< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 р. справа № 2а-339/10/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М. В., < Текст >
при секретаріШенкунісі А.О.,
за участю:
позивача
представника відповідача-1
представника відповідача-2 ОСОБА_3,
Полівчука Д.П.,
Погорілої Е.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою (а.с.1-2) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі – ГУМВС України в Дніпропетровській області, відповідач-1) та ОСОБА_6. В судовому засіданні за клопотанням відповідача-1 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі – КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, відповідач-2). Позивач уточнив адміністративний позов, відмовився від вимог до ОСОБА_6 та просить суд (а.с.153-156): визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області №175 о/с від 26.08.2009 р.; поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді, з якої позивача було звільнено та відповідно до ч.1 ст.256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду; стягнути з ГУМВС України в Дніпропетровській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, тобто 18532,79 грн. (станом на 04.11.2010 р.).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: з 1996 р. по 1997 р. позивач проходив строкову службу у внутрішніх військах МВС, з 1998 р. по день звільнення проходив службу в органах внутрішніх справ України. За період служби мав 3 заохочення. Факт судимості при влаштуванні на роботу в ОВС не приховував. При перевірці позивача як кандидата на службу, направлялись запити про наявність судимості, але інформація не підтвердилась довідками, тому, позивач вважає, що оскільки до нього було застосовано акт про амністію, то він вважається таким, що не є судимим. Крім того, лише під час звільнення позивачу стало відомо, що його батьки були судимі. З батьками позивач не проживав з 2004 р., тісних стосунків не підтримував і про притягнення їх до кримінальної відповідальності позивачу відомо не було. Відповідачами порушено ст.47, ч.4 ст.149 КЗпП України, оскільки позивача не було ознайомлено з наказом, копію наказу надано не було. На думку позивача, не можна вважати дисциплінарним проступком звільнення позивача від кримінальної відповідальності за амністією ще до служби в ОВС та не можна вважати дисциплінарним проступком вчинки батьків позивача. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача-1 просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень представник відповідача-1 зазначив, що ГУМВС України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем в частині позовних вимог щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки позивач отримував грошове забезпечення та остаточний розрахунок за місцем проходження служби – в КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Начальник КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області є розпорядником кредитів і керує фінансовою діяльністю управління. Підставою для звільнення позивача з ОВС став виявлений факт про наявність у нього судимості до служби в ОВС, а саме, вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 17.06.1994 р. ОСОБА_3 був засуджений за ч.2 ст.141 КК України до двох років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Відповідно до ст.17 Закону України „Про міліцію” не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше засуджувались за вчинення злочину.
В судовому засіданні представник відповідача-2 просила суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень представник відповідача-2 підтримала правову позицію, викладену представником відповідача-1.
В судовому засіданні був допитаний в якості свідка батько позивача – ОСОБА_8, який пояснив суду, що він та мати позивача притягувались до кримінальної відповідальності. Про факт наявності судимості ні він, ні мати позивача ОСОБА_3 не повідомляли. Після одруження позивач жив окремо від батьків, тісних стосунків з батьками не підтримував.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ України регламентується Законом України „Про міліцію” № 565-ХІІ від 20.12.1990 р. (далі – Закон № 565), Законом України „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” № 3460-IV від 22.02.2006 р. (далі – Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 р. (далі – Положення № 114), Етичним кодексом працівника органів внутрішніх справ України, схваленим колегією МВС України 05.10.2000 р. № 7км/8 (далі – Етичний кодекс), Кодексом честі працівника органів внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України № 18 від 11.01.1996 р. (далі – Кодекс честі), Присягою працівника органів внутрішніх справ України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28.12.1991 р..
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 94 від 02.02.2004 р. затверджено Положення про Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. Наказом МВС України № 547 від 21.10.2001 р. „Про внесення змін до деяких відомчих нормативно-правових актів” Управління МВС України в Дніпропетровській області перейменовано на Головне управління МВС України в Дніпропетровській області. Відповідно до п. 9.7 Положення про Головне управління начальник ГУМВС у Дніпропетровській області притягає до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Наказом Управління МВС України в Дніпропетровській області від 15.11.2007 р. № 1000 (із змінами, внесеними наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області №1080 від 28.10.2008 р.) затверджено Положення про КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Відповідно до п. 9 Положення, КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області є юридичною особою і має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та власним найменуванням. Районні відділи КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області не являються юридичними особами та не мають самостійного балансу.
Судом встановлено, що 17.06.1994 р. вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Року ОСОБА_3 визнано винним та піддано покаранню за ст.141 ч.2 КК України до двох років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. На підставі ст.46-1 КК України виконання вироку відстрочено строком на 1 рік (а.с.76-78).
02.11.1994 р. ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Року на підставі п.1 Указу Президента України від 18.081994 р. „Про амністію…” ОСОБА_3 звільнено від основного покарання, призначеного вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Року від 17.06.1994 р. (а.с.7).
15.12.1997 р. позивачем власноруч написано автобіографію та заповнено анкету, в якій зазначено, що ні позивач, ні його близькі родичі до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувались (а.с.67-68).
18.09.1998 р. позивач наказом № 140 о/с від 24.09.1998 р. прийнятий на службу в органи внутрішніх справ міліціонером роти патрульно-постової служби Центрально-міського районного відділу Криворізького міського управління (а.с.70).
При прийнятті на службу позивачем складено заяву, в якій власноруч зазначено, що умови та порядок проходження служби в органах МВС позивачу пояснені (а.с.66).
Позивачем складено Присягу працівника органів внутрішніх справ України (а.с.75).
01.12.2008 р. позивачем власноруч написано автобіографію та заповнено анкету, в графі 12 якої щодо притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності позивачем зазначено „ні” (а.с.71-72).
23.07.2009 р. затверджено висновок про результати службової перевірки за фактом порушення кримінальної справи 01.01.1994 р. № 47020 за ст. 141 ч.2 КК України у відношенні міліціонера ІТТ КМУ прапорщика міліції ОСОБА_3 та його батьків, в якому факти порушення кримінальних справ щодо позивача та його батьків знайшли своє підтвердження (а.с.89-91).
25.08.2009 р. наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області № 1078 „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітника ІТТ КМУ” за порушення вимог Закону № 565, Присяги працівника ОВС України, Кодексу честі, Етичного кодексу, що виразилося у приховуванні фактів притягнення до кримінальної відповідальності відносно себе та близьких рідних наказано звільнити ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ за п.63 „є” (за порушення дисципліни) Положення № 114. З зазначеним наказом позивача ознайомлено 04.09.2009 р. (а.с.87-88).
26.08.2009 р. наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області № 175 о/с прапорщика міліції ОСОБА_3 міліціонера ІТТ затриманих і взятих під варту осіб КМУ звільнено в запас Збройних сил за п.63 „є” (за порушення дисципліни) Положення № 114 (а.с.92).
26.08.2009 р., 31.08.2009 р. та 01.09.2009 р. листами позивача було повідомлено про звільнення та необхідність прибуття до відділу кадрового забезпечення КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області для отримання трудової книжки, військового квитка, документів для розрахунку (а.с.94-96).
29.08.2009 р. позивача було ознайомлено з наказом про звільнення, проте підписувати його, а також отримувати трудову книжку, військовий квиток позивач відмовився, про що складено відповідний акт (а.с.93).
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна – дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону № 565 не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше засуджувались за вчинення злочину.
З огляду на зазначене, спеціальні юридичні і моральні норми пред’являють підвищені вимоги до почуття відповідальності працівника міліції.
Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що позивач до прийняття на службу в ОВС був притягнутий до кримінальної відповідальності, приймаючи присягу, заповнюючи анкети і автобіографії при просуванні по службі приховав факт засудження, що є грубим порушенням дисципліни та законною підставою для звільнення з ОВС. В даному випадку погашення або зняття судимості не надає особі права проходити службу в ОВС.
Подібної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 29.04.2009 р. по справі № К-17543/08 (а.с.100-101).
Дисциплінарне стягнення накладено за наявності підстав та з дотриманням строку, встановленого ч.2 ст.16 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої у разі проведення за фактом учиненого проступку службового розслідування на осіб рядового та начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладене не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування.
Дослідженими в судовому засіданні доказами спростовано посилання позивача на порушення вдповідачами ст.47, ч.4 ст.149 КЗпП України, оскільки позивач відмовився отримувати наказ про звільнення під підпис, про що складено відповідний акт (а.с.93).
В судовому засіданні встановлено, що батьки позивача займалися незаконним прийманням від громадян брухту чорного та кольорових металів, за що були притягнуті до кримінальної відповідальності та піддані покаранню у вигляді громадських робіт На час притягнення батьків позивача до кримінальної відповідальності позивачу цей факт не був відомий.
Проте, ця обставина не звільняє ОСОБА_3 від дисциплінарної відповідальності за приховування факту засудження щодо себе.
Отже, в ході судового розгляду справи не підтвердилися доводи позивача, викладені в позовній заяві про невчинення ОСОБА_3 порушень службової дисципліни.
На думку суду, відсутність у позивача інших дисциплінарних стягнень не є перешкодою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Як зазначено в ч.ч. 3, 7 ст. 13 Дисциплінарного статуту начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Відповідно до п.п. є) п. 63 Положення № 114 особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас за порушення дисципліни.
За наведених обставин, суд вважає, що до позивача правомірно застосовано дисциплінарне стягнення.
Таким чином, оскаржуваний наказ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 175 о/с про звільнення прапорщика міліції ОСОБА_3 міліціонера ІТТ затриманих і взятих під варту осіб КМУ в запас Збройних сил за п.63 „є” (за порушення дисципліни) Положення № 114 винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
За таких обставин, похідні позовні вимоги позивача про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку є неправомірними.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 09 листопада 2010 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список > М.В. Бондар
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >