ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

                

14.09.2006р.                                                                                 Справа  № 6/87

 

За позовом Промінвестбанк в особі філії „Відділення „Промінвестбанку” в м.Мукачево Закарпатської області”, м.Мукачево

до відповідача 1: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Мукачево

до відповідача 2: Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Виноградів

Третя особа : МРЕВ ДАІ УВС м.Виноградів

Третя особа: Українська товарна біржа, Південно-Східне регіональне управління, м.Запоріжжя

про визнання недійсним біржового договору за реєстраційним №НОМЕР_1 від 11.02.2004р. купівлі-продажу транспортного засобу

 

                                                                                   Суддя      І.В.Івашкович

Представники:

від позивача: Педан О.О. - головний юрисконсульт філії „Відділення „Промінвестбанку” в м.Мукачево, доручення від 30.05.2006р.; Волошин В.В., головний юрисконсульт доручення від 03.05.2006р.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: ОСОБА_2 - приватний підприємець; ОСОБА_3 - довіреність від 28.07.2006р.

Третя особа (МРЕВ ДАІ УВС м.Виноградів): - не з'явився

Третя особа (Українська товарна біржа, Південно-Східне регіональне управління, м.Запоріжжя) - не з'явився

 

У судовому засіданні 17.08.2006 оголошувалась перерва до 21.08.2006р. на 11 год. 00 хв., перерву продовжено до 07.09.2006р. 11год. 45хв. , 14.09.2006р.на 16год. 00 хв.

 

СУТЬ СПОРУ: Промінвестбанк в особі філії „Відділення „Промінвестбанку” в м.Мукачево Закарпатської області”, м.Мукачево звернувся з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, м.Мукачево та приватного підприємця ОСОБА_2, м.Виноградів про визнання недійсним біржевого договору за реєстраційним №НОМЕР_1 від 11.02.2004 купівлі-продажу транспортного збору -автобуса VANHOOL 16.190, держномер НОМЕР_2, 1994р. випуску, двигун НОМЕР_3, шасі НОМЕР_4.

Позов мотивує тим, що за кредитним договором №НОМЕР_5 (з додатковою угодою №НОМЕР_14 приватний підприємець ОСОБА_1 отримав у позивача кредит в розмірі 360000грн. зі строком погашення до 25.03.2005 та цільовим призначенням -для придбання автобуса з наступним наданням його в заставу. Після придбання та реєстрації права власності (свідоцтво від 26.04.2003 НОМЕР_6, МРЕВ м.Мукачево) за нотаріально посвідченим договором №НОМЕР_5 від 23.05.2003 автобус VANHOOL 16.190, держномер НОМЕР_2, 1994р. випуску, двигун НОМЕР_3, шасі НОМЕР_4 оформлено в заставу для забезпечення кредитних зобов'язань підприємця ОСОБА_1 з реєстрацією в той же день в Державному реєстрі обстежень рухомого майна.

В порушення норм ст.17 Закону України „Про заставу”, ст.9 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, умов п.4.1.2 договору застави, приватний підприємець ОСОБА_1, не погасивши кредит, продав без згоди заставодержателя заставлений автобус підприємцю ОСОБА_2 на підставі біржевого договору купівлі-продажу за реєстраційним №НОМЕР_1 від 11.02.2004р.

Позивач стверджує, що уклавши з недотриманням вимог законодавства вищевказаний біржовий договір купівлі-продажу, відповідачі порушили законні права позивача як заставодержателя, створивши неможливість звернення стягнення на заставлене майно. Вважає, що зазначені обставини є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним відповідно до ч.3 ст.215 ЦКУ, із застосуванням наслідків, передбачених ст.216 ЦКУ.

Представниками позивача в процесі судового розгляду позов підтримано в повному обсязі, посилаються на обґрунтування та підтвердження підстав позовних вимог доданими документальними доказами.

Відповідач 1- приватний підприємець ОСОБА_1 для участі в судовому засіданні не  з'явився, письмового відзиву на позов не  надіслав, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача 1 не надходило.

Відповідач 2 -приватний підприємець ОСОБА_2 подав письмовий відзив на позов, згідно з яким заперечує проти позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.10 Закону України „Про заперечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” він має бути визнаний добросовісним набувачем транспортного збору - автобуса VANHOOL 16.190, держномер НОМЕР_2, 1994р. випуску, двигун НОМЕР_3, шасі НОМЕР_4 і набув на нього право власності без обтяжень, оскільки на день укладення біржевого договору від 11.02.2004 Державний реєстр обтяжень рухомого майна не вівся взагалі, а відомості до зазначеного реєстру почали вносити на підставі Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою КМУ №830 від 05.07.2004.

