І. Руснак

.