Єдиний унікальний номер 219/10331/2013-ц

Номер провадження 22-ц/804/3042/21

Головуючий у 1-й інстанції Тверський С.М.

Доповідач Тимченко О.О.  

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

08 листопада 2021 року      м. Бахмут Донецької області

Суддя Донецького апеляційного суду Тимченко О.О., розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 лютого 2014 року у справі № 219/10331/2013-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Артемівської міської ради про звернення стягнення на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 лютого 2014 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Артемівської міської ради, про звернення стягнення на майно, задоволено.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За частиною 1 статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено 04 лютого 2014 року. Отже, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції можна було подати в строк до 14 лютого 2014 року. Проте, апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції 29 жовтня 2021 року, тобто з порушенням строку апеляційного оскарження, передбаченого процесуальним законом, більше ніж на 7 років.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що на момент ухвалення судового рішення вона була неповнолітньою у віці 14 років, а тому не могла здійснювати свої процесуальні права та виконувати обов`язки як відповідача у справі самостійно. При цьому, вона не знала до 2021 року про існування такого судового рішення, оскільки не була повідомлена про розгляд такої справи, не отримувала повісток про виклик до суду, бо такі повістки не надсилались судом на адресу відповідача, не отримувала копії судового рішення у 2014 році, і лише 30 вересня 2021 року їй була вручена копія оскаржуваного судового рішення після подання нею особисто заяви про вручення копії судового рішення. Тобто, зазначає, що відповідачка не була повідомлена належним чином про розгляд справи в порядку, встановленому частинами 1, 3, 4, 5 статті 74, частин 1, 2 статті 76 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент розгляду справи, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні повідомлення про вручення поштового відправлення за період з грудня 2013 року по лютий 2014 року, адресовані як ОСОБА_1 , так і третій особі - ОСОБА_3 . Крім того, не була залучена до участі у справі її законний представник – мати ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, фактично умисними діями суду відповідач була позбавлена можливості обстоювати свою позицію щодо позовних вимог у судовому засіданні в особі свого законного представника або скористатись правовою допомогою фахівця в галузі права. Про наявність рішення відповідач дізналась лише з копії постанови від 31 липня 2021 року слідчого Єрмоленка К.С., слідчого відділу Бахмутського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про закриття кримінального провадження № 12021052150000647. Отже, ОСОБА_1 вважає, що зазначені нею обставини підтверджують відповідні поштові відправлення, які надсилались Артемівським міськрайонним судом Донецької області, починаючи з березня 2014 року, але повертались з відмітками про повернення у зв`язку з закінченням строків зберігання, які містяться в матеріалах судової справи.

Однак, зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не є поважними та, як наслідок, підставою для поновлення строку, з огляду на таке.

Дійсно, на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 04 лютого 2014 року відповідач у справі ОСОБА_1 була неповнолітньою.

Проте, в даній справі брала участь в якості третьої особи мати неповнолітньої відповідачки.

Так, за частиною 2 статті 39 ЦПК України 2004 року права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть захищати у суді відповідно їхні батьки.

За таких обставин, доводи відповідачки про те, що судом першої інстанції не була залучена до участі у справі її законний представник, є безпідставними.

Крім того, доводи скаржниці стосовно того, що відповідач не повідомлялась судом про розгляд справи в порядку, передбаченому ЦПК України, спростовуються матеріалами справи. Зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а саме, судової повістки на 04.02.2014 року, тобто дату ухвалення оскаржуваного рішення у справі (вручено 21 січня 2014 року) (а.с. 51); рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 , а саме, судової повістки на 02.07.2014 року, тобто дату постановлення ухвали (вручено 05 червня 2014 року) (а.с. 93); рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а саме, копії ухвали від 02 липня 2014 року (а.с. 108).

Також в матеріалах справи є заява від імені ОСОБА_3 – законного представника неповнолітнього відповідача на час розгляду справи, від 04 лютого 2014 року.

Норми цивільного процесуального закону не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Водночас право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

ЄСПЛ зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі «Воловік проти України» заява № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Отже, вищевказане свідчить про те, що законний представник відповідача знав про розгляд даної справи в 2014 році, що, зокрема підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення нею судової повістки на 04 лютого 2014 року, та заявою, написаною ОСОБА_3 в день ухвалення оскаржуваного рішення.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що їй стало відомо про наявність судового рішення в даній справі лише в серпні 2021 року є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

При цьому, апеляційний суд враховує, що на час ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 була неповнолітньою. Проте, апеляційну скаргу відповідач подав через декілька років після досягнення повноліття, а тому й ці причини пропуску строку не є поважними.

Таким чином, доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію скаржником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення всіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, відповідач не надала.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).

Згідно із частиною 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, апеляційний суд визнає підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначені в апеляційній скарзі, неповажними. Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати строк для звернення до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для його поновлення – десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Керуючись частиною 3 статті 357, суддя, -

У Х В А Л И В :

Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 лютого 2014 року, зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 лютого 2014 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 лютого 2014 року у справі № 219/10331/2013-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Артемівської міської ради про звернення стягнення на майно залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для звернення до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для його поновлення – десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в зазначений строк є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Суддя  Донецького

апеляційного суду       О.О. Тимченко