Справа № 463/7292/19                         Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 11-кп/811/538/21         Доповідач: Белена А. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

 головуючого - судді Белени А.В.,

 суддів – Маліновської-Микич О.В., Романюка М.Ф.,

секретаря судового засідання - Сеньків Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12019140040000700 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника- адвоката Пономаренка В.П., на вирок Личаківського районного суду м.Львовавід 20 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Велика Вільшаниця Золочівського району Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, раніше не судженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 – п.9 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю:

прокурора - Дідовського М.Ю.,

захисника – адвоката Пономаренко В.П.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

встановила:

Обвинувачений та його захисник подали апеляційні скарги на вирок Личаківського районного суду м.Львовавід 20 квітня 2021 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 – п.9 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання:

за ч.1 ст.115 КК України - у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі;

за ч.2 ст.15 - п.9 ч.2 ст.115 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,  ОСОБА_1  призначено остаточне покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахується з моменту фактичного затримання, тобто з 20.03.2019 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 залишено без змін до часу набрання вироком законної сили.

Скасовано арешт на майно (речові докази), згідно ухвал слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 22.03.2019 року.

Вирішено питання про речові докази у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить змінити йому покарання на більш м`яке врахувавши, що він є мирна людина, з позитивною характеристикою з місця проживання та роботи, ніколи раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має стареньких батьків; мама пенсіонер а рідний брат інвалід 3 групи від народження, а також має неповнолітню дитину.

Апелянт покликається, що завжди жив по закону, чесно і вчиняти злочин не планував. До загибелі ОСОБА_3 призвели його дії так, як 20.03.2019 року він покликав його, ОСОБА_1 , до себе додому для обговорення по укладанню тротуарної плитки на могилу його дружини. Він був не в доброму настрої, знервований та агресивний, казав що із сином посварився і йому вже надоїло. Бажаючи уникнути конфлікту хотів піти з того місця сказавши, що прийде в інший день, але ОСОБА_4 схопив садові ножиці і накинувся на нього та почав бити. Відповідно спрацював інстинкт самозбереження і почав захищатися, бо злякався за своє життя, потім втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то побачив ОСОБА_4 на підлозі в крові, який не дихав та зрозумів, що це могло статися у наслідок його самооборони. Умислу чи будь-якого мотиву в його діяї не було. Дії ОСОБА_4 пояснити не може, оскільки ввічливо з ним спілкувався. Матеріали справи теж не підтвердили умислу в його діях. Син загиблого також підтвердив, що це його батько запросив для узгодження питання укладання бруківки, але син не говорить всієї правди, бо це через їх сварку батько був таким агресивним.

Апелянт зазначає, що не погоджується з вироком суду через суворість призначеного покарання, не було всеосяжно розглянуто справу і були порушені його права за статтями 17,2, 7, 8, 9, 10 КК України. Не було враховано належно його особу, про те, що у нього є неповнолітня дитина, старенькі батьки, він особа з вищою освітою, до кримінальної відповідальності раніше не притягався, а тому просить суд апеляційної інстанції пом`якшити йому покарання.

Даний вирок оскаржила захисник обвинуваченого – адвокат Пономаренко В.П., який просить вирок суду відносно ОСОБА_1 скасувати та призначити новий судовий розгляд. Вважає, що вирок не відповідає вимогам закону, тобто є не законним, необґрунтованим та не вмотивованим.

Апелянт покликається, що в судовому засіданні суду першої інстанції були допитані потерпілий ОСОБА_5 , свідки, однак ніхто з них не зміг повідомити про обставини смерті ОСОБА_3 і що відбувалося між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , хоча син – ОСОБА_5 , повідомив, що перебував в сусідній кімнаті, чув сварку та бійку між батьком та ОСОБА_1 але через що це сталося йому не відомо.

Апелянт наголошує, що пояснення ОСОБА_1 про те, що він не мав наміру позбавляти ОСОБА_3 життя та про інші обставини тих подій, а також можливого наміру вбити ОСОБА_5 , який кричав, колегія суддів сприйняла критично і не взяла їх до уваги.

Апелянт вважає безпідставним позицію колегії суддів суду першої інстанції щодо не перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 118 КК України чи на ч.1 ст.119 КК України та виправдання обвинуваченого, за ч.2 ст. 15 - п.9 ч.2 ст. 115 КК України, як це просила сторона захисту.

Апелянт наголошує, що експертами, з врахуванням нанесених ран, не встановлено в суді обставин, що мало місце умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони чи вбивство через необережність. У обвинуваченого не виявлено тілесних ушкоджень, які б свідчили про вчинення активних дій відносно нього, в тому числі і нападу.

Апелянт наполягає, що висновки суду, про тілесні ушкодження у ОСОБА_1 викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не звернув уваги на протиріччя в експертизах про те, що в одній експертизі говориться про дві рани, а в іншому висновку експерта зазначено про одне наскрізне колото-різане ушкодження. Ці протиріччя не були усунуті. Речовий доказ – ножиці в судовому засідання не оглядався і підтверджень тому що це саме ті ножиці немає.

Крім того, судом першої інстанції, не було враховано стан здоров`я ОСОБА_3 , який мав шов 21 см післяопераційний, мав виведені трубки з приєднаною ємкістю для рідини, був особою 66 років, пригнічений від смерті дружини. Чи могла людина в такому стані бути агресивною чи ні? Все це не було з`ясовано детально судом.

Апелянт вважає, що вирок відносно ОСОБА_1 в частині опису його дій 20.03.2019 побудований на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на користь такої особи. Зазначає, що тілесні ушкодження у ОСОБА_5 відносяться до легких тілесних ушкоджень та не є небезпечними для життя та здоров`я в момент заподіяння.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1  20 березня 2019 року близько 15 год. 00 хв. прийшов до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проживали ОСОБА_3 та його син ОСОБА_5 . Знаходячись у приміщенні будинку, між ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та ОСОБА_3 виникла розмова, яка в подальшому переросла у сварку, в ході якої ОСОБА_1 відчув неприязнь до ОСОБА_3 , в результаті чого, у нього виник злочинний намір, спрямований на умисне, протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 . Під час конфлікту, що виник раптово, на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, діючи умисно, та свідомо допускаючи наслідки у вигляді протиправного заподіяння смерті ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні будинку, взяв садові ножиці та наніс ОСОБА_3 удари в грудинно-ключичну ділянку і нижню частину передньо-шийної ділянки, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран шиї з ушкодженням її органів, крупних судин, що спричинило зовнішню та внутрішню кровотечу, з потраплянням крові в праву плевральну порожнину, дихальні шляхи, та, як результат, призвело до масивної крововтрати, аспірації крові в дихальні шляхи та гострої дихальної недостатності, які були небезпечними для життя в момент заподіяння, внаслідок яких настала смерть потерпілого, тобто, умисно вбив ОСОБА_3 .

Колото-різана рана передньої поверхні шиї з ушкодженням трахеї та проникаюча колото-різана рана передньо-правої поверхні шиї з ушкодженням 1-го та 2-го ребра, плеври та порушенням цілісності правої плевральної порожнини, ушкодженням судин (яремної вени, гілки правої підключичної артерії - щитоподібного стовбура), ушкодженням правої долі щитоподібної залози, які призвели до масивної крововтрати, аспірації крові в дихальні шляхи та гострої дихальної недостатності за критерієм небезпеки для життя, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному-наслідковому зв`язку із настанням смерті ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України.

Крім цього, 20 березня 2019 року близько 15 год. 00 хв., точного часу у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись у приміщенні будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , після скоєння умисного вбивства ОСОБА_3 , з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, намагаючись приховати раніше скоєний ним злочин, вирішив вчинити вбивство ОСОБА_5 , який застав ОСОБА_1 на місці вбивства його батька ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне, протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5 , з метою приховування вбивства ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні зазначеного будинку, зайшов у кімнату, де на дивані сидів ОСОБА_5 , та підійшовши до нього, наніс останньому декілька ударів рукою в ділянку обличчя, після чого, однією рукою затуляв йому ніс та рот, а іншою рукою намагався скрутити йому голову, щоб ОСОБА_5 не міг дихати. Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, розуміючи, що здійснює посягання на життя іншої людини, передбачаючи його наслідки у вигляді можливого настання смерті та бажаючи їх настання, притискав ОСОБА_5 голову до дивану, тримаючи її рукою, таким чином, не даючи змоги йому дихати.

Внаслідок вчинення таких дій ОСОБА_1 , ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців на чолі справа, в ділянці правого ока, в ділянці кінчика носа, в ділянці правої лопатки, рани під правою бровою, саден в ділянці спинки носа справа і кінчика носа, підшкірних крововиливів в ділянці нижнього краю правої орбіти, які утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, якими могли бути і нігтьові пластини пальців, та внаслідок контактів обличчя і тулуба із тупими предметами, та відносяться до легкого ступеня тяжкості.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 знепритомнів та впав поблизу дивану, що ОСОБА_1 сприйняв, як ознаки настання смерті останнього.

Виконавши усі зазначені вище дії, які ОСОБА_1 вважав необхідними для доведення умисного злочину до кінця, він не довів свій злочинний намір до кінця, спрямований на протиправне позбавлення життя ОСОБА_5 , з причин, що не залежали від його волі, так як ОСОБА_5 вдалося врятуватися та він залишився живим.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 - п.9 ч.2 ст.115 КК України.

Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити та частково підтримав апеляційну скарзу свого захисника в частині перекваліфікації його дій з ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст. 118 або ч.1 ст. 119 КК України, міркування захисника – адвоката Пономаренка В.П., який просив задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі, та не підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку суду кримінальних правопорушень відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.

Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115, п.9 ч.2 ст. 115 КК України.

У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які є в матеріалах кримінального провадження та, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у скоєнні кримінальних правопорушень за статтями зазначеними в обвинувальному акті, судовий розгляд проведено повно та всебічно щодо всіх фактичних обставин справи та обрано покарання в межах санкції статей обвинувачення.

При цьому суд першої інстанції врахував в сукупності всі встановлені обставини подій, які відбулися 20 березня 2019 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 в суді першої інстанції відмовився давати показання, скориставшись ст. 63 Конституції України.

Покликання обвинуваченого ОСОБА_1 на відсутність умислу в його діях та необхідність сприйняття його дій, як самооборону, не знайшло підтвердження ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами і показами учасників судового процесу.

За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України).

Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Згідно з ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).  

Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема, щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Зазначені вище вимоги судом першої інстанції були виконані і суд першої інстанції не знайшов підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 з ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 118 КК України чи на ч.1 ст. 119 КК України та виправдання обвинуваченого за ч.2 ст. 15 - п.9 ч.2 ст. 115 КК України. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - п.9 ч.2 ст. 115 КК України, тобто закінчений замах на умисне вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5 з метою приховати інший злочин.

Апеляційні вимоги захисника обвинуваченого про необхідність скерування кримінального провадження на новий судовий розгляд в суд першої інстанції є безпідставними, оскільки в апеляційній скарзі не наведені підстави для призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 415 КПК України.

Що стосується покликань апелянта про невиявлення у обвинуваченого ОСОБА_1 тілесних ушкоджень вчиненні щодо нього та невідповідність обставин викладених у вироку висновкам експертів щодо кількості ран та ушкоджень в потерпілих, то такі спростовуються дослідженими в судовому засіданні висновками експертів:

- висновком експерта № 192 від 22.03.2019 року, відповідно до якого зазначено, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 виявлені садна на обличчі, на лівій кисті, які утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею та відносяться до легкого тілесного ушкодження. Садно на шкірі верхньої губи справа могло виникнути за 5-6 діб до огляду, інші садна могли виникнути 20.03.2019 року (т.1 а.с.166).

При цьому судом першої інстанції було з`ясовано під час судового розгляду та зазначено у вироку, що в обвинуваченого не виявлено наявних тілесних ушкоджень, які б свідчили про вчинення активних дій відносно нього, в тому числі і нападу;

- висновком експерта № 286/2019 від 22.04.2019 року, згідно з яким зазначено, що смерть ОСОБА_3 настала від колото-різаних ран шиї з ушкодженням її органів, крупних судин, що спричинило зовнішню та внутрішню кровотечу, з потраплянням крові в праву плевральну порожнину, дихальні шляхи, та, як результат, призвело до масивної крововтрати, аспірації крові в дихальні шляхи, та гострої дихальної недостатності. Колото-різана рана передньої поверхні шиї з ушкодженням трахеї та проникаюча колото-різана рана передньо-правої поверхні шиї з ушкодженням 1-го та 2-го ребра, плеври та порушенням цілісності правої плевральної порожнини, ушкодженням судин, ушкодженням правої долі щитоподібної залози, які призвели до масивної крововтрати, аспірації крові в дихальні шляхи, та гострої дихальної недостатності, за критерієм небезпеки для життя мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, утворились від неодноразової дії гострого предмета (чи предметів) та знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті.

У даному висновку експерта зазначено про колото-різані рани шиї, а відповідно мова йде про декілька тілесних ушкоджень, які утворились від неодноразової дії гострого предмета. Відтак даний висновок експерта та інші висновки експертів, які були проведені з різних ракурсів та по різних вихідних даних в своїй сукупності не суперечать один одному, а навпаки доповнюють зображаючи загальну карти злочину. Дані висновки були предметом дослідження в суді першої інстанції і ніхто з учасників процесу не висловив не згоду з їх висновками. Всі матеріали справи були надані учасникам процесу для ознайомлення, відповідно сторона захисту мала можливість з`ясувати всі розбіжності по справі під час ознайомлення і з`ясувати в ході судового розгляду, однак такі питання ні в кого не виникали;

- висновком експерта № 193 від 22.03.2019 року, відповідно до якого зазначено, що в ОСОБА_5 при обстеженні лікарями 3-ої поліклініки, 20.03.2019 року було відмічено наявність саден у лобній ділянці справа, на грудях зліва, рани на верхній повіці правого ока, «гематоми» в ділянці правого ока, в ділянці крил носа. На момент проведення судово-медичної експертизи виявлено: синці на чолі справа, в ділянці правого ока, в ділянці кінчика носа, на грудях зліва, в ділянці правої лопатки, рану під правою бровою, садна в ділянці спинки носа справа і кінчика носа, підшкірні крововиливи в ділянці нижнього краю правої орбіти, на грудях справа. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, тупих предметів з обмеженою поверхнею, якими могли бути і нігтьові пластини пальців та внаслідок контактів обличчя і тулуба з тупими предметами, могли виникнути 20.03.2019 року, як вказує потерпілий, відносяться до легкого ступеня тяжкості (т.1 а.с.162-163).

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона була залучена понятою під час огляду місця події. З обвинуваченим вона не знайома, перший раз його побачила на горищі будинку. Під час огляду місця події, у коридорі вона побачила тіло чоловіка, біля тіла знаходилися садові ножиці та було багато крові. В подальшому, вона була присутня під час огляду працівниками поліції усіх приміщень будинку, останнє приміщення, яке оглядалося було горище. Піднявшись на горище, вона побачила обвинуваченого, який лежав на підлозі.

Покликання захисника обвинуваченого на те, що в суді першої  інстанції  не був оглянутий  речовий  доказ – ножиці,  то  таке є  безпідставним, оскільки  ніхто  з   учасників   процесу в судовому засіданні не висловив сумніву в тому, що саме ножиці, виявлені працівника поліції  біля трупу та вилучені в ході слідчих дій,  були предметом скоєння  злочину.

Отже апеляційні вимоги захисника обвинуваченого були предметом дослідження в суді першої інстанції і всім обставинам справи та наявним в кримінальному провадженні документам було надано належну, правову оцінку у відповідності до чинного національного законодавства.

З зазначеними вище висновками погоджується і колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», - відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.

Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 судом першої інстанції належно враховано всі обставини, передбачені ст. 65 КК України та дотримано принципів призначення покарання.

Тож, враховано тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими та вчинені проти життя та здоров`я осіб, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків - позбавлення життя людини та заподіяння потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, спосіб вчинення злочинів і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення злочинів, суспільну небезпеку вчинених ним злочинів, обвинувачений у вчиненому не розкаявся, дані про особу обвинуваченого, зокрема те,що ОСОБА_1 розлучений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, раніше не суджений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст.66 КК України, не встановлено. Відповідно до ст.67 КК України, обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , визнається вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю, вчинення кримінальних правопорушень особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння (підтверджено показаннями потерпілого та свідків).

Із врахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання у межах санкцій частин статей обвинувачення..

На думку колегії суддів призначене обвинуваченому покарання у конкретному випадку не є надмірним за видом та розміром, а є виваженим, достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає принципам призначення покарання, й відповідає меті покарання.

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Доводи апеляційних скарг правильних висновків суду не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження у суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим, а призначене покарання відповідає особі обвинуваченого, відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

постановила :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Пономаренка В.П. - залишити без задоволення .

Вирок Личаківського міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2021 року відносно ОСОБА_1 , засудженого за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.2 ст.15, п.9 ч.12 ст. 115 КК України - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою з моменту отримання копії рішення.

Головуючий:    

Судді: