311/4212/21

02.11.2021

3/311/1795/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року                                                                 м. Василівка

Суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., розглянувши адміністративний матеріал (протокол серії ВАБ №594460 від 15.09.2021 року), який надійшов з відділення поліції Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.44-3 КпАП України,

                                В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2021 року о 16 годині 29 хвилин, перебуваючи в м.Василівка на залізничній станції «Таврійськ», по вул.Соборна ОСОБА_2 знаходився без документів, що посвідчують особу, чим порушив п.2 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року, під час проведення карантинних заходів на території країни та своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_2 повторно не з`явився про день та час розгляду справи був сповіщений своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, про причину неявки суду не повідомлено, заперечень на складений протокол не надано.

Вивчивши надані суду матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого йому адміністративному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі та підтверджується складеним протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №594460 від 15.09.2021 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , зазначеними у складеному протоколі, в яких останній не заперечував обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

За приписами п.п.2 п.2 постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року №1236 ? на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.44-3 КУпАП особи, які винні у порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, підлягають відповідальності у виді накладення адміністративного стягнення.

Водночас, адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Таким чином законодавець акцентує увагу на тому, що головна мета адміністративного стягнення - виховання порушника, тобто формування у нього звички законослухняної поведінки.

Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Принцип індивідуалізації відповідальності знаходить свій вираз, зокрема, і в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення та інше.

Згідно зі статтею 33 КУпАП  стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Натомість, ст.22 КУпАП надає можливість орану (посадовій особі), уповноваженій вирішувати справу, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Малозначне правопорушення – це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

У пункті 18 рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2019 року у справі «Садоха проти України» Суд повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що вчинене ОСОБА_2 діяння лише формально містить ознаки, що характеризують певне правопорушення, яке не є суспільно небезпечним з огляду на можливі негативні наслідки, що притаманні для цього виду правопорушення, і суб`єктивно, не спрямовано на умисне порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм.

Крім того, діяння, вчинене ОСОБА_2 жодним чином не зможуть запобігти поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та застосовування стягнення у виді штрафу поставить порушника у складне матеріальне становище, а тому суд приходить до переконання про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності.

Враховуючи те, що вчинення ОСОБА_2 правопорушення не представляє суспільної небезпечності, тому є всі підстави, відповідно до ст.22 КУпАП, визнати вказані правопорушення малозначними та закрити провадження у справі, обмежившись усним зауваженням.

Отже, вивчивши у повному обсязі матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_2 статтю 22 КпАП України, враховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення та ті обставини, що тяжких наслідків від дій ОСОБА_2 не настало, а також зважаючи на те, що на теперішній час ОСОБА_2 офіційно не працює, суспільно-корисною працею не займається, утриманців немає, свою провину визнавав, що вбачається зі складеного протоколу про адміністративне правопорушення, а тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, з урахуванням також особи правопорушника, його віку, матеріального становища, а тому суд приходить до висновку, що в даному випадку можливо досягти виховних та попереджувальних заходів без застосування до правопорушника ОСОБА_2 заходів адміністративного впливу, та вважає можливим застосувати до ОСОБА_2 ст.22 КпАП України та закрити провадження у справі, обмежившись усним зауваженням.

Згідно з ч.2 ст.284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься і при оголошенні усного зауваження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, ч.1 ст. 44-3, 221, 280, 283-284 КУпАП України, суддя -

                                        П О С Т А Н О В И В :

Звільнити від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП - закрити за малозначністю вчиненого правопорушення, на підставі ст.22 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подаються до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

        Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області                                                         Ю.В. СИДОРЕНКО