Р І Ш Е Н Н Я                             Справа  №  2-82/10                                                                     ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    26  листопада 2010  року        Шевченківський  районний  суд  м. Львова

в  складі:  головуючого  судді    Свірідової В.В.

при  секретарі                              Дмитраш  І.І.

з  участю  адвоката                     ОСОБА_1

     розглянувши   у  відкритому   судовому  засіданні  в  залі  суду  в  м. Львові   цивільну  справу  за   позовом   ОСОБА_2  до  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з  участю  третіх  осіб:  Шевченківської  районної  адміністрації  Львівської  міської  ради, Інспекції   державного  архітектурно-будівельного  контролю  у  Львівській  області, ЛКП „ Варшавське-407 ”,  управління  Держкомзему у  м. Львові , Львівської  міської  ради  про  усунення  перешкод  в  користуванні  земельною  ділянкою, зобов”язання   знесення  самовільної  добудови  до  житлового  приміщення, демонтування  труби  та  поновлення  паркану, зобов”язання  не  чинити  перешкод  у  користуванні  підвалом, стягнення  матеріальної  та  моральної  шкоди  та   зустрічним  позовом   ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  до  ОСОБА_2, Львівської  міської  ради, управління  Держкомзему  у  м. Львові  про  поновлення  терміну  позовної  давності, визнання  частково  недійсною  ухвали 5-ої сесії 3-го  скликання  Львівської  міської ради  №  250  від  10.06.1999  року  в  частині  передачі  ОСОБА_2  у  приватну  власність  земельної  ділянки, визнання  недійсним  і   скасування  Державного  акту  на  право   власності   ОСОБА_2  на  земельну  ділянку  від  21  вересня 1999  року,-

                                                                       УСТАНОВИВ :

       Позивачка  ОСОБА_2  звернулась  до  суду  23.02.2008  року (уточнення   до  позову  від 13.05.2010 року) з  позовом  до   ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з  участю  третіх  осіб:  Шевченківської  районної  адміністрації Львівської міської  ради, Інспекції   державного  архітектурно-будівельного контролю  у  Львівській  області, ЛКП „Варшавське-407 ”, управління  Держкомзему  у  м. Львові, Львівської  міської  ради   про  усунення  перешкод   в  користуванні  земельною  ділянкою  площею 8,4  кв.м., розташованою  за  адресою   у  АДРЕСА_1, зобов’язання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  знести  самовільну  добудову  до  житлового приміщення  квартири  АДРЕСА_1,  демонтувати  труби  та  поновити  паркан, зобов’язання   не  чинити  перешкод   позивачці  ОСОБА_2   в  користуванні  підвалом  площею 4,0 кв.м.  в  будинку  № АДРЕСА_1  у  м. Львові  та  стягнення   з  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  в  користь  ОСОБА_2  матеріальної   шкоди  в  сумі 37 258  грн. 95  коп. та  моральної   шкоди    в  сумі  15 000  грн.

      Відповідачі  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5   звернулись  до  суду  із  зустрічним  позовом 13  травня 2008  року (уточнення   до  позову  від  23.04.09 р., 08.07.09 р.,04.12.09 р.)  до  ОСОБА_2, Львівської  міської  ради, управління  Держкомзему  у  м. Львові  про  поновлення  терміну  позовної  давності, визнання  частково  недійсною  ухвали 5-ої  сесії 3-го  скликання  Львівської  міської  ради  №  250  від  10 червня 1999  року  в  частині  передачі  ОСОБА_2  у  приватну  власність  земельної  ділянки  площею 0,0195 га  за  адресою  АДРЕСА_1  для  обслуговування Ѕ  частини  житлового  будинку, визнання  недійсним  і   скасування  Державного акту  на  право  власності  ОСОБА_2  на  земельну  ділянку  від  21  вересня 1999  року.

       В  судовому  засіданні  позивачка по  первісному  позову  та  відповідачка  по  зустрічному  позову- ОСОБА_2.  підтримала  свої  позовні  вимоги  та  уточнення  до  позову, надавши  суду  аналогічні  пояснення,   зазначені  в  позові,  та  уточненні  до  нього.  Просить    її   позов  задовольнити, у  задоволенні  зустрічного  позову  родини  ОСОБА_4  відмовити.

       Представник  позивачки  ОСОБА_2- ОСОБА_6  в  судовому  засіданні  позовні  вимоги  ОСОБА_2  підтримав. Просить  позов  ОСОБА_2  задовольнити, у  задоволенні   зустрічного  позову  родини  ОСОБА_4   відмовити.

       Відповідачка  по  первісному  позову  та  позивачка  по  зустрічному  позову - ОСОБА_3  в  судовому  засіданні   свої   позовні  вимоги   підтримала,   позов  ОСОБА_2  не   визнала, надавши  суду  аналогічні  пояснення, зазначені  у  зустрічному  позові  та  письмових  запереченнях,  долучених   до  справи.

       Відповідачі  по  первісному  позову  та  позивачі  по  зустрічному  позову - ОСОБА_4, ОСОБА_5 в  судове  засідання  не  з’явились, скерували  суду  заяви  про  розгляд  справи  у  їх  відсутності.    

       Представник  відповідача  по  зустрічному  позову  ОСОБА_4  та  одночасно  представник  третьої  особи  по  первісному  позову  ОСОБА_2-  Львівської  міської  ради  - ОСОБА_7  в  судовому  засіданні    стосовно     позовних  вимог  ОСОБА_2-  поклалась  на  думку  суду,  у  задоволенні  позовних  вимог   родини   ОСОБА_4  про  визнання  недійсною  ухвали  Львівської  міської  ради    просить  відмовити.

      Представник  відповідача  по  зустрічному  позову  Управління  Держкомзему  у  м. Львові  в  судове  засідання  не  з’явився, хоча  належним  чином  про  час  та  місце  розгляду  справи   повідомлявся.

      Представник  третьої  особи  Шевченківської  районної  адміністрації  Львівської  міської  ради  ОСОБА_8  в  судовому  засіданні  поклався  на  думку  суду, однак  зазначив,  що  відповідно  до  вимог  ст.376 ч.7  ЦПК  України  ОСОБА_2  не  вправі  звертатись  до суду  з  позовом  про  знесення  самовільної   добудови.

      Представник  третьої  особи  Інспекції  державного  архітектурно-будівельного контролю  у  Львівській  області  в  судове  засідання  не  з’явився , хоча  належним  чином  про  час  та  місце  розгляду  справи  повідомлявся. 23.03.2010  року   скеровано  до  суду  заяву  від  представника  інспекції   ОСОБА_9  про  розгляд  справи  у   відсутності  представника  інспекції.

      Представник  третьої  особи ЛКП  „Варшавське-407 ” в  судове  засідання  26.11.2010  року  не  з’явився , хоча  належним  чином  про  час  та  місце  розгляду  справи   повідомлявся. В  судовому  засіданні  02.12.2009  року   представник   третьої  особи   при  вирішенні  спору  поклався  на  розсуд  суду.

      Заслухавши  пояснення  сторін, представників  третіх  осіб, свідків, дослідивши  об”ективні  докази  по  справі, суд  вважає, що у  задоволенні    первісного  позову  ОСОБА_2 слід  відмовити,  а   зустрічний  позов   родини   ОСОБА_4   підлягає  до  задоволення .

       З  свідоцтва  про  право  власності  на  квартиру    АДРЕСА_2 ( а.с.43 т.1,а.с.61  т.2)  вбачається, що  зазначена  вище  квартира  належить  на  праві  спільної  сумісної  власності  ОСОБА_3, ОСОБА_4  та  ОСОБА_5. Загальна    площа  квартири  становить 60,60  кв.м.,комора  в  підвалі  площею 4,0  кв.м. , дане  свідоцтво  видане  згідно   з  розпорядженням  Шевченківської  районної  адміністрації  від  09  вересня 2003  року  № 1027.

        З  долученого  до  свідоцтва технічного  паспорту  на  квартиру  №  1  вбачається, що  квартира  складається   з  двох  кімнат, загальною  площею 28,0 кв.м., кухні-7,0  кв.м., коридору 12,9  та 4,5  кв.м., веранди 3,4  кв.м.,підвалу 4,0 кв.м. (а.с.45  т.1)

        Відповідно  до  витягу  про  реєстрацію  права  власності  на  нерухоме  майно  від  21.10.2003  року  зазначена  вище  квартира  перебуває  у  спільній  сумісній  власності   ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ( а.с.44  т.1,т.2  а.с.60).

        З  свідоцтва  про  право  власності  на  квартиру  АДРЕСА_3  (а.с.3  т.1) вбачається, що  ОСОБА_2  на  праві  приватної  власності  належить  зазначена  вище  квартира. Загальна   площа  квартири  становить 26,70  кв.м. Свідоцтво  видано  згідно  розпорядження  від  15  серпня 1996  року  №  565 . З долученого  до  свідоцтва  технічного  паспорта  на  квартиру  №  2  вбачається, що  квартира  складається   з  однієї  кімнати  площею 14,3  кв.м., кухні-10,2  кв.м.,веранди 2,2  кв.м. (а.с.2  т.1).

        Відповідно  до  листа  Шевченківської  районної   адміністрації  Львівської  міської ради  від 05.07.2007  р. (а.с.5  т.1)  вбачається,  що  сторони, а  саме  ОСОБА_2  та  родина  ОСОБА_4   проживають  в  ІНФОРМАЦІЯ_1, який   знаходиться  у  комунальній  власності   та   складається  з    двох   квартир.

          Дану  обставину, що  будинок  №  АДРЕСА_1 у  м. Львові  належить  громаді  міста (є  у  комунальній  власності  міста)  та    його   на  даний  час   не  знято  з  балансу   міста,  не  заперечили  в  судовому  засіданні  сторони  та   підтвердили   представники  відповідачів  та  третіх  осіб.

         З  архівного  витягу  від  19.12.2006  року  вбачається,  що  відповідно  до  рішення  №  1619    виконавчого  комітету  Львівської  міської  Ради  народних   депутатів   від  31 жовтня 1953  року  по  кварталу №  391  залишено  в  користуванні  земельні  ділянки  відповідно до  існуючих  норм  за землекористувачами  в  таких  розмірах: а)  за  будинкоуправлінням  №  237  Шевченківського  району  по  АДРЕСА_1 -  421,70  кв. м.  (т.1  а.с.130)

         З  плану   присадибної  земельної   ділянки  №  АДРЕСА_1  у  м. Львові   вбачається, що   за     будинком   №  14  по   вул. В.Мови  у  м. Львові   закріплена  земельна  ділянка  площею 421,7 кв.м.  (а.с.52  т.1)

         З   Державного  акту  на  право  власності   на  землю  серія  11-ЛВ № 054686   виданого  на  ім”я  ОСОБА_2   21  вересня 1999  року  вбачається, що  на  підставі  ухвали  5-ої сесії 3-го  скликання  Львівської  міської  Ради  народних  депутатів  від  10  червня 1999  року  №  250  передається   позивачці  у  приватну  власність  земельна  ділянка  площею 0,0195  гектарів  в  межах  згідно  з  планом. Земельна  ділянка  розташована  на  території  Львівської  міської  ради, АДРЕСА_1, яка  передана  для  обслуговування Ѕ  частини  житлового  будинку (а.с.13 т.1)

       Ухвалою  9-ї сесії 2-го  скликання  Львівської  міської  ради   від  31  жовтня 1997  року  №  910  „Про  передачу  в  приватну  власність  ОСОБА_2  земельної  ділянки  на  АДРЕСА_1  у  м. Львові  вирішено  передати  безоплатно  в  приватну  власність  ОСОБА_2  земельну  ділянку  пл.218  кв. м.  для  обслуговування  частини АДРЕСА_1,за  рахунок  земельної  ділянки, яка є  у  фактичному  користуванні (т.1  а.с.79)

     Ухвалою 5-ї   сесії  3-го  скликання  Львівської  міської  ради  від  10  червня 1999  року  №  250  „Про  внесення  змін  до   ухвали  Львівської  міської   ради  від 31.10.1997 р.  № 910  „Про  передачу  в  приватну  власність  ОСОБА_2  земельної  ділянки  на  АДРЕСА_1  у  м. Львові”  внесено  зміни    в   ухвалу  № 910  від 31.10.1997 р. -  у  пункті  1 замість „ 218  кв.м”  читати „  195  кв.м.” (т.1  а.с.78).

       Суд  вважає, що  позовні  вимоги  ОСОБА_2  є  безпідставними  та   не  підлягають  до  задоволення   з  наступних  підстав.

       Будинок  № АДРЕСА_1  у  м. Львові   та  прибудинкова  земельна  ділянка     знаходиться  у  комунальній  власності  міста, право  розпорядження  якими  належить  Львівській   міській   раді. АДРЕСА_1  у  м. Львові   перебуває  на  балансі   міської  ради.

        У  відповідності  до  ухвали   Львівської  міської  ради  № 2243  від  14  квітня 2005  року „Про  затвердження  Положення  про  порядок  зняття  з  балансу  міської  ради  житлового  будинку, у  якому  приватизоване  або викуплене  житло,  нежитлові  приміщення, та  передачу  його у  власність  громадянам, юридичним особам ”  передача  житлового  будинку  власникам  приватизованого  або  викупленого житла, нежитлового приміщення  здійснюється  за  письмовою  згодою  всіх  повнолітніх  членів  сім’ї   за  заявою, яка  завіряється  у  комунальному  підприємстві, яке  обслуговує  житло  за  місцем  розташування  будинку.  Тому  оскільки  будинок  не  знятий  у  встановленому  законом  порядку   з   балансу  міської   ради,    передавати  у  приватну  власність   прибудинкову  територію, а  саме    постановляти    ухвалу  при  передачу  у  приватну  власність    частини  земельної  ділянки, закріпленої  за  будинком  №  АДРЕСА_1  у  м. Львові  Львівська  міська  рада  була  не вправі .  Аналогічний  порядок   зняття  з  балансу  місцевих  рад  діяв  і  у  1997-1999  роках.

       Отже, судом  не  приймаються  до  уваги  покази  позивачки  ОСОБА_2   та    її представника  в  частині  того,  що    родина  ОСОБА_4   незаконно   чинить  їй   перешкоди  в  користуванні  її   земельною  ділянкою, оскільки    земельна  ділянка   загальною  площею  421,7 кв.м.   закріплена  за    будинком  №  АДРЕСА_1  у  м. Львові  та  нею  вправі  користуватись  всі   мешканці  зазначеного  вище  будинку.

         Позовні  вимоги  ОСОБА_2  в  частині   зобов’язання    родини  ОСОБА_4  не  чинити  їй  перешкод  в  користуванні  підвалом  площею 4,0  кв. м. , залишивши  його   у  спільному  користуванні, не   підлягають  до  задоволення, оскільки    у  власності  ОСОБА_2  відповідно  до   свідоцтва  про  право  власності  на  квартиру  АДРЕСА_4  та    технічного  паспорта  до  даної  квартири, не  зазначено, що  підвал  розміром 4,0  кв.м.  перебуває  у    спільному   користуванні  з  квартирою  №  2  даного  будинку.(а.с.3,2  т.1) . Одночасно, відповідно  до  представлених  ОСОБА_3  письмових  доказів - свідоцтва  про  право  власності  на  квартиру  № 1  вбачається,  що    зазначений  вище  підвал  знаходиться  у   спільній  сумісній  власності  родини  ОСОБА_3  (а.с.61  т.2).

           Відповідно  до  вимог  ст.383 ч.2  ЦК  України  власник  квартири  може  на  свій  розсуд  здійснювати  ремонт  і  зміни у  квартирі, наданій  йому  для  використання  як  єдиного  цілого,  за  умови, що ці  зміни  не призведуть  до порушень  прав  власників  інших  квартир  у  багатоквартирному  житловому  будинку  та  не  порушать  санітарно-технічних  вимог  і  правил  експлуатації   будинку.

         Позивачка  ОСОБА_2  просить  стягнути  з  відповідачів    кошти   за  нанесену  шкоду, яка  полягає  у    пошкодженні   відповідачами   її  частини  будинку  у  зв’язку  з  самовільною  добудовою  до  квартири  №  1 ,  однак   така  вимога  до  задоволення  не  підлягає  з  наступних  підстав.

         Відповідно  до  вимог  ст.1166 ЦК  України  майнова  шкода, завдана  майну  фізичної  особи, відшкодовується  особою, яка  її  завдала.  Позивачкою  ОСОБА_2  не  доведено  суду, не   представлено  переконливих  доказів, що  саме  діями  відповідачів   її  майну   завдано    матеріальної шкоди. Представлений  позивачкою  кошторис  вартості  ремонтних  робіт, які  необхідно  провести   у  квартирі  ОСОБА_2.(№ 2)  суд  розцінює  як  доказ  того, що    зазначена  квартира    дійсно  потребує  ремонту  та   вкладення  відповідних  коштів.  Крім  того, сама  по  собі  наявність  згаданого  кошторису  на  здійснення  ремонтних   робіт  не  свідчить  про  існування  причинно-наслідкового  зв’язку  між  тим,  що  квартира  №  2  потребує  ремонту  внаслідок   проведення   добудови  до  квартири  №  1  даного  будинку.

        Згідно  вимог  ст. 1167  ЦП  України  моральна  шкода  також    підлягає  відшкодуванню  особою, яка  її  завдала.  Про  те, що    діями  родини  ОСОБА_3  позивачці    нанесено  моральну  шкоду  ОСОБА_2  суду  не  довела  та  її  твердження  є  голослівними   та не  підтверджені  жодними  доказами .

        Статтею 376  п.7  ЦК  України  передбачено, що  у  разі  істотного  відхилення  від  проекту, що  суперечить  суспільним  інтересам  або  порушує  права  інших  осіб, істотного  порушення  будівельних  норм і  правил   суд  за  позовом  відповідного  органу  державної  влади   або  органу  місцевого  самоврядування   може   постановити рішення, яким  зобов’язати  особу, яка  здійснила (здійснює)  будівництво, провести  відповідну  перебудову.

         Отже, що  стосується  позовної  вимоги  ОСОБА_2  про  знесення  самовільної  добудови, то  позивачка  не  є  належним  позивачем   відповідно  до  вимог  чинного законодавства.

          Що  стосується  зустрічного   позову  родини  ОСОБА_3 , то  він  є  обґрунтованим  та  підлягає  до  задоволення  з  наступних  підстав.

           Строк  позовної  давності  суд  вважає  за   доцільне  визнати  таким, що  пропущений  з  поважних  причин, тому   що    родина  ОСОБА_3   довідалась  про  існування  Державного  акту  на   право  власності    ОСОБА_2на  земельну  ділянку  в  лютому  2008  р., коли    ОСОБА_2  було  подано  позов  до  суду.  Отже, відповідно  до  вимог  ст.267  ЦК  України  такий  строк  слід    поновити  та   вважати  його  пропущеним  з  поважних  причин.

             В  Державному  акті  на  право  приватної   власності, який  виданий   21  вересня 1999  року  Департаментом  землеустрою  та  планування  забудови  міста  виконкому  Львівської  міської ради   на  підставі ухвали  5-ої  сесії  3-го  скликання  Львівської  міської  ради  №  250  від  10  червня  1999  року  на  ім”я  ОСОБА_2  на   земельну  ділянку  площею 0,0195 га,  яка  розташована  за  адресою  АДРЕСА_1,  для  обслуговування Ѕ  частини  житлового будинку  по  АДРЕСА_1  у  м. Львові , який  зареєстрований   у  книзі  записів   державних  актів  на  право  приватної  власності  на  землю  за  3-4  № 575, зазначено, що  землю  передано  „для  обслуговування  Ѕ  частини  будинку ”, що  по  суті  не  відповідає  дійсності, оскільки  будинок  є  багатоквартирним (двохквартирним);  власниками  квартир  є  різні  особи ; квартири  у  будинку  - різної  площі.  Квартира  №  2, яка  належить   на  праві  власності  ОСОБА_2 , має  загальну    площу 26,7  кв.м., а  квартири №  1, яка  належить   на  праві  спільної  сумісної  власності  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  – має 60,9  кв.м.  Отже, призначення  земельної  ділянки  «для  обслуговування  Ѕ  частини  будинку»   не  відповідає  дійсності.

            Крім  того, слід  зазначити, про  неправомірність  приватизації   ОСОБА_2  землі, самі  такого  розміру  свідчить  і  той  факт, що  за  Земельним  кодексом УРСР  в  редакції  1992 р., який  був  чинним  на  момент  проведення  ОСОБА_2  приватизації у 1999  році, приватизація  даної  земельної  ділянки  повинна  була  відбуватись  з  дотриманням  вимог  ст.42 ЗК  УРСР ( ред.1992 р.), якою  дозволялось  проводити  приватизацію  земельної  ділянки  пропорційно   розміру   часток  у  власності  на   даний   будинок.

          За  рішенням  №  1629  від 31.10.1953 року  виконакому  Львівської  міської ради   (архівна  довідка)  мешканцям  будинку  № АДРЕСА_1 (кол. Стахановців)  в  користуванні  було  надано 421,70  кв.м.,що  підтверджується    планом  земельної  ділянки, наданим  БТІ.

Отже, з  врахуванням  того, що  квартира  ОСОБА_2  площею 26,7  кв.м. (30,48 %  площі  будинку),а  квартира  ОСОБА_4  площею 60,9 кв.м.( відповідно 69,52 %  площі  будинку), то  і  земельна  ділянка закріплена   за  будинком - площею  у  421,7  кв.м.  за  законом  повинна  була  ділитися  між  землекористувачами  пропорційно, ОСОБА_4 - 293,17  кв.м., а  ОСОБА_2 - 128  кв.м., але   ніяк  не 195  кв.м., як  зазначено  в  ухвалі  Львівської  міської ради  та  відповідно  Державному  акті  на  землю.

          Крім  того, існує  ще  ряд  грубих  порушень   допущених  при    передачі  у  приватну  власність  ОСОБА_2  земельної   ділянки, оскільки    згоди  всіх  співвласників  будинку  №  АДРЕСА_1    на  приватизацію  землі  не  отримувалось, межі  не  узгоджувались, будинок  не  був  знятий  з  балансу  та  не  був  переданий  у  власність   співвласників  квартир  даного  будинку.

        Згідно  статті  19  Конституції  України  органи  державної  влади  та  органи  місцевого  самоврядування, їх  посадові  особи  зобов’язані  діяти  лише  на  підставі, в  межах  повноважень  та  у  спосіб, що  передбачені  Конституцією  та  законами  України.

       Статтею 114 Конституції  України  встановлено, що  органи  місцевого  самоврядування  приймають  рішення  в  межах  повноважень, визначених   законом.

       Частиною 3  ст.24 Закону  України  „Про  місцеве  самоврядування  в  Україні”  передбачено, що  органи  місцевого  самоврядування  та  їх  посадові  особи  діють  лише  на  підставі, в  межах  повноважень  та  у  спосіб, передбачені  Конституцією  і  законами  України, та  керуються  у  своїй  діяльності  Конституцією  і  законами України, актами  Президента  України, Кабінету  Міністрів  України, а  в Автономній  Республіці  Крим –також  нормативно-правовими  актами  Верховної Ради  і  Ради  міністрів  Автономної  Республіки  Крим, прийнятими  у  межах  їхньої  компетенції.

       Отже,як  зазначено  вище,  Львівською  міською  радою  при    прийнятті  ухвали  було  грубо  порушені  норми  чинного на  той  час  законодавства, а  тому  позов  ОСОБА_4  підлягає  до  задоволення.

        Відповідно  до  вимог  ст.88  ЦПК  України  з  ОСОБА_2   стягнути  в  доход  держави  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи  в  сумі  в  сумі 120  грн.

         Керуючись  ст.ст.3,10, 11,15, 57,60, 73, 88, 209, 212, 214- 215, 218  ЦПК  України ,  ст.ст.19,114  Конституції  України, ст.42 ЗК    УРСР ( ред.1992 р.), ст.106,118,125,152,158 ЗК  України,  ст. 267, 376  ч.7,  383, 1166, 1167  ЦК  України, ст.24 Законом  України  „Про  місцеве  самоврядування  в  Україні” ,ст.152 ЖК   України, суд,-

                                                                             ВИРІШИВ :

       У  задоволенні   позову   ОСОБА_2  до  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з  участю  третіх  осіб:  Шевченківської  районної  адміністрації Львівської міської ради, Інспекції   державного  архітектурно-будівельного контролю  у  Львівській  області, ЛКП „Варшавське-407”, управління  Держкомзему  у  м. Львові, Львівської  міської  ради   про  усунення  перешкод   в  користуванні  земельною  ділянкою  площею 8,4  кв.м., розташованої  за  адресою   у  АДРЕСА_1, зобов’язання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  знести  самовільну  добудову  до  житлового приміщення  квартири  АДРЕСА_2 ,  демонтувати  труби  та  поновити  паркан, зобов’язання   не  чинити  перешкод  ОСОБА_2   в  користуванні  підвалом  площею 4,0 кв.м.  в  будинку  № АДРЕСА_1  у  м. Львові  та  стягнення   з  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в  користь  ОСОБА_2  матеріальної   шкоди  в  сумі 37 258 ,95  грн. та  моральної   шкоди    в  сумі 15000  грн. -  відмовити  за  безпідставністю  позовних  вимог.

     Стягнути  з  ОСОБА_2  в  доход  держави  витрати  на  інформаційно-технічне   забезпечення  розгляду  справи  в  сумі  в  сумі 120  грн.

       Зустрічний   позов   ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  до ОСОБА_2, Львівської  міської  ради, управління  Держкомзему  у  м. Львові  про  поновлення  терміну  позовної  давності, визнання  частково  недійсною  ухвали 5-ої  сесії 3-го  скликання  Львівської  міської  ради  №  250  від  10 червня 1999  року  в  частині  передачі  ОСОБА_2  у  приватну  власність  земельної  ділянки  площею 0,0195 га  за  адресою  АДРЕСА_1  для  обслуговування Ѕ  частини  житлового  будинку, визнання  недійсним  і   скасування  Державного акту  на  право  власності  ОСОБА_2  на  земельну  ділянку  від  21  вересня 1999  року  задовольнити.

      Поновити  термін   позовної  давності  та  вважати  його  пропущеним  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5   з  поважних  причин.

     Визнати   частково  недійсною  ухвалу  5-ої  сесії  3-го  скликання  Львівської  міської  ради  №  250  від  10  червня  1999  року  в  частині  передачі  ОСОБА_2   у  приватну   власність  земельної  ділянки  площею 0,0195 га,  яка  розташована   за  адресою  АДРЕСА_1,  для  обслуговування Ѕ  частини  житлового будинку  по  АДРЕСА_1  у  м. Львові .

     Визнати   недійсним   і   скасувати  Державний  акт  на  право  приватної   власності,  виданий   21  вересня 1999  року  Департаментом  землеустрою  та  планування  забудови  міста  виконкому  Львівської  міської ради   на  підставі  ухвали  5-ої  сесії  3-го  скликання  Львівської  міської  ради  №  250  від  10  червня  1999  року  на  ім”я  ОСОБА_2  на   земельну  ділянку  площею 0,0195 га,  яка розташована за  адресою  АДРЕСА_1,  для  обслуговування Ѕ  частини  житлового будинку  по  АДРЕСА_1  у  м. Львові , який  зареєстрований   у  книзі  записів   державних  актів  на  право  приватної  власності  на  землю  за  3-4  № 575.  

      Рішення  може  бути  оскаржено   в  апеляційному  порядку  до   апеляційного суду Львівської  області  через  Шевченківський  районний  суд м. Львова  шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня   проголошення  рішення   апеляційної  скарги.  

                                   Суддя                                                    В.В. Свірідова