ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2021 року                                                                 м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №510/1058/20

Апеляційне провадження №22-ц/813/8123/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів-Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Болдирєвої  Дарії  Ігорівни в інтересах  ОСОБА_1 на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 29 березня 2021 року, постановлене під головуванням судді Дудника В.І.,  

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

В червні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила стягнути з відповідача 23 500 грн. в якості компенсації 1/2 частини вартості автомобіля.

В обґрунтування позову посилалась на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 червня 2012 року, який розірвано рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року.

Посилаючись на те, що придбаний у шлюбі автомобіль марки BMW 318І, 1985 року випуску, є спільною сумісною власністю подружжя, який, після розірвання шлюбу, відповідач продав без її згоди за 47 000 грн., ОСОБА_2 просила задовольнити її позов (т.1 а.с.1-6,110).

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 29 березня 2021 року позов задоволено.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя - автомобіля марки BMW 318І, 1985 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , сірого кольору, стягнуто з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 23 500 грн. та судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року про розірвання шлюбу встановлено, що з початку вересня 2016 року сторони проживають окремо, сумісного господарства не ведуть. Спірний автомобіль марки придбаний ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 серпня 2016 року, тобто до дати фактичного розпаду сім`ї, а тому автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, який проданий відповідачем за 47 000 грн. без згоди позивача (т.1 а.с.213-216).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат відповідача ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм   матеріального  та процесуального права.

На обґрунтування скарги, зокрема, зазначила, що судом не враховано, що:

- 28 липня 2011 року, тобто до реєстрації шлюбу з позивачем, відповідач за особисті кошти придбав автомобіль Geely Emgrand ЕС-7, 2011 р.в.;

- вказаний автомобіль проданий  відповідачем за 12 500  доларів США, за рахунок яких 12 серпня 2016 року він придбав автомобіль BMW 3181, 1985 р.в., за 2 000 доларів США, а решту коштів використав на потреби сім`ї;

- позивач не мала жодних претензій щодо особистого майна відповідача (автомобіля), зібрала свої речі та переїхала разом з дітьми до батьків;

- спірний автомобіль є особистою приватною власністю відповідача, а тому вимоги позивача щодо поділу спільного сумісного майна подружжя є безпідставними (т.1 а.с.221-224).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Чумаченко С.О. послався на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами не лише факт продажу автомобіля Geely Emgrand ЕС-7, 2011 р.в., а й те, що саме за отримані кошти від його відчуження придбаний автомобіль BMW 3181, 1985 р.в. Крім того, у відзиві порушено питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 14 000 грн. (т.2 а.с.21-25).

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу адвокат відповідача Болдирєва Д.І., крім доводів, що містяться у скарзі, зазначила про сплив позовної давності для звернення до суду, що витрати позивача на правову допомогу у розмірі 14 000 грн. не доведено (т.2 а.с.33-37).

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 , представника позивача ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Згідно договору купівлі - продажу від 28 липня 2011 року ОСОБА_1 придбав у ПП «АІС АВТО-ЮГ» автомобіль марки Geely Emgrand ЕС-7, 2011 року виготовлення, за 110 900 грн.(т.1 а.с.161-165).

16 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (до шлюбу- ОСОБА_5 ) укладено шлюб (т.1 а.с.14).

Сторони мають дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.17-18 ).

З листа Територіального сервісного центру МВС України №5151 від 26 травня 2020 року вбачається, що згідно ЄДР МВС України транспортний засіб BMW 318І, державний номер НОМЕР_3 , 12  серпня 2016 року  на підставі договору купівлі-продажу в ТСЦ №5142 зареєстрований за ОСОБА_1 , а 30 травня 2019 року вищезазначений транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу в ТСЦ №5141 перереєстровано на ОСОБА_8 (т.1 а.с.19).

Згідно договору купівлі-продажу 5141/2019/1491599, який наданий до суду Територіальним сервісним центром МВС №5141 Головного сервісного центра МВС від 11 вересня 2020 року, ОСОБА_1 продав ОСОБА_8 30 травня 2019 року автомобіль марки BMW 318І, державний номер НОМЕР_4 , за 47 000 грн.(т.1 а.с.19,93-94).

Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дочки та сина в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн. до їх повноліття. Вказаним рішенням суду встановлено, що сторони з вересня 2016 року не підтримують  стосунки, мешкають окремо, що визнають обидві сторони, що ОСОБА_1  є батьком неповнолітніх  дітей сторін, які народилися у шлюбі (т.1 а.с.15-16).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно п.1ч.1ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Згідно роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пп.23,24 постанови №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (далі-Пленум ВСУ №11), вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

- час набуття майна,

- кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

У зв`язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу (фактичних шлюбних відносин), але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

У ст.60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України.

Так, ч.1 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України   від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду  від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року  у справі № 404/1515/16-ц.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст.372 ЦК України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

В силу ч.4 ст. 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно роз`яснень, наданих у п.30 постанови Пленуму №11, у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Таким чином, установивши, що автомобіль BMW 318І державний номер НОМЕР_3 , придбаний під час шлюбу сторін, є спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач відчужив його без згоди позивача як іншого із подружжя, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.

Матеріалами справи встановлено, що автомобіль марки Geely Emgrand ЕС-7, 2011 р.в., за договором купівлі - продажу ОСОБА_1 придбав 28 липня 2011 року у ПП «АІС АВТО-ЮГ» за 110 900 грн. (т.1 а.с.161-165).

Доводи відповідача про те, що вказаний автомобіль ним придбаний за особисті кошти до реєстрації шлюбу не доведено належними та допустимими доказами, оскільки його дочка ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто у період фактичних шлюбних відносин сторін.

Крім того, посилання відповідача на те, що спірний автомобіль BMW 318І був придбаний за кошти від продажу автомобіля Geely Emgrand ЕС-7, 2011 року виготовлення, який було продано за 12 500 доларів США, є недоведеними.

Так, ОСОБА_1 не надано жодних письмових доказів на підтвердження вказаних обставин, в тому числі дати та суми продажу автомобіля Geely Emgrand ЕС-7, 2011 р.в.

Не доведено відповідачем й придбання автомобіля BMW 318І саме за рахунок коштів, отриманих від продажу транспортного засобу.

У справі, яка переглядається, діє презумпція спільності права власності подружжя на придбаний в період шлюбу автомобіль марки BMW 318І, яка відповідачем не спростована.

Докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного автомобіля, який є спільною сумісною власністю сторін та відчужений відповідачем без згоди позивача.

Визначаючи вартість 1/2 частини автомобіля марки BMW 318І, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із його вартості, визначеної у договорі купівлі – продажу, за яким ОСОБА_1 продав ОСОБА_8 30 травня 2019 року автомобіль за 47 000 грн. (т. 1 а.с.19,93-94).

Доводи апеляційної скарги про те, що спірний автомобіль був переданий відповідачем у користування ОСОБА_10 на підставі довіреності від 03 жовтня 2016 року зі строком дії до 03 жовтня 2019 року (яка у справі відсутня), не спростовують, а навпаки, підтверджують доводи ОСОБА_2 та висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , після припинення шлюбних відносин, розпорядився спільним сумісним майном подружжя без згоди позивача.

З огляду на викладене, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не довів їх переконливість, а також не довів наявності обставин, на які посилався як на підставу своїх заперечень. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Посилання представника відповідача у відповіді на відзив на апеляційну скаргу про сплив позовної давності є надуманим, оскільки такої підстави для скасування рішення суду першої інстанції її апеляційна не містила, а тому, відповідно до правил ч.1ст.367 ЦПК України до уваги не береться.

Апеляційний суд також зазначає, що ч.3ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте ані відповідач, ані його представник, яка приймала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в тому числі 29 березня 2021 року, такої заяви не подавали.

Ураховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Вирішуючи питання про розмір витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, які підлягають стягненню з відповідача, апеляційний суд виходить з такого.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надана копія договору №1-1607/21 від 16 липня 2021 року та копія квитанції до прибуткового касового ордеру №1-1607/21 від 16 липня 2021 року про оплату ОСОБА_2 14 000 грн. ФОП ОСОБА_11 (т.2 а.с.28).

Встановлено, що рішення Ренійського районного суду Одеської області від 29 березня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 840,80 грн. позивачкою не оскаржено.

Зміст відзиву представника позивача адвоката Чумаченко С.О. на апеляційну скаргу є фактично тотожнім змісту його ( ОСОБА_11 ) відповіді на відзив на позов представника відповідача адвоката Болдирєвої Д.І., поданої суду першої інстанції (т. 1 а.с.167-168,т.2 а.с.21-25).

Оскільки, крім допомоги у складенні відзиву на скаргу, іншої правової допомоги адвокатом Чумаченко С.О. в інтересах позивача ОСОБА_2 не надано, в суді апеляційної інстанції він участі не приймав, колегія суддів вважає правильним стягнення з відповідача на користь позивача її витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Болдирєвої  Дарії Ігорівни в інтересах  ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 29 березня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , судові витрати за надання правової допомоги в апеляційному суді в розмірі 1 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2021 року.

Головуючий 

Судді: