ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4566/21

          Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України  в Херсонській області   про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України  в Херсонській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження з 01 квітня 2019 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність (максимальним розміром);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року пенсію за вислугу років без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням здійснених раніше виплат.    

Позовні вимоги мотивує тим, що він є пенсіонером та отримує пенсію на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. У 2021 пенсія позивача була перерахована з 01.04.2019 на підставі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №540/732/21, однак при перерахунку Управління протиправно, на думку позивача, обмежило розмір його пенсії граничним розміром в десять прожиткових мінімумів. Позивач вважає, що обмеженню граничним розміром пенсія не підлягає, оскільки протягом 2019-2021 років стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" не передбачала положень про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яким керувався відповідач при перерахунку, не є спеціальним законом у сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців та не підлягав застосуванню. З огляду на викладене, просить задовольнити позов.

Ухвалою від 30.08.2021 провадження у справі відкрито та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив, у якому заперечує проти заявлених позовних вимог. Вказує, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №540/732/21 був проведений перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 26.01.2020 №3.1/644/Квш, починаючи з 01.04.2019. У результаті перерахунку розмір пенсії перевищив максимальний розмір пенсії, який визначений Законом України “Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 року №3668-VI, відтак пенсія виплачується позивачу у розмірі, який не перевищує максимального. Відповідач з посиланням на викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №580/234/19 правові висновки щодо застосування норм Закону України “Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи”, вважає, що застосував до пенсії позивача обмеження максимальним розміром правомірно.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є  пенсіонером та з 01.01.2003  отримує пенсію за вислугу років, яка призначена на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

04.02.2021 року позивач звернувся до ГУПФУ в Херсонській області із заявою у якій просив здійснити перерахунок розміру пенсії з 01.04.2019 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення, для перерахунку пенсії від 26.01.2020 №3.1/644/Квш виходячи із наступних складових: посадовий оклад – 5640,00 грн., оклад за військовим званням – 1410,00 грн., надбавка за вислугу років – 3172,50 грн., надбавка за особливості проходження служби – 5111,25 грн., премія – 14100,00 грн.

Управління відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки.

Не погоджуючись із відмовою відповідача щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням нової довідки,  позивач звернувся до суду.

Рішенням  Херсонського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №540/732/21, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено та, зокрема, зобов`язано ГУПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії   ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХІІІ, на підставі довідки Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 26.01.2021 р. №3.1/644/Квш, починаючи з 01.04.2019 р. з урахуванням проведених виплат.

Управління на виконання указаного рішення суду здійснило позивачу перерахунок пенсії. При цьому відповідач виходив з розміру грошового забезпечення, указаного в довідці Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції  від 26.01.2020 №3.1/644/Квш - 29433,75 грн., а основний розмір пенсії склав 20603,63 грн. (70% від грошового забезпечення).

Водночас, підсумковий розмір пенсії з урахуванням обмеження максимального її розміру, попереднього розміру пенсії 3836,75 грн. та підвищень і доплат, склав: з 01.04.2019 – 12186,69 грн.; з 01.12.2019 – 13244,19 грн.; з 01.01.2020 – 16380,00 грн.; з 01.07.2020 – 17120,00 грн.; з 01.12.2020 – 17690,00 грн.;

Застосування Управлінням обмеження максимального розміру пенсії позивачу становить предмет даного спору.

При вирішенні цього спору суд виходить з такого.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Перерахунок раніше призначених пенсій врегульований статтею 63 Закон № 2262-ХІІ, відповідно до якої такий перерахунок провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ установлено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

До 20.12.2016 стаття 43 Закону № 2262-ХІІ, яка регулювала питання визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій, містила частину сьому, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ця частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.

Однак,  01.10.2011 року  набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який наразі досі є чинним.

Згідно з реченням першим частини першої статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Отже, згідно з цим Законом починаючи з 01.10.2011 року розмір пенсій, призначених в тому числі і відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Також, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Отже, Законом №3668-VI встановлений механізм його реалізації стосовно двох різних категорій осіб, а саме: тим, яким пенсія призначена після набрання чинності Законом №3668-VI - пенсія починає виплачуватись з урахуванням максимального розміру; тим, кому пенсія призначена до набрання чинності цим Законом - пенсія виплачується без її зменшення максимальним розміром встановлених Законом №3668-VI, однак, виплата здійснюється без проведення індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Таким чином, Законом №3668-VI передбачено, що його дія, зокрема, відносно обмеження максимального розміру пенсії розповсюджується на обидві з вищезазначених категорій осіб, однак відносно однієї обмеження застосовуються одразу, щодо іншої ж передбачено поступове введення обмежень.

Зміни внесені Законом №3668-VI, якими обмежено максимальний розмір пенсії, зокрема й позивача, неконституційними не визнані, є чинними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.

Аналогічного висновку дійшла судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.06.2020 року у справі №580/234/19 та повторно застосована Верховним Судом в постанові від 04 березня 2021 року по справі № 752/9907/16-а.

Так, згідно тлумачення Верховного Суду п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Судова палата вказала, що не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети.

При цьому звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року (у справі за заявою Великода проти України) підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979  у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

В рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

При цьому, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 01.04.2019 року внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір, а саме 20603,63 грн. (70% від грошового забезпечення розміром 29433,75 грн.), перевищував максимальний розмір пенсії, встановлений Законом Закону №3668-VI з урахуванням законів про Державний бюджет на 2019-2021, який становив: з 01.01.2019 по 30.06.2019 – 14970,00 грн. (1497 * 10); з 01.07.2019 по 30.11.2019 – 15640,00 грн. (1564 * 10); з 01.12.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 30.06.2020 – 16380,00 грн. (1638 * 10); з 01.07.2020 по 30.11.2020 – 17120,00 грн. (1712 * 10); з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 30.06.2021 – 17690,00 грн. (1769 * 10).

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Тому суд погоджується із доводами відповідача щодо правомірності застосування установленого Законом №3668-VI обмеження максимального розміру пенсії позивачу.

Перерахована пенсія виплачувалась позивачу у повній відповідності до вимог проаналізованого законодавства.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.  Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем спростовано доводи позивача та доведено правомірність своїх дій, які оскаржувались позивачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про зобов`язання ГУПФУ в Херсонській області провести перерахунок та виплату раніше призначеної йому пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України  в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.   

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                                           А.С. Пекний

кат.  112010201