ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2021 р. Справа№ 910/11107/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 про зупинення провадження

у справі № 910/11107/21 (суддя: Карабань Я.А.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс"

до 1) Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

2) Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна

про визнання недійсними актів та договору

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані"

до 1) Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

2) Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна

про визнання договору недійсним

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" про визнання недійсними актів та договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/11107/19 (суддя Котков О.В.) позов задоволено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 у справі № 910/11107/19 рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постановою Верховного Суду від 21.01.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 у справі № 910/11107/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 справу № 910/11107/19 прийнято до провадження визначеним складом суду.

19.05.2021 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/11107/19 до закінчення перегляду справи № 910/10440/19 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 зупинено провадження у справі № 910/11107/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/10440/19.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 про зупинення провадження у справі № 910/11107/19 та передати справу на розгляд Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі є необґрунтованою та безпідставною, прийнятою з порушенням норм процесуального права. При постановленні оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом порушено стадійність судового процесу, а саме ухвала прийнята після закриття підготовчого провадження у справі, що є порушенням ч. 3 ст. 195 ГПК України. Також апелянт вказує на порушення принципу змагальності з огляду на ненадання судом першої інстанції можливості учасникам справи висловити свою позицію, доводи та міркування з питань пов`язаності даної справи зі справою № 910/10440/19, суд взагалі не оголосив про розгляд питання про зупинення провадження у справі. За доводами апелянта, в основу оскаржуваної ухвали покладено документ, що був залучений судом першої інстанції з порушенням порядку подання доказів. Наведене, на думку апелянта, свідчить про порушення принципу рівності сторін. Позивач також вказує на те, що місцевий господарський суд, незважаючи на власну попередню відмову стороні спору щодо задоволення подібного клопотання про зупинення провадження у справі, ігноруючи принципи диспозитивності, рівності та змагальності, неправомірно зупинив провадження у справі з власної ініціативи. Апелянт зазначає, що дана справа не є пов`язаною зі справою № 910/11107/19, а її вирішення не впливає на підстави та зміст позовних вимог у цій справі, тобто відсутні умови, визначені п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України для зупинення провадження у справі. Так, судом першої інстанції не було враховано того, що в матеріалах справи наявні докази про набуття 12.10.2017 ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" права власності на нерухоме майно та докази перебування нерухомого майна в іпотеці. Тобто, на думку апелянта, у справі зібрані докази, що дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Суд першої інстанції, за доводами апелянта не зазначив які саме обставини не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі. Апелянт вказує на невірне застосування судом приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України. Суд першої інстанції, як стверджує позивач, не забезпечив учасникам справи дотримання прав на розгляд справи упродовж розумного строку.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021, апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі № 910/11107/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021; розгляд справи призначено на 27.09.2021; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Від ТОВ "Алтея Компані" надійшло клопотання, в якому третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору підтримує апеляційну скаргу ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" та погоджується з доводами апелянта про те, що при винесенні оскаржуваної ухвали, судом порушено приписи ч. 3 ст. 195, п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, принципи змагальності, рівності, диспозитивності господарського судочинства. Крім того просило розглядати справу без участі представника ТОВ "Алтея Компані".

Від Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 про зупинення провадження залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач-1 зазначає, що оскаржувана ухвала є такою, що прийнята місцевим господарським судом у відповідності до норм процесуального права. Так відповідач-1 зазначає, що 20.07.2021 суддя не перейшов до розгляду справи по суті, як того вимагає ст. 207 ГПК України, почавши засідання із з`ясування наявності або відсутності у сторін додаткових клопотань. У зв`язку з цим, відповідач-1 вважає, що 20.07.2021 формально стадія розгляду справи по суті не розпочалась, а тому суд був зобов`язаний, дізнавшись про стан розгляду справи № 910/10440/19, зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/10440/19. Відповідач-1 стверджує, що оскільки в рамках розгляду справи № 910/10440/19 досліджується питання законності підстав набуття та реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за позивачем, яким у подальшому відчужено це майно третій особі з самостійними вимогами, то вказані обставини мають суттєве та істотне значення для вирішення даної справи з огляду на покладення їх в основу підстави звернення з позовом власника майна щодо захисту порушеного права. Також відповідач-1 зазначає, що в зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду справи № 910/11107/18 до вирішення справи № 910/10440/19 та наявністю виключних підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті, провадження у цій справі правомірно було зупинено місцевим господарським судом.

