- Відповідач (Боржник): Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
- Позивач (Заявник): Селібжан Микола Миколайович
- Відповідач (Боржник): Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області
- Представник: Адвокат Авер'янова Світлана Броніславівна
- Заявник апеляційної інстанції: Селібжан Микола Миколайович
- Представник позивача: Адвокат Авер'янова Світлана Броніславівна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4826/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління соціального захисту населення Олешківської районної Державної адміністрації Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі-відповідач-1, Центр) та Управління соціального захисту населення Олешківської районної Державної адміністрації Херсонської області (далі-відповідач-2, Управління), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не здійснення виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі семі мінімальних пенсій за віком;
- зобов`язати Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі 10 892,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій та інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Позивач отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірі 1491, 00 гривен, що на його думку не відповідає нормам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 06.09.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлені строки для надання сторонами заяв по суті справи.
Відповідач-1 надав до суду довідку, зі змісту якої убачається, що Управлінням соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації за Списком-рішенням на призначення виплати одержувачам разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» позивачу призначено разову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році у розмірі 1491,00 грн.
На підставі вищезазначеного розпорядчого акту Управління та затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 12.04.2021 №180 паспорту бюджетної програми за КПКВК 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною», за його відповідним фінансуванням, Центром виплата допомоги оформлена за списком І періоду квітня 2021 (тип відомості 22) через установу уповноваженого банку AT «Державний Ощадний банк України».
Станом на день ухвалення даного рішення Управління не скористалось своїм процесуальним правом на надання відзиву на позовну заяву.
Положеннями ч.6 ст.162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч.4 ст.159 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 13.05.2016 серії НОМЕР_1 . Відповідно до довідок, наявних у матеріалах справи - серії 10ААА №004531 та серії 12 ААБ №563620 позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи (захворювання пов`язане з проходженням військової служби).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні як учасник бойових дій, отримувач щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
На підставі Списку-рішення на призначення виплати від 15.04.2021 одержувачам разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році позивачу призначено та виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році у розмірі 1491,00 грн.
Вважаючи, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) розмір разової грошової допомоги до 5 травня має складати 7 мінімальних пенсій за віком, тобто як інваліду війни ІІІ групи, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує такі обставини та приписи законодавства.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).
За змістом ст.1 Закону № 3551-ХІІ, він спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам встановлені статтею 13 Закону № 3551-ХІІ.
Згідно із Законом України від 25.12.1998 р. № 367-XIV статтю 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доповнено частиною 4, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17 Закону № 3551-ХІІ визначено, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01.01.2008 р.) частину п`яту статті 13 Закону № 3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Надалі Законом України від 28.12.2014 р. № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015 р.) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.17-1 Закону № 3551-ХІІ щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.
З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови.
Так, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"" від 08.04.2021 р. № 325 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок № 325).
Пунктами 4, 5 Порядку № 325 передбачено, що бюджетні кошти спрямовуються на виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога).
Бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку. Право на отримання грошової допомоги мають громадяни таких категорій (далі - отримувачі грошової допомоги), зокрема: особи з інвалідністю внаслідок війни та колишні малолітні (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин.
Разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах:
особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривня (додаток до Порядку № 325).
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 слідує, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема статей 12-16 Закону № 3551-ХІІ, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частиною четвертою якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
Суд зауважує, що позивачу виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня, як учаснику бойових дій відповідно до положень Постанови КМУ від 08.04.2021 р. № 325 у розмірі 1491,00 грн.
Разом з тим, предметом спору у межах даної справи є право позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни у розмірі семи мінімальних пенсій, оскільки відповідачі визнають право позивача на отримання відповідної допомоги лише як учаснику бойових дій.
Вирішуючи спір в зазначеній частині, суд вказує про наступне.
З матеріалів справи убачається, що позивач є інвалідом третьої групи. При цьому причиною інвалідності є захворювання, пов`язані з проходженням військової служби.
Відповідно до положень ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Відповідно приписів пунктів 2, 3, 7, 10, 12-1 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".
"Посвідчення учасника бойових дій" і нагрудний знак видаються Мін`юстом, органами Міноборони, МВС, Мінветеранів, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв`язку, а також Держспецтрансслужбою за місцем реєстрації ветерана.
Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
"Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видається лише одне посвідчення за їх вибором.
У разі встановлення учаснику бойових дій (учаснику війни) статусу згідно із статтею 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” видане раніше “Посвідчення учасника бойових дій” вилучається та залишається на зберіганні в органі соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина з повідомленням органу, який видав таке посвідчення.
Отже, належним підтвердженням наявності в особи статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є відповідне посвідчення, це ж посвідчення є єдиним належним підтвердженням права особи на відповідні пільги і компенсації.
Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підтвердження статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, позивачем надано до суду довідки до акту огляду МСЕК від 02.12.2019 та 18.01.2021 про становлення інвалідності ІІІ групи та посвідчення учасника бойових дій від 13.05.2016 № НОМЕР_2 .
Разом з тим, з наведених вище приписів законодавства убачається, що позивач, отримавши довідку медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності після набуття статусу учасника бойових дій, мав звернутись до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації з відповідною заявою.
Позивачем не надано до суду наявності у нього посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, а отже і наявності у нього статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Також з матеріалів справи не убачається вилучення у позивача посвідчення учасника бойових дій.
Отже, дата отримання особою відповідного посвідчення є датою виникнення в нею юридично визнаного статусу, що надає права на визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" пільги та компенсації, у даному випадку статусу інваліда війни, що дає право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі встановленому саме інвалідам війни ІІІ групи.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства”, згідно з якою саме “небезпідставність” доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У п. 30– 32 рішення у справі “Наталія Михайленко проти України” (заява №49069/11) Суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A №18). На це “право на суд”, в якому право на доступ до суду є одним з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia), рішення у справах “Рош проти Сполученого Королівства” (Roche v. the United Kingdom), заява №32555/96, п. 117, та “Салонтаджі-Дробняк проти Сербії” (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява №36500/05, п. 132).
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Частиною 1 статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку, позивач заявляючи вимоги про нарахування та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІІ групи, не надав до суду жодного належного доказу наявності у нього такого статусу.
З огляду на викладене суд не убачає протиправної бездіяльності відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня саме у розмірі семи мінімальних пенсій.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління соціального захисту населення Олешківської районної Державної адміністрації Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 112030100
- Номер:
- Опис: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 540/4826/21
- Суд: Херсонський окружний адміністративний суд
- Суддя: Пекний А.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 31.08.2021
- Дата етапу: 31.08.2021
- Номер: 854/15062/21
- Опис: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 540/4826/21
- Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Пекний А.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 13.12.2021
- Дата етапу: 13.12.2021