Справа №761/37225/20 Головуючий в суді 1-ї інстанції - Сидоров Є.В.

Провадження № 11-кп/824/3809/2021 Доповідач у суді 2-ї інстанції - Полосенко В.С.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Полосенка В.С.

суддів - Габрієля В.О., Дриги А.М.,

при секретарі - Бондар А.В.,

за участю:

прокурора - Гапон О.Є.,

особи,

щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру - ОСОБА_1

захисника - Гречаника О.В.,

законного представника - ОСОБА_2 ,

потерпілого - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника Гречаника О.В. та законного представника ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року, якою задоволено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_1 ; застосовано до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, звільнивши його від кримінальної відповідальності за вчинення суспільно-небезпечних діянь, які підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Запобіжний захід у вигляді поміщення ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме в Київську міську психоневрологічну лікарню №3, що за адресою: Київська обл., смт. Глеваха, вул. Павлова, 7 - залишено без змін до набрання ухвали законної сили, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року, задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві Левковича С.С., погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №10 Тимошенко Н.М. про застосування примусових заходів медичного характеру до підозрюваного ОСОБА_1 та застосувано до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, звільнивши його від кримінальної відповідальності за вчинені суспільно-небезпечні діяння, які підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням захисник Гречаник О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Зазначає, що судом першої інстанції було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також допущено невідповідність призначених заходів медичного характеру ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, зокрема і його стану здоров`я на момент розгляду клопотання.

Так, захисник зазначає, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру базується лише на припущеннях, стороною обвинувачення не доведено "поза розумним сумнівом" винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Крім того, на думку захисника, до ОСОБА_1 безпідставно застосовано примусові заходи медичного характеру із суворим наглядом, оскільки експертами не вирішувалося питання щодо необхідності застосування до останнього психіатричного лікування, проте судом враховано було лише тяжкість вчиненого суспільно-небезпечного діяння.

В апеляційній скарзі законний представник ОСОБА_2 просить перекваліфікувати дії ОСОБА_1 за ст. 119 КК України, застосувати щодо останнього примусовий захід лікування у виді госпіталізації із посиленим наглядом. Крім того, просить призначити ОСОБА_1 повторну комісійну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу.

Зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необгрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема показам свідків та іншим доказам.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою інформацію про зменшення у ОСОБА_1 маячних розладів, що є важливим показником зміни психічного стану у кращу сторону, що свідчить про можливість застосування до нього менш суворого нагляду.

Також зазначає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України є неправильною, оскільки, відповідно до виносвку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 142 від 20.10.2020 ОСОБА_1 в період діяння не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Вислухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , його захисника та законного представника, в обгрунтування поданої апеляційної скарги, пояснення потерпілого, який не заперечував проти задоволення апеляційних скарг, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення поданих апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано в повній мірі.

Згідно ст. 503 КПК України підставами застосування судом примусових заходів медичного характеру є: 1) наявність суспільно небезпечного діяння передбаченого КК; 2) доведеність вчинення цього діяння конкретною особою; 3) встановлення того факту, що особа в момент вчинення суспільно небезпечного діяння була в стані неосудності, чи захворіла після цього на психічну хворобу, яка виключає застосування до неї кримінального покарання; 4) визнання цієї особи небезпечною для суспільства в силу її хворобливого стану, характеру вчинення нею діяння і взагалі її поведінки. Відсутність хоча б однієї з цих підстав не дає суду права застосувати вказані заходи.

Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України за зазначених в ухвалі обставин ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин провадження в їх сукупності з наданням зібраним доказам належної оцінки.

Судом обґрунтовано покладені в основу рішення досліджені в порядку ст. 94 КПК України докази, зокрема: показання потерпілого ОСОБА_3 , показання свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , письмові докази: рапорт інспекторів роти №7 батальйону №3 полку №1 УПП в м. Києві ДПП; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 29.06.2020 №43932; відеописи з нагрудної боді-камери патрульного поліцейського; протокол огляду місця події від 28.06.2020; постанову слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 28.06.2020; протокол огляду місця події від 28.06.2020; постанову слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 28.06.2020; протокол огляду місця події від 28.06.2020; постанову від 28.06.2020; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.06.2020; постанову слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві Лавренчук Т.О. від 29.06.2020; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.07.2020; дублікатом довідки №5775 від 28.06.2020; протокол проведення слідчого експерименту від 29.06.2020; протокол проведення слідчого експерименту від 18.09.2020; протокол отримання біологічних зразків для експерта від 29.06.2020; протокол отримання біологічних зразків для експертизи від 18.08.2020; висновок судово-медичної експертизи №012-111-2614-2020 від 15.09.2020; висновок судово-медичної експертизи №042/1-941-2020 від 05.11.2020; висновок судово-медичної експертизи №081-320-2020 від 06.10.2020; висновок судово-медичної експертизи №081-318-2020 від 06.10.2020; висновок судово-медичної експертизи №081-319-2020 від 06.10.2020; висновок комплексної дактилоскопічної експертизи, молекулярно-генетичної експертизи та судово-криміналістичної експертизи дослідження холодної зброї №10-1828 від 30.10.2020; висновок судової-психіатричного експерта №142 від 20.10.2020 року; характеристику ОСОБА_1 ; характеристику ОСОБА_1 надану Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА); лист в.о. директора КНП «КМПНЛ №3» Врубелевської І. від 26.04.2021 №061/203/07/01/379.

Дані докази об`єктивно узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не мають суперечностей, прямо підтверджують існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та які у своїй сукупності вказують на вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Доводи апеляційної скарги законного представника щодо невірної юридичної кваліфікації суспільно-небезпечного діяння за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України скоєного ОСОБА_1 в стані неосудності,колегія суддів вважає неспроможними, оскільки, хоча останній внаслідок психічного захворювання і не міг усвідомлювати небезпеки своїх дій і керувати ними, проте механізм нанесення ним неодноразових цілеспрямованих ударів ножем в життєво важливі органи потерпілої, сила їх нанесення та заподіяні здоров`ю потерпілого наслідки, а також дії ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_3 , який активно оборонявся, застосовуючи при цьому підручні засоби, від ОСОБА_1 що тримав у руці ніж, удар якого націлював у зону тулуба, де розташовані життєво важливі органи людини, заподіявши безпосередньо до цього смерть іншій людині, свідчить саме про спрямованість дій останнього на спричинення смерті ОСОБА_3 , в повній мірі переконують колегію суддів в правильності саме такої правової кваліфікації дій обвинуваченого.

Підстави, за який законний представник ОСОБА_2 просила перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ст. 119 КК України не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду кримінального провадження.

Що стосується доводів апеляційних скарг про суворість застосованого заходу медичного характеру відносно ОСОБА_1 , то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Як підтверджується матеріалами кримінального провадження та встановлено судом першої інстанції, відповідно до висновку судової-психіатричної експертизи №142 від 20.10.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 страждає на шизофренію параноїдну, період спостереження - менше року (згідно МКХ-10:F.20.09). За своїм психічним станом він не можу усвідомлювати свої дії та керувати ними. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. ОСОБА_1 у період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого він на даний час підозрюється, на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин не страждав. ОСОБА_1 у період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого він на даний час підозрюється, страждав на шизофренію параноїдну період спостереження - менше року (згідно МКХ-10:F.20.09). За своїм психічним станом в той період не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005р. «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до частин 3-5 ст. 94 КК України тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з`ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).

Відповідно до вимог ч.1 ст.94 КК України, залежно від характеру, тяжкості захворювання та тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом, або ж, не застосовувати їх та передати психічно хворого на піклування родичам.

Частиною п`ятою ст.94 КК України встановлено, що госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Як зазначає Касаційний кримінальний Суд у складі Верховного суду у постанові від 30.05.2019 року №243/4632/17 (провадження № 51-5807км18 ) метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов`язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.

При визначенні виду і міри медичного характеру, судом враховано не лише характер душевного захворювання та рекомендації висновку судово-психіатричної експертизи про тип лікувального закладу, але й те, що ОСОБА_1 вчинив суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, які відносяться до особливо тяжких злочинів, зазначені дії вчинені ОСОБА_1 у стані неосудності, оскільки в період вчинення суспільно небезпечного діяння він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання та на даний час не видужав, що вказує на наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

З урахуванням наведеного, а також загальних положень глави 39 КПК України, зокрема, і врахованих судом першої інстанції роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03 червня 2005 року, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано застосовано до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру саме із суворим наглядом.

Доводи апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою інформацію про зменшення у ОСОБА_1 маячних розладів, що вказує на зміни психічного стану в кращу сторону та свідчить про можливість застосування до нього менш суворого нагляду, не заслуговують на увагу, оскільки перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом в повній мірі враховано всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування примусових заходів медичного характеру із суворим наглядом, а також надано належну оцінку листу в.о. директора КНП «КМПНЛ №3» Врубелевської І. від 26.04.2021 №061/203/07/01/379, відповідно до якого за час перебування ОСОБА_1 в КНП «КМПНЛ №3» суттєвої позитивної динаміки в психічному стані не спостерігається: зберігається порушення мислення, емоційної сфери, критика несформована.

Будь-які дані про те, що суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідність призначених заходів медичного характеру ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_1 ,зокрема і стану його здоров`я, в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Підстави, за яких захисник Гречаник О.В. та законний представник ОСОБА_2 , просять скасувати ухвалу суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду матеріалів кримінального провадження.

За таких обставин колегія суддів, вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а подані апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника Гречаника О.В. та законного представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Головуючий:

Судді: