КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/11948/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Київ

Справа № 362/2875/13-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», яка подана представником Удовенком Костянтином Сергійовичем, на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2021 року, постановлену у складі судді Марчук О.Л.,

у справі за позовом Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: відділ у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним державного акту та зобов`язання повернути земельну ділянку,

встановив:

У вересні 2011 року Васильківський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: відділ у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним державного акту та зобов`язання повернути земельну ділянку.

11 березня 2021 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв`язку з відсутністю у прокурора повноважень на подачу даного позову.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» - Удовенко К.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції було встановлено відсутність підстав для представництва прокурором лише на підставі відсутності повідомлення прокурором Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» про наявність порушених прав перед подачею позову до суду. Однак, такий висновок є неправильним, суд формально підійшов до тлумачення та застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 257 ЦПК України. Вказує, що суд першої інстанції неправомірно застосував до даних правовідносин положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, який на момент пред`явлення позову не був чинним (Закон набрав чинності 15 липня 2015 року), внаслідок чого зробив помилковий висновок про недоведеність прокурором підстав для представництва в цій справі.

Зазначає, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави". З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Позивач вважає, що наведене прокурором у позовній заяві обґрунтування наявності правових підстав для звернення ним до суду з позовом у цій справі є сумісним з розумінням "інтереси держави" та достатнім для відкриття провадження у справі. Прокурор, звертаючись до суду вказував на те, що його звернення до суду із зазначеним позовом спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення до державної власності земельних ділянок, право користування якими було втрачено поза волею власника у зв`язку з прийняттям Глевахівською селищною радою Васильківського району Київської області рішення про їх передачу з перевищенням повноважень, наданих зазначеному органу місцевого самоврядування, що позбавляє Український народ правомочностей власника землі.

Крім того, відсутність попереднього повідомлення прокурором позивача та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про порушене право перед подачею позовної заяви до суду не є самостійною підставою для залишення позову без розгляду, а саме повідомлення позивача про порушення насправді було здійснено прокурором перед зверненням із позовом до суду (однак судом першої інстанції жодного разу не було досліджено цього питання). Вважає, що висновок суду першої інстанції не відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18. Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 727/14197/18. Вказує, що у випадку встановлення відсутності права на представництво прокурора, суд повинен був застосувати статтю 185 ЦПК України та залишити позовну заяву прокурора без руху, а також повернути позовну заяву прокурору для усунення недоліків, але безпідставно застосував статтю 257 ЦПК України

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що законодавством передбачені конкретні випадки, коли прокурор має право здійснювати представництво в суді законних інтересів держави.

Вказує, що подаючи позовну заяву в інтересах держави, прокурор, всупереч вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України та вимогам чинного законодавства, порушив порядок та підстави звернення прокурора до суду, звернувся до суду з позовом в інтересах державного підприємства, незважаючи на обмеження, передбачені статтею 23 Закону. Прокурор також не зазначив в позові належний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах або орган місцевого самоврядування та не врахував, що у цивільних відносинах держава, як суб`єкт цивільних відносин, діє через відповідні органи державної влади або орган місцевого самоврядування.

В судовому засіданні представник ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» - Удовенко К.С.підтримав доводи апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити ухвалу суду без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, за наявними в матеріалах справи адресами, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, у вересні 2011 року Васильківська міжрайонна прокуратура Київської області звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів - Управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області, про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки і скасування їх державної реєстрації, визнання права постійного користування на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2011 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2013 року вказаний позов роз`єднано в самостійні провадження, вимоги Васильківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України" до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України", Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання права власності, виділено в самостійне провадження.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2013 року справу за позовом Васильківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України" до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України", Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання права власності прийнято до провадження судді Жук М.В. та призначено до судового розгляду.

Звертаючись до суду з вимогами до ОСОБА_1 , прокурор посилався на те, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» 20 травня 2002 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102. Рішенням Господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року позов Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області задоволено. Припинено право постійного користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» земельною ділянкою загальною площею 387,19 га та вилучено її на користь Глевахівської селищної ради, визнано недійсним державний акт на право користування землею, виданий ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», та скасовано його державну реєстрацію. Рішенням Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року № 714-31-V частину земельної ділянки, а саме 0,0998 га, кадастровий № 3221455300:02:004:0051, яка розташована по АДРЕСА_1 , було передано у власність ОСОБА_1 .

В подальшому на спірну земельну ділянку, передану у власність ОСОБА_1 було видано державний акт серії ЯК № 701805. Згідно з інформацією Управління Держкомзему спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель переданих в постійне користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України». Рішенням Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2010 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 23 червня 2011 року, подання Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову Глевахівської селищної ради до ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», третя особа - Національна академія наук України, про припинення права постійного користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки, визнання недійсним та скасування державної реєстрації державного акту. Рішення, на підставі якого спірна земельна ділянка вибула із користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» скасовано, тому ділянка площею 387,19 га залишена в постійному користуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України». Підстава для проведення вилучення 387,19 га земель з постійного користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» зникла, тому передача її у власність фізичним особам порушує поновлені права позивача і ці землі мають бути повернуті у користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

За викладених обставин Глевахівська селищна рада, прийнявши рішення від 03 вересня 2009 року № 714-31-V, в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий № 3221455300:02:004:0051, діяла за відсутності для цього повноважень і з порушенням частини третьої статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», частини п`ятої статті 116, частини дев`ятої статті 149, частини другої статті 150 ЗК України.

Оскільки ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» встановлено межі земельної ділянки, отримано державний акт на право постійного користування землею, що належним чином зареєстрований, то рішення Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року № 714-31-V, яким здійснено перерозподіл землі - передано частину земельної ділянки належної ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» на праві постійного користування іншій особі, а саме: ОСОБА_1 , не є підставою припинення права користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» вказаними земельними ділянками, тому рішення селищної ради в частині надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Враховуючи викладене, Васильківський міжрайонний прокурор Київської області просив: визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та витребувати у ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним зустрічним позовом, посилаючись на те, що спірну земельну ділянку вона отримала у власність правомірно на підставі рішення Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року та належним чином зареєструвала за собою право власності на цю земельну ділянку.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на земельну ділянку 0,0998 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2014 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 травня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Першого заступника прокурора Київської області відхилено, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 травня 2015 року в частині вирішення первісного позову - скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області відхилено, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2014 року залишено без змін.

У лютому 2017 року Заступник прокурора Київської області подав касаційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року.

Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з яким погодився апеляційний суд, суд касаційної інстанції посилався на те, що суди залишили поза увагою і не дали належної правової оцінки тому факту, що рішення Господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року, про припинення права користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» спірною земельною ділянкою та вилучення її на користь Глевахівської селищної ради, було скасоване у зв`язку з нововиявленими обставинами рішенням Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року апеляційну Глевахівської селищної ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року залишено без змін. Таким чином, зазначене судове рішення Господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року не може вважатися відповідним юридичним фактом, з яким ЗК України пов`язує припинення права користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельними ділянками.

Разом з тим, вищевказаними рішенням Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року було встановлено, що відповідно до статуту, зареєстрованого Васильківською районною державною адміністрацією 23 жовтня 2001 року, ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» є правонаступником Дослідного сільськогосподарського виробництва Національної академії наук України, створеного на підставі розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 09 листопада 1961 року № 1427. Цим же розпорядженням підприємству виділено 383,3 га із земель колгоспу «Україна» та 300 га неосвоєних земель забудови.

Враховуючи викладене, у справі, яка переглядається, суди дійшли передчасного висновку про те, що примусове припинення права користування земельними ділянками ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» є правомірним та що у Глевахівської селищної ради були наявні правові підстави для розпорядження цими земельними ділянками.

Отже, касаційний суд зазначив, що суди неправильно застосували норми статей 149, 150 ЗК України, частини третьої статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою скасування оскаржуваних судових рішень.

Крім того, суди не з`ясували належним чином, чи накладається земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , на землі, які перебувають в користуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України». Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що координати зовнішніх меж спірних земельних ділянок були складені різними методами, не може бути визнано обґрунтованою підставою для висновку про те, що накладення земельних ділянок не відбулося. При цьому надані прокурором докази на підтвердження факту накладення судами не досліджені та не оцінені.

Залишаючи даний позов без розгляду оскаржуваною ухвалою від 11 березня 2021 року, суд першої інстанції посилався на те, що будь-яких доказів інформування позивачів про вибуття спірних земель сільськогосподарського призначення з моменту прийняття рішення Глевахівської селищної ради чи видання державного акту на право власності на земельну ділянку до моменту звернення прокурора до суду з даним позовом матеріали справи не містять. Єдиним підтвердженням поінформованості ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» про наявність порушення його прав стосовно безпосередньої спірної земельної ділянки є момент відкриття провадження у даній справі за відповідною ухвалою та надсилання на адресу позивача копії позовної заяви з доданими матеріалами, в яких викладено як суть порушення, так і дані осіб, якими відповідне право порушене. Вказане, на думку суду, свідчить про передчасне звернення прокурора до суду з позовом без попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, тобто без дотримання порядку, встановленого ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилався на пункт 2 частини 1 статті 257 ЦПК України, відповідно до якої суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Проте колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Разом з тим, Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року набрав чинності 15 липня 2015 року, тобто після подання прокурором 09 вересня 2011 року позову у цій справі.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Судочинство здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З матеріалів справи встановлено, що Васильківський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: відділ у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним державного акту та зобов`язання повернути земельну ділянку 09 вересня 2011 року.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позовної заяви, було визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частиною другою статті 45 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення прокурора із позовом, передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, звертаючись до суду із даним позовом, прокурор виконав вимоги чинного на той період часу законодавства, зокрема - частини другої статті 45 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення із позовом), та визначив у позовній заяві, у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовував необхідність їх захисту та зазначив, який саме орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому встановлено, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», в особі якого прокурор звернувся до суду з відповідним позовом, під час неодноразового розгляду справи в суді першої інстанції та перегляду її в судах апеляційної та касаційної інстанцій підтримував даний позов та просив його задовольнити.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував положень статті 58 Конституції України щодо зворотної дії законів в часі, що призвело до неправильного застосування норм частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та дійшов помилкового висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави прокурором та залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 257 ЦПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що провадження у справі було відкрито ще 12 вересня 2011 року, під час якого судом з`ясовано обставини щодо наявності у прокурора підстав та повноважень для звернення з таким позовом. Ухвалою від 20 травня 2013 року даний позов прийнято до провадження після виділення цієї справи в самостійне провадження.

Протягом майже десяти років судом вчинялись процесуальні дії щодо розгляду справи, досліджувались матеріали і докази по справі, заслуховувались пояснення сторін.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 04 грудня 2014 року судом прийнято рішення у даній справі про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог, пред`явлених прокурором в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України». Вказане рішення неодноразово переглядалось в судах апеляційної та касаційної інстанцій, під час перегляду якого судами не було виявлено відсутність повноважень у прокурора на ведення даної справи.

Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, підставою скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій є те, що судами не встановлені фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи. Жодних зауважень чи вказівок щодо перевірки повноважень прокурора при зверненні до суду з даним позовом, постанова суду касаційної інстанції не містить.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції безпідставно посилався на передчасне звернення прокурора до суду з позовом без попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, тобто без дотримання порядку, встановленого ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру, оскільки Закон України «Про прокуратуру», прийнятий 14 жовтня 2014 року, набрав чинності 15 липня 2015 року, і на час звернення до суду з даним позовом (вересень 2011 року) необхідність обґрунтування наявності у прокурора підстав для представництва було визначено ч. 2 ст. 45 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення з позовом). Тобто, станом на 2011 рік прокурор мав право та відповідні повноваження на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», а надання прокурором доказів попереднього повідомлення ним відповідного суб`єкта законодавством не вимагалось.

З огляду на наведене, ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки така ухвала постановлена при неповному з`ясуванні обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, а тому скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», яка подана представником Удовенком Костянтином Сергійовичем, - задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2021 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2021 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.