09.12.2010
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 р. справа № 2а-9003/10/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М. В., < Текст >
при секретаріШенкунісі А.О.,
за участю:
представників відповідача Макарова С.І., Грицюка А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Дніпропетровський метрополітен" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства «Дніпропетровський метрополітен» (далі – відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 292068,90 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8411,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: відповідач в порушення ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.91 N 875-XII (далі - Закон №875), не забезпечив працевлаштування інвалідів у кількості – 15 осіб та не сплатив адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів, внаслідок чого завдано значної шкоди державним інтересам, що не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя. Позивач в судове засідання не з’явився, в матеріалах позовної заяви просить розглянути адміністративний позов без участі його представника, позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що в діях відповідача відсутня вина, як умова притягнення до відповідальності, оскільки відповідачем вжиті заходи щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, а саме: протягом 2009 року до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів подавалася статистична звітність у формі №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», протягом 2009 року направлялись Кіровському районному центру зайнятості звітності м. Дніпропетровська у формі №3-ПН «Звіт про наявність вакансій». Підприємство відповідача є планово-збитковим. Умови праці на підприємстві характеризуються як важкі та шкідливі, внаслідок чого до стану здоров’я працівників пред’являються підвищені вимоги. Представники відповідача зазначили, що за звітний період на посадах з важкими та шкідливими умовами праці працювало 574 особи. Якщо від загальної кількості працівників (755) відняти працівників, зайнятих на важких та шкідливих роботах (574), то залишається 181 штатна одиниця, де теоретично можуть працювати інваліди. Для 181 працівника 4% становлять 7 працівників. Таким чином, на думку представників відповідача, відповідачем повністю виконано норматив працевлаштування інвалідів. У 2009 році Кіровським районним центром зайнятості направлено для працевлаштування 2 інвалідів, які відмовились від працевлаштування, Бабушкінським районним центром зайнятості направлено для працевлаштування одну особу, яка не відповідає вимога за станом здоров’я. Таким чином, реальна потреба самих інвалідів у працевлаштуванні багатократно менша від пропозиції, отже, вина відповідача відсутня.
Дослідивши письмові докази по справі, чинне законодавство України, заслухавши пояснення представників відповідача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 09.02.2010 року відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, згідно якого у відповідача працює 15 інвалідів, тоді як повинні працювати 30 осіб.
Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, наданого позивачем, визначено заборгованість відповідача у сумі 300480,42 грн.
Сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку сплачена не була.
Листом Кіровського міського центру зайнятості від 24.09.2010 р. № 1714 повідомлено, що відповідач протягом 2009 р. подавав звіти 3-ПН до центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів – 15 вакансій, проте, на підставі не відповідності вимогам, направленні інваліди не були працевлаштовані.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон №875.
Частиною 3 ст. 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно зі статтею 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені; пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів шляхом подання статистичної звітності у формі N 10-ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів».
Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці щомісячно повідомляють центри зайнятості, направляючи звітність у формі N 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року N 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за N 1534/11814.
В судовому засіданні були досліджені копії звітів за формою З-ПН «Про наявність вакансій», надані відповідачем до центру зайнятості в 2009 р., в яких заявлялися вакансії для працевлаштування інвалідів в меншій кількості, від необхідної, а саме: в звітах станом на січень, лютий, березень, травень, червень 2009 р. заявлено 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, в звітах станом на квітень, липень 2009 р. заявлено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів: в звітах станом на серпень 2009 р. заявлено 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів, в звітах станом на вересень, жовтень, листопад 2009 р. заявлено 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів, в звіті станом на грудень 2009 р. заявлено 8 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Отже, в порушення зазначених норм відповідачем не створено робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, неналежним чином проінформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Статтею 71 КАС України визначено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд вважає безпідставними твердження відповідача, що у випадку, коли специфіка підприємства передбачає більшість посад, пов'язаних з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, має використовуватись з урахуванням такої специфіки, виходячи із наступного.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону праці» умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Не можна працівнику пропонувати роботу, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
Проте, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.
За наведених обставин, суд вбачає вину в бездіяльності відповідача щодо невчинення передбачених законом дій з забезпечення працевлаштування інвалідів, що призвело до порушення відповідачем законодавства про соціальний захист інвалідів та правомірне застосування позивачем до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 292068,90 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 8411,52 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровський метрополітен» на користь Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 292068 (двісті дев’яносто дві тисячі шістдесят вісім) гривень 90 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровський метрополітен» на користь Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8411 (вісім тисяч чотириста одинадцять) гривень 52 копійки.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 25 жовтня 2010 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >