Справа № 686/22690/20

2/689/437/21

РІШЕННЯ

Іменем України

08.11.2021 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Шевчик О.М.,

за участю:

секретаря судових засідань - Фурман Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням судді Хмельницького міськрайонного суду,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, в якому просить стягнути з держави Україна на його користь три мільярди гривень моральної шкоди та 30 012 грн. 60 коп. майнової шкоди, завданої незаконним рішенням судді Хмельницького міськрайонного суду Стефанишена С.Л. в справі № 686/27879/19 та покладення на відповідача судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасовано ухвалу судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року, якою його позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу.

Позивач вказав, що у зв`язку з незаконною ухвалою судді щодо безпідставного повернення його позовної заяви, йому була завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, негативних переживаннях, почутті тривоги, душевного болю, страху і занепокоєння за своє психологічне здоров`я та часткову втрату стресостійкості.

Крім того, йому була завдана майнова шкода, оскільки він витратив три години свого часу на написання та подачу до канцелярії суду апеляційної скарги на ухвалу суду 20 січня 2020 року, а також витратив кошти на проїзд громадським транспортом.

Посилаючись на наведене, позивач просить стягнути з держави Україна грошові кошти у розмірі три мільярди гривень на відшкодування моральної шкоди, а також майнову шкоду у розмірі 30 012 грн. 60 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі на підставі поданих доказів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим, просить відмовити в його задоволенні, оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги незгодою з ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Стефанишена С.Л. у справі № 686/27879/19, яка не встановлює протиправних дій ВРП. У відзиві на позов представник відповідача також просить розглянути справу за відсутності представника ВРП.

Оскільки учасники судового розгляду подали клопотання про розгляд справи без їхньої участі, суд ухвалив судове засідання проводити без участі сторін, у зв`язку з чим в силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, а також матеріали справи № 686/27879/19, яку за клопотанням позивача витребувано у Хмельницького міськрайонного суду, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасовано ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 вважати неподаною та повернути позивачу.

При цьому, процесуальні порушення, які були допущені при постановленні ухвали судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року про повернення позовної заяви, були усунуті шляхом постановлення колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Хмельницького апеляційного суду ухвали, за якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 20 січня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ст.1174 ЦПК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частинами першою та шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям ухвали про повернення позивачу позовної заяви та настанням шкоди, а тому у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Доводи позивача про те, що незаконність ухвали про повернення йому позовної заяви від 20 січня 2020 року, підтверджена ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, якою зазначена ухвала була скасована, не підтверджує незаконність дій відповідача, так як ухвала скасована з процесуальних підстав, а також не підтверджує те, що цими діями позивачу завдана моральна шкода.

Таким чином, скасування ухвали про повернення позовної заяви не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки цей факт не свідчить про порушення прав та законних інтересів позивача, і як наслідок, про завдання йому моральної шкоди.

Посилання позивача у позові на те, що ним понесено витрати на придбання квитків для проїзду до місця подачі апеляційної скарги та інші майнові витрати судом не враховується, оскільки протиправність дій відповідача доведено не було.

Крім того, витрати власного часу та зусилля позивача на складання апеляційної скарги та її подачу є реалізацією права особи на оскарження рішення суду і не є підставою для відшкодування моральної та майнової шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 пред`явив позов до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя.

Передбачене статтею 170 ЦК України правило про те, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, означає й те, що юридичну оцінку оспорюваним рішенням, діям та/або бездіяльності суд може надати виключно з урахуванням меж повноважень, визначних державою для цього органу.

З огляду на зміст заявлених позивачем вимог та наведених на їх обґрунтування мотивів вони фактично стосуються незгоди позивача з процесуальним рішенням судді в ході розгляду справи.

Обґрунтовуючи свої доводи, позивач не зазначив які дії відповідно до закону Вища рада правосуддя мала вчинити, проте не вчинила, чи яке рішення повинна була прийняти, але не прийняла, не навів конкретні норми закону, які, на його переконання, порушив орган державної влади у правовідносинах, щодо яких виник спір.

Системний аналіз положень статті 131 Конституції України і статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у яких визначено коло повноважень ВРП, а також статей 126, 129 Основного Закону України, якими унормовано гарантії незалежності суддів, дає підстави для висновку про те, що Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями здійснювати нагляд за діяльністю судді під час відправлення ним правосуддя, у тому числі контролювати дотримання ним строку розгляду справи чи певного процесуального питання та надавати вказівки із цього приводу. В іншому випадку це мало б наслідком порушення передбаченої Конституцією України заборони будь-якого впливу на суддю під час відправлення правосуддя.

Вища рада правосуддя і її дисциплінарні органи мають право встановлювати наявність чи відсутність у діях судді дисциплінарного проступку виключно в межах визначеної законом процедури дисциплінарного провадження. Поза цією процедурою закон не допускає можливості здійснення ВРП оцінки дій судді при відправленні правосуддя.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт допущення Вищою радою правосуддя протиправної бездіяльності та існування причинно-наслідкового зв`язку між такою бездіяльністю і порушеннями при розгляді справи № 686/27879/19.

Вимоги позивача про стягнення з Держави України в особі ВРП шкоди за порушення вимог закону при розгляді справи № 686/27879/19 не можуть бути вирішені поза зв`язком зі з`ясуванням конкретних обставин її розгляду та оцінкою дій судді у цьому процесі, що відноситься до виключної компетенції Вищої ради правосуддя у межах відповідних дисциплінарних процедур.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим задоволенню не підлягає в повному обсязі.

На підставі ст.ст.1166,1167,1176 ЦК України, керуючись ст.ст.12,13,81,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням судді Хмельницького міськрайонного суду, відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шевчик О.М.