№2-2802/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 року     Торезький  міський суд  Донецької області в складі:

головуючого-судді           Стріжакової Т.В.

при секретарі             Пекунової Є.Г., Небелиця Н.В.

за участю прокурора                      Полозюк І.Л.

позивача-відповідача             ОСОБА_1

представника позивача-відповідача     ОСОБА_2

відповідача-позивача             ОСОБА_3

представника відповідача-позивача    ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника третьої особи органу піки та піклування виконавчого комітету Торезької міської ради                     Нігоди І.М., Хандоженко Є.В.

представника третьої особи органу піки та піклування виконавчого комітету Шахтарської міської ради                     Пономаренко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Торезі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Шахтарської міської ради, про визначення місця проживання дитини та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Торезької міської ради, про визначення місця проживання дитини, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Шахтарської міської ради, про визначення місця проживання дитини. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_3, відповідачка по справі, є його колишньою дружиною у цивільному шлюбі, вони мають малолітню дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 19 лютого 2010 року між ними припиненні фактичні шлюбні відносини, вони перестали разом проживати та вести спільне господарство. 17 березня 2010 року відповідачка звернулася до Торезького міського суду із позовом про стягнення з нього аліментів на утримання дочки з тих підстав, що дочка проживає з нею та знаходиться на її утриманні.  Вважає, що дане ствердження є необ’єктивним, тому у зв’язку з цим він звернувся до суду з цим позовом, надає відповідні докази. Крім того, відповідачка навчається за межами Донецької області (м.Луганськ), період її навчання складає не один рік, усе це негативно відбивається на дитині. Також, у теперішній час у відповідачки немає нормальних житлових умов для утримання та виховання дитини, тобто немає власного житла, що вимушує її скитатися по квартирам, а це травмує психіку дитини. У відповідачки недостатньо коштів для утримання та виховання дитини, що відбивається на фізичному і зовнішньому стані. Просив визначити місцем проживання дитини ОСОБА_9 місце його постійного проживання: АДРЕСА_1 (а.с.3).

Ухвалою суду від 08 червня 2010 року залучено  до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Торезької міської ради (а.с.34).

ОСОБА_3  звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Торезької міської ради, про відібрання дитини та її визначення місця проживання дитини у неї. Свої вимоги мотивувала тим, що від спільного проживання з відповідачем мають неповнолітню дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. З лютого 2010 року вони з ним сумісно не проживають, і дитина проживала з разом нею у м.Торезі. Відповідач за її згодою іноді брав дитину до себе, і в інтересах дитини вона не перешкоджала спілкуванню батька з дитиною. Але відповідач із корисних мотивів, з метою ухилення від оплати аліментів на утримання дочки, незаконно, всупереч інтересам дитини та домовленості, яка була між ними, взяв дитину до себе, пообіцяв повернути, але не повернув і перешкоджає спілкуванню з дитиною. Її звернення у правоохоронні органи з питань незаконних дій результати не дали, дитина знаходиться у відповідача. Враховуючи таку протиправну поведінку відповідача вона вимушена звернутися до суду. Згідно із ст.161 СК України при вирішенні спору про місце проживання малолітньої дитини приймаються до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. Так відповідач і раніше не бажав займатися дитиною, дитина йому не давала спокійно дивитися телевізор, він примушував її уходити з дитиною в іншу кімнату, не бажав з нею гуляти, і тепер після утримання у себе дитини вихованням дитини займаються його батьки, а не він сам. Вона ж проводила з дитиною весь час, займалася її доглядом та вихованням, тому дитина дуже прихильна до неї. Відомо, що у малолітньому віці дитина більше прихильні до матері, вона постійно знаходилася з нею, краще знає її звички, знаки, звуки, якими дитини просить їжу, воду, спати, знає, коли у дитини і що болить, як її лікувати. Зараз дитина перестала відвідувати ясла-сад, що також негативно відбивається на розвитку дитини. Її житлово-побутові умови відповідають нормам та потребам дитини, вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Враховуючи вказане, що місце проживання дитини за їх згодою з відповідачем було визначено з нею, що це є місцем проживання дитини згідно із законом, а відповідач шляхом викрадення дитини змінив це місце проживання дитини, вважає, що відповідно до ст.160,162 СК України маються усі підстави для повернення їй дитини негайно. Враховуючи, що з 05.05.2010р. вона не бачить дитину, не може з нею спілкуватися внаслідок протиправної поведінки відповідача, їй завдана суттєва моральна шкода, яка складається з переживань, як дитина обходиться без матері, неможливості бачити дитину. Вона не може спокійно спати, вночі шукає свою дитину, нервує, у неї погіршилося здоров’я, втрачені нормальні життєві та материнські зв’язки, для організації свого життя їй доводиться докладати додаткові зусилля. Розмір завданої моральної шкоди вона оцінює у сумі 10000грн. Просить негайно постановити рішення про відібрання неповнолітньої дочки і повернення її їй; визначити місцем проживання малолітньої дочки її місце постійного проживання: АДРЕСА_2 стягнути моральну шкоду у сумі 10 000 грн.  (а.с.58,59).

Ухвалою суду від 13 липня 2010 року вказані позови об’єднані в одне провадження (а.с.55). Ухвалою суду від 18 жовтня 2010 року для представництва інтересів неповнолітньої ОСОБА_9 допущений до участі у справі прокурор (а.с.142,143).

Ухвалою суду від 11 листопада 2010 року по даній справі позовні вимоги в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про негайне постановлення рішення про відібрання дитини та її повернення - залишено без розгляду (а.с.181).  

У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 дав пояснення, аналогічні викладеним у своєму позові, додатково пояснив, що у них з ОСОБА_3 була сім’я, народилася дитина, яка з народження проживала з ними у АДРЕСА_1, потім ОСОБА_3 стала їздити на курси, на сесії, жити своїми проблемами. 19.02.2010р. у них сталася сварка, ОСОБА_3 пішла від нього, дитину забрала, і стала з дитиною жити за місцем їх реєстрації в квартирі своєї матері у м.Торезі. Вони дійшли згоди з нею, як він буде бачитися з дитиною, що буде враховуватися графік його роботи. Вона не чинила йому перешкод у спілкуванні з дочкою, по телефону вони домовлялися, і він на своєму автомобілі приїжджав, забирав дитину, а потім їй повертав. Потім ОСОБА_3 стала погрожувати, що він не побачить дитини, подала до суду позов про стягнення з нього аліментів, хоча він пропонував платити їй аліменти добровільно по 1000грн. щомісячно. Питання про аліменти дуже його зачепило і прискорило процес, тому 05.05.2010р. він вирішив дитину забрати, матері не повертати і до суду з вернувся з даним позовом. Потім він свої пояснення змінив і сказав, що дитина весь час жила з ним, він возив дитину на побачення до матері, вважає, що дитині буде краще жити з ним, оскільки він може забезпечити дитину матеріально, має свій будинок, а у ОСОБА_3 своєї квартири немає. Потім на уточнююче питання пояснив, що проживає у будинку №218, який належить його батькам, а у його будинку №220 він у травні місяці почав здійснювати ремонт, а потім припинив. Працює він на шахті в грозом, коли він на роботі, за дитиною доглядає його матір, якій 61 рік, а батьку 64 роки. Його батьки дуже хороші, а її батьки набагато гірше, вони не гідні виховувати його дитину. Дитина не завжди його слухає, він дозволяє дитині усе, оскільки та має свою думку і поступає по-своєму. ОСОБА_3 приїжджала неодноразово, щоб дитину забрати, але він її не пустив, дитину не віддав, не дав їй спілкуватися з дитиною, щоб дитину не травмувати. А вона вчинила скандал, пошкрябала калитку, вимагала дати їй дитину. Якщо дитина скаже, що хоче бачити матір, то у своїй присутності він дозволить їм зустрітися. З 05.05.2010р. дитина перестала відвідувати дитячий садок, він замінив його собою.

Спочатку він говорив, що претензій до ОСОБА_3 по вихованню дитини він немає, а потім пояснив, що були випадки, коли він повертав дитину, а її дома не було, була тільки бабуся, дитина була не доглянута, не нагодована, з неприємними запахами, одягнута не так, як він вважає необхідним. Також ОСОБА_3 строго відносилася до дитини, ставила її в куток, шльопала, чим жорстоко поводилась з дитиною. До ОСОБА_3 він перебував у шлюбі, має сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, з дитиною він не бачиться, аліменти не платить, так вони домовилися з першою дружиною. Працювати на шахту грозом він влаштувався у січні 2010 року, до цього працював на таксі, але підтверджуючих документів немає. Він утримував сім’ю, але доказів про наявність у нього доходів до січня 2010р. немає. Просив визначити місце проживання дитини з ним, він може її забезпечити матеріально, дати їй свою любов та ласку та усе необхідне.

Оцінюючи пояснення ОСОБА_1, необхідно зазначити, що вони суперечливі, не стабільні, не завжди правдиві, спростовуються доказами по справі, поясненнями свідків. Так він надав спочатку суду документи про те, що він зареєстрований та проживає з дитиною у будинку №220, який належить йому на праві власності, але фактично проживав з дитиною у будинку своїх батьків №218, а не у своєму будинку. Також він на питання сторони, пояснив, що до кримінальної відповідальності не притягувався, спочатку пояснював, що вони з матір’ю дитини домовилися, що дитина буде з нею проживати, що він відвідував дитини, для чого її брав у матері, а потім почав говорити, що дитина безперервно проживала з ним.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила визначити місце проживання дитини з батьком за місцем його проживання у м.Шахтарську, а у позові матері відмовити; пояснила, що дитина весь час з моменту народження до жовтня 2010 року проживала з батьком, який періодично давав її для спілкування ОСОБА_3 ОСОБА_1 надані усі необхідні документи в обґрунтування свого позову: акт депутата, акт органу опіки та піклування Шахтарської міської ради про те, що він займався вихованням дитини, що дитина прив’язана до будинку, де проживала з ним, що у нього маються належні житлово-побутові умови, що зв’язок між дитиною та матір’ю відсутній, пояснення свідків та записи дитини на диску.  ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання, має постійний значний дохід, дитина до нього прив’язана, стан здоров’я хороший, не судимий, оскільки судимість погашена, не перебуває на обліку у психдиспансері та наркологічному диспансері. У нього маються усі умови та підстави для виховання своєї дочки. Вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, умови проживання у неї гірші, дитина більше прив’язана до батька. По вимогам про стягнення моральної шкоди ОСОБА_3 не надала доказів її завдання та доказів вчинення ОСОБА_1 винних дій.

Відповідач-позивач ОСОБА_3   пояснила, що вона з ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 2005 року, вони жили у будинку його батьків, шлюб не був зареєстрований, вона залишалася зареєстрованою у своїх батьків в м.Торезі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_9, за місцем своєї роботи вона оформила відпустку по догляду за дитиною до трьох років і займалася її виховуванням та доглядом, годувала груддю до 1 року 3 місяців. Вона краще інших знала звички, характер дитини, вона гуляла з нею, малювала, читала, водила у дитячий ясла-садок. Їздити до бабусі у м.Торез їй заборонялось, а гуляти дозволялося  тільки біля двора. Вона працює ренгенлаборантом та навчається у Луганському медичному університеті заочно, оплату за навчання здійснює її бабуся, яка живе в Росії, ОСОБА_1 їй в цьому не допомагав, не сесії не хотів відпускати. До січня 2010р. він ніде не працював, жили вони на допомогу її та його батьків. Він любив дивитися по телевізору новини, займатися машиною, а маленька дитина його дратувала, заважала. Коли вона уїжджала на сесію, то на перших двох курсах дитина була у її матері, потім домовилися, що дитина буде по черзі у її матері та його батьків. У її матері дитина була доглянута, дотримувався режим дня, вони читали, малювали, рахували, дитина була чиста та нагодована. Коли дитині виповнилося 2 роки, він став їй приділяти увагу. 19.02.2010 року вони припинили відносини, вона забрала свої речі, дитину і стала жити за місцем своєї реєстрації в квартирі своїх батьків у м.Торезі. Дитяче ліжко та речі він не віддав. З ним вони домовилися, що дитина буде жити у неї, питання про аліменти не стояло, оскільки він обіцяв допомагати у добровільному порядку, але допомогу не надавав, тому вона звернулася з позовом до суду про стягнення з нього аліментів.

05.05.2010 року по домовленості з нею ОСОБА_1 взяв у неї дитину до  06.05.2010р., але не повернув, попросив ще на 1 день залишити дитину у себе, а 07.05.2010р. не став відповідати на телефонні дзвінки. 08.05.2010р. вона із своїм батьком поїхала за дитиною до нього, були тільки його батьки, а 09.05.2010р. ОСОБА_1 їй сказав, що дитину не поверне, перестав її водити у дитячий садок. Він не допускав її до дитини, не давав бачитися, говорити по телефону. Вона приїжджала з книжками до дитини, у 11 годин їй сказали, що дитина спить. Тоді вона звернулася у міліцію м.Тореза, м.Шахтарська, до органу опіки та піклування, але там сказали, що це цивільний спір. Приїжджали її родичі з Росії, але він їм дитину показав, не дав її повезти на море.

Вона дуже переживала без дитини, страждала, і тільки у жовтні 2010 року змогла дитину забрати, хоча він на це не був згодний. Вважає, що вона малолітню дочку зможе краще виховати, допомогти стати людиною. За характером роботи у неї більше вільного часу, вона може приділити більше уваги дитині. Зараз у квартирі проживає вона з дочкою та її матір, місця достатньо і утворенні усі умови для дитини. Їі брат навчається на стаціонарі та проживає у Донецьку, приїздить 1раз на три тижня, а батько зареєстрований і проживає у своєї матері. Вони з дочкою вже їздили у дельфінарій, ходили у театр ляльок, дочка починає знову рахувати, читати, малює. У них з дитиною мається живий куток, де живуть папуга та миша, та зелений куток, де вони посадили квіти. За період перебування у ОСОБА_1 дитина стала балувана, не дотримувався режим дня, не знала заборон. Вони строго дотримуються режиму, дитина стали розуміти порядок, дисципліну. Вони оформлюють документи до дитячого садочку. За період перебування дитини у неї ОСОБА_1 ні одного разу не подзвонив, не поцікавився дитиною. Вона впевнена, що ОСОБА_1 подав позов і забрав дитину, щоб не платити аліменти. В силу малолітнього віку дитини, того, що вона є дівчинкою, доцільно їй проживати з матір’ю. Просить її позов задовольнити, а у позові ОСОБА_1 відмовити.

Оцінюючи пояснення ОСОБА_3 необхідно зазначити, що вони конкретні, коли вона пояснює, як виховує дитину, як проводить з нею час протягом дня, вони послідовні і переконливі.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_4   пояснив, що ОСОБА_1 визнав, що звернувся до суду з даним позовом у зв’язку зі звернення ОСОБА_3 до суду про  стягнення аліментів. 19.02.2010 року вони припинили сумісне проживання, ОСОБА_3 забрала свої речі та дитину і стала жити у квартирі своєї матері, де і була зареєстрована. Вона не перешкоджала батьку зустрічатися з дочкою, вони домовилися, що він буде зустрічатися з дочкою з врахуванням його графіку роботи. Але після пред’явлення вимог про оплату аліментів ОСОБА_1 порушив домовленість з матір’ю, взяв дитину і не повернув її, перешкоджав їм бачитися, спілкуватися, чим самовільно позбавив дитину та матір права на спілкування, порушив права матері на участь у вихованні своєї дитини, позбавив її материнських прав. Психолог зробив висновок, що дитина стала замкнута, спір батьків відбився на її психоемоційному стані.

ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем роботи, проживання, працює, навчається в медичному університеті, за характером роботи має час для виховання дитини, не перебуває на обліку в психдиспансері та наркологічному диспансері, не притягувалася до кримінальної відповідальності, хороша матір, здорова, що підтверджується характеристиками, поясненнями свідків, відеозаписами. ОСОБА_1 працює на шахті, у нього важка робота, графік роботи по змінам, часто хворіє, а дитина тривалий час залишалася з його матір’ю, яка є жінкою похилого віку, його свідки не давали суперечливі пояснення. Свідок ОСОБА_12 .   суду пояснила, що ОСОБА_1 дозволяв собі вольності у відношенні подруг, з його поведінки вона зробила висновок, що він не вірний дружині. Дитина повинна жити з матір’ю, оскільки вона ще зовсім маленька, дівчинка, мати краще зможе утворити їй усі умови для виховання, розвитку, як жінка краще догляне її.   Конвенція про права дитини перевагу у вихованні дитини віддає матері, не можна дитину позбавити матері, як це робив ОСОБА_1 В інтересах дитини є залишити її проживати з матір’ю, яка не перешкоджала і буде перешкоджати у спілкуванні дитини з батьком. Просить визначити місце проживання дитини з матір’ю, а у позові ОСОБА_1 відмовити.

Представник органу опіки та піклування  Шахтарської міської ради Пономаренко Т.М. пояснила, що ОСОБА_1 звернувся до них, повідомив, що у суді розглядається справа про стягнення з нього аліментів, і він хоче визначити місце проживання дитини з ним. Вони виїхали на місце і встановили, що у будинку проживають батько з дитиною, маються іграшки,  місце для них, умови проживання дитини хороші, дитина виросла у цьому будинку, але кому належить цей будинок і який його номер вона вказати не може. Дитина доглянута, чиста, прив’язана до батька. У дворі мається другий будинок, але він не жилий, здійснюється ремонт. Вважає, що для дитини погано, коли змінюється її місце проживання. А відсутність матері на дитину не вплинула, оскільки матері не було с дитиною 2 місяця і з дитиною не трапився психологічний зрив, вона жива і здорова. Мати не прийшла на минуле судове засідання, пояснюючи, що була на сесії, це їй важливіше. Тому, враховуючи вік дитини, умови проживання та виховання, вважає, що необхідно визначити місце проживання дитини з батьком, а матері у позові відмовити.

Представник органу опіки та піклування  Торезької міської ради Нігода І.М. суду пояснила, що представляє інтереси дитини. В результаті обстеження умов проживання ОСОБА_3 встановлено, що житлово-побутові умови для проживання та розвитку дитини нормальні, у квартирі 2 ізольовані кімнати, вона благоустроєна, зроблений ремонт, сучасні меблі, багато чистого дитячого одягу, іграшок, книжок, мається посуд для дитини. ОСОБА_1 звертався до них після отримання позову про стягнення аліментів, він був проти оплати аліментів, пізніше зверталася ОСОБА_3 із проханням повернути дитину, оскільки батько утримує її у себе. Враховуючи досліджені у судовому засіданні документи, вислухавши свідків, вік дитини, діючи в інтересах дитини, вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дівчинки у матері.

Прокурор Полозюк І.Л. суду пояснив, що дійсно, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільно проживали у цивільному шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Після припинення відносин за домовленістю сторін визначено місце проживання неповнолітньої дитини разом з матір’ю ОСОБА_3, яка як на той час, так і на теперішній, проживала та проживає зі своєю матір’ю. Претензій щодо умов проживання з боку ОСОБА_1 на той час не було. За час проживання дитини з матір’ю останньою у повному обсязі виконувались батьківські обов’язки, визначені ст.150 СК України, неповнолітня дитина жодного разу не потребувала сторонньої допомоги, була забезпечена усім необхідним. Прагнення ОСОБА_3 щодо отримання вищої освіти характеризує її лише з позитивного боку, свідчить про її інтелектуальний розвиток, прагнення до вдосконалення, самостійності. За час перебування ОСОБА_3 на навчанні дитина більшість часу знаходилась під опікою її матері, та цей факт ніяким чином не вплинув на розвиток дитини, її здоров’я. За весь час перебування неповнолітньої дитини у матері останньою забезпечувався безперешкодний доступ до спілкування з батьком в будь-який час. Спір щодо встановлення місця проживання неповнолітньої дитини з одним із батьків виник лише тоді, коли позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_14 на утримання малолітньої ОСОБА_9, а також її на утримання, оскільки батько добровільної матеріальної допомоги на дитину не надавав, участі у вихованні не приймав. Цей факт підтверджується заочним рішенням Торезького міського суду від 31.05.2010р., яке набрало чинності, частково виконано.

До того ж ОСОБА_1 у стосунках з ОСОБА_3 показав себе далеко не з кращого боку. Дійсно, ОСОБА_1 є працездатною особою, працює, має постійний дохід, має власний будинок, хоча живе у будинку батьків, характеризується позитивно та згідно з висновком ООП Шахтарської міжрайонної ради може у повній мірі виховувати ОСОБА_9. Разом з тим, надані ОСОБА_24 докази в обґрунтування своїх позовних вимог не є достатніми для їх задоволення. ОСОБА_1 скритий факт притягнення його до кримінальної відповідальності. Незрозумілим є ставлення ОСОБА_1 до отримання ОСОБА_3 вищої освіти, що свідчить лише про обмежений рівень розвитку, що може негативно вплинути на розвиток дитини, може позбавити неповнолітню дитину права на отримання нею такої освіти, що в свою чергу порушить її Конституційні права. Крім того, ним грубо порушувалися вимоги ст.ст.150,153,155 СК України, оскільки він у супереч закону, правам та інтересам неповнолітньої дитини порушував право матері на безперешкодне спілкування з дитиною, що свідчить лише про задоволення власних потреб, тоді як права неповнолітньої дитини залишаються незахищеними.

     При вирішенні спору необхідно звернути увагу на положення Конвенції про права дитини, ст.1,5,19,41,150,151,153,155 Сімейного Кодексу України, які визначають інтереси дитини переважаючими над іншими, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Після розлучення батько дитини не так вже й прагне спілкування з дитиною, але його прагнення дошкулити своїй колишній дружині, завдати їй якомога більше хвилювань превалює над здоровим глуздом та, зокрема, над інтересами дитини. Часто не враховується ставлення батька дитини до своєї колишньої дружини. Ті відносини, які спостерігає дитина між своїми батьками (а батьки не бувають колишніми) накладають відбиток на все її майбутнє життя і досить часто дитина дублює поведінку, а іноді й долю, одного зі своїх батьків. Врахування цих обставин має безпосереднє відношення до дотримання  норм ч.2 ст.15 ЗУ «Про охорону дитинства»: «батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини». Беручи до уваги викладене, а також висновок ООП Торезької міської ради, згідно в інтересах дитини доцільно визначити місце проживання з матір’ю, просила позов ОСОБА_3 задовольнити, а у позові ОСОБА_1 відмовити.

Вислухавши ОСОБА_1, ОСОБА_3, їх представників, представників органу опіки та піклування Шахтарської міської ради та Торезької міської ради, прокурора, свідків, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що у відділі РАЦС ТМУЮ в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний запис № 354, її батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.61).  

Згідно із договором дарування від 11.03.1993р. ОСОБА_1 прийняв у дар жилий будинок загальною площею 33,4кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.87,88), у технічному паспорті на даний будинок він вказаний власником (а.с.89,90). У паспорті ОСОБА_1 мається відмітка про реєстрацію у даному будинку №220 з 10.11.1993р., аналогічні відомості вказані у домовій книжці (а.с.91-95).

Згідно із відміткою у паспорті ОСОБА_3 вона була зареєстрована з 30.01.2004р. у АДРЕСА_3, знята з реєстрації 07.12.2004р., з 04.04.2006р. зареєстрована у АДРЕСА_2  (а.с.60).

У довідці вказано, що ОСОБА_9 дійсно відвідувала ясла-садок №8 «Малиш» Шахтарської міської ради з 14.09.2009р. по 02.04.2010р. (а.с.7,73).

Згідно із довідкою УПСЗН м.Шахтарська ОСОБА_3 перебувала у них на обліку з 10.09.2007р. по 01.04.2010р. як одержувач державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_9 до досягнення нею трирічного віку  (а.с.12). УПСЗН м.Тореза повідомило, що ОСОБА_3 перебуває на обліку згідно із її заявою з 01.03.2010р., їй призначено допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_9 до досягнення нею трирічного віку на період з 01.03.2010р. по 02.07.2010р. у розмірі 884грн.(а.с.63,64).

У довідці КП «Житлокомунсервіс» від 13.05.2010р. вказано, що за адресою: АДРЕСА_2  проживають ОСОБА_3, її дочка ОСОБА_9, мати ОСОБА_15 (а.с.25,65,126). Згідно із довідкою Дитячої поліклініки Шахтарської ЦМЛ 06.04.2010р. ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, була у дитячій поліклініці з матір’ю ОСОБА_3 (а.с.118).

У довідці, підписаній головою селищного комітету с.Ольховчик 16.04.2010р. вказано, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 склад сім’ї: дочка ОСОБА_9 з дня народження проживає за вказаною адресою по теперішній час (а.с.4,74).

У акті обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 №32 від 16.04.2010р., складеному депутатом Кордюковою К.О., вказано, що він прописаний та проживає за адресою: АДРЕСА_1, з ним проживає дочка ОСОБА_9, про що свідчать свідки ОСОБА_17 (АДРЕСА_4), ОСОБА_18 АДРЕСА_5) (а.с.5,75).

Дана довідка селищного комітету та акт, складений депутатом, не відповідає фактичним обставинам справи, у судовому засіданні ОСОБА_1, свідки пояснили, що фактично він проживає у будинку батьків №218, а його власний будинок №220 потребує капітального ремонту. Неправильність складання вказаних документів свідчить про неуважність тих, хто їх складав, свідків, які в них вказані, про поверховість огляду та обстеження умов проживання ОСОБА_1, складається думка, що ОСОБА_1 не вказав на дану помилку для того, щоб усіх ввести оману, що він живе у будинку, який йому належить на праві власності, а не у будинку батьків.

У аналогічному акті тільки від 01.07.2010р., але за тим же №32 (не зрозуміло як акти різного змісту можуть бути за одним номером), складеним тим же депутатом та підписаний тими ж свідками, вже вказано, що ОСОБА_1 зареєстрований АДРЕСА_1, а проживає по АДРЕСА_6, оскільки будинки мають загальний двір (помилково було вказано обстеження будинку №220, хоча фактично обстеження проводилося у будинку №218), з ОСОБА_1 проживає його дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, батько забезпечує дочку матеріально, здійснює за нею догляд, дитина чисто одягнута, огрядна, мати дитини з моменту припинення співмешкання з ОСОБА_1 вихованням, доглядом та матеріальним забезпеченням дитини не займається (а.с.44). У акті депутату б/н від 27.07.2010р. вказані аналогічні данні (а.с.99). В акті селищного комітету Ольховчик від 01.07.2010р. вказано, що помилково в актах обстеження вказаний №220, хоча фактично обстежили будинок №218 (два будинку мають загальний двір) (а.с.45).

Суд звертає увагу, що в даних актах вказано, що по вул. Петровського в будинку 218 проживає тільки батько з дитиною, не вказано, що тривалий час там проживала ОСОБА_3, не вказано, що там в літній період проживають батьки ОСОБА_1, хоча він це стверджує.

У акті обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 19.04.2010 року, складеного Службою у справах дітей Шахтарської міської ради з метою визначення місця проживання дитини ОСОБА_9, 17.04.2010р. проведено обстеження умов проживання сім’ї за адресою: АДРЕСА_1. Встановлено, що ОСОБА_1 проживає з донькою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Родина проживає у приватному будинку, який належить ОСОБА_1, в ньому 4 кімнати (2 спальні, зал, вітальня), кухня, ванна кімната, веранда, в них маються усі необхідні меблі, у будинку опалення пічне, є водопостачання. У дитини мається необхідний одяг, дитячі іграшки. Будинок доглянутий, чисто, тепло, санітарно-гігієнічні норми дотримуються. Загальна площа будинку 57,4кв.м, жила 49кв.м, маються господарчі забудови, сад, город. Висновок: батько ОСОБА_1 створив усі умови для утримання, виховання та розвитку дочки ОСОБА_9, яка проживає з ним, і вони проживають і мають постійне місце реєстрації (а.с.6,76). У акті зазначено тільки, що ОСОБА_1 проживає удвох з дочкою у своєму будинку №220. Ці відомості не відповідають дійсності.

У аналогічному акті обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 тільки від 09.07.2010 року, складеного Службою у справах дітей Шахтарської міської ради, вказано, що ОСОБА_1 фактично проживає з донькою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, у будинку АДРЕСА_6, що в одному дворі з будинком №220, який є власністю ОСОБА_1 Будинок №218 належить батьку ОСОБА_1, в ньому ніхто не зареєстрований. Результати обстеження будинку №218 аналогічні викладеним у акті від 19.04.2010 року. Будинок №220 складається із 4 кімнат (2 спальні, прохідна кімната та вітальня, загальна площа будинку 55,6кв.м, жила 45кв.м, ОСОБА_1 планує провести в ньому капітальний ремонт. Батьки ОСОБА_1 у зимовий період проживають за адресою: АДРЕСА_7 де зареєстровані, у літній період проживають у будинку №218 з сином та онукою. Висновок: батько ОСОБА_1 має усі необхідні умови для утримання, виховання та розвитку дочки ОСОБА_9, яка проживає з ним. В результаті бесіди з дитиною встановлено, що на даний час між дитиною та матір’ю відсутній батьківський зв’язок, на факт відсутності поряд матері дитина реагує спокійно, байдуже (а.с.86).

Суд вважає, що складення цих двох актів, їх різний зміст свідчить про поверхове відношення Служби у справах дітей Шахтарської міської ради до їх складення, своїх обов’язків, що акти були складені не в результаті детальної та уважної перевірки обставин, яке це повинно було бути, і це відбилося на якості актів. Не зрозуміло і необґрунтовано, як саме в результаті бесіди з трьохлітньою дитиною, яка недостатньо володіє мовою, було встановлено, що на даний час між дитиною та матір’ю відсутній батьківський зв’язок, що на факт відсутності поряд матері дитина реагує спокійно, байдуже. Тому до цих актів необхідно поставитися критично, не приймати до уваги.

Відповідно до ч.2,3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть  участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне порушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки  дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або  постанову суду, з питань, чи мали місце дії, чи вчинені вони цією особою.

17.03.2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9 та її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки з 19.02.2010 року вона припинила шлюбні відносини з відповідачем, і він ухиляється від утримання дитини, допомоги не надає. (а.с.152), в результаті заочного розгляду справи рішенням Торезького міського суду від 31.05.2010 року було встановлено, що сторони проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, мають неповнолітню дочку ОСОБА_9, яка проживає разом з позивачкою, відповідач ОСОБА_1 працює на шахті «Прогрес» у якості ГРОЗ, але добровільної допомоги на утримання неповнолітньої дитини та ОСОБА_3, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не надає. Згідно із поясненнями позивачки дочка проживала з нею до 05.05.2010 року. Враховуючи, що позивачка, мати дитини займалася її вихованням по 04.05.2010 року, повністю її утримувала, а відповідач, батько дитини, ухилявся від виконання своїх зобов’язань по утриманню дитини та її матері вирішено з ОСОБА_1 стягнути на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9 у розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму  для дитини відповідного віку щомісячно з 17.03.2010 року по 04.05.2010 року та на її утримання у розмірі 1/12 частини його заробітку (доходу) щомісячно за той же період (а.с.153). Ухвалою суду від 08.10.2010 року заяву ОСОБА_1 про перегляд даного заочного рішення залишено без задоволення (а.с.154).

Рішення та ухвала набрали чинності. Згідно із повідомленням ВДВС ТМУЮ та копіями постанов про відкриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження аліменти в межах суми платежу за один місяць у розмірі 1/4 частини та 1/12 частини доходу стягнуті із заробітної плати боржника у повному обсязі, стягнуті також аліменти на утримання дружини в розмірі 1/12 частини, на виконанні знаходиться виконавчий лист на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9 у розмірі ? частини (а.с.221- 230).  

Згідно із постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.05.2010 року ОСОБА_3 12.05.2010 року звернулася із заявою до Торезького МВ УМВСУ в Донецькій області у зв’язку з неповерненням їй дитини ОСОБА_1, в результаті перевірки встановлено, що з 2005р. по лютий 2010р. вона співмешкала з ОСОБА_1, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_9, у лютому ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розійшлися. В березні ОСОБА_3 подала заяву до суду про стягнення аліментів на утримання дочки, після чого ОСОБА_1 подав заяву до суду про визначення місця проживання дочки. 05.05.2010 року ОСОБА_1 взяв до себе дочку, у тому числі на ніч, після цього не повернув її ОСОБА_3 Торезьким міським судом рішення про визначення місця проживання дитини не прийнято. Керуючись ст.6 п.2 КПК України постановлено у порушенні кримінальної справи за фактом заяви ОСОБА_3 відмовити (а.с.62,146,147).

Згідно із постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від червня 2010 року ОСОБА_3 31.05.2010 року звернулася із заявою до Шахтарського МВ УМВСУ в Донецькій області у зв’язку з неповернення ОСОБА_1 їй дитини, ненаданням зустрічей з дитиною, в результаті перевірки встановлено, що з 2005р. вони проживали у цивільному шлюбі, у них ІНФОРМАЦІЯ_1. народилася дочка ОСОБА_9, з 19.02.2010р. вони стали проживати окремо, їх малолітня дочка проживала з матір’ю. 05.05.2010р. ОСОБА_3 для спілкування передала ОСОБА_1 дочку, яку він обіцяв повернути 06.05.2010 року, але не повернув до теперішнього часу. Дана категорія справ відноситься до справ приватного обвинувачення, потерпілій необхідно звернутися до суду. Керуючись ст.6 п.2 КПК України постановлено у порушенні кримінальної справи відмовити (а.с.145,144).

Дані постанови набрали чинності, сторонами не оскаржені.

Згідно із довідкою ПП «Прогрес» ДП «Торезантрацит» ОСОБА_1 працює у них гірничоробочим очисного забою 5 розряду ділянки №3 з 12.01.2010р. по теперішній час (а.с.8), за період з січня 2010р. по березень 2010р. отримав 11738,67грн. (а.с.9). У побутовій характеристиці за місцем проживання та у виробничій характеристиці ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с.10,11). Згідно із медичними документами він наркологічних та психіатричних протипоказань до праці на вибухо-  та пожежнонебезпечному виробництві немає (а.с.13).

Торезький МВ УМВСУ в Донецькій області листом від 20.05.2010р. повідомив, що ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності за ст.240 ч.1, ст.240 ч.2 КК України по кримінальним справам №48-25748, №48-25749, №48-25750, №48-25751, №48-25752, які об’єднані були зі справою №2-25753, рішенням суду від 11.11.2005р. він засуджений до уплати штрафу (а.с.24). У вироку Торезького міського суду від 11.11.2006 року вказано, що суд приговорив ОСОБА_1 та другу особу визнати винними у здійснені злочину, передбаченому ст.210 ч.1 КК України та призначено їм покарання у вигляді штрафу у сумі 510грн. кожному (а.с.155,156). Згідно із довідкою УІНТ ГУМВСУ в Донецькій області від 14.07.2010р., наданою суду ОСОБА_1, він на 14.07.2010р. засудженим не значиться і в розшуку не перебуває (а.с.127). Згідно із довідкою УІНТ ГУМВСУ в Донецькій області від 19.10.2010р., яка надійшла на запит суду, ОСОБА_1 на 18.10.2010р. засуджений 11.11.2005р. Торезьким міським судом за ст.240 ч.1 України до штрафу у розмірі 510грн. (а.с.164).

У судовому засіданні до отримання цих документів на питання сторони ОСОБА_1 пояснив, що до кримінальної відповідальності він не притягувався, що характеризує його не позитивно.

У характеристиці за місцем проживання ОСОБА_3 характеризуються позитивно (а.с.26). Згідно із довідкою про участь у сесії від 15.05.2010р. студент 3 курсу фармацевтичного факультету заочного відділення Луганського державного медичного університету ОСОБА_3, яка працює ЦМЛ м.Тореза у ренгенкабінеті ренгенлаборантом, приймала участь у сесії (а.с.38). У характеристиці фармацевтичного факультету Луганського державного медичного університету вказано, що ОСОБА_3 навчається на 3 курсі заочного відділення, позитивно характеризується (а.с.97). Вона позитивно характеризується за місцем роботи, працює ренгенлаборантом, отримала диплом по спеціальності «медсестра», пройшла курси підвищення кваліфікації та перепідготовки (а.с.98). У довідці Торезького міського психоневрологічного диспансеру вказано, що відомостей про звернення та наданні їй психіатричної та наркологічної допомоги немає (а.с.119,125).

Згідно із висновком результатів діагностичного обстеження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, Торезьким центром практичної психології і соціальної роботи міськвно, психологічний стан дитини позитивний, не виявила ознак тривоги, страху; у зв’язку з тим, що дитині всього три роки, її мовлений розвиток не достатній для того, щоб відповідати на запропоновані завдання. Незалежно від характеру відносин батьків до своєї дитини, ОСОБА_9 позитивно сприймає досвіт спілкування з кожним із батьків, як з матір’ю, так і з батьком. Дитина сприймає такий досвіт спілкування без внутрішнього почуття тривоги, страху, напруження, вона почуває себе комфортно у сім’ї, де проживає в даний період часу (а.с.129).

Згідно із випискою із протоколу психологічного спостереження за ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, складеного методистом психологічної служби ДНЗ «Малиш» м.Шахтарська, під час спостереження за дитиною та бесідою з нею виявлено, що норми індивідуальної гігієни та догляду за дитиною дотримані, батько проявляє старанність по забезпеченню її досугу та розвитку дитини. Під час первісного знайомства ОСОБА_9 вела себе стримано, вибірково відповідала на питання, при переключенні уваги на неї вона оживилася. Її мова односкладна, з дефектом мовлення, без емоційної окраски, потрібен дефектолог-логопед для роботи з нею. Переважно любить грати сама, допомогу не просить, замикається. В її думці про тих, хто її окружає, немає прив’язаності до батьків, тепло говорить про бабусю ОСОБА_19 (матір ОСОБА_1), хоча добре реагує на піклування батька. Висновок: ОСОБА_9 є предметом спору батьків, що відбивається на її психічному, комунікативному і емоційно-вольовому розвитку; стресовий стан дитини (вона знає про суди та її участь) заблокували розвиток речових та емоційних функцій; розвивається внутрішня та міжособова тривожність дитини (подрагування вій, напруженість тіла); їй потрібно піклування обох батьків (дівчинку необхідно звільнити від почуття вини у спорі батьків, яке формується у неї). Сім’я потребує допомоги психолога (а.с.130).

З обох висновків психологів випливає, що дитини потребує спілкування як з батьком, так і з матір’ю. Другий висновок більш докладний і конкретний, надає характеристику психологічного стану дитини, який свідчить про те, що спір між батьками, який почав ОСОБА_1, не повернувши дитину матері, не є на користь дитини і не в її інтересах.  

У висновку органу опіки та піклування Шахтарської міської ради від 06.10.2010р. про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, вказано, що розