Справа № 420/370/19

Провадження № 22-ц/810/688/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року                                             м.Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого                                 Кострицького В.В.

суддів:                                 Стахової Н.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря         Залюшний О.Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2

заінтересована особа приватний нотаріус Сєвєродонецького міського

нотаріального округу Луганської області

Малахов Сергій Олексійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 червня 2019 року, ухваленого Новопсковським районним судом у складі: судді Проньки В.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Малахов Сергій Олексійович, про встановлення факту постійного проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2019 року заявник  ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2  звернувся із заявою, в якій просив встановити факт постійного місця проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог заявник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області померла його матір ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на час смерті була зареєстрована за адресою:  АДРЕСА_1 . Заявник посилається на те, що, він та його матір були зареєстровані за різними адресами, але фактично вони проживали постійно на час відкриття спадщини разом з померлою матір`ю однією родиною за адресою:  АДРЕСА_1 . Заявник здійснював за матір`ю необхідний догляд, вона хворіла, потребувала ліків, у зв`язку зі своїм похилим віком та незадовільненим станом здоров`я самостійно мати не мала можливості обслуговувати себе. Він як син виконував свій обов`язок по відношенню до матері, вона знаходилась на його утриманні, вони вели з нею спільний побут та господарство, він здійснив її поховання за власні кошти. Після смерті матері залишилась спадщина, яка складається з грошових коштів. 16.01.2019 року заявник звернувся до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області з метою оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено з підстав того, що пропущено встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини та відсутні докази факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Встановлення вказаного факту необхідно для оформлення спадщини, оскільки нотаріусом не приймається надана ОСОБА_4 довідка з місця проживання,  видана житлово-експлуатаційною організацією м. Красний Луч Луганської області, засвідчена печаткою так званої «ЛНР».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12 червня 2019  в задоволенні заяви відмовлено повністю.

Мотивуюче таке рішення суд першої інстанції виходив з наступного, суд вважав за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки доказів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як джерела інформації, та приймає до уваги обставини, викладені в акті та довідці, виданих на тимчасово окупованій Україні території. Крім того, в якості доказів в обґрунтування заявлених вимог заявником та його представником надані письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також диск з відеозаписом пояснень вказаних осіб. Даючи оцінку допустимості таких доказів, суд зазначає таке. Згідно зі ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу. Порядок допиту свідків встановлений ст. 230 ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що свідок надає показання безпосередньо суду під час судового засідання. Таким чином, письмові показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також відеозапис їх усних пояснень, суд не може визнати допустимими доказами, оскільки вони надані з порушенням принципу безпосередності та вимог ст. ст. 90, 91, 230 ЦПК України, без допиту вказаних осіб в судовому засіданні, без попередження судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та за відмову від давання показань та без приведення до присяги останніх, без надання можливості ставити свідкам питання по суті вимог. Крім того, з метою сприяння заявнику в реалізації ним процесуальних прав, судом 22.05.2019 постановлено ухвалу про визнання явки заявника ОСОБА_1 обов`язковою в судове засідання, для дачі особистих пояснень. Однак, заявник вимоги ухвали суду не виконав, в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань, в тому числі про допит його як свідка, ні від заявника ні від його представника до суду не надходило.

Надані заявником докази в сукупності в достатній мірі не підтверджують факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити подану заяву.

Доводами апеляційної скарги є те, що надання заявником письмових доказів на підтвердження своїх вимог суд в своєму рішенні постійно суперечить сам собі, а що стосується явки заявника, свідків, яка визнана судом обов`язковою, суд вказує, що будь-яких заяв чи клопотань до суду не направили, причини неявки не повідомили. Але вказане не відповідає дійсності, тому, що представником заявника, 11 червня 2019 року було подано заяву до Новопсковського районного суду Луганської області, про долучення до матеріалів справи диск з записом, де заявник та свідки по справі пояснюють суду, у зв`язку з чим вони не мають можливості з`явитися до суду, а саме відсутня будь-яка можливість і просять суд розглянути справу в їх відсутність, а також акцентують увагу на тому, що вони підтверджують свої, власноручно написані, пояснення до суду з доданими до них копіями своїх паспортів України та і ще раз підтверджують факт проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті його. В даному випадку викладене в рішенні суду першої інстанції не відповідає дійсності. Щодо обов`язкової явки заявника і свідків до Новопсковського районного суду Луганської області ні матеріальний, ні фізичний, ні віковий стан не дозволяє з ’явитися свідкам до зазначеного суду тому що ці особи не мешкають в смт. Новопскові де є можливість з`явитися до суду особам, та виникають труднощі, які перешкоджають з`явитися особам, які проживають на окупованій території України в м. Красний Луч (Хрустальний) Луганської області. ОСОБА_2 , як представника заявника в судове засідання в встановленому законом порядку суд не виклав взагалі, чим порушив її процесуальні права. Суд першої інстанції вказує на те, що прийняв до уваги довідку та акт, які видані на окупованій території України, але не поклав ці докази в основу рішення, тим самим проігнорував ці письмові докази, наданих суду без порушенням норм міжнародного, матеріального та процесуального права. Названі докази було надано суду заявником на підтвердження його доводів і обставин по справі і ці письмові доводи є прямим доказом його вимог. Але суд безпідставно вказує на те, що надані заявником докази в сукупності в достатній мірі не підтверджують факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Тобто суд вважає, що письмові докази — довідка та акт, який суд прийняв до уваги не є доказами в достатній мірі для підтвердження фактупостійного проживання особи зі спадкодавцем на час смерті. Вважаємо, що суд суперечить в своєму рішенні сам собі, більш того, даний факт є грубим порушення в першу чергу норм міжнародного права, суд ігнорує ці норми, так як не поклав їх в основу рішення суду першої інстанції, також є порушення норм матеріального та процесуального права. Більш того, у відповідності до ч. 6 ст.81 ЦПК України, суд вказує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тобто суд вважає, що всі надані заявником до суду докази є припущеннями. Але ж скражник вважає такий довод безпідставним з боку суду першої інстанції. І тут же вказує на те, що суд вважає за можливе застосувати загальні принципи (“Намібійські винятки”), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки доказів, наданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як джерела інформації, та приймає до уваги обставини, викладені в акті та довідці, виданих на тимчасово окупованій України території і взагалі приймає ці документи до уваги. Вважаємо незаконними, та необґрунтованими ці доводи суду, так як це привело до неправильного вирішення питання по суті заявлених вимог, тим самим неправильно застосовані судом норми матеріального права, у зв`язку з порушенням норм процесуального права.

Рух провадження у справі

03 вересня 2019 року постановою Луганського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 червня 2019 року змінено в мотивувальній частині, виклавши в редакції зазначеної постанови.

24 листопада 2019 року не погодившись з такою постановою ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

07 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Луганського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Мотивуюче таке рішення Верховний Суд вказує на те, що відповідно до заяви ОСОБА_1 факт його постійного проживання із спадкоємцем, матір`ю заявника ОСОБА_3 , необхідно встановити для реалізації його спадкових прав, оскільки нотаріусом не може бути прийнято надану позивачем довідку з місця проживання, видану Житлово-експлуатаційною організацією м. Красний Луч Луганської області, засвідчену печаткою так званої ЛНР. Відповідно до наданих позивачем доказів апеляційним судом встановлено, що матір`ю заявника є ОСОБА_7 , у той час коли заявник просив встановити факт проживання з ОСОБА_3 на момент її смерті. Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що для заявника факт його спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_7 до встановлення факту родинних відносин заявника із спадкоємцем не має юридичного значення, оскільки за обставин недоведеності цих родинних відносин наслідки у вигляді спадкування за законом як спадкоємцем першої черги для позивача не настануть. З зазаначеним висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів касаційної інстанції не погоджується. В оцінці доводів касаційної скарги, правильності оскаржуваних судових рішень Верховний Суд врахував, що основним завданням суду є вирішення спору між сторонами, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не створює новий спір для цих самих сторін, які не можуть між собою дійти порозуміння у позасудовому порядку.

26 липня 2021 року матеріали даної цивільної справи надійшли до Луганського апеляційного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 26 липня 2021 року встановлено такий склад суду: ОСОБА_8 (головуючий суддя), Стахова Н.В., Лозко Ю.П.

29 липня 2021 року ухвалою Луганського апеляційного суду зазначену справу призначено до розгляду на 31 серпня 2021 року о 10-30 годині. Після відкладення розгляду справа призначена на 21 жовтня 2021 року.

Щодо явки сторін в судове засідання

В судове засідання представник заявника, заінтересована особа, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися.

Наведене відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Заявник ОСОБА_1 , посилається на ту обставину що  є сином померлої, що підтверджуєписьмовими доказами: свідоцтвом про народження (копія є в матеріалах справи), з якою вони зареєстровані за різними адресами:  ОСОБА_9  (мати) -  АДРЕСА_1 ;  ОСОБА_1  (син)— АДРЕСА_2 , що підтверджується відмітками у паспортних документах заявника та його покійної матері (копії є в матеріалах справи). Але хоча син та померла матір були зареєстровані за різними адресами, але фактично вони проживали постійно і на час відкриття спадщини разом з померлою матір`ю однією родиною за адресою: АДРЕСА_2 . Заявник за матір`ю здійснював необхідний догляд, вона хворіла, потребувала ліків, самостійно вона не мала можливості, у зв`язку зі своїм похилим віком та незадовільненим станом здоров`я обслуговувати себе. Заявник, як син, виконував свій обов`язок по відношенню до матері, вона знаходилась на моєму утриманні, вели з нею спільний побут та господарство. Після смерті матері, заявник здійснив її поховання за свої кошти.

Одразу отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану було неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на який неможливо отримати медичний документ державних органів України, тому, що органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і виданий на окупованій території України медичний документ про смерть не може бути прийнято відділом державної реєстрації смерті на неокупованій території України відповідноdo cm. 17 Закону України“Про державну реєстрацію актів цивільного стану” У зв`язку з чим, свідоцтво про смерть матері отримано 22 жовтня 2018 року, коли строк звернення до нотаріальної контори закінчився. Більш того, виїзд на територію України, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, для заявника потребують значних часових, фізичних, фінансових затрат, а також тягне за собою ризик для життя та здоров`я, що є небезпечним взагалі для його життєдіяльності. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. З Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” чітко визначає територію, яка є тимчасово окупованою територією України. У зв`язку з чим, заявник не мав можливості звернутися до нотаріальних органів за місцем відкриття спадщини раніше, тому що м. Красний Луч Луганської області є окупованою територією України, на якій, не діють державні органи і закони України, неможливо отримати документи українського зразку. Але заявнику таким чином підтверджував факт смерті матері на неокупованій території України у передбаченій законом процедурі, що також явилось перешкодою для звернення до нотаріуса в 6-місячний строк.

Після смерті матері ОСОБА_10 — залишилася спадщина, яка складається з грошових коштів, а саме неотримання при житті матір`ю заявника пенсії на неокупованій території України, вище вже було зазначено, що матір знаходилась на повному утриманні заявника.

Заявник, після отримання свідоцтва про смерть матері 16 січня 2019 року звернувся до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Малахова Сергія Олексійовича, з метою оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, так як він є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після померлої матері. Заявник вважав, що фактично прийняв спадщину, так як є спадкоємцем за законом першої черги, інших спадкоємців не існує, від спадщини заявник не відмовлявся та не був від неї усунутий, за будь-якими іншими підставами не позбавлений права на спадкування згідно чинного законодавства України, фактично проживав з матір`ю постійно на час відкриття спадщини разом, хоча вони зареєстровані за різними адресами. Та аналізуючи законодавство позивач вважав, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, мав на увазі факт постійного проживання, а не факт реєстрації за однією адресою вказаних осіб. Тому заявникові не обов`язково мати однакову реєстрацію за однією адресою із покійною матір`ю на час відкриття спадщини, обов`язковим є факт постійного проживання. І нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду з метою встановлення такого факту, тому що іншим шляхом не має можливості вирішити це питання.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року “Про судову практику усправах про спадкування”, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриттяспадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року по справі № 12/9157/15-ц та Постанова Верховного Суду від 21 березня 2018 року по справі№ 2-844/2008 свідчать про актуальність цих роз`яснень.

Встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час його смерті у судовому порядку заявнику потрібен, для отримання свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері заявника — ОСОБА_3 у нотаріуса, тому щоіншим шляхом заявник не може вирішити це питання. Тому заявник не має можливості без рішення суду реалізувати своє право на оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину. При оцінці доказів, суд зобов`язаний приймати до уваги, що заявник позбавлений можливості уздійсненні права на спадкування в іншій шлях, крім встановлення у судовому порядку факту проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення. При розгляді справи суд першої інстанції повинен був врахувати той факт, що м. Красний Луч (Хрустальний) Луганської області станом на час розгляду цієї справи знаходиться на тимчасово окупованій території України і у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року Nq 1085-р м. Красний Луч (Хрустальний) Луганської області входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. І ця обставина позбавляє заявника реалізації своїх прав та обов`язків за місцем відкриття спадщини і фактичного проживання заявника на окупованій території України, а саме- своєчасного отримання свідоцтва про смерть в органах РАЦС, оформлення спадщини у нотаріуса після померлої матері у встановленому Законом порядку.

Стосовно надання заявником письмових доказів на підтвердження своїх вимог, судова колегія вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що представником заявника, 11 червня 2019 року було подано заяву до Новопсковського райсуду Луганської області, з клопотанням долучити до матеріалів справи диск з відеозаписом, де заявник та свідки по справі пояснюють суду, у зв`язку з чим вони не мають можливості зявитися до суду, а саме відсутня будь-яка можливість і просять суд розглянути справу в їх відсутність, а також акцентують увагу на тому, що вони підтверджують свої власноручно написані пояснення до суду з доданими до них копіями своїх паспортів України та ІНН і ще раз підтверджують факт проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті його матері.

Судова колегія враховує факт народження заявника та спадкодавця в одному населенному пункті (а.с.5-6) с.Зубівка , пояснення сусідів які мешкали з заявником та спадкодавцем на одній  вулиці та особи яких підтверджені паспортами та довідками ІНН (а.с.14-17) .  Той факт , що  при наданні заяви про встановлення факту, заявник тасвідки також просили суд розглянути справу у їх відсутність, та наявні обективні проблеми с їх явкою до суду.  Заявникомв забезпечення доказів по справідодані і інші письмові докази, а саме: свідоцтво про смерть ОСОБА_7 , в якому зазначено, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;свідоцтво про народження ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд повинен оцінювати докази за внутрішнім переконанні, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справідоказів.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для судузаздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємнийзв`язок доказів у їх сукупності. Алев даному випадку, суд першої інстанції  в основу рішення поклавте, що заявник і свідки не були допитані у судовому засіданні, і суд, не може визнати допустимим доказамиписьмові показання свідків, а також відеозапис їх усних пояснень, оскільки вони надані з порушенням принципу безпосередності та вимог cт. 90, 91, 230 ЦПК України, бездопиту вказаних осіб в судовому засіданні.

Однак судова колегія враховує ту обставину , що заявник і свідки не проживають фактично на контрольованій  частині  Луганської області, вони проживають на окупованій території України— в смт. Софіївський Краснолуцького району Луганської області і у них наявні утруднення щодо явки  до Новопсковського райсуду Луганської області. Згідно зі ст.90 ЦПК України показання свідка— це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, надоведення яких вони надані, якщо показання не підтверджуються іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу. Всі докази, надані суду у сукупності підтверджують один одного акт підтверджує інформацію, яка міститься у довідці, пояснення у письмовій формі сусідів підтверджують відомості, які містяться в акті про фактичне проживання особи з померлою матір`ю на час відкриття спадщини, тому що вони зазначені в цьому акті, як сусіди, яким відомі обставини по справі і які вони особисто підтверджували до надання заявником заяви до суду і після того, реалізує своє процесуальне право ті обставини, які їм відомі особисто і надані ними до суду особисто, вони є учасниками цих подій і ці події їм відомі ні з чужих слів, і які мають значення для розгляду справи по суті. Заявник та свідки реалізують своє процесуальне право таким засобом і це передбачено законом, так як проживають фактично на окупованій території України. Наявність факту окупації території України, де проживає заявник та свідки не дає можливості в повній мірі реалізувати свої права, так як є перешкоди і труднощі, у зв`язку з вказаним фактом щодо відбування в державі воєнних дій, які є небезпечними для життя учасників по справі.

Надаючи оцінку доказам, наданим заявником суд першої інстанції вказує на те, що прийняв до уваги довідку та акт, які видані на окупованій території України, але не поклавці докази в основу рішення, з чим колегія суддів погоджується .

Згідно положень ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судова колегія не погоджується з тим, що суд першої інстанції вказав, що надані заявником докази в сукупності в достатній мірі не підтверджують факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Тому, що заявникв повній мірі зібрав усі докази, які можуть підтвердити вказаний факт, письмові пояснення сусідів, які фактично проживали біля заявника та спадкодавця, але у зв`язку з воєнними діями вони відчувають труднощі, які є перешкодою з`явитися досуду. Відповідно до ст. 230 ЦПК України, свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з іншихповажних причин, допитується судому місці його проживання (перебування). У зв`язку з тим, що це неможливо заявником були зібрані докази, в тому числі і письмові пояснення сусідів, які проживають фактично на окупованій території України і не можуть з`явитися до суду з поважних причин і не можуть бути опитані за місцем їх фактичного перебування, у зв ’язку з воєнними діями у державі.

На переконання колегії суддів розбіжності у написанні імені спадкодавця утворилась внаслідок відмінностей між двома свівзвучними голосними звуками та інші відмінності відсутні, навпаки збігаються місце народження заявника і місце мешкання спадкодавця, сумісне їх проживання протягом тривалого часу, що з урахуванням принципу "балансу вірогідностей" може свідчити про доведеність обставин заяви.

Вказана невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду. А тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 червня 2019 року, скасувати.

Заявником при зверненні до суду ставилось питання щодо встановлення факту постійного місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 . Зазанчені вимоги заявника в повній мірі підтверджені матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 червня 2019 року скасувати.

Встановити факт постійного місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 . .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 22 жовтня 2021 року.

Головуючий

Судді: