ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 р. | № 40/521 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
на рішення | господарського суду м.Києва від 17.07.2007 р. |
у справі | №40/521 |
господарського суду | м.Києва |
за позовом | ВАТ "Укртелеком" |
до | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
3-тя особа: | Державне казначейство України |
про | стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 155 606,95 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Зорич В.Д., Соболєв В.С. |
від відповідача: | Свірська Н.П. |
від 3-ої особи: | не з'явилися |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 17.07.2007 р. у справі №40/521 (суддя Паламар П.І.) позов ВАТ "Укртелеком" задоволено: стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ВАТ "Укртелеком" 142 628,31 грн. боргу, 9 531,24 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3 447,40 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 1 556,07 грн. витрат з оплати державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі Державний комітет України з державного матеріального резерву просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 17.07.2007 р. у справі №40/521 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії до Держкомрезерву України відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. №532, оскільки: по-перше, факт зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачем не доведений у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи номенклатури накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на основі мобілізаційного завдання, яка затверджується Кабінетом Міністрів України і доводиться до підприємства, та актів про фактичне закладення до мобілізаційного резерву матеріальних цінностей; по-друге, відшкодування витрат здійснюється лише за попереднім узгодженням з Держкомрезервом України відповідно до кошторисів, які складаються у встановленій формі підприємствами –відповідальними зберігачами; по-третє, висновок судово-бухгалтерської експертизи виконаний без урахування Порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. №532 "Про Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" .
Третя особа не скористалася своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарським судом першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.
10.09.2002 р. між сторонами у справі укладено договір №108/88-П/13 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Відповідно до умов договору, а саме п.п. 1.2, 3.1, 4.1, 4.2, 4.3 відповідач передає, а позивач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1; відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі; вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України; відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між відповідачем та позивачем; у разі, коли відповідач визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.
На виконання умов договору, позивач у період з 01.01–31.12.2005 р. здійснював зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 142 628,31 грн., що підтверджено розрахунком витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву протягом 01.01–31.12.2005 р., звітом про видатки на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у складських приміщеннях, ре зервуарах позивача за 2005 р., довідкою контрольно-ревізійного управління в Житомирській області від 26.10.2005 р. №06-24 щодо збереження цінностей мобілізаційного резерву, наявними у матеріалах справи кошторисами, актами приймання-передачі виконаних робіт, нарядами, калькуляцією понесених позивачем витрат, накладними, платіжними дорученнями, авансовими звітами, наказами про службові відрядження, частково актом №2 звірки заборгованості між сторонами від 24.05.2007 р., висновком судово-бухгалтерської експертизи від 27.03.2007 р. №333.
Враховуючи право на відшкодування витрат за відповідальне зберігання цінностей Державного матеріального резерву, встановлене законом України "Про державний матеріальний резерв" і договором від 10.09.2002 р. №108/88-П/13, і відмову відповідача в задоволенні претензії про відшкодування вказаних витрат, позивач звернувся до господарського суду з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву, третя особа —Державне казначейство України про стягнення з відповідача на користь позивача 142 628,31 грн. витрат за збереження матеріальних цінностей, що належать відповідачу, 3 447,4 грн. 3% річних, 9 531,24 грн. інфляційних нарахувань, всього —155 606,95 грн., а також витрат з оплати державного мита в сумі 1 556,07 грн. та 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі ст.ст. 525, 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про державний матеріальний резерв".
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що факт зберігання позивачем матеріальних цінностей державного матеріального резерву протягом 2005 р. згідно з умовами договору від 10.09.2002 р. №108/88-П/13 і понесення витрат на їх зберігання в розмірі 142 628,31 грн. підтверджено матеріалами справи, в т.ч. звітом про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у складських приміщеннях, резервуарах позивача за 2005 р., довідкою Контрольно-ревізійного управління в Житомирській області від 26.10.2005 р. №06-24 перевірки окремих питань щодо збереження цінностей мобілізаційного резерву, належних Держкомрезерву, в Житомирській філії ВАТ "Укртелеком" за 2002–2004 рр. та 9 місяців 2005 р., наявними в матеріалах справи кошторисами, актами приймання-передачі виконаних робіт, калькуляцією понесених позивачем витрат, актом звірення заборгованості між позивачем і відповідачем від 24.05.2007 р., висновком судово-бухгалтерської експертизи від 27.03.2007 р. №333 та іншими, а відповідачем не подано до суду доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей Держкомрезерву.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду про наявність підстав для задоволення позову у частині відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей Держкомрезерву протягом 2005 р. законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" зберігання матеріальних цінностей здійснюється на договірних умовах із відшкодуванням витрат, пов'язаних з їх відповідальним зберіганням.
Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" прийнято постанову від 12.04.2002 р. №532 "Про Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву", якою затверджено Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву.
Відповідно до п. 2 Порядку сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем.
Відповідно до п. 10.3 Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства України, затвердженої Міністерством фінансів України 30.03.1996 р. №111/03, зберігачі матеріальних цінностей мобілізаційного резерву зобов'язані щороку разом із річним звітом форми №12 подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Згідно з п. 5 Порядку Держкомрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ.
Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача.
Матеріали справи містять звіт позивача про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у складських приміщеннях, резервуарах МТБ Житомирської філії ВАТ "Укртелеком" за 2005 р. (т. 1, а.с. 8–9), пояснювальну записку до звіту про витрати на зберігання та утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Житомирською філією ВАТ "Укртелеком" у 2005 р. (т. 1, а.с. 26–36), кошториси витрат Житомирської філії ВАТ "Укртелеком" на зберігання матеріальних цінностей Держкомрезерву (т. 1, а.с. 39–42), лист Держкомрезерву від 14.06.2006 р. №4-3/3305 про повернення на доопрацювання розрахунку витрат у зв'язку з наявністю зауважень Комітету до кошторису та звіту по витратах за 2005 р. (т. 1, а.с. 37).
Будь-які документи, які б свідчили про узгодження та визначення Держкомрезервом середнього розміру суми витрат із зберігання матеріальних цінностей, виходячи з розрахунку на 1 кв.м складського приміщення на підставі аналізу наданих позивачем статей витрат у порядку, передбаченому п. 5 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, в матеріалах справи відсутні.
Однак, слід зазначити, що факт непогодження відповідачем суми понесених позивачем витрат та непогодження поданих позивачем кошторисів не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати фактичні витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей Держкомрезерву, встановленого Законом України "Про Державний матеріальний резерв", Порядком відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. №532, та договором від 10.09.2002 р. №108/88-П/13.
Факт зберігання позивачем матеріальних цінностей Держкомрезерву і розмір фактичних витрат на зберігання вказаних матеріальних цінностей протягом 2005 р. встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи (в т.ч. звітом про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у складських приміщеннях, резервуарах МТБ Житомирської філії ВАТ "Укртелеком" за 2005 р., довідкою Контрольно-ревізійного управління в Житомирській області від 26.10.2005 р. №06-24 перевірки окремих питань щодо збереження цінностей мобілізаційного резерву, належних Держкомрезерву, в Житомирській філії ВАТ "Укртелеком" за 2002–2004 рр. та 9 місяців 2005 р., кошторисами, іншими первинними документами, актом звірення заборгованості між позивачем і відповідачем від 24.05.2007 р., висновком судово-бухгалтерської експертизи від 27.03.2007 р. №333).
Доводи касаційної скарги про недоведення факту зберігання позивачем матеріальних цінностей Держкомрезерву у зв'язку з відсутністю номенклатури накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на підставі мобілізаційного завдання, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, спростовуються матеріалами справи (копія номенклатури і норм накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, створеного в структурних підрозділах ВАТ "Укртелеком" (для Житомирської філії ВАТ "Укртелеком") та акта накопичення (закладки) і звірювальної відомості номенклатури і норм накопичення матеріальних цінностей Житомирської філії ВАТ "Укртелеком", що закладаються до мобілізаційного резерву згідно наказу ВАТ "Укртелеком" №352-ДСК від 17.08.2004 р. на 01.01.2005 р. —знаходяться в матеріалах справи на а.с. 60–67, т. 2; довідка Контрольно-ревізійного управління в Житомирській області від 26.10.2005 р. №06-24 перевірки окремих питань щодо збереження цінностей мобілізаційного резерву, належних Держкомрезерву, в Житомирській філії ВАТ "Укртелеком" за 2002–2004 рр. та 9 місяців 2005 р. знаходяться на а.с. 20–25, т. 1).
З огляду на викладене, підстав для скасування рішення господарського суду м.Києва від 17.07.2007 р. у справі №40/521 у частині стягнення з відповідача витрат на зберігання матеріальних цінностей Держкомрезерву протягом 2005 р. не вбачається.
Що стосується стягнення збитків внаслідок інфляції і 3% річних, слід зазначити, що судом збитки внаслідок інфляції і 3% річних стягнуто без будь-якого обґрунтування, в т.ч. без дослідження умов договору щодо порядку проведення розрахунків, щодо відповідальності сторін за порушення зобов'язання, без встановлення строку виконання зобов'язання відповідачем, моменту виникнення заборгованості та періоду існування заборгованості, відповідності розрахунку річних та інфляційних вимогам чинного законодавства, без зазначення за який період стягнуто інфляційні збитки і 3% річних.
Викладене свідчить про те, що судом у цій частині зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлене у справі судове рішення у частині стягнення збитків внаслідок інфляції та 3% річних підлягає скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на рішення господарського суду м.Києва від 17.07.2007 р. у справі №40/521 задовольнити частково.
Рішення господарського суду м.Києва від 17.07.2007 р. у справі №40/521 скасувати у частині стягнення з відповідача збитків внаслідок інфляції і трьох відсотків річних. У цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
В іншій частині рішення господарського суду м.Києва від 17.07.2007 р. у справі №40/521 залишити без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна