Справа № 2а-7914/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Корой С.М.
суддів: Марина П.П., Стефанова С.О.
секретар судового засідання Дудка С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Дерібас Груп»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, суд -
В С Т А Н О В И В:
До Одескього окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Дерібас Груп»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси, в якому позивач просив визнати протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м.Одеси щодо складання акту № 63/23-214/34995290 від 14.04.2009 року позапланової документальної перевірки ПП «Дерібас Груп»код ЄДРПОУ 34995290; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003892301/0 від 27.04.2009 року на суму 583110,00 гривень щодо податку на прибуток підприємства; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003882301/0 від 27.04.2009 року на суму 1840724,00 гривень щодо податку на прибуток підприємства.
В своєму позові позивач зазначив, що він вважає неправомірними дії ДПІ у Малиновському районі м.Одеси щодо проведення невиїзної позапланової перевірки ПП «Дерібас Груп» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вісткар»за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складений акт від 14.04.209 року № 63/23-214/34995290, обґрунтовуючи це тим, що відповідач не мав правових підстав на її проведення, які передбачені у ст. 11? Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Податкові повідомлення-рішення від 27.04.2009 року № 0003882301/0 та № 0003892301/0, винесені відповідачем на підставі вказаного акту перевірки, позивач вважає такими, що підлягають скасуванню, оскільки, проводячи зазначену перевірку, відповідач не відобразив в акті скориговані валові витрати, як то передбачено наказом ДПА України від 11.09.2008 року № 584 «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення», у зв’язку з чим твердження про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту позивач вважає безпідставним, оскільки встановити зазначені порушення можливо лише при дотриманні положень зазначеного наказу.
28.09.2009 року позивач надав уточнений позов (т. 1 а.с. 79-84), в якому просив суд визнати неправомірними дії працівників ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Дерібас Груп»код 34995290 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вісткар»за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року; скасувати акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 14.04.2009 року за № 63/23-214/34995290 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Дерібас Груп», код 34995290, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вісткар»за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року; скасувати податкове повідомлення-рішення № 000388301/0 від 27.04.2009 року, яким для ПП «Дерібас Груп»визначено для сплати суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 1840727,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 000389301/0 від 27.04.2009 року, яким для ПП «Дерібас Груп»визначено для сплати суму податкового зобов’язання у розмірі 583110,00 грн.
В уточненому позові позивач зазначив, що одним із видів господарської діяльності позивача є транспортно-експедиторське обслуговування. Ним було укладено договір транспортного експедирування з ТОВ «Фіш-Трейд»від 25.04.2008 року, а на виконання цього договору –договір з ТОВ «Вісткар»№ 12-ТЕУ, який передбачає право експедитора на залучення третіх осіб до виконання своїх обов’язків. В свою чергу ТОВ «Вісткар»уклало договір з компанією-перевізником, яка виконала роботи з перевезення вантажу ТОВ «Фіш-Трейд». Право експедитора залучати до виконання своїх обов’язків інших осіб регламентовано ст. 932 ЦК України та підтверджується роз’ясненнями ДПА України від 22.08.2008 року № 17042/7/16-1517. Позивач зазначив, що за результатами виконання зазначених договорів були оформлені товарно-транспортні накладні. Експедитор не є особою, яка відображається у товарно-транспортній накладній в силу вимог Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»та ст. 306 ГК України. Позивач вважає, що він не несе відповідальність за правильність сплати податку ТОВ «Вісткар»та здійснював нарахування податку у відповідності із вимогами чинного законодавства. На момент виконання договору позивач не знав про протиправність дій контрагента, жодною нормою чинного законодавства України не передбачено настання відповідальності однієї особи за протиправні дії, вчинені іншою, Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено відповідальності особи за порушення податкового законодавства контрагентами. Позивач вказує, що роботи були виконані ТОВ «Вісткар», що підтверджується актами виконаних робіт. Акт перевірки, на думку позивача, складений з порушеннями, а саме в акті не вказані дати складання актів виконаних робіт, які використовувались перевіряючими під час перевірки, а також ще раз вказує на протиправність та безпідставність проведення самої перевірки.
Відповідач державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси позов не визнав та подав до суду заперечення (т. 1 а.с.104-107), в яких зазначив, що перевірка проводилась ним на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Київському районі м.Одеси Малєйчика І.Т. від 12.11.2008 року про призначення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства в межах розслідування кримінальної справи у відношенні директора ТОВ «Вісткар». В ході перевірки встановлено порушення пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з я ким не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми с плаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, та п.5.8. Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, а саме віднесення до складу податкового кредиту за перевіряємий період сум ПДВ, сплачених постачальникам за товари (роботи, послуги), по яким відсутні податкові накладні і до перевірки підприємством не надані, на загальну суму 568862 грн. Позивачем також до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді було віднесено суму ПДВ, сплачену за надані транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Вісткар», на підставі виданих останнім податкових накладних на загальну суму 351500 грн. Проте, при перевірці юридичної адреси ТОВ «Вісткар»податковою міліцією отримані дані від КП «МБТІ та РОН»про те, що будівля за номером 37-а по вулиці Гайдара у м. Одеса, яка зазначена як юридична адреса цього підприємства, відсутня, транспортні засоби відсутні, тобто, це підприємство не мало змоги надавати транспортно-експедиційні послуги. Крім того, в порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством до складу валових витрат віднесено витрати на транспортно-експедиційні послуги в сумі 1757500 грн., які пов’язані з послугами перевезення, що надавались ТОВ «Вісткар»без належного підтвердження первинними документами, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 439375 грн. До перевірки надані лише акти виконаних робіт, проте до них не надані товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, які здійснював ТОВ «Вісткар».
За заявою заступника прокурора Малиновського району м.Одеси ухвалою суду від 28.09.2009 року до участі у справі було допущено представника прокуратури Малиновського району м.Одеси.
Ухвалою суду від 06.10.2010 року за клопотанням відповідача провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 14.04.2009 року № 63/23-214/34995290 закрито.
У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.
Представники відповідача та прокуратури проти адміністративного позову заперечували, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданих до суду запереченнях.
Суд, заслухавши осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси з 10.04.2009 року по 14.04.2009 року була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПП «Дерібас-Груп»(ЄДРПОУ 34995290) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вісткар»(код ЄДРПОУ 35818304) за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14.04.2009 року № 63/23-214/34995290 (т. 1 а.с. 15-30).
Перевірка проводилась на підставі постанови слідчого СО ПМ ДПІ в Київському районі м.Одеси від 12.11.2008 року, яка була направлена на адресу відповідача листом першого заступника голови ДПА в Одеській області від 24.11.2008 року № 38201/7/35-0108 (т. 1 а.с. 143).
Дослідивши постанову про призначення позапланової документальної перевірки (ревізії) дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, прийняту майором податкової міліції Малейчик І.Т., суд встановив, що вона прийнята за результатом розгляду матеріалів кримінальної справи № 206200800002, порушеної у відношенні директора ТОВ «Вісткар»ОСОБА_3 по факту умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 УК України (т. 1 а.с. 144-145).
Відповідно до ч.1 ст.66 Кримінально-процесуального кодексу України особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, зокрема, мають право вимагати проведення ревізій. При цьому виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.
Так, у постанові про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Дерібас Груп»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Вісткар»за період з 17.03.2009 року по теперішній час проведення такої перевірки доручено ревізорам ДПІ у Малиновському районі м.Одеси.
Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.
Суд критично оцінює посилання позивача на порушення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ст. 11? та 11? Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки зазначеними нормами права урегульований порядок проведення виїзних планових або позапланових перевірок, тоді як відповідачем проводилась невиїзна документальна перевірка, право на проведення якої закріплено за податковими органами у п. 1 ч. 1 ст. 11 цього Закону.
