Справа № 761/25211/18

Провадження № 2/761/313/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Шалденка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бевія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Буд» про відшкодування матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бевія» (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Буд» (далі - відповідач 2) про відшкодування матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди.

У своїй позовній заяві просила суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бевія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Буд» на свою користь 243 689 грн. 08 коп. матеріальної шкоди, 5 512 000 грн. 00 коп. упущеної вигоди, а також 150 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок пожежі. Судові витрати просила покласти на відповідачів.

Свою позовну заяву обґрунтовувала тим, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартири АДРЕСА_1 . 03 квітня 2018 року приблизно о 12 годині 33 хвилин на даху чотирьохповерхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виникла пожежа із розповсюдженням на Квартиру, власником якої є Позивач. Актом про пожежу від 03 квітня 2018 року, складеним головним інспектором ВЗНС Шевченківського РУ ГУ ДСНС України у місті Києві, встановлено, що вищезазначеною пожежею знищено «дерев`яні та металеві конструкції на площі 60 м2, особисті речі в квартирі АДРЕСА_3 , оргтехніку, побутову техніку в квартирі АДРЕСА_3 , а також пошкоджено підлогу в квартирі АДРЕСА_3 ». Також зазначеним актом встановлено, що ймовірною причиною пожежі є «порушення правил пожежної безпеки під час газозварювальних робіт». Технічним висновком № 51, що складений Дослідно-випробувальною лабораторією аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у м. Києві, встановлено, що «найбільш ймовірною причиною пожежі, яка сталася 03 квітня 2018 року в чотирьохповерховому житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , - є запалювання відкритим полум`ям бітумного матеріалу дерев`яного перекриття на покрівлі даху внаслідок порушення правил пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт». Проведення газозварювальних та вогневих робіт, а також інших будівельних робіт, що встановлені актом про пожежу та технічним висновком, здійснювалось в квартирі АДРЕСА_4 . Власником квартири АДРЕСА_4 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕВІЯ». Виконання робіт з ремонту покрівлі та супутніх будівельних робіт на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ-БУД». Пожежею, що виникла внаслідок порушення правил пожежної безпеки під час проведення ремонтних та будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_4 , Позивачу завдано значної матеріальної шкоди. Позивачка вказує, що після пожежі неодноразово зверталася до представників відповідачів з метою вирішення питання щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі. Проте, відповідачі своєї провини у виникненні пожежі в Квартирі Позивача не визнають.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2018 року матеріали позову передані на розгляд судді Фроловій І.В.

05 липня 2018 року на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бевія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Буд» про відшкодування матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди - повернуто заявнику.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

04 вересня 2018 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Буд» надійшов відзив із викладенням заперечень.

21 вересня 2018 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бевія» надійшов відзив із викладенням заперечень.

30 жовтня 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Буд» надійшло клопотання про зупинення провадження до завершення кримінального провадження № 12018100100003797.

30 жовтня 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Буд» надійшло клопотання про приєднання доказу - Рецензію на Звіт № 4611.

30 жовтня 2018 року від позивача надійшло клопотання про приєднання доказу -Звіт № 4611.

15 квітня 2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Буд» надійшло клопотання про зупинення провадження до завершення кримінального провадження № 12018100100003797.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бевія» про витребування доказів - задоволено.

13 травня 2019 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій вона просила: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бевія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Буд» солідарно на користь ОСОБА_3 5 562 323,00 грн. упущеної вигоди та інші позовні вимоги залишити без змін.

01 липня 2019 року на адресу суду від ГУНП у м. Києві Шевченківського управління поліції на виконання ухвали суду від 15.04.2019 року надійшла відповідь, в якій зазначено, що станом на 15.04.2019 року та на момент надання вказаної відповіді, у КП № 12018100100003797 від 03.04.2018, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України ОСОБА_3 не має статусу цивільного позивача.

24 жовтня 2019 року від позивача надійшло клопотання про привід свідків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року клопотання позивача про привід свідків - задоволено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року клопотання позивача про витребування доказів - задоволено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року клопотання позивача про витребування доказів - задоволено.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

03 листопада 2020 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бевія» на виконання ухвали суду від 15.04.2019 року надійшла відповідь, в якій зазначено, що господарські договори після 03.04.2018 року на закінчення ремонтних робіт покрівлі будинку АДРЕСА_2 та відповідно такі документи у підприємства відсутні.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року клопотання позивача про привід свідків повторно - задоволено.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на докази, які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги з урахуванням уточнених вимог у повному обсязі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бевія» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Буд» в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Судом під час розгляду справи було встановлено наступне.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши матеріали справи доказами, суд встановив, що власником квартири АДРЕСА_1 (або надалі за текстом - Квартира), є громадянка України ОСОБА_3 . Квартира належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 24 жовтня 2007 року, виданим на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення.

03 квітня 2018 року приблизно о 12 годині 33 хвилин на даху чотирьохповерхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виникла пожежа із розповсюдженням на Квартиру, власником якої є позивач.

Актом про пожежу від 03 квітня 2018 року, складеним головним інспектором ВЗНС Шевченківського РУ ГУ ДСНС України у місті Києві, встановлено, що вищезазначеною пожежею знищено «дерев`яні та металеві конструкції на площі 60 м2, особисті речі в квартирі АДРЕСА_3 , оргтехніку, побутову техніку в квартирі АДРЕСА_3 , а також пошкоджено підлогу в квартирі АДРЕСА_3 ». Також зазначеним актом встановлено, що ймовірною причиною пожежі є «порушення правил пожежної безпеки під час газозварювальних робіт».

Технічним висновком № 51, що складений Дослідно-випробувальною лабораторією аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у м. Києві, встановлено, що «найбільш ймовірною причиною пожежі, яка сталася 03 квітня 2018 року в чотирьохповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , - є запалювання відкритим полум`ям бітумного матеріалу дерев`яного перекриття на покрівлі даху внаслідок порушення правил пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт».

Проведення газозварювальних та вогневих робіт, а також інших будівельних робіт, що встановлені актом про пожежу та технічним висновком, здійснювалось в квартирі АДРЕСА_4 . Власником квартири АДРЕСА_4 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕВІЯ», що підтверджується договором купівлі-продажу від 04 травня 2017 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Виконання робіт з ремонту покрівлі та супутніх будівельних робіт на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ-БУД», що підтверджується договором № ПБ-02 будівельного підряду від 26 лютого 2018 року, укладеним відповідачем 1 та відповідачем 2.

Суд звертає увагу, що самою позивачкою у позовній заяві зазначено, що їй достовірно не відомо з чиєї саме вини сталась пожежа в його Квартирі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а відповідач має спростувати наявність своєї вини.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Позивач вказує, що шкоду заподіяно відповідачами, тому відсутність вини у заподіянні шкоди повинен доводити саме відповідачі.

Дійсно, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Між тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачі є заподіювачами шкоди.

Суд доходить до такого висновку, оскільки відповідно до матеріалів справи вбачається, що Актом про пожежу від 03 квітня 2018 року, складеним головним інспектором ВЗНС Шевченківського РУ ГУ ДСНС України у місті Києві, встановлено, що вищезазначеною пожежею знищено «дерев`яні та металеві конструкції на площі 60 м2, особисті речі в квартирі АДРЕСА_3 , оргтехніку, побутову техніку в квартирі АДРЕСА_3 , а також пошкоджено підлогу в квартирі АДРЕСА_3 ». Також зазначеним актом встановлено, що ймовірною причиною пожежі є «порушення правил пожежної безпеки під час газозварювальних робіт».

Даний Акт, на який посилається позивач не підтверджує наявність вини відповідача у спричиненні шкоди, оскільки містить лише інформацію щодо факту пожежі, обсягу пошкоджень, а також щодо ймовірної її причини.

Технічним висновком № 51, що складений Дослідно-випробувальною лабораторією аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у м. Києві, встановлено, що «найбільш ймовірною причиною пожежі, яка сталася 03 квітня 2018 року в чотирьохповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , - є запалювання відкритим полум`ям бітумного матеріалу дерев`яного перекриття на покрівлі даху внаслідок порушення правил пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт».

Суд звертає увагу, що у вказаному документі також зазначається ймовірна причина виникнення пожежі, тобто, відсутні відомості щодо точних причин виникнення пожежа, та/або заподіювача даної пригоди.

Таким чином матеріали справи не містять доказів достовірної причини пожежі, актом про пожежу та технічним висновком встановлено можливу ймовірну причинну виникнення пожежі у житловому будинку позивача.

Суд не може прийняти зазначений технічний висновок, як доказ факту пожежі з вини відповідача, оскільки акт визначає лише ймовірну причину пожежі, тому є неналежним доказом щодо цієї обставини

У судовому засіданні було допитано ряд свідків, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Вказані свідки були свідками пожежі, проте, на що необхідно звернути увагу, жоден зі свідків не надав свідчень, щодо того, за чиєї вини виникла пожежа, у свідків лише були припущення відносно того, що дана пожежа могла виникнути внаслідок ремонтних робіт на даху будинку, проте більш точні відомості відсутні.

Також судом враховано, що відповідно до клопотання представника відповідача ТОВ «Бевія» в рамках цивільної справи було витребувано копії матеріалів справи №761/23236/18, провадження №1-кс/761/15735/2018 за скаргою ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018100100003797 від 03 квітня 2018 року.

З копії вказаної справи вбачається, що на момент розгляду справи, «в межах кримінального провадження № 12018100100003797 від 03 квітня 2018 року жодній особі не повідомлено про підозру, а тому відсутні підстави стверджувати, що ТОВ «ПРІОРИТЕТ-БУД» взагалі має відношення до розслідування кримінального провадження.».

Дане встановлено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року.

Також під час розгляду цивільної справи самими сторонами не спростовувалося, що наразі, в межах кримінального провадження № 12018100100003797 від 03 квітня 2018 року жодній особі не повідомлено про підозру.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окремо суд звертає увагу на те, що на підтвердження факту завдання матеріальної шкоди та її розміру позивач не надав жодних належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст.ст. 77-78 ЦПК України, з яких можна було б встановити дійсну вартість знищеного майна, зокрема звітів або висновків складених на замовлення позивача, відповідно до ст. 106 ЦПК України, та можливу ціну відновлення пошкодженого майна. Акт про пожежу містить тільки орієнтовні розмір прямих та побічних збитків.

Дане слідує з того, що для підтвердження суми матеріальної шкоди Позивач надав висновок про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок пожежі покрівлі за адресою: АДРЕСА_5 для визначення розміру страхового відшкодування, який був виконаний суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_10 (надалі - «Висновок»), згідно з яким вартість матеріального збитку внаслідок пожежі покрівлі за адресою: АДРЕСА_5 складає 187 101,67 грн.

У Висновку вказано, що він є невід`ємною частиною Звіту та не може розглядатись окремо. Разом з тим, з наданого Позивачем звіту №4611 про незалежну оцінку вартості збитків, що виникли внаслідок пожежі покрівлі за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 незрозуміло які пошкодження оцінювались суб`єктом оціночної діяльності. Крім того, метою даної оцінки було визначення розміру страхового відшкодування.

Також, Позивач в позовній заяві понад суму матеріального збитку, визначену у Висновку, який мав би врахувати весь збиток, зазначає вартість знищених особистих Речей на суму 49 567 41 грн. та витрати з прання та хімчистки речей на загальну суму 4 020 грн.

Оскільки, із наданого Звіту та Висновку неможливо встановити чи були враховані суб`єктом оціночної діяльності такі витрати при визначення суми матеріального збитку, то з наданим Позивачем доказів неможливо встановити суму збитку та чи був взагалі.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Із наданого Висновку не вбачається, що його підготовлено для подання до суду, а навпаки вказано, що він наданий для отримання страхового відшкодування. Також, у Висновку не зазначено, що суб`єкт оціночної діяльності як експерт, висновок якого має значення для суду відповідно до ч. 5 ст. 106 ЦПК України обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відсутній також причинний зв`язок між пожежею та виною відповідача, та жоден з наданих письмових доказів на обґрунтування позову не містить в собі висновків про те, що саме відповідач будь-яким чином причетний до виникнення пожежі, що його поведінка є чи була неправомірною, що і в кінцевому випадку привела до спричинення шкоди позивачу. Інших належних письмових доказів про дійсні причини виникнення пожежі, з визначенням винних осіб, суду не надано, а дослідженими письмовими доказами спростовано презумпцію вини відповідача.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Таким чином, суд оцінивши докази в їх сукупності, встановивши відсутність у матеріалах справи належних доказів доведеності вини саме відповідачів у вчиненні дій, наслідком яких завдано шкоду позивачу, прийшов до висновку про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності відповідачів, передбаченої ст. 1166, 1167 ЦК України. У зв`язку з наведеним позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо солідарного стягнення з ТОВ «Бевія» та ТОВ «Пріоритет-Буд» матеріальної шкоди завданої внаслідок пожежі., то відсутні правові підстави для задоволення вимоги щодо стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди.

Щодо судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 15, 16, 22, 23, 321, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бевія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Буд» про відшкодування матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бевія», адреса місцезнаходження - 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд.22, оф.174, код ЄДРПОУ 41225580,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Буд»,адреса місцезнаходження - 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд.9, код ЄДРПОУ 40879945.

Повний текст рішення виготовлений 04 листопада 2021 року.

Суддя: