ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2021 р. Справа№ 911/5186/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Грека Б.М.

секретар судового засідання Ковган О.І.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 30.09.2021

розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Цивілізація»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2021

у справі № 911/5186/14

за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Цивілізація»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД",

2) Приватного підприємства "Віратек",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Білдінг Трейд",

4) Державного реєстратора комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича,

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Колоритус"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1

про визнання недійсними правочинів та скасування рішення про державну реєстрацію права власності

в межах справи про банкрутство ТОВ Фірми "Консоль ЛТД"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2021 у справі № 911/5186/14 відмовлено у задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цивілізація" (далі - ОК "ЖБК "Цивілізація") до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" (далі - ТОВ Фірма "Консоль ЛТД"), Приватного підприємства "Віратек" (далі - ПП "Віратек"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Білдінг Трейд" (далі - ТОВ "Альфа Білдінг Трейд"), Державного реєстратора комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича (далі Ковальов С.В.), Товариства з обмеженою відповідальністю "Колоритус" (далі - ТОВ "Колоритус") про визнання недійсними правочинів, визнання протиправним та скасування рішення.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 ЗУ "Про іпотеку" від 04.11.2011 недійсним мотивовано тим, що позивачем не надано доказів порушення оспорюваним договором прав і законних інтересів позивача, які підлягають захисту у судовому порядку. Решта позовних вимог про скасування рішення загальних зборів засновників № 1 від 21.01.2019 та визнання недійсним укладеного між ТОВ "Альфа Білдінг Трейд" і ТОВ "Колоритус" та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., зареєстрованого за № 283 договору купівлі-продажу від 13.03.2019 залишені без задоволення як похідні.

ОК «ЖБК «Цивілізація» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2021 у справі № 911/5186/14, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким:

- в мотивувальній частині визнати встановленою обставину не укладення договорів, перелічених в пункті 1.2 договору купівлі-продажу від 13.03.2019, укладеного між ТОВ «Альфа Білдінг Трейд» і ТОВ «Колоритус» та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Павловською Г.О. за реєстровим № 283, включно із зазначенням в цьому пункті договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 ЗУ «Про іпотеку», посвідченим 04.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим № 1002;

- визнати протиправним і скасувати рішення загальних зборів засновників № 1 від 21.01.2019 про створення ТОВ "Альфа Білдінг Трейд", яке було ухвалене по другому питанню порядку денного та стосується утворення статутного фонду ТОВ "Альфа Білдінг Трейд" за рахунок наступного майна ПП "Віратек": 99 % від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва, будівлі комерційного призначення, розташованого за адресою, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, 19;

- визнати недійсним укладений між ТОВ "Альфа Білдінг Трейд" і ТОВ "Колоритус" та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., зареєстровано за № 283 договір купівлі-продажу від 13.03.2019;

- відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 ЗУ «про іпотеку», що був укладений між ПП "Віратек" і ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» 04.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим № 1002.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенням норм процесуального права, а саме статей 2, 74, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом необґрунтовано враховано позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Скаржник наголошує, що суду не були надані оригінали спірних договорів, реєстрів із записами про нотаріальне посвідчення цих догорів, у зв`язку з чим ОК "ЖБК "Цивілізація" згідно з ч. 2 ст. 74 ГПК України зверталося до суду із заявою про невчинення відповідачами певних дій.

В апеляційній скарзі, з посиланням на обставини справи, викладено доводи на користь сумнівів щодо реальності укладення спірних договорів, а також щодо порушення внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу від 13.03.2019 права власності ОК "ЖБК "Цивілізація" на результат будівництва та державну реєстрацію відповідного права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Владимиренко С.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 апеляційну скаргу ОК «ЖБК «Цивілізація» залишено без руху, надано строк для усунення недоліків шляхом сплати судового збору у розмірі 8 916 грн.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Грек Г.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2021 за апеляційною скаргою ОК «ЖБК «Цивілізація» відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду.

28.09.2021 від ТОВ "Консоль ЛТД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржене у справі рішення - без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту права - це передбачені законом матеріально-правові дії, які безпосередньо спрямовані на захист права, тобто на усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного, оспореного чи невизначеного права і є результатом діяльності по захисту прав.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який і передбачає поновлення порушеного права чи захист інтересу. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачами.

Положення частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка ставить питання про визнання в судовому порядку правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Предметом судового розгляду у цій справі є наступні позовні вимоги:

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 ЗУ "Про іпотеку", що був укладений 04.11.2011 між ПП "Віратек" і ТОВ "Консоль ЛТД" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. з реєстрацією в нотаріальному реєстрі за № 1002;

- скасувати рішення загальних зборів засновників № 1 від 21.01.2019 про створення ТОВ "Альфа Білдінг Трейд", яке було ухвалене по другому питанню порядку денного та стосується утворення статутного фонду ТОВ "Альфа Білдінг Трейд" за рахунок наступного майна ПП "Віратек": 99 % від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва, будівлі комерційного призначення, розташованого за адресою, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, 19;

- визнати недійсним укладений між ТОВ "Альфа Білдінг Трейд" і ТОВ "Колоритус" та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., зареєстрований за № 283 договір купівлі-продажу від 13.03.2019, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 30677671 про право власності ТОВ "Колоритус" на 99/100 об`єкту незавершеного будівництва загальною площею 18891,4 кв. м. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 19 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766898812101).

Позов обґрунтовано тим, що позивач був зареєстрований 14.08.2012 в організаційно-правовій формі - кооперативу. Закріпленою у статуті метою створення позивача є задоволення економічних, соціальних, побутових й інших потреб його членів, які постраждали внаслідок недобросовісної діяльності ТОВ фірми «Консоль ЛТД» і ТОВ «БК Консоль-Строй ЛТД», для чого позивач повинен організовувати охорону, добудову, введення до експлуатації, утримання та експлуатацію БЦ «Цивілізація», який не добудували ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і ТОВ «БК Консоль-Строй ЛТД» на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:414:0097 у місті Дніпропетровську по вулиці Мечникова, 19. Для досягнення мети свого створення, як зазначає позивач, останній на підставі рішення Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №167/28 уклав 28.12.2017 з Дніпровською сільською радою договір оренди землі (копія додається), за умовами якого прийняв у строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:02:414:0097 площею 0,2141 га для завершення будівництва адміністративної будівлі комерційного призначення (багатофункціональний офісний центр з торговельно-виставковими приміщеннями), яка розташована по вул. Мечникова, 19. В подальшому, згідно із твердженнями позивача, в серпні 2018 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України позивач внесений в дозвіл на будівельні роботи в якості замовника. Поряд із цим, як зазначає позивач, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №158161391 від 01.03.2019 він дізнався, що 11.02.2019 державним реєстратором Ковальовим Сергієм Вадимовичем (комунальне підприємство «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровська обл.) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про право власності №30322191, згідно якого зареєстроване праві приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Білдінг Трейд» (код ЄДРПОУ: 42765529) на 99/100 об`єкту незавершеного будівництва загальною площею 18891,4 кв. м (додаткові відомості: А-18 Будівля комерційного призначення незавершене будівництво) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Мечникова, будинок 19 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766898812101). Такий запис до реєстру внесений зазначеним державним реєстратором на підставі власного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45557582 від 15.02.2019; підставами виникнення права власності вказано:

- договір про відступлення прав за іпотечним договором від 01.09.2004, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ярмак Л.К. та зареєстрований в реєстрі за №155, серія та номер: р/н847, виданий 24.03.2011, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л.;

- договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 ЗУ «Про іпотеку», серія та номер: р/н1002, виданий 04.11.2011, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л.;

- іпотечний договір, серія та номер: р/н155, виданий 01.09.2004, видавник: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Ярмак Л.К.;

- рішення загальних зборів засновників, серія та номер: 1, виданий 21.01.2019, видавник: Приватне підприємство «Віратек»;

- договір про відступлення прав за договором позики №Н-118 від 01.09.2004, серія та номер: б/н, виданий 24.03.2011, видавник: сторони: компанія Апленд Венчерз, ПП «Віратек».

Разом з тим, як вказує позивач, отримана із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація в сукупності із законодавством свідчить про здійснення реєстрації права власності ТОВ «Альфа Білдінг Трейд» на об`єкт незавершеного будівництва за реєстраційним номером 1766898812101 з порушенням встановленого законом порядку та на підставі правочину, дійсність якого позивач заперечує.

На переконання позивача, на користь викладеного свідчать ті обставини, що приватний нотаріус Ярмак Л.К. та приватний нотаріус Курковська Я.Л. в Єдиному реєстрі нотаріусів не значаться; іпотечний договір від 01.09.2004 посвідчено з порушенням чинного на той час законодавства, а саме: не за місцезнаходженням переданого в іпотеку майна або місцезнаходженням іпотекодавця або іпотекодержателя. Дані обставини, як зазначає позивач свідчать про те, що іпотечний договір від 01.09.2004 або взагалі нотаріально не посвідчений або посвідчений нотаріусом, який відповідно до законодавства не мав права на такі дії, а відтак такий правочин можна вважати не посвідченим нотаріально та відповідно таким, що у відповідності до положень статті 220 ЦК України є нікчемним. З наведених підстав позивач заперечує дійсність договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 04.11.2011, укладеного між ПП "Віратек" і ТОВ фірма "Консоль ЛТД" на виконання нікчемного іпотечного договору від 01.09.2004, та вважає, що такий договір має бути визнаний судом недійсним у відповідності до положень статей 203, статей 215 ЦК України, а рішення державного реєстратора та запис про реєстрацію права власності на підставі зазначеного договору має бути визнано протиправним та скасоване у судовому порядку.

Як встановлено, позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся з позовом у цій справі про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 ЗУ "Про іпотеку" від 04.11.2011, стороною якого він не є, зазначивши, що має права на майно, а саме: 99/100 об`єкту незавершеного будівництва загальною площею 18891,4 кв. м. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 19, що є предметом оспорюваного договору, а також похідними від зазначеної вимоги позовними вимогами про скасування рішення загальних зборів засновників № 1 від 21.01.2019 та визнання недійсним укладеного між ТОВ "Альфа Білдінг Трейд" і ТОВ "Колоритус" та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., зареєстрованого за № 283 договору купівлі-продажу від 13.03.2019, як таких, що порушують права позивача на вказане майно.

У цьому зв`язку заслуговує на увагу з`ясування судом першої інстанції тої обставини, що по цій справі позов, зокрема в частині визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 ЗУ "Про іпотеку" від 04.11.2011 подала особа, яка не є стороною такого договору, а відтак, як заінтересована особа.

Між тим, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (позиція Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 р. у справі № 910/12787/17).

Таким чином, договір, який оспорюється особою, що не була його стороною, повинен впливати на певні права та обов`язки такої заінтересованої особи. Позивач, який порушує питання про визнання оспорюваного правочину недійсним, повинен обґрунтувати і довести належними і вірогідними доказами не лише недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, а й порушення (невизнання, оспорювання) його - позивача - прав та/або законних інтересів таким правочином.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі N 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі N 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

На зазначену позицію також посилається Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020 р. у справі № 910/12787/17.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіт проти Хорватії" (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішення від 13 травня 1980 року в справі "Артіко проти Італії" (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України 2004 року та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (Даної правової позиції, дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 24.04.2019 р. у справі № 926/1172/18 та від 27.02.2019 р. у справі № 916/509/18).

Як встановлено, позивачем в основу обґрунтування порушення його прав оспорюваним договором про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 ЗУ "Про іпотеку" від 04.11.2011 та рішенням загальних зборів і договором купівлі-продажу, вимоги щодо яких, згідно змісту їх обґрунтувань, є похідними від вимоги про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 ЗУ "Про іпотеку" недійсним, покладено те, що позивач зареєстрований 14.08.2012 в організаційно-правовій формі - кооперативу. Закріпленою у статуті метою створення позивача є задоволення економічних, соціальних, побутових й інших потреб його членів, які постраждали від, як вказує позивач, недобросовісної шахрайської діяльності ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і ТОВ «БК Консоль-Строй ЛТД», задля чого позивач повинен організовувати охорону, добудову, введення до експлуатації, утримання та експлуатацію БЦ «Цивілізація», який не добудували ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і ТОВ «БК Консоль-Строй ЛТД» на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:414:0097 у місті Дніпропетровську по вулиці Мечникова, 19. Для досягнення мети свого створення, як зазначає позивач, останній на підставі рішення Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №167/28 уклав 28.12.2017 з Дніпровською міською радою договір оренди землі (копія додається), за умовами якого прийняв у строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:02:414:0097 площею 0,2141 га для завершення будівництва - адміністративної будівлі комерційного призначення (багатофункціональний офісний центр з торговельно-виставковими приміщеннями), яка розташована по вул. Мечникова, 19. Позивач зазначає, що в серпні 2018 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України внесено його в якості замовника до дозволу на будівельні роботи, після чого він добудовував БЦ «Цивілізація» за кошти своїх членів. 09.12.2019 позивачем отримано від Державної архітектурно-будівельної інспекції України сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом БЦ "Цивілізація" проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, що є підставою, у відповідності до положень частини дев`ятої ст. 39 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", для оформлення права власності на прийнятий в експлуатацію об`єкт.

З урахуванням встановлених обставин справи судом першої інстанції обґрунтованого встановлено те, що на дату укладення оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 ЗУ "Про іпотеку" від 04.11.2011 позивач - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Цивілізація", не був створений та у встановленому порядку зареєстрований, а відтак, жодних прав на майно, що є предметом оспорюваного договору на дату його укладення не міг мати. Дані обставини унеможливлюють наявність порушення прав та інтересів позивача зазначеним оспорюваним договором.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, відповідно до якої, оскарження договору (його частини), який було укладено до фактичного утворення позивача, унеможливлює висновок про порушення таким договором (його частиною) прав позивача, позаяк юридична особа до її створення не могла мати жодних прав та обов`язків.

До того ж, встановлення відсутності порушення прав позивача оспорюваним договором є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і в такому разі не є необхідним здійснення перевірки правочину на його відповідність вимогам законодавства (аналогічного висновку дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020 р. у справі № 910/12787/17 та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 04.12.2019 у справі N 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі N 910/6091/19).

При цьому, хоча у вказаних постановах фактичні обставини не є аналогічними зі справою, яка розглядається, проте у ній викладені правові висновки щодо питань оскарження договору, а тому в цьому випадку суд першої інстанції правомірно покликався на відповідні правові висновки, викладені у вказаних постановах.

В даному випадку судом першої інстанції враховано і те, що такий спосіб захисту як визнання правочину недійсним застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов його дійсності. Метою звернення до суду з таким позовом є застосування наслідків його недійсності.

Між тим, позивач жодним чином не обґрунтував, яким чином будуть відновлені його права (у разі встановлення їх порушення оспорюваним договором) у випадку визнання недійсним оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 ЗУ "Про іпотеку" від 04.11.2011, стороною якого він не є, та укладеного до створення позивача та, відповідно, виникнення у нього прав та інтересів відносно майна, що є предметом такого оспорюваного договору.

З наведених підстав, за результатами дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування та аналізу аргументів сторін, з урахуванням поданих на їх підтвердження документів, судом першої інстанції обгрунутовано встановлено, що позивачем не доведено факту порушення оспорюваним договором про задоволення вимог іпотекодержателя прав і законних інтересів позивача, які підлягають захисту у судовому порядку, а також те, які саме права позивача порушено в момент укладення оспорюваного договору та в який спосіб відбувається таке порушення, у зв`язку із чим підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання зазначеного договору недійсним відсутні.

Позовні вимоги про скасування рішення загальних зборів засновників № 1 від 21.01.2019 р. та визнання недійсним укладеного між ТОВ "Альфа Білдінг Трейд" і ТОВ "Колоритус" та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., зареєстрованого за № 283 договору купівлі-продажу від 13.03.2019, враховуючи мотиви звернення з такими вимогами, є похідними від зазначеної вимоги про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 ЗУ "Про іпотеку", у зв`язку з чим також задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням встановлених обставин справи, решту доводів сторін, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як такі, що не впливають на результат вирішення даного спору.

Подана в порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України заява ОК "ЖБК "Цивілізація" про невчинення відповідачами певних дій та визнання встановленою обставини відсутності події укладення спірного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 04.11.2011, а також інших перелічених в пункті 1.2 спірного договору купівлі-продажу від 13.03.2019 договорів, тощо задоволенню не підлягає з огляду на те, що в матеріалах справи наявні усі необхідні докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування у цій справі.

З наведених підстав Північний апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

За наведених у цій постанові обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Цивілізація» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2021 у справі № 911/5186/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 04.11.2021.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді В.О. Пантелієнко

Б.М. Грек