ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 р. | № 17/60-07-2605 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Козир Т.П. |
суддів : | Грека Б.М., Подоляк О.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | АТЗТ “Комета” |
на постанову | від 02.08.2007 р. Одеського апеляційного господарського суду |
у справі | № 17/60-07-2605 |
за позовом | АТЗТ “Комета” (надалі –Товариство) |
до | ПФ “Кочергін і Ко” (надалі –Фірма) |
третя особа | ВАТ“ОДЕСМЕТАЛОПОСТАЧЗБУТ” |
про | визнання договору дійсним та усунення перешкод в користуванні |
за участю представників: |
від позивача | - не з’явились |
від відповідача | - не з’явились |
від третьої особи | - Север’янов Д.І. |
В С Т А Н О В И В:
В березні 2007 р. Товариство звернулось до суду з позовом до Фірми про визнання дійсним укладений сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.05.2002 р., а також про усунення перешкод у користуванні придбаного за договором майном.
Фірма проти задоволення позову заперечувала.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.04.2007 р. (суддя Зуєва Л.Є.) позов задоволено частково: визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.05.2002 р., укладений між Товариством та Фірмою; в задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2007 р. (судді: Бойко Л.І., Бандура Л.І., Величко Т.А.) рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2007 р. скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника учасника судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 16.05.2002 р. між Фірмою (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі –Договір), що розташоване в м. Одесі по провулку Петренко, 1, а саме: адміністративна будівля –будівля господарського призначення площею 342,1 кв. м.; склад зовнішнього схову загальною площею 6528 кв. м., що складається з електричної кранової естакади в комплектації з двох мостових електричних кранів загального призначення, вантажопідйомністю 10 т та 5 т з місцем управління крановика; 30 стелажів для зберігання металу. На виконання Договору 16.05.2002 р. складено акт приймання-передачі.
Приймаючи рішення про задоволення позову частково місцевий господарський суд виходив з наявності правових підстав для визнання Договору дійсним.
Разом з тим, суд першої інстанції в мотивувальній частині послався на ст. 47 ЦК УРСР, проте не вказав на обов’язковість нотаріальної форми для Договору, не навів жодних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від його нотаріального оформлення, не перевірив чи не суперечить закону і не містить протизаконних умов даний договір.
Фактично, судом не наведено жодних правових підстав для визнання Договору дійсним.
При цьому судом не враховано, що правочин може бути визнаний дійсним у випадках, передбачених ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 219, ч. 2 ст. 220, ч. 2 ст. 221, ч. 2 ст. 224, ч. 2 ст. 226 ЦК України, які безпосередньо не стосуються спірних правовідносин сторін.
Так, позовні вимоги були обґрунтовані, зокрема, ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В даному випадку, вимоги позивача про визнання Договору дійсним не узгоджуються із способами захисту права власності.
Відтак, апеляційний господарський суд правомірно не погодився з помилковими висновками суду першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що у вересні 2005 р. ВАТ “ОДЕСМЕТАЛОПОСТАЧЗБУТ” згідно довідки КП “ОМБТІ та РОН” № 8077201.0501 від 14.10.2005 р., зареєструвало в КП “ОМБТІ та РОН” на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2004 р. та ухвали від 24.06.2005 р. у справі № 16-5/91-03-2014, право приватної власності на наступні об'єкти: адміністративну будівлю (колишню будівлю управління) –літера “А”, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Петренко, 1; склад зовнішнього схову, який складається з естакади кранової електричної, двох кранів мостових електричних загального призначення (вантажопідйомністю 10 тон та 5 тон), розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Петренко, 1, тобто на ті об'єкти нерухомого майна, які вказані в Договорі.
При цьому, згідно довідки КП “ОМБТІ та РОН” № 449901.13 від 05.02.2007 р., 02.02.2007 р. реєстрація права власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна за Товариством анульована.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08.02.2007 р. закінчено процедуру виконавчого провадження із виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2004 р. у справі № 16-5/91-03-2014, а саме наказу господарського суду Одеської області від 15.07.2005 р., виданого на виконання вимог цієї постанови. Між ВАТ “ОДЕСМЕТАЛОПОСТАЧЗБУТ” та Фірмою (за участю керівника Товариства) 07.02.2007 р. складено відповідний акт про фактичну передачу у власність ВАТ “ОДЕСМЕТАЛОПОСТАЧЗБУТ” вищезазначених об'єктів нерухомого майна. Цей акт також підписаний керівником Товариства (як третьою особою, яка здійснювала використання зазначеного нерухомого майна на час підписання акту).
Відтак, апеляційним господарським судом вірно враховано, що на час розгляду справи № 17/60-07-2605 і прийняття рішення від 20.04.2007 р. єдиним законним власником вищевказаного майна було і залишається ВАТ “ОДЕСМЕТАЛОПОСТАЧЗБУТ”.
В свою чергу, протилежні висновки місцевого господарського суду суперечать обставинам справи та судовим рішенням у справі № 16-5/91-03-2014 (постанова Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2004 р., постанови Вищого господарського суду України від 22.02.2005 р. та від 16.10.2007 р.).
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101, 104 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові висновки господарського суду першої інстанції; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з’ясував обставини, які мали значення для її правильного розгляду. Висновки апеляційного суду, якими спростовано необґрунтовані твердження місцевого господарського суду, а також обставини, на які посилалось Товариство в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду, обґрунтовано відмовлено в позові. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Колегією суддів не приймається до уваги посилання оскаржувача на те, що апеляційний господарський суд безпідставно прийняв до провадження апеляційну скаргу особи, яка не брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції.
Стаття 129 Конституції України визначає одними з основних засад судочинства законність та забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 1 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” роз'яснив, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Статтею 107 ГПК України закріплено право осіб, яких не було залучено до участі у справі, на касаційне оскарження рішень і постанов суду, що стосується їх прав і обов'язків. Обмеження права на апеляційне оскарження для цих осіб суперечить статті 129 Конституції України.
Приймаючи постанову апеляційний господарський суд правомірно звернув увагу на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та обов'язків ВАТ “ОДЕСМЕТАЛОПОСТАЧЗБУТ”. Вирішення спору без залучення його до участі у справі тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 3 частини 3 статті 104 ГПК України і було безумовною підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Такої ж правової позиції дотримувався Верховний Суд України приймаючи постанову від 26.09.2006 р. у справі № 22/401-05-10793.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу АТЗТ “Комета” залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2007 р. у справі № 17/60-07-2605 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і: Б. Грек
О. Подоляк