Посилаючись норми ч.1 ст.388 ЦК України, стверджує, що спірне майно не  може бути у нього витребуваним.

Відповідач 2 -підприємець ОСОБА_2, зазначаючи про те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, а отже, відповідно до ст.16 Закону України „Про власність” спірний автобус є їх спільною сумісною власністю, вважає, що  гр.ОСОБА_4 має бути залучена до участі у справі як відповідач і, як наслідок, даний спір підлягає розгляду в суді, а не в господарському суді. При цьому зазначає про винесення рішення Колегії суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 02.02.2006 по справі №299/2006р., яким, зокрема, визнано за  ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на спірний автобус. У зв'язку з  наведеними обставинами просить припинити провадження у справі.

Окрім того, відповідач 2 заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи РУКБ „Приватбанк”, м.Ужгород, посилаючись на ті обставини, що згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 14.04.2006 на підставі договору застави від 16.05.2005, укладеного між РУКБ „Приватбанк”, м.Мукачево і ОСОБА_1,  об'єктом обстеження став спірний по даній справі транспортний засіб.

В процесі судового розгляду представник відповідача 2 подав письмове клопотання про зупинення провадження у справі до  закінчення розгляду у Верховному Суді України касаційної скарги „Промінвестбанку” на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 02.02.2006, вважаючи, що результати такого розгляду безпосередньо впливають на розгляд справи №6/87.

Представником позивача подано письмові заяви від 02.08.2006, від 21.08.2006 із викладеними у них запереченнями стосовно відзиву відповідача 2 та заявлених ним клопотань.

Після оголошеної судом перерви відповідач 2 - приватний підприємець ОСОБА_2 у судовому засіданні 07.09.2006 подав заяву від 07.09.2006 з клопотанням про зупинення провадження у справі до моменту остаточного розгляду в загальному суді справи за позовом ОСОБА_2. ОСОБА_4 до Промінвестбанку в особі філії „Відділення „Промінвестбанку” в м.Мукачево Закарпатської області”, м.Мукачево про визнання права спільної сумісної власності на автобус, визнання недійсним договору застави №НОМЕР_7 від 23.05.2003, про виключення із Державного реєстру обтяжень запису про об'єкт обтяження від 23.05.2003 №НОМЕР_8.

Клопотання мотивовано, зокрема, з посиланням на ті обставини, що до розгляду питання про чинність договору застави або припинення його дії (на даний час ухвалою Верховного Суду України від 10.03.2006 прийнято до розгляду касаційну скаргу по вищезазначеній справі) вирішення даного спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автобусу є неможливим.

Представник позивача усно заперечив проти задоволення клопотання щодо зупинення провадження у справі, стверджуючи про те, що сторони і суть  спору  по  даній  справі  і  справі  загального  суду  є  різні,  про   що зазначалось і в рішенні колегії суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 02.02.2006 по справі №299/2006, копія якого є в матеріалах справи.

Клопотання відповідача 2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи РУКБ „Приватбанк”, м.Ужгород суд відхиляє, оскільки вважає, що рішення по даній справі не може вплинути на права і обов'язки зазначеної особи щодо однієї із сторін. Так, РУКБ „Приватбанк” не є стороною спірного по даній справі договору. Той факт, що спірний автобус є об'єктом обтяження на підставі укладеного між ПП ОСОБА_1 та Закарпатським РУКБ „Приватбанк” договору застави від 16.05.2005, може мати значення при визначенні переважного права першого Заставодержателя та черговості наступних заставодержателів на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна (в даному випадку - спірного автобуса), що однак, не є предметом спору по даній справі.

Суд відхиляє і заявлені відповідачем 2 письмові клопотання (заява від 17.08.06, заява від 07.09.06) про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду касаційної скарги у Верховному Суді України та остаточного вирішення спору по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Промінвестбанку в особі філії „Відділення „Промінвестбанку” в м.Мукачево Закарпатської області”, м.Мукачево про визнання права спільної сумісної власності на автобус VANHOOL, 1994р. випуску, визнання недійсним договору застави №НОМЕР_7 від 23.05.2003 та виключення із Державного реєстру обтяжень відповідно запису від 23.05.2003 №НОМЕР_8 про об'єкт обтяження.

При цьому суд враховує висновки, констатовані у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2005 по справі №6/87 та постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2006 по справі №6/27 стосовно права гр.ОСОБА_4, як одного із подружжя, звернутись за судовим захистом до суду загальної юрисдикції, а розгляд даного спору в господарському суді не позбавляє її такої можливості.

Окрім того, суд звертає увагу і на те, що підстави та зміст позовних вимог по даній справі і вищенаведеній справі суду загальної юрисдикції різні, а отже такі справи не можуть вважатися пов'язаними між собою.

Таким чином, даний спір підлягає вирішенню по суті.

 

Заслухавши доводи і заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд

 

ВСТАНОВИВ:

Між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком „Промінвестбанк” в особі відділення „Промінвестбанку” в м.Мукачево Закарпатської області, як Заставодержателем, та приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної  особи  від  15.09.2000р.,  ідентифікаційний  код: НОМЕР_12),  як  заставодавцем, укладено договір застави №НОМЕР_5 від 23.05.2003р., який посвідчено нотаріально за реєстраційним №НОМЕР_9).

У відповідності до предмету зазначеного договору заставодавцем передано у заставу заставодержателю транспортний засіб - автобус VANHOOL 16.190, держномер НОМЕР_2, 1994р. випуску, двигун НОМЕР_3, шасі НОМЕР_4, що належить заставодавцю. Вказаний договір застави укладено для забезпечення виконання зобов'язань заставодавця, що виникли з кредитного договору №НОМЕР_5 від 31.03.2003р. та додаткових угод до нього, а саме, зобов'язань по поверненню отриманого кредиту в розмірі 360000грн., сум відсотків за користуванням кредитом, а також належних до сплати сум неустойки. Умовами кредитного договору №НОМЕР_5 від 31.03.2003р (п.1.2) встановлено остаточний термін повернення кредиту -до 25.03.2005, а згідно з умовами п.2.18 договору застави №НОМЕР_5 від 23.05.2003р. Заставодержатель отримує право одержати задоволення своїх вимог з переданого у заставу майна, або його вартості на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами у разі, коли в момент настання терміну виконання умов кредитного договору зобов'язання заставодавцем не буде виконано. Окрім того, у п.4.1.2 договору застави встановлено заборону Заставодавцю відчуджувати майно у будь-який спосіб або обтяжувати його зобов'язаннями будь-яких третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це Заставодержателя.

Зазначена умова п.4.1.2 договору застави кореспондується з приписами ст.17 Закону України „Про заставу”, згідно з яким заставодавець може відчуджувати заставлене майно тільки за згодою Заставодержателя.

Застава, що виникла з договору №НОМЕР_5 від 23.05.2003р., зареєстрована у Державному реєстрі застав рухомого майна, за №НОМЕР_8 від 23.05.2003р.

Із фактичних обставин і матеріалів справи вбачається, що під час дії договору застави №НОМЕР_5 від 23.05.2003р. та за обставин непогашення кредиту і невиконання інших зобов'язань, забезпечених заставою, а також без отримання письмової згоди заставодержателя між заставодавцем приватним підприємцем ОСОБА_1 (м.Мукачево), як Продавцем, та приватним підприємцем ОСОБА_2 (м. Виноградів), як Покупцем, укладено біржевий договір (угоду) Купівлі-продажу транспортного засобу за реєстраційним №НОМЕР_1 від 11.12.2004. На підставі вказаного біржевого договору за реєстраційним №НОМЕР_1 від 11.02.2004 Продавець продав Покупцю транспортний засіб: автобус VANHOOL, 1994 року випуску, двигун №НОМЕР_3, шасі НОМЕР_4, який фактично перебував у заставі згідно з договором №НОМЕР_5 від 23.05.2003. Приватний підприємець ОСОБА_2 здійснив реєстрацію придбаного автобуса у МРЕВ ДАІ м. Виноградів за іншим державним номером НОМЕР_10 (свідоцтво НОМЕР_11).

Суд констатує, що біржевий договір купівлі-продажу транспортного засобу за реєстраційним №НОМЕР_1 від 11.02.2004 було укладено з порушенням норм чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно зі ст.586 Цивільного кодексу України (чинного на момент укладення біржевого договору) Заставодавець має право відчуджувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним, лише за згодою Заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено вище, у договорі застави №НОМЕР_5 від 23.05.2003, у п.4.1.2,  встановлено заборону на відчудження Заставодавцем (приватним підприємцем ОСОБА_1) заставленого транспортного засобу без отримання попередньо письмової згоди на це від Заставодержателя („Промінвестбанку” в особі відділення в м.Мукачево Закарпатської області). Окрім того, нормами ст.17 Закону України „Про заставу” передбачено, що заставодавець може відчуджувати заставлене майно тільки за згодою Заставодержателя.

Оскільки, в даному випадку, відчудження спірного транспортного засобу, що перебував у заставі, Заставодавцем здійснено без наявності згоди Заставодержателя, біржевий договір купівлі-продажу транспортного засобу за реєстраційним №НОМЕР_1 від 11.02.2004 слід визнати таким, що суперечить вищенаведеним нормам Закону.

Суд визнає безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах закону і не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, доводи відповідача 2 про те, що  він відповідно до ч.1 ст.10 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” вважається добросовісним набувачем згідно зі ст.388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Відповідач 2, мотивуючи такі заперечення, зазначає, що відомості в Державний реєстр обтяжень рухомого майна почали вносити на підставі Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою КМУ №230 від 05.07.2004, а до цього часу Державний реєстр обтяжень рухомого майна не вівся взагалі, оскільки його не існувало. Відповідно на день укладення біржевого договору відомості у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про обтяження спірного транспортного засобу були відсутні.

З такими доводами відповідача 2 суд не погоджується. Так, в процесі судового розгляду встановлено, що заставу спірного транспортного засобу, що виникла з підстав договору застави №НОМЕР_5 від 23.05.2003, зареєстровано у Державному реєстрі застав рухомого майна за №НОМЕР_8 від 23.05.2003р.

Нормами п.5 „Прикінцевих та перехідних положень” Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” (чинного з 01.01.2004) встановлено, що якщо обтяження рухомого майна було зареєстроване до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі застав рухомого майна, відповідний запис переноситься в Державний реєстр  обтяжень рухомого майна. Таке обтяження має пріоритет з моменту його реєстрації в Державному реєстрі застав рухомого майна.

Таким чином, за змістом наведених правових норм запис про заставу майна, внесений до Державного реєстру застав рухомого майна, за своєю правовою природою є реєстрацією обтяження такого майна, що діє з моменту внесення такого запису та переноситься до Державного реєстру обтяжень рухомого майна з початку його ведення.

З наведеного слідує, що на момент укладення біржевого договору за реєстраційним №НОМЕР_1 від 11.02.2004 обтяження спірного транспортного засобу було зареєстровано в установленому порядку.

Інші заперечення відповідача 2, а саме ті, що ґрунтуються на необхідності залучення до участі у справі фізичної особи ОСОБА_4, і як наслідок, припинення провадження у справі, суд відхиляє, враховуючи при цьому висновки, констатовані постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2005 по справі №6/87 та постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2006р. по справі №6/87

Із наведених вище обґрунтувань слідує, що біржевий договір купівлі-продажу транспортного засобу за реєстраційним №НОМЕР_1 від 11.02.2004р. укладено всупереч норм чинного на момент його укладення законодавства, якими встановлено заборону на відчудження заставодавцем заставленого майна без згоди заставодержателя, а отже такий договір слід визнати недійсним на підставі п.3 ст.215 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з визнання судом спірного біржевого договору недійсним для сторін цього договору настають правові наслідки, передбачені ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню повністю.

За правилами ст..49 ГПК України, суд покладає на відповідачів відшкодування судових витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 85грн. та 118грн. по оплаті інформаційно-технічних послуг в рівних частинах.

Керуючись ст.ст.43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

 

В И Р І Ш И В:

 

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Визнати недійсним біржовий договір за реєстраційним № НОМЕР_1 від 11 лютого 2004 року купівлі-продажу транспортного засобу НОМЕР_3 -10690, шасі НОМЕР_4, із застосуванням правових наслідків, передбачених ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

3.          Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_12) на користь „Промінвестбанку” в особі філії „Відділення „Промінвестбанку” в м. Мукачево Закарпатської області”, (м. Мукачево, вул. Я. Мудрого, 10; код ЄДРПОУ 22109463) 101,00 грн. по відшкодуванню судових витрат.

4.          Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_13) на користь „Промінвестбанку” в особі філії „Відділення „Промінвестбанку” в м.Мукачево  Закарпатської області”, м. Мукачево (м. Мукачево, вул. Я. Мудрого, 10; код ЄДРПОУ 22109463)  101,00 грн. по відшкодуванню судових витрат.

 

      Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

 

    Суддя                                                                                         І.В.Івашкович

        Рішення оформлене відповідно до ст.84 ГПК України, підписано 14.09.2006р.