Пунктом 5 ч. 6 ст. 11? Закону передбачена можливість проведення позапланової виїзної перевірки у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Зі змісту зазначеної перевірки вбачається, що у вищевказаному випадку податковий орган зобов’язаний надіслати запит для отримання від особи пояснень та документальних підтверджень з приводу взаємовідносин з платником податків, щодо якого виникла необхідність отримати додаткові відомості. У разі отримання таких пояснень та документів податковий орган аналізує їх шляхом проведення невиїзної документальної перевірки. Якщо запит податкового органу не виконується, то виникають правові підстави для проведення позапланової виїзної перевірки такого платника податків у відповідності з вимогами п. 5 ч. 6 ст.11? Закону.
Так, відповідачем було направлено запит до ПП «Дерібас Груп»від 28.11.2008 року № 42372/23-109 про необхідність надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо відносин з ТОВ «Вісткар». На виконання цього запиту позивачем були надані копії статутних та реєстраційних документів, копії договорів оренди, транспортно-експедиційних послуг, декларації з ПДВ, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, копія протоколу вилучення первинних бухгалтерських документів від 17.11.2008 року.
У зв’язку з отриманням на запит відповідача необхідної інформації від ПП «Дерібас Груп», ним цілком правомірно було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Дерібас Груп»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вісткар»(код ЄДРПОУ 35818304) за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року.
Твердження позивача про відсутність в акті перевірки посилання на норми ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»спростовується наявністю в акті перевірки посилання на п. 1 ч. 1 ст. 11 цього Закону (т. 1 а.с. 15).
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає вимогу позивача про визнання неправомірними дій працівників ДПІ у Малиновському районі м.Одеси щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Дерібас Груп»безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Перевіркою було встановлено та відображено в акті перевірки порушення позивачем п. 1.4. ст. 1, пп.7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.8. Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 920362 грн.; порушення пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 439375 грн.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прийняті податкове повідомлення-рішення від 27.04.2009 року № 0003892301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання ПП «Дерібас Груп» з податку на прибуток у сумі 583110 грн., в тому числі за основним платежем 439375 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 143735 грн. (т. 1 а.с. 31), та податкове повідомлення рішення від 27.04.2009 року № 0003882301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання ПП «Дерібас Груп»з податку на додану вартість у сумі 1840724 грн., в тому числі за основним платежем 920362 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 920362 грн. (т. 1 а.с. 31).
В акті перевірки встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту у рядок 17 податкових декларацій з ПДВ за періоди, що перевірялись, віднесені суми ПДВ, сплачені постачальникам за товари (роботи, послуги), по яким відсутні податкові накладні і на момент перевірки підприємством не пред’явлені на загальну суму 568862 грн., в тому числі за березень 2008 року в розмірі 42947 грн., за квітень 2008 року в розмірі 60030 грн., за травень 2008 року в розмірі 34005 грн., за червень 2008 року в розмірі 32946 грн., за липень 2008 року в розмірі 17816 грн., за серпень 2008 року в розмірі 74299 грн., за вересень 2008 року в розмірі 110518 грн., за жовтень 2008 року в розмірі 82152 грн., за листопад 2008 року в розмірі 68247 грн., за грудень 2008 року в розмірі 45902 грн. При цьому в акті зазначено, що позивач з цього приводу надав пояснення, вказавши, що вказані документи були загублені.
Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Позивач не спростовує у своєму позові факт віднесення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними, у розмірі 568862 грн. Під час розгляду справи позивачем не надавались відповідні податкові накладні або митні декларації, які є виключними підставами для нарахування сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Наявне у матеріалах справи пояснення директора ПП «Дерібас Груп»щодо втрати усіх податкових та бухгалтерських документів за період з 17.03.2008 року у громадському транспорті під час переїзду до іншого офісу суд вважає неналежним доказом правомірності формування позивачем податкового кредиту за відповідний період. Закон України «Про податок на додану вартість»встановлює вичерпні підстави для формування податкового кредиту –наявність податкової накладної або митної декларації. Втрата позивачем таких документів є його власною провиною та позбавляє права відносити такі суми ПДВ до складу податкового періоду. До того ж, позивачем не надано будь-яких доказів про фактичну втрату ним документів та вжиття ним заходів щодо пошуку цих документів, які б могли бути вчинені у вигляді звернення з відповідною заявою до бюро знахідок та підприємства-перевізника, у транспортному засобі якого були загублені документи.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 568862 грн.
Судом встановлено, що між ПП «Дерібас Груп»(клієнт) та ТОВ «Вісткар»(експедитор) укладався договір транспортного експедирування без дати № 12-ТЕУ (т. 1 а.с. 137-140), згідно з яким експедитор зобов’язується за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експидиторські послуги, пов’язані з організацією та забезпеченням перевозок та схоронності вантажу клієнта.
Пунктом 2.2. цього договору передбачено, що експедитор має право залучати третіх осіб до виконання своїх обов’язків за вказаним договором.
Як вбачається з акта, перевірка проводилась на підставі первинних документів ПП «Дерібас Груп», щодо яких була проведена виїмка ОПМ ДПІ Малиновського району м. Одеси, про що свідчить протокол виїмки від 17.11.2008 року.
Так, перевіркою встановлено, що на виконання зазначеного договору між сторонами підписувались акти виконаних робіт, виставлялись рахунки, які сплачувались позивачем за поставлені послуги безготівковим розрахунком, а також ТОВ «Вісткар»надавало податкові накладні, загальна сума ПДВ за якими склала 351500 грн. В свою чергу позивач відносив суми ПДВ за цими податковими накладними до складу податкового кредиту за відповідні періоди.
Проте, відповідач ставить під сумнів товарність таких господарських операцій та використання їх у господарській діяльності підприємства з огляду на фактичну неспроможність ТОВ «Вісткар»надавати послуги транспортного експедирування через відсутність на його балансі транспортних засобів, фактичне неіснування юридичної адреси цього підприємства, наявності у нього лише одного працівника.
З урахуванням того, що Закон України «Про податок на додану вартість», передбачає настання права на податковий кредит, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовлення товарів та послуг, які повинні використовуватись у господарській діяльності підприємства, обов’язковими умовами віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є товарність проведених господарських операцій, за результатом яких виникає право на віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту, та використання таких товарів (послуг, робіт) у господарській діяльності товариства.
Умовою, за якою виникає право на податковий кредит –є сам факт поставки товарів або надання послуг, а надання у зв’язку з цим податкової накладної, на підставі якої суми ПДВ відносяться до складу податкового кредиту, є похідною від цього подією. Тому, навіть при наявності належним чином оформленої податкової накладної, необхідно встановити факт здійснення самої господарської операції, з урахуванням чого на платника податку покладається обов’язок довести правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту шляхом надання доказів, які б свідчили про реальність таких операцій, їх товарність, оплатність та використання придбаних товарів у господарській діяльності.
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що ним укладався договір транспортного експедирування з ТОВ «Фіш-Трейд», на виконання якого з урахуванням свого права експедитора залучати до виконання своїх обов’язків третіх осіб позивачем було укладено договір с ТОВ «Вісткар». По-перше, сам договір до суду не наданий. По-друге, позивачем не доведений зв'язок покладених на нього зобов’язань за цим договором з тими зобов’язаннями, що в свою чергу були покладені ним на ТОВ «Вісткар», відтак, неможливо встановити факт використання позивачем отриманих від ТОВ «Вісткар»послуг у його власній господарській діяльності та відповідно правомірність віднесення зазначених сум ПДВ до складу податкового кредиту за відповідні періоди.
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»визначено поняття транспортно-експедиторської послуги, під якою розуміється робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Види транспортно-експедиторських послуг визначені у ст. 8 цього Закону.
Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Позивач зазначає, що на виконання договору, укладеного з ТОВ «Вісткар»останній уклав договір перевезення з третьою особою, яка фактично здійснила перевезення вантажів клієнта, але не підтверджує це відповідними доказами по справі.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Аналіз цього нормативно-правового акту свідчить про обов’язковість оформлення товарно-транспортної документації - комплекту юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Так, п. 11 цих Правил закріплений порядок оформлення документів на перевезення. Основними документами на перевезення вантажів згідно з цим пунктом Правил є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Згідно з п. 11.4 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Пунктом 11.5 Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
При цьому частинами 8-11 цієї норми визначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Отже, чинним законодавством України визначений спосіб, у який повинен доводитись факт надання послуги експедитора, що знайшов своє відображення у ч. 12 ст. 9 зазначеного Закону.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Позивач не надав до суду транспортні документи, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, у зв’язку з чим суд вважає недоведеним факт отримання ним послуг транспортного експедирування, передбачених укладеним ним договором з ТОВ «Вісткар». Крім того, позивачем не доведений факт використання зазначених послуг у господарській діяльності позивача.
Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Дії з перерахування постачальнику коштів за послуги без фактичного отримання останніх не можуть вважатися поставкою послуг в розумінні п.1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим, виходячи із положень пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 цього Закону, у позивача не виникало права на податковий кредит у зв’язку з такими господарськими операціями.
За таких обставин суд вважає, що ПП «Дерібас Груп»безпідставно віднесло до складу податкового кредиту за відповідні періоди ПДВ на загальну суму 351500 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ «Вісткар»на підставі договору транспортного експедирування.
Перевіркою також встановлено, що позивачем в порушення пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 439375 грн. Зазначене порушення виникло у результаті віднесення до складу валових витрат витрати на послуги транспортного експедирування, що надавались ТОВ «Вісткар»у загальній сумі 1757500 грн.
Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 цього Закону не відносяться до складу валових витрат виплати винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Судом встановлений факт безтоварності господарських операцій, які проводились позивачем з ТОВ «Вісткар»та відсутності у позивача первинних бухгалтерських документів, у зв’язку з чим суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про заниження ПП «Дерібас-Груп»податку на прибуток у відповідний період на загальну суму 439375 грн.
Висновок комісійної судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 201200900032 (т. 2 а.с. 3-15) та висновок додаткової судово-економічної експертизи по вказаній кримінальній праві (т.2 а.с. 16-25) суд вважає неналежними доказами, оскільки зазначені експертизи не призначались судом по справі, що розглядається, охоплюють інший період, який перевірявся, а також не містять вичерпного переліку документів, на підставі яких проводилось дослідження.
Твердження позивача щодо неправомірності застосування до нього штрафних санкцій, визначивши їх суму у податкових повідомленнях-рішеннях, тоді як спочатку повинні надсилатися податкові повідомлення без застосування штрафних санкцій суд вважає необґрунтованим.
Згідно з пп.4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Пунктом 6.1. ст. 6 цього Закону передбачено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Відповідно до пп.17.1.3. п. 17. 1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно з п. 3.2. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення: за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма "Ф"), якщо відповідно до закону податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків, за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового або іншого законодавства; за формою згідно з додатком 2 за наслідками документальних або камеральних перевірок (форма "Р").
У даному випадку податковий орган самостійно визначив податкове зобов'язання платника податків за наслідками документальної перевірки, у зв’язку з чим повідомлення повинні надсилатися за формою, встановленою Додатком 2, тобто податкові повідомлення-рішення форми «Р», які і направлялись позивачу. При цьому згідно з пунктом 6.1. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у повідомленні повинні зазначатися суми штрафних (фінансових) санкцій у разі їх наявності.
На підставі встановленого, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Дерібас Груп» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м.Одеси про визнання неправомірними дій щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки приватного підприємства «Дерібас Груп» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вісткар» за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року, скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2009 року № 000388301/0 та № 000389301/0 - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 10.12.2010 року.
Головуючий суддя С.М. Корой
Суддя П.П. Марин
Суддя С.О. Стефанов
Повний текст постанови складений 10 грудня 2010 року .
/