ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 42/335-6/61 | 24.05.07 |
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»
До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва
Про стягнення 118863,07 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники:
Від позивача Сокол О.В. (за дов. № Д07/273 від 16.01.2007)
Чорноволов В.А. (за дов. № Д07/6142 від 13.09.2007)
Від відповідача Медведчук Н.З. (за дов. № 308/вих. від 22.03.2007)
Селіванова О.Г. (за дов. № 2/вих. від 02.01.2007)
Обставини справи:
Рішення приймається 24.05.2007, оскільки у справі 13.02.2007, 22.03.2007, 17.04.2007 оголошувались перерви на підставі ст. 77 ГПК України.
До господарського суду міста Києва звернулася з позовом акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва про стягнення 121747,63 грн., а саме: 111725,66 грн. боргу, 7696,22 грн. інфляційних та трьох процентів річних в розмірі 2325,75 грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9357060 від 01.11.2004.
Рішенням суду від 07.07.2006 (суддя Паламар П.І.) позов було задоволено повністю. Зокрема, було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 111725,66 грн. боргу, 7696,22 грн. інфляційних, три проценти річних в розмірі 2325,75 грн., 1217,48 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, було вирішено повернути позивачеві зайво сплачене державне мито в сумі 7,67 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 дане рішення було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 21.12.2006 згадані постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого суду було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду (суддя Ковтун С.А.) справі було присвоєно номер 42/335-6/61, строк вирішення спору було продовжено за спільним клопотанням сторін в порядку ст. 69 ГПК України.
Позивачем було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог. Зокрема, сторона просить стягнути з відповідача 98633,26 грн. основного боргу, 15772,6 грн. інфляційних та три проценти річних в розмірі 4457,21 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену теплову енергію у гарячій воді за вказаним вище договором за період з листопада 2004 року по листопад 2006 року (включно).
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на те, що договорі укладено з метою теплопостачання житлового будинку, у якому проживають громадяни. Заборгованість з теплової енергії виникла у зв’язку з несплатою останніми у повному обсязі вартості послуг з опалення та гарячого водопостачання, а на відповідача покладається обов'язок виключно забезпечити надходження коштів від населення, їх нарахуванням та облік, а не сплати вартості поставленої теплової енергії. Не погодився відповідач також з нарахуванням трьох процентів річних та інфляційних, оскільки не вважає себе боржником за зобов’язанням по оплаті позивачу послуг з постачання теплової енергії, а виключно особою, яка надає послуги по обліку, збору, нарахуванню платежів та обслуговує внутрішньобудинникові мережі. Одночасно відповідач послався на наявність у складі заборгованості різниці в тарифах, яка повинна відшкодовуватись з місцевого бюджету.
Також відповідач надав суду контррозрахунок інфляційних та трьох процентів річних, відповідно до якого останні складають відповідно 15505,12 грн. та 4457,21 грн.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.11.2004 між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальником) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва (споживачем) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9357060 (далі –Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.
Виходячи з цього, основним обов’язком позивача, який складає предмет Договору, є обов’язок постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, а також гарячого водопостачання - протягом року (п. 2.2.1 Договору), а відповідача –виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 2 до Договору.
Згідно з заявкою-дорученням відповідача Договір укладено з метою постачання теплової енергії для потреб житлового будинку № 45А по вул. Олени Теліги в місті Києві.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов’язків, які, у сукупності, і визначають правову природу договору.
Предметом Договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений.
Таким чином, посилання відповідача на те, що він не є платником вартості теплової енергії, яка поставлена позивачем для потреб будинку № 45А по вул. Олени Теліги в місті Києві, є необґрунтованими, оскільки вказаний обов’язок Договором безпосередньо покладено на відповідача.
Відповідно до звернення-доручення та додатку № 2 до Договору визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.
Порядок розрахунків за теплову енергію передбачено додатком № 2 до Договору. Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує платіжну вимогу-доручення (п. 9 додатку № 2). Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ, до 25-го числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальник згідно з його розрахунком (п. 10 додатку № 2).
За період з листопада 2004 року по листопад 2006 року включно позивач поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на суму 150576,6 грн., що сторонами не оспорюється.
За умовами Договору, споживачем вказаної теплової енергії у гарячій воді є відповідач. У той же час, оскільки, як зазначено вище, Договір укладався для обслуговування житлового будинку, фактичними споживачами енергії є мешканці, що проживають у будинку, за рахунок платежів яких формувався фонд оплати відповідача теплової енергії у гарячій воді за Договором.
У 1997 році Київською міською державною адміністрацією змінено порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги. Зокрема, 27.01.1997 Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 80, відповідно до якого розрахунки з підприємствами-постачальниками комунальних послуг здійснюються через Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації, який здійснює щоденне розщеплення платежів за житлово-комунальні послуги від населення та перерахування розподілених сум на розрахункові рахунки підприємств-постачальників комунальних послуг.
Протягом спірного періоду в рахунок оплати за Договором надійшло 51943,34 грн.
Заборгованість відповідача за Договором складає 98633,26 грн.
Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 98633,26 грн. є законними.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Суд приймає як вірний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних, наданий відповідачем. Зокрема, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 113638,38 грн., а три проценти річних –4457,21 грн.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 113638,38 грн. та трьох процентів річних в розмірі 4457,21 грн. В іншій частині позову судом відмовлено.
Крім того, суд, користуючись правом, наданим йому чинним господарсько-процесуальним законодавством, враховуючи специфіку діяльності відповідача, вважає за необхідне розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців шляхом стягнення боргу щомісяця рівними частинами.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1180,96 грн. державного мита та 117,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових витрат. Державне мито зі зменшених позовних вимог покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 62, рахунок 260083044960 у АБ «Банк регіонального розвитку», МФО 300540, код 31731838) на користь акціонерної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26007301300005 у Старокиївському відділенні ПІБ у м. Києві, МФО 322227, код 00131305) 113638,38 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних в розмірі 4457,21 грн., розстрочивши виконання рішення та стягнувши до 24.06.2007 –9841,29 грн., 24.07.2007 –9841,29 грн., 24.08.2007 –9841,29 грн., 24.09.2007 –9841,29 грн., 24.10.2007 –9841,29 грн., 24.11.2007 –9841,29 грн., 24.12.2007 –9841,29 грн., 24.01.2008 –9841,29 грн., 24.02.2008 –9841,29 грн., 24.03.2008 –9841,29 грн., 24.04.2008 –9841,29 грн., 24.05.2008 –9841,40 грн.
Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 62, рахунок 260083044960 у АБ «Банк регіонального розвитку», МФО 300540, код 31731838) на користь акціонерної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26007301300005 у Старокиївському відділенні ПІБ у м. Києві, МФО 322227, код 00131305) 1180,96 грн. державного мита та 117,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових витрат.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя | С.А. Ковтун |
Рішення підписано 31 жовтня 2007 року