ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 р. | № 18/176 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Козир Т.П. |
суддів : | Грека Б.М., Подоляк О.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ДП Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів |
на постанову | від 02.08.2007 р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 18/176 |
за позовом | ДП Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів (надалі –Підприємство) |
до | АТ “Українська пожежно-страхова компанія” (надалі –Товариство) |
про | стягнення 212 444,91 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - не з’явились |
від відповідача | - Кісельова Л.В. |
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2007 р. Підприємство звернулось до суду з позовом до Товариства про стягнення 143 103,45 грн. страхового відшкодування, 20 750 грн. інфляційних нарахувань, 41 710,73 грн. штрафних санкцій та 6 880,73 грн. відсотків річних з мотивів невиконання відповідачем грошового зобов’язання за договором добровільного страхування засобів наземного транспорту (автокаско) №0004130/246 від 04.11.2004р.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на невиконання позивачем умов договору добровільного страхування засобів наземного транспорту (автокаско) №0004130/246 від 04.11.2004р. та Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту (крім залізничного транспорту), затверджених рішенням Правління Товариства від 09.01.2004р., на підставі яких було укладено даний договір, а саме –Підприємством не повідомлено у визначені договором строки про настання страхового випадку та не подано у встановлений договором строк письмової заяви із зазначенням обставин пригоди , характеру та розміру збитків.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2007 р. (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2007 р. (судді: Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.), в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, провадження у справі припинити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить оскаржувані рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 04.11.2004 р. між Підприємством (Страхувальник) та Товариством (Страховик) укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту (автокаско) №0004130/246 (надалі –Договір), відповідно до умов якого сторонами застраховано автомобіль “Lexus GS-300”. Відповідно до п. 7.2.5 Договору сторони погодили, що страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку протягом 24 годин з моменту, як стало відомо про настання страхового випадку, незалежно від розміру завданих збитків. Неможливість повідомлення повинен довести документально.
Згідно вимог п.10.1.4 Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту (крім залізничного транспорту), затверджених рішенням Правління Товариства від 09.01.2004 р. (надалі –Правила страхування), на підставі яких укладено Договір, протягом доби з моменту, коли страхувальнику стало відомо про подію, яка згідно з переліком застрахованих ризиків, має ознаки страхового випадку, страхувальник зобов’язаний повідомити про це страховика (телефоном, по факсу, телеграфу, електронною поштою тощо) особисто або через довірену особу. Протягом двох робочих днів з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди страхувальник, або його представник, зобов’язаний надати страховику письмову заяву із зазначенням обставин пригоди, характеру і розміру збитків. Перевищення термінів є припустимим у випадку, коли страхувальник не мав можливості своєчасно направити ці повідомлення, зокрема, внаслідок ушкодження здоров’я під час настання дорожньо-транспортної пригоди, що повинен підтвердити документально.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 22.04.2005 р. №54000-40/884 позивач повідомив відповідача про те, що 30.03.2005 р. о 7 год. 30 хв. з автомобілем “Lexus GS-300” трапилась дорожньо-транспортна пригода. Листом №54000-40/2200 від 12.10.2005 р. позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку згідно Договору.
У відповідь на дані звернення відповідач листом від 10.11.2005 р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування. Відмову обґрунтував тим, що позивач порушив умови Договору та Правила страхування, на підставі яких було укладено Договір, а саме –не повідомив без поважних причин у передбачений Договором термін про настання страхового випадку та не надав, у встановлений Договором та Правилами страхування строк, письмової заяви із зазначенням обставин пригоди , характеру та розміру збитків.
Суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про те, що оскільки позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про страховий випадок у строки, передбачені умовами Договору, не надано доказів своєчасного надання відповідачу письмової заяви із зазначенням обставин пригоди, характеру і розміру збитків, а також не підтверджено документально неможливість з поважних причин своєчасно направити дане повідомлення та заяву, то необґрунтовані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано спростовано твердження Підприємства про існування двох різних договорів страхування стосовно застрахованого автомобіля.
Висновки судів відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з’ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано відмовлено в позові.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2007 р. у справі № 18/176 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і: Б. Грек
О. Подоляк