ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 р. | № 43/387 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Швеця В.О., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного підприємства “Донецька залізниця” |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. |
у справі | № 43/387 |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Державного підприємства “Донецька залізниця” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” |
про | стягнення 38 412,96 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Ігнатова Н.О., дов. № Н-01/1567 від 16.05.2007 р.; |
відповідача: | Маєвська В.М., дов. № 09-18/1160 від 29.12.2006 р.; |
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2006 р. Державне підприємство “Донецька залізниця” (далі –Залізниця) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (далі –Товариство) 38 412,96 грн. плати за користування вагонами.
Позовні вимоги Залізниця обґрунтовувала тим, що у березні 2006 р. на станцію Сартана на адресу Товариства надходили вантажі за перевізними документами (залізничними накладними) № 45205951, № 45205973, № 45205976, № 45205977 № 45531008, № 45531011, № 45531113, № 45531114, № 45531124, № 45531126, № 45531127, № 45531128, № 45531139 та № 45205972, які своєчасно не приймались Товариством через зайнятість фронтів вивантаження, внаслідок чого затримувались на підходах до станції призначення, у зв’язку з чим Товариство у відповідності до вимог Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі –Статут залізниць України), Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113 (далі –Правила) та інших нормативно-правових актів має сплатити плату за користування вагонами, нараховану за час їх затримки.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.04.2007 р. (суддя Зубченко І.В.) в задоволенні позовних вимог Залізниці відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. (колегія суддів: Шевкова Т.А., Акулова Н.В., Діброва Г.І.) рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007 р. частково змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини окремих абзаців, а в іншій частині залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Залізниця не довела вини Товариства у затримці вагонів на підходах до станції призначення Сартана, у зв’язку з чим Товариство, виходячи з норм Статуту залізниць України та Правил, звільняється від плати за користування відповідними вагонами.
Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. і рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Залізниця обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом було неправильно застосовано ст. ст. 119 та 121 Статуту залізниць України, п. п. 10, 12 та 16 Правил та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Залізниці, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. –без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Товариство обґрунтовує тим, що доводи, викладені у касаційній скарзі Залізниці, є необґрунтованими, а висновки, зроблені господарським судом другої інстанції, є правильними.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 24.10.2007 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Швеця В.О. та Шаргала В.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Залізниці не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:
– між Залізницею та Товариством укладено договір № 1/27 від 14.06.1999 р. про експлуатацію під’їзної колії Товариства при станції Сартана Залізниці (далі –Договір № 1/27), у п. 8 § 3 якого зазначено, що максимальна переробна спроможність по навантаженню, вивантаженню під’їзної колії складає 1450 вагонів на добу;
– вагони за перевізними документами (залізничними накладними) № 45205951, № 45205973, № 45205976, № 45205977 № 45531008, № 45531011, № 45531113, № 45531114, № 45531124, № 45531126, № 45531127, № 45531128, № 45531139 та № 45205972, з урахуванням затримки, за яку нарахована плата за користування вагонами, в порушення умов Договору № 1/27, надійшли на станцію Сартана з перевищенням максимальної переробної спроможності навантажувальних та розвантажувальних пунктів Товариства.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та другої інстанції про те, що Товариство не могло прийняти та вивантажити вагони за перевізними документами (залізничними накладними) № 45205951, № 45205973, № 45205976, № 45205977 № 45531008, № 45531011, № 45531113, № 45531114, № 45531124, № 45531126, № 45531127, № 45531128, № 45531139 та № 45205972 на станції призначення Сартана, оскільки вони були подані Залізницею з перевищенням максимальної переробної спроможності під’їзних колій Товариства, що свідчить про відсутність вини останнього у затримці вказаних вагонів на підходах до зазначеної станції.
Відповідно до п. “б” ст. 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача.
Таким чином, оскільки Залізниця не довела вини Товариства у затримці вагонів на підходах до станції призначення Сартана, місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано відмовили Залізниці у задоволенні позовних вимог до Товариства.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Залізниці не спростовують висновків апеляційного господарського суду, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. у справі № 43/387 господарського суду Донецької області –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя В.О. Швець
Суддя В.І. Шаргало