Інші учасники провадження не скористались своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 розгляд справи відкладено на 01.11.2021, зокрема, у зв`язку з необхідністю надання представнику відповідача-1 можливості ознайомитись з матеріалами справи, про що було заявлено в клопотанні.

В судове засідання 01.11.2021 представники відповідачів та третіх осіб не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому чинним процесуальним законом порядку.

Від Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що у представника сторони виявлено позитивний тест на COVID-19.

Колегія суддів, розглянувши доводи клопотання та подані на його обґрунтування докази, поставивши на обговорення питання щодо заявленого представником відповідача-1 клопотання, заслухавши заперечення представника позивача, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки участь представника відповідача-1 обов`язковою не визнавалась, а стороною письмово викладено свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Судова колегія також звертає увагу на те, що за приписами ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Доказів неможливості прибуття в дане судове засідання керівника, який вправі здійснювати самопредставництво юридичної особи, не надано.

Крім того апеляційний господарський суд також зауважує, що провадження у справі відкрито 30.08.2021, розгляд справи, зокрема, за клопотанням відповідача-1 відкладався, строк розгляду справи продовжувався. У зв`язку з цим, судова колегія вважає, що повторне відкладення розгляду апеляційної скарги ТОВ "Офіс Сервіс Люкс", проти чого заперечував апелянт, призведе до необґрунтованого збільшення строків розгляду вказаної скарги, що, фактично, порушує принципи господарського судочинства щодо розумності строків розгляду справи судом.

Клопотання ТОВ "Алтея Компані" про розгляд справи без участі його представника задоволено Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно п. п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третіх осіб обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів та третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Представник позивача в судовому засіданні 01.11.2021 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати, а справу повернути до місцевого господарського суду для продовження її розгляду.

Згідно з п. 12) ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом позову у даній справі є вимога ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" про визнання недійсним розпорядження голови наглядової ради Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" Таланчука П.М. від 19.10.2017 №02; визнання недійсним рішення загальних зборів членів Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" від 20.10.2017, оформленого протоколом №18 загальних зборів членів Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" від 20.10.2017, про безоплатну передачу Благодійній організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" будівлі літ. "Н", блок "А", загальною площею 3495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корпус 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 362161380000, та доручення Пришедьку Олександру Сергійовичу, як голові наглядової ради Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", провести всі необхідні дії щодо оформлення документів для цього; визнання недійсним з моменту укладення договору про пожертву (дарування), укладеного 21.10.2017 між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", посвідченого 21.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №63.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі оспорюваних документів, а саме: розпорядження голови наглядової ради Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" № 02 від 19.10.2017, рішення загальних зборів членів Благодійного фонду "Добробут XXI століття" від 20.10.2017 та договору про пожертву (дарування) від 21.10.2017 відповідачі, в порушення статей 316, 317, 319, 321 ЦК України вчинили дії по незаконному відчуженню належної позивачу будівлі літ. "Н", блок "А", загальною площею 3495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корпус 1. Отже, вказані правочини порушують його права, як власника, зазначеного нерухомого майна.

У подальшому при новому розгляді справи ТОВ «Алтея Компані» звернулось з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якому просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір про пожертву (дарування), укладений 21.10.2017 між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", посвідчений 21.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №63.

В обґрунтування позовних вимог третя особа із самостійними вимогами вказує, що на момент початку нового розгляду фактичні обставини справи №910/11107/19 змінилися, оскільки після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 18.02.2020 між нею, як покупцем, та ТОВ «Офіс Сервіс», як продавцем, укладено договір купівлі-продажу від 18.02.2020, відповідно до якого право власності на нерухоме майно - будівлю літ. «Н», блок «А», загальною площею 3 495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 362161380000 перейшло до ТОВ «Алтея Компані». На час розгляду даної справи власником нерухомого майна, яке незаконно відчужено за договором про пожертву (дарування) від 21.10.2017 укладеним між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", є саме ТОВ «Алтея Компані», а тому вказаний договір порушує його права, як власника зазначеного нерухомого майна.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі з власної ініціативи на підставі п.5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з того, що в рамках розгляду справи № 910/10440/19 вирішується питання щодо законності підстав набуття та реєстрації права власності на об`єкт нерухомості - будівлю літ. "Н", блок "А", загальною площею 3495 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корпус 1 за позивачем, яким у подальшому відчужено вказане майно третій особі з самостійними вимогами. Вказані обставини, за висновками суду першої інстанції, мають суттєве та істотне значення для вирішення даної справи, оскільки саме факт законності набуття права власності на вказані приміщення за позивачем, а в подальшому за третьою особою з самостійними вимогами, покладено в якості правової підстави звернення власника майна до суду щодо захисту порушеного права за первісним позовом та позовом третьої особи.

Однак колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не може погодитись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати:

- як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

- чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

Під неможливістю розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом слід розуміти неможливість для даного господарського спору самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

При цьому суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу, але й сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних преюдиційних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, проведення відповідних експертиз, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Так, пред`являючи позов у цій справі ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" посилається на те, що розпорядження голови наглядової ради Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" Таланчука П.М. від 19.10.2017 №02; рішення загальних зборів членів Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" від 20.10.2017, оформлене протоколом №18 загальних зборів членів Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" від 20.10.2017, про безоплатну передачу Благодійній організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" будівлі літ. "Н", блок "А", загальною площею 3495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корпус 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 362161380000, а також укладений 21.10.2017 між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" договір про пожертву (дарування), порушують його право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

При цьому, в обґрунтування дійсності права власності позивача на майно надано витяг з Державного реєстру прав власності про реєстрацію за ним такого майна, що згідно ч. 5 ст. 12 Закон України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є офіційним визнанням державою права власності позивача на таке майно та може використовуватися ним у спорі з третіми особами.

У вказаному витязі значиться, що 12.10.2017 за номером 22807479 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корпус 1, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказані обставини також встановлені в постанові Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі №910/10111/19, яка набрала законної сили, в якій вказано, що 12.10.2017 на підставі іпотечного застереження, передбаченого у розділі 4 договору іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 (в редакції додатку №9 від 25.03.2015) та ст. 37 Закону України "Про іпотеку", ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" як іпотекодержатель та кредитор Університету "України" звернув стягнення на будівлю, як предмет іпотеки, шляхом визнання права власності.

Таким чином, поданий ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" позов у цій справі обґрунтований саме посиланням на порушення права власності на вищенаведений об`єкт нерухомості, що зареєстровано 12.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису про право власності 22807479.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи № 910/11107/19 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/10440/19 предметом розгляду останньої є вимога Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" про скасування запису № 23311264 від 10.11.2017.

Підставою для звернення з цим позовом позивач зазначив те, що на його думку оскаржувана реєстраційна дія порушує його право власності на нерухоме майно - будівлю літ. "Н", блок "А", загальною площею 3495 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 362161380000, оскільки ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" порушено встановлений ч. 1 ст. ст. 35, 37 Закону України "Про іпотеку" порядок набуття права власності на вказане нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а рішення державного реєстратора від 10.11.2017 прийняте з порушенням норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації, а саме: ст. ст. 10, 16, 18, 22, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 7, 10, 12, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст. ст. 35, 37 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, предметом позову у справі № 910/10440/19 є зовсім інший реєстраційний запис, ніж той на підставі якого позивачем обґрунтовується його порушене право власності. Відтак обставини щодо наявності чи відсутності підстав для скасування реєстраційного запису № 23311264 від 10.11.2017 не є тими об`єктивними обставинами, без встановлення яких неможливо вирішити спір у цій справі.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11, Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 910/11236/19.

Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, місцевий господарський суд не позбавлений можливості дослідити обставини та оцінити наявні докази у даній справі, а також самостійно встановити факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги у справі №910/11107/19, зокрема, щодо наявності чи відсутності порушеного права позивача, за захистом якого пред`явлено первісний позов у цій справі з урахуванням обставин зміни власника нежитлових приміщень шляхом їх відчуження на користь третьої особи з самостійними вимогами.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Колегія суддів також нагадує, що це обов`язок національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі «Шульга проти України», no. 16652/04, від 02.12.2010).

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №927/548/19, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 05.03.2019 у справі №910/5425/18.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, яке, крім того, порушує розумні строки розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду.

Відтак апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню.

Оскільки судом апеляційної інстанції остаточного рішення зі спору у даній справі не приймається, то розподіл судових витрат за перегляд оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 про зупинення провадження у справі № 910/11107/19 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 про зупинення провадження у справі № 910/11107/19 скасувати.

3. Справу № 910/11107/19 направити до Господарського суду міста Києва для продовження її розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 10.11.2021