ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 42/333-6/76 | 24.05.07 |
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»
До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва
Про стягнення 16104,37 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники:
Від позивача Сокол О.В. (за дов. № Д07/273 від 16.01.2007)
Чорноволов В.А. (за дов. № Д07/6142 від 13.09.2007)
Від відповідача Селіванова О.Г. (за дов. № 2/вих. від 02.01.2007)
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернулася з позовом акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва про стягнення 16104,37 грн. за договором № 8242138 від 01.11.2003, а саме: 13973,03 грн. боргу, 1663,71 грн. інфляційних, трьох процентів річних в розмірі 467,63 грн.
Рішенням суду від 07.07.2006 (суддя Паламар П.І.) позов було задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 дане рішення було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 10.01.2007 згадані постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого суду в частині стягнення 1663,71 грн. інфляційних та трьох процентів річних в розмірі 467,63 грн. було скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду (суддя Ковтун С.А.) справі було присвоєно номер 42/333-6/76, строк вирішення спору було продовжено за спільним клопотанням сторін в порядку ст. 69 ГПК України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену теплову енергію у гарячій воді за вказаним вище договором за період з листопад 2003 року по березень 2006 року (включно), внаслідок чого на нього покладається обов’язок сплатити суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів за час прострочення.
Відповідач підтримав позицію, викладену у відзиві, відповідно до якої договори на відпуск теплової енергії повинні бути укладені безпосередньо з мешканцями будинку 5А по вул. Щусєва в місті Києві (споживачами послуг). Не погоджуючись з нарахуванням трьох процентів річних та інфляційних, відповідач зазначив, що не вважає себе боржником за зобов’язанням по оплаті позивачу послуг з постачання теплової енергії, а виключно особою, яка надає послуги по обліку, збору, нарахуванню платежів та обслуговує внутрішньобудинникові мережі; заборгованість по різниці в тарифах не є боргом відповідача та мешканців будинків.
Крім того, відповідач надав суду контррозрахунок трьох процентів річних, відповідно до якого останні складають 447,38 грн.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.11.2003 між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальником) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва (споживачем) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242138 (далі –Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.
Виходячи з цього, основним обов’язком позивача, який складає предмет Договору, є обов’язок постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, а також гарячого водопостачання - протягом року (п. 2.2.1 Договору), а відповідача –виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 2 до Договору.
Згідно з заявкою-дорученням відповідача Договір укладено з метою постачання теплової енергії для потреб житлового будинку № 15А по вул. Щусєва в місті Києві.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов’язків, які, у сукупності, і визначають правову природу договору.
Предметом Договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений.
Таким чином, посилання відповідача на те, що він не є платником вартості теплової енергії, яка поставлена позивачем для потреб будинку № 15А по вул. Щусєва в місті Києві, є необґрунтованими, оскільки вказаний обов’язок Договором безпосередньо покладено на відповідача.
Відповідно до звернення-доручення та додатку № 2 до Договору визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.
Порядок розрахунків за теплову енергію передбачено додатком № 2 до Договору. Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує платіжну вимогу-доручення (п. 9 додатку № 2). Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ, до 25-го числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальник згідно з його розрахунком (п. 10 додатку № 2).
За період з листопада 2003 року по березень 2006 року включно позивач поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на суму 19374,84 грн., що сторонами не оспорюється.
За умовами Договору, споживачем вказаної теплової енергії у гарячій воді є відповідач. У той же час, оскільки, як зазначено вище, Договір укладався для обслуговування житлового будинку, фактичними споживачами енергії є мешканці, що проживають у будинку, за рахунок платежів яких формувався фонд оплати відповідача теплової енергії у гарячій воді за Договором.
У 1997 році Київською міською державною адміністрацією змінено порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги. Зокрема, 27.01.1997 Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 80, відповідно до якого розрахунки з підприємствами-постачальниками комунальних послуг здійснюються через Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації, який здійснює щоденне розщеплення платежів за житлово-комунальні послуги від населення та перерахування розподілених сум на розрахункові рахунки підприємств-постачальників комунальних послуг.
Протягом спірного періоду в рахунок оплати за Договором надійшло 5401,81 грн.
Заборгованість відповідача за Договором складає 13973,03 грн., що встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2006.
Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З 01.01.04 набрав чинність ЦК України від 16.01.03, відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень якого щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки обов’язок сплати коштів та право їх вимоги продовжують існувати, правовідносини за Договором регулюються нормами ЦК України.
Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає вимогу про нарахування на суму основного боргу інфляційних та стягнення трьох процентів річних обґрунтованою.
Суд приймає як вірний розрахунок трьох процентів річних, наданий відповідачем, відповідно до якого останні складають 447,38 грн. Інфляційна складова основного боргу підлягає стягненню у розмірі, вказаному в розрахунку, наданому позивачем –1663,71 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 62, рахунок 260083044960 у АБ «Банк регіонального розвитку», МФО 300540, код 31731838) на користь акціонерної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26007301300005 у Старокиївському відділенні ПІБ у м. Києві, МФО 322227, код 00131305) 1663,71 грн. інфляційних, три проценти річних в розмірі 447,38 грн.
Суддя | С.А. Ковтун |
Рішення підписано 31 жовтня 2007 року