Кримінальне провадження №1-кп/760/579/21

Справа № 760/978/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2021 р. м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Агафонова С.А.,

за участю

секретаря судового засідання Коваленка А.О.

прокурора Левицького С.І.

захисника Суховія М.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України, дані про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090011732 від 11.10.2017 р. питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 , було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 8 листопада 2021 р. включно.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор просив продовжити строк перебування під вартою обвинуваченого. Зазначив, що обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин і ризики, передбачені ст. 177 КПК України не відпали. Прокурор вкотре вказав, що діяння, які інкримінуються обвинуваченому, мають насильницькій характер, обвинувачений переховувався від слідства, перебував у розшуку за кордоном, де був затриманий в порядку міжнародної допомоги та направлений в Україну.

Прокурор зазначає, що ризики, які були визначені раніше і наразі продовжують існувати, а тому обвинувачений може переховуватися від суду та впливати на свідків.

Обвинувачений та захисник проти продовження строку дії запобіжного заходу заперечували. Захисник вказав, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України не існують. Захисник вкотре зазначив, що відповідно до практики Верховного суду, сам факт перебування в розшуку не свідчить про ухилення обвинуваченого від суду. Крім того, зазначив, що прокурор не довів ризиків, які б слугували підставою для тримання обвинувачено під вартою.

Виходячи із цього, захисник вважає, що до обвинуваченого можна застосувати більш м`який запобіжний захід, що не пов`язаний із триманням обвинуваченого під вартою.

Обвинувачений думку захисника підтримав повністю.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника дослідивши матеріали кримінального провадження, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачують ОСОБА_1 , та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до наступних висновків.

Судом, враховано тяжкість та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується.

На даний час ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу зменшилися лише частково, ОСОБА_1 може переховуватись від суду; може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто зникнути та перебувати тривалий час у розшуку. Не знизилися ці ризики і з минулого судового засідання.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, не має постійного місця проживання в м. Києві та Київській області, міцних соціальних зв`язків в м. Києві.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатню високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законодавством передбачена максимальна міра покарання, а тому судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , вид та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, суд вважає наявним ризик того, що він може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання.

Крім того, в судовому засіданні не допитані всі свідки, тому суд вважає, що перебуваючи на волі, обвинувачений може впливати на них та такими діями вплинути на хід судового розгляду та встановлення об`єктивної істини в даному кримінальному провадженні.

Так, як зазначив Європейський суд з прав людини (пункт 44 рішення від 18 грудня 2012 р. по справі Сопин проти Російської Федерації), «Суд повторює, що виправданий страх помсти, часто може бути достатнім для того, щоб залякані свідки відмовилися від участі в кримінальному процесі в цілому».

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Так, розглядаючи можливість застосування до ОСОБА_1 альтернативних запобіжних заходів, суд враховує особу обвинуваченого, який не має постійного місця проживання в м. Києві та Київській області, відсутність у нього міцних соціальних зав`язків, а також тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , можливість переховуватись від суду.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду до обвинуваченого ОСОБА_1 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі.

Суд наголошує на тому, що виключний перелік ризиків, запобігти яким має запобіжний захід, визначений ч. 1 ст. 177 КПК України. Виходячи з цього суд не вправі зважати на інші ризики та має зазначати в ухвалі дійсні ризики, а не кожен раз різні чи нові. Враховуючи те, що судовий розгляд триває достатньо довго з об`єктивних причин, ризики із минулих судових засідань залишаються ті самі, оскільки процесуальна стадія не змінюється. Таким чином, кожного разу суд зазначає дійсні ризики, яким кожного разу надає нову оцінку.

Суду не надано жодних доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в ухвалі Солом`янського районного суду, якою ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, з минулого судового засідання, зменшилися чи зникли. Будь-які дані у суду щодо цього також відсутні.

Виходячи із зазначеного, суд,-

У Х В А Л И В:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів.

Строк дії ухвали до 30 грудня 2021 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 7 днів з моменту її оголошення.

Суддя С.А. Агафонов