ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 р.
| № 4/119-07-3387 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя | Кот О.В. |
судді | Владимиренко С.В. Шевчук С.Р. |
розглянувши касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. |
у справі | №4/119-07-3387 господарського суду Одеської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” |
до | Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” |
про | стягнення 1703923,08грн. |
В судовому засіданні 8.11.2007р. взяли участь представники сторін:
від позивача: | Васильєв А.О., довіреність б/н від 29.05.2007р.; |
від відповідача: | Волков А.С., довіреність №16/07 від 03.05.2007р. |
8.11.2007р. по справі оголошено перерву до 15.11.2007р. до 14год. 40хв. у порядку ст.77 ГПК України для підготовки повного тексту постанови.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2007р. товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство „Нібулон” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” про стягнення з останнього безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1700000грн. та проценти у розмірі 3923,08грн. на підставі ст.ст.536,625,1212-1214 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2007р. у справі №4/119-07-3387 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” 1700000грн. безпідставно набутих грошових коштів, 3923,08грн. 3% річних від простроченої суми, 17039,23грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю укладеного між сторонами договору від 22.12.2006р. №2212/2П-545/1 і відсутністю у позивача зобов’язання з проведення оплати 1700000грн. по вказаному договору, з визнанням перерахованих позивачем зазначених коштів без достатньої правової підстави зі здійсненням нарахування на них 3% річних від простроченої суми за користування безпідставно одержаними коштами.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. у справі №4/119-07-3387 (колегія суддів у складі головуючого судді Єрмілова Г.А., суддів Воронюка О.Л., Лашина В.В.) апеляційну скаргу Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 07.06.07р. по справі №4/119-07-3387 скасовано. В позові Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству „Нібулон” відмовлено.
Апеляційний господарський суд в обґрунтування прийнятої постанови послався на невідповідність обставинам справи та не обґрунтованість на законові висновків суду першої інстанції.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство „Нібулон” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, про що також зазначено скаржником й у доповненні до касаційної скарги, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. у справі №4/119-07-3387 та залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2007р. у вказаній справі.
У запереченні на касаційну скаргу Державне підприємство водних шляхів „Устьдунайводшлях” повністю заперечує підстави скасування судового рішення другої інстанцій, просить залишити без змін оскаржувану постанову, а касаційну скаргу скаржника без задоволення.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 05.11.2007р. №02-12/422 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі Кота О.В. –головуючий, Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заперечення на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2006р. між позивачем (замовником) та відповідачем (підрядником) був підписаний договір №2212/2П-545/1 на виконання днопоглиблювальних робіт на акваторії та підхідному каналі, за п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання ремонтних днопоглиблювальних робіт на акваторії та підхідному каналі порту з транспортуванням вийнятого ґрунту в підводний відвал відповідно до технічного завдання, виданого замовником.
25.12.2006р. позивач, як він сам вважає, помилково перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 1700000грн. за платіжним дорученням №27181 від 25.12.2006р., у зв’язку з чим 02.03.2007р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №1054/1-8 про повернення зазначених грошових коштів, вважаючи їх такими, що були перераховані без достатніх правових підстав відповідачу, яка була отримана останнім 05.03.2007р.
З урахуванням приписів ст.ст.180, 181 ГК України, ст.ст.536, 625, 627, 628, 837, 1212, 1214 ЦК України, місцевий господарський суд, задовольняючи позов, дійшов висновку про неукладеність сторонами договору №2212/2П-545/1 від 22.12.06р. у зв’язку з відсутністю в договорі Технічного завдання, погодженого та підписаного сторонами, та встановлених вимог до якості робіт, та відповідно дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для перерахування відповідачу коштів у сумі 1700000грн. згідно платіжного доручення №27181 від 25.12.2006р., зазначивши про безпідставність їх набуття відповідачем, визнавши необґрунтованими посилання ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” на рахунок №39 від 22.12.2006р. на суму 1700000грн. (який складено на виконання зазначеного договору) у зв’язку з ненаданням відповідачем доказів направлення позивачу цього рахунку.
Тоді як апеляційний господарський суд, не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, зазначив про укладення між сторонами договору від 22.12.2006р. №2212/2П-545/1, оскільки відповідно до п.п.1.1, 2.1, 3.1 цього договору надання Технічного завдання є обов’язком замовника (позивача), який безпосередньо передбачений укладеним з відповідачем договором; відсутність у Підрядника (відповідача) Технічного завдання розцінено апеляційним судом, як невиконання замовником (позивачем) прийнятих на себе обов'язків за даним договором; та відхилив твердження представника позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції як такі, що спростовуються умовами п.1.1 договору про не складання зазначеного Технічного завдання з вини відповідача, яким не були надані технічні характеристики днопоглиблювального обладнання.
Разом з тим, судова колегія апеляційної інстанції, визнавши також хибним висновок місцевого господарського суду щодо не встановлення зазначеним договором, всупереч положень глави 61 ЦК України, та не погодження вимог відносно якості днопоглиблювальних робіт, погоджуючись з доводами відповідача зазначила, що між сторонами пунктами 2.3, 2.5, 4.2, 4.3 даного договору визначені вимоги до якості робіт, які, серед іншого, визначаються нормативними документами, затвердженими в установленому законодавством порядку, та про те, що висновок суду про відсутність в договорі вказівки на якість робіт є помилковим та спростовується змістом пунктів 2.3, 2.5, 4.2, 4.3 договору.
Отримання позивачем протягом січня 2007р. дозвільної документації: дозволу на виконання днопоглиблювальних робіт (№31/05 від 11.01.2007р.), виданого позивачеві Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного та Азовського морів; дозволу на виконання будівельних робіт (№3039 від 12.01.2007р.), виданого позивачу Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради; погодження на проведення гідротехнічних будівельних робіт по поглибленню Бузького лиману для облаштування водних підходів операційної акваторії перевантажувального терміналу ТОВ СП "Нібулон", тобто після укладення договору на виконання днопоглиблювальних робіт, колегією суддів апеляційної інстанції розцінено як вчинення позивачем певних дій по виконанню п.3.2 договору від 22.12.2006р., яким встановлено обов’язок останнього щодо отримання необхідних дозволів природоохоронних органів та будь-яких інших зацікавлених органів на виконання днопоглиблювальних робіт та підвідний відвал ґрунту, із зазначенням, що позивач у відповідності до ст.180 ГК України, тривалий час вважав договір укладеним та дійсним, вчиняв дії по його виконанню.
Крім того, апеляційним господарським судом визнано безпідставним залишення судом першої інстанції поза увагою вказаних погоджень природоохоронних органів, зазначивши, що „листування позивача з третіми особами не приймається до уваги, оскільки не має значення для справи”, оскільки на думку судової колегії апеляційної інстанції погодження не є "листуванням позивача із третіми особами", а є документами, якими державні органи у встановленому законом порядку надають ТОВ СП „Нібулон” право на виконання днопоглиблювальних робіт на підхідному каналі та операційній акваторії вантажного причалу перевантажувального терміналу, право здійснити днопоглиблювальні роботи на причалі Миколаївського порту та провести гідротехнічні будівельні роботи по днопоглибленню Бузького лиману для облаштування водних підходів операційної акваторії перевантажувального терміналу ТОВ СП „Нібулон”.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно п.5.2 договору від 22.12.2006р. №2212/2П-545/1 замовник переводить на рахунок підрядника аванс у сумі 1700000грн. для підготовки та організації виконання днопоглиблювальних робіт, на виконання якого позивач платіжним дорученням №27181 від 25.12.2006р. перерахував на рахунок ДП „Устьдунайводшлях” 1700000грн. авансу із зазначенням в графі „Призначення платежу” - „за днопоглиблювальні роботи рахунок 39 від 22.12.06р.”.
Доводи позивача про те, що зазначення реквізитів саме цього рахунку у платіжному дорученні від 25.12.06р. було помилкою, судом апеляційної інстанції визнані непереконливими та не прийняті до уваги, із зазначенням, що з наявних у матеріалах справи пояснень директора ДП „Устьдунайводшлях” Блошенка О.Б. вбачається, що оригінал рахунку №39 від 22.12.06р. на суму 1700000грн. був вручений особисто директору ТОВ СП „Нібулон” під час підписання договору №2212/2П-545/1 в присутності посадових осіб ДП „Устьдунайводшлях” та ці обставини позивачем не були спростовані в попередніх судових інстанціях та підтверджується платіжним дорученням №27181 від 25.12.2006р., яким ТОВ СП „Нібулон” перерахувало ДП „Устьдунайводшлях” 1700000грн., і в якому в графі „Призначення платежу” зазначено - „за днопоглиблювальні роботи рахунок 39 від 22.12.06р.”
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права.
Так, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно приписів частини першої статті 38 ГПК України за недостатності поданих сторонами доказів господарський суд зобов'язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
З огляду на викладені вимоги ГПК України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1700000грн. та нарахованих на них процентів на суму 3923,08грн., зазначивши про перерахування позивачем відповідачу платіжним дорученням №27181 від 25.12.2006р. 1700000грн. не дослідили та не надали належної правової оцінки реквізитам зазначеного платіжного доручення та не встановили особу –одержувача платежу, якій перераховані позивачем зазначені кошти, а відтак дійшли передчасного висновку щодо отримання цих коштів саме відповідачем.
Виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.1117 ГПК України, усунути зазначені порушення під час розгляду касаційної скарги є неможливим, тому прийняті судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для достовірного з’ясування усіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” - частковому задоволенню.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Згідно зі ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, ст.ст. 11110-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. та рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2007р. у справі №4/119-07-3387 скасувати.
Справу №4/119-07-3387 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя | О. Кот |
Судді | С. Владимиренко С. Шевчук |