номер провадження справи  32/134/21  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2021                                                                                            Справа №  908/2437/21

м.Запоріжжя Запорізької області   

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Вектор Груп” (14017, м.Чернігів, вул. Старобілоуська, буд. 25-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39496530)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча   компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (71503, Запорізька область,   м. Енергодар, а/с 306, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 26444970)

про стягнення 167057 грн. 92 коп.

                                                          СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техно Вектор Груп” звернулося до суду з позовом до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча   компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” про стягнення   167057,92грн., які складаються з 136984,95 грн. інфляційних втрат та 230072,97 грн. -   3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу адвоката.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просить   суд розглянути справу у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 позовні матеріали № 908/2437/21 передано на розгляд судді   КолодійН.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.08.2021 у справі   №908/2437/21 позовну заяву залишено без руху.

До суду 03.09.2021 від позивача надійшла заява   з ЕЦП про усунення недоліків.   

Ухвалою Господарського суду запорізької області від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2437/21, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на                          ст.ст. 530, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193, 216, 265  ГК України, договором поставки  № 20/05/31 від 27.01.2020.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.   Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідач частково визнав заявлені позовні вимоги з підстав викладених в відзиві на позовну заяву  (вих. № 6273/15 від 28.09.2021), надав суду контррозрахунок пред`явлених до стягнення суми 3% річних та суми індексу інфляції.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники  справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 05.11.2021.  

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно Вектор Груп» (далі по тексту - заявник, постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (далі по тексту - боржник, покупець) укладено договір поставки №20/05/31 від 27.01.2020р.(колія договору додасться).

У відповідності до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити її.

На виконання умов договору позивач поставив замовлену продукцію - труби згідно наступних видаткових накладних:

-          ВН №2 від 25.05.2020р. на суму 2017017,60 грн. (копія надасться);

-          ВН №4 від 12.06.2020р. на суму 927683,22 грн. (копія надається).

У відповідності до п.4.1 договору оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

Відповідні партії товару згідно листа відповідача №4433/14 від 17.06.2021р. (копія надається) пройшли вхідний контроль у відповідача у наступні строки:

-     Накладна №2 - 05.06.2020 та 14.07.2020

-     Накладна №4- 17.06.2020 та 28.08.2020.

У відповідності до п.6.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлену продукцію.

У відповідності до п.7.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України та цим договором.

У відповідності до п.7.4 договору у випадку порушення покупцем строків оплати продукції він на вимогу постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідачем договірні зобов`язання з оплати отриманої продукції були виконані з порушенням строку, визначеного п.4.1 договору, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 136984,95грн  суми індексу інфляції та 30072,97грн  суми 3% річних.   

В позовній заяві позивач вказує на те, що по видатковій накладній №2 строк остаточної оплати настав 12.09.2020 зі сплином 60 денного терміну з моменту приймання 14.07.2020 продукції за якістю. Відповідачем проведено частковий розрахунок 21.12.2020, 30.12.2020, 19.02.2021 та остаточно сплачено заборгованість 22.02.2021.

По видатковій накладній №4 строк остаточної оплати настав 27.10.2020 зі сплином 60 денного терміну з моменту приймання 28.08.2020 продукції за якістю. Відповідачем проведено частковий розрахунок та остаточно сплачено заборгованість 01.03.2021, 02.03.2021, 03.03.2021.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільним прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.            

Відповідно до вимог пункту 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконані грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Заперечуючи проти розрахунку  позивача  по накладній  №  2  відповідач зазначив, що         строк оплати за поставлену продукцію сплинув через 60 днів після завершення її вхідного контролю, тобто 12.09.2020 (субота). Відповідно до ст. 254 ЦКУ якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. З урахуванням положень даної статті ЦКУ останнім днем строку оплати є понеділок 14.09.2020, відповідно, початковою датою прострочення оплати є наступний день після останнього дня строку оплати, тобто 15.09.2020. В порушення вищевикладених вимог, в розрахунку позивача прострочення оплати обчислено з 14.09.2020.  

Перевіривши наданий суду розрахунок та контррозрахунок відповідача, суд погоджується з запереченнями відповідача щодо періоду розрахунку 3% річних. Таким чином,  сума 3 % річних, що підлягає задоволенню складає 29907,63 грн.  (ВН № 2 20549,97грн + ВН№4 9357,66грн). В решті пред`явленої до стягнення суми  3 % річних слід відмовити, як пред`явленій необґрунтовано.

Перевіривши розрахунок  суми індексу інфляції, суд дійшов висновку, що  розрахунок позивачем проведено правильно, позовні вимоги  про стягнення суми індексу інфляції в розмірі 136984,95 грн пред`явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.    

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами    статті 86 Господарського процесуального кодексу України    суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо вимог про  стягнення  з відповідача суми  витрат на правничу допомогу, слід зазначити, що за текстом  позовної заяви сума  витрат визначена, як орієнтовна, резолютивна частина  позовної заяви не містить розміру даних витрат, а також  позивачем не надано документальних доказів на підтвердження даних вимог.  

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу  України, суд –  

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча   компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (71503, Запорізька область,   м. Енергодар, а/с 306, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 26444970)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Вектор Груп” (14017, м.Чернігів, вул. Старобілоуська, буд. 25-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39496530) 29907 (двадцять дев`ять тисяч  дев`ятсот сім) грн 63 коп. суми 3% річних,  136984 (сто тридцять шість тисяч  дев`ятсот  вісімдесят чотири) грн 95  коп. суми індексу інфляції,  суму судового збору у розмірі 2503 (дві тисячі п`ятсот три) грн 38 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.11.2021.           

 Суддя                                                                                Н.А. Колодій