ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2007 р. | № 8/219/07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Швеця В.О., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання | Військового прокурора Південного регіону України |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 р. |
у справі | № 8/219/07 |
господарського суду | Миколаївської області |
за позовом | заступника Військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини А 1890 |
до | Фермерського господарства “Кіт” |
про | стягнення 27 378,57 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
прокуратури: | Спорий І.Г., прокурор відділу ГПУ, посв. № 4 від 09.01.2002 р.; |
позивача: | — не з’явились; |
відповідача: | — не з’явились; |
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2007 р. заступник Військового прокурора Миколаївського гарнізону звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі –Міністерство) в особі Військової частини А 1890 (далі –Частина А 1890) до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Фермерського господарства “Кіт” (далі –Господарство) заборгованість у розмірі 27 378,57 грн.
Позовні вимоги заступник Військового прокурора Миколаївського гарнізону обґрунтовував тим, що Господарство не виконало належним чином умов договору про спільну діяльність № 2 від 05.07.2004 р. (далі –Договір № 2), укладеного з Частиною А 1890, внаслідок чого має заборгованість у розмірі 27 378,57 грн., яка підлягає стягненню на підставі норм Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.05.2007 р. (суддя Гриньова Т.В.) позовні вимоги заступника Військового прокурора Миколаївського гарнізону задоволено. Рішення прийнято з мотивів, наведених заступником Військового прокурора Миколаївського гарнізону у позовній заяві.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 р. (колегія суддів: Андрєєва Е.І., Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 31.05.2007 р. скасовано, а позовні вимоги заступника Військового прокурора Миколаївського гарнізону залишено без розгляду. Постанова мотивована тим, що:
– Господарство не було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання;
– заступник Військового прокурора Миколаївського гарнізону пред’явив позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійної юридичної особи –учасника відносин у сфері господарювання, що суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України.
Військовий прокурор Південного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, у якому просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 31.05.2007 р. Вимоги, викладені у касаційному поданні, Військовий прокурор Південного регіону України обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом було порушено ст. ст. 2, 34 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 121 та 124 Конституції України.
Господарство не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційне подання Військового прокурора Південного регіону України до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 07.11.2007 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Швеця В.О. та Шаргала В.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання Військового прокурора Південного регіону України підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 2 частини першої ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з частинами першою та другою ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Частина перша ст. 3 Закону України “Про Збройні Сили України” передбачає, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Збройні Сили України мають таку загальну структуру:
Генеральний штаб Збройних Сил України як основний орган військового управління;
види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;
об’єднання, з’єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.
Частина перша та друга ст. 5 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” встановлюють, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб’єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб’єкт господарської діяльності за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок господарського суду другої інстанції про те, що заступник Військового прокурора Миколаївського гарнізону пред’явив позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійної юридичної особи –учасника відносин у сфері господарювання.
Тобто, господарським судом другої інстанції внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права безпідставно залишено без розгляду позовні вимоги заступника Військового прокурора Миколаївського гарнізону, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства в особі Частини А 1890.
Частина перша ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України визначає, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Однак, не може бути залишено в силі та підлягає скасуванню і рішення господарського суду Миколаївської області від 31.05.2007 р., оскільки, як встановлено апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.05.2007 р. про порушення провадження у даній справі, у якій зазначено про час (31.05.2007 р., 14:40) і місце судового засідання, було надіслано на адресу Господарства лише 31.05.2007 р., тобто, у день судового засідання, і, відповідно, прийняття рішення по справі, що позбавило Господарство можливості забезпечити явку свого представника у судове засідання.
Відповідно до п. 2 частини другої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо праву розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Військового прокурора Південного регіону України задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 31.05.2007 р. у справі № 8/219/07 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя В.О. Швець
Суддя В.І. Шаргало