ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

08 листопада 2007 р.

№ 7/96

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритому за участю представника позивача: касаційну скаргу

судовому засіданні у м. Києві Греська О.П. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС"

на постанову

від 03.07.2007

Київського апеляційного

господарського суду

у справі

№ 7/96

господарського суду

міста Києва

за позовом

Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" в особі Сумської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"

до	Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС"

про	стягнення 40774,12 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2006 року Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Сумської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС", згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просила стягнути з відповідача 806,35 грн. пені за порушення строків розрахунків, 139,12 грн. річних та 10476,65 грн. пені за порушення строків виконання не грошових зобов’язань.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2007 у справі № 7/96 позов задоволено частково. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС" на користь Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" в особі Сумської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" 806,35 грн. пені за порушення строків розрахунків, 139,12 грн. річних та 10476,65 грн. пені за порушення строків виконання не грошових зобов’язань. В частині стягнення 29352,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2007, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 03.07.2007 та рішення господарського суду першої інстанції від 26.03.2007 в частині стягнення з відповідача пені в сумі 10476,65 грн. за порушення строків виконання не грошових зобов’язань, а в іншій частині вищезазначені судові рішення залишити без змін. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 43, 54, 84, 104 ГПК України, ст.ст. 203, 215, 549 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування Київським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, і це відповідає наявним матеріалам справи, 05.03.2003 між сторонами у справі був укладений договір  фінансового лізингу № 10-03-100 фл, згідно умов якого позивач, як лізингодавець, надав відповідачу, як лізингоодержувачу, у виключне платне користування на визначений договором строк об’єкт лізингу, визначений у додатках до договору, що є власністю позивача.

Відповідно до підписаних між ВАТ "Червона зірка", позивачем та відповідачем актів приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 22.04.2003, 25.04.2003, 29.04.2003 та 07.05.2003, ВАТ "Червона зірка", як завод-виготовлювач, на умовах договору купівлі-продажу від 14.02.2003, укладеного з позивачем, передало, а відповідач на умовах договору лізингу, укладеного з позивачем, прийняв сільськогосподарську техніку, а саме: сівалки універсальні пневматичні УПС-12 з гідравлікою.

Умовами зазначеного договору лізингу також було передбачено, що відповідач зобов’язався згідно із графіком своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, періодичність сплати яких кратна шести місяців.

При цьому, договором було визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач сплачує позивачу за кожний день прострочення від несплаченої суми пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Судами також було встановлено, що обов’язковою умовою забезпечення виконання зобов’язань за договором лізингу є укладення відповідачем на користь позивача та надання останньому у тижневий строк з моменту укладення договору нотаріально посвідченого договору застави на суму, не менше 150% вартості об’єкта лізингу і/або договору поруки на таку ж суму. Крім того, згідно з умовами договору лізингу, відповідач зобов’язався у тижневий строк з моменту одержання об’єкта лізингу, укласти на користь позивача договір страхування об’єкта лізингу, який надається позивачем.

У цьому ж зв’язку, пунктом 9.2 договору лізингу було передбачено, що за порушення строків укладення та надання позивачу договорів страхування, застави або поруки, строків передачі графіків сплати лізингових платежів чи інших умов договору, відповідач сплачує позивачу за кожний день затримки або прострочення виконання зобов’язання від суми вартості об’єкта лізингу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 806,35 грн. пені за порушення строків розрахунків, 139,12 грн. річних та 10476,65 грн. пені за порушення строків виконання не грошових зобов’язань. При цьому, судами правомірно було припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 29352,00 грн. заборгованості по лізинговим платежам, оскільки відповідач оплатив вищезазначену заборгованість під час розгляду справи господарським судом першої інстанції.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що пункт 9.2 договору суперечить ст. 549 ЦК України, також було предметом судового дослідження у судах попередніх інстанцій і обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки спірний договір укладено до набрання чинності ЦК України, а тому відсутні правові підстави для застосування до оспорюваного пункту договору лізингу положень ЦК України.

У цьому ж зв’язку, суди правомірно зазначили, що згідно з вимогами ст.ст. 178, 179 ЦК УРСР, пеня, як вид забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань застосовується не тільки у випадках несвоєчасного виконання грошового зобов’язання, а і при невиконанні інших зобов’язань.

З врахуванням викладеного, суди дійшли до обґрунтованого висновку про те, що оскільки відповідач порушив строки виконання зобов’язань щодо укладення та надання позивачу договорів страхування, застави або поруки, передбачених п. 6.1 та п. 6.2 договору лізингу, і оскільки умовами цього ж договору за зазначені порушення сторони встановили відповідальність, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 10476,65 грн. пені за невиконання не грошового зобов’язання, підлягають задоволенню.

Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 та рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2007 у справі № 7/96 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.