Головуючий суду 1 інстанції - Кордюкова Ж.І.  

                             Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 428/3427/21

Провадження № 22-ц/810/698/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року                                                м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Назарової М.В., Кострицького В.В.

за участю секретаря: Кузьменко А.О.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області правонаступником прав і обовязків якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 червня 2021 року, ухвалене судом у складі судді Кордюкової Ж.І.,

у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області правонаступником прав і обовязків якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказав, що 16 березня 2020 року рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області по справі №428/348/20 за ним визнано в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії в розмірі 144 913,22 грн.

У вересні 2020 року позивач звернувся з заявою про виплату недоотриманої пенсії до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, яке на виконання рішення суду виплатило лише частину грошових коштів в сумі 102 958,57 грн, у виплаті решти грошових коштів в сумі 41954,65 грн відмовило з посиланням на сплив трирічного терміну до дня звернення за отриманням пенсії.

Просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, які полягають у невиплаті позивачу усієї суми недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини в розмірі 41954,65 грн та зобов`язати відповідача сплатити позивачу недоотриману пенсію в розмірі 41954,65 грн.

       Ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 31 травня 2021 року залучено в якості співвідповідача Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, які полягають у невиплаті ОСОБА_1 усієї суми недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, в розмірі 41954,65 грн.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області сплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію в розмірі 41954, 65 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь держави судові витрати в розмірі 1816, 00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, в тому числі і спадкоємцями за законом. Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області за отриманням недоотриманої пенсії 04 вересня 2020 року , тому недоотримана пенсія була виплачена за період з 03 вересня 2017 року по 03 березня 2019 року за три роки в сумі 102958, 57 грн.

Позивач фактично просить відповідача виконати судове рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2020 року по справі № 428/348/20, яким за позивачем визнано право власності у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з недоотриманої пенсії в розмірі 144913,22 грн, тобто предметом спору в даній справі є невиконання відповідачем рішення суду по іншій справі.

Відповідач здійснив перерахунок пенсії у розмірі 110270,89 грн, а тому стягнення зазначеної суми в цивільній справі на підставі ст. 1166 ЦК України є подвійною відповідальністю за одне й те ж зобов`язання, що відповідно до положень Конституції України є недопустимим.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області як правонаступника прав та обовязків Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганскої області.

У судове засідання представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, в апеляційній скарзі представник скаржника просив розгляд справи проводити без участі представника.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений у визначеному законом порядку, просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти вимог скаржника заперечує в повному обсязі, про що надав відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які повідомлені про місце та час судового засідання у визначеному законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки позивач набув право власності на недоотриману пенсію померлого батька за судовим рішенням в розмірі 144913,22 грн, то відповідач Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повинно виплатити усю суму грошових коштів, а обмеження цих виплат трирічним терміном є незаконним.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 28.03.2019 року.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2020 року в справі №428/348/20 за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 на спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії в розмірі 144 913,22 грн.

Позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 144913, 22 грн.

Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської виплатило позивачу недотриману пенсію в сумі 102 958,57 грн, у виплаті решти грошових коштів в сумі 41954,65 грн відмовлено у зв`язку зі спливом трирічного терміну до дня звернення за отриманням пенсії.

Згідно за ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суд зазначає, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2020 року за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 на спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії в розмірі 144 913,22 грн.

Між тим, на звернення позивача про виплату недоотриманої пенсії у розмірі 144913, 22 грн Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатилу позивачу 102958, 57 грн.

При цьому, відповдач не прийняв до уваги рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2020 року та наявність у позивача права власності в порядку спадкування за законом на визначену судом суму грошових коштів -144 913, 22 грн.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивача як власника майна в порядку спадкування на отримання недоотриманої пенсії після померлого ОСОБА_2 та стягнення з відповідача недоотриманої пенсії в розмірі 41954, 65 грн.

Доводи апеляційної скарги про про те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких мав пенсіонер, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії не заслуговують на увагу, з підстав зазанчених вище.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що оскаржуване рішення призведе до подвійного стягнення не заслуговує на увагу, оскільки позивачем заявлено вимоги про зобов`язання відповідача виплатити різницю не виплаченої недоотриманої пенсії у розмірі 41954, 65 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач обрав не той спосіб захисту, оскільки оскаржує дії відповідача у звязку з невиконанням судового рішення не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2020 року визано за позивачем право власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії -144913, 22 грн. Зазначене рішення не містить будь-яких зобов`язальних дій відповідача щодо виплати вказаної суми недоотриманої пенсії. Набувши право власності в порядку спадкування за законом на підставі судового рішення, позивач звернувся до відповідача про виплату вказаних сум, які в порушення вимог закону, відповідачем виплачені не у повному обсязі.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах 816/2016/17 від 21 листопада 2018 року, №686/23317/13-а від 16 січня 2019 року не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини у цих справах не є тотожними.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду першої інстанції залишено без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, п.1 ч. 1 ст. 374, 375, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 08 листопада 2021 року.

Головуючий

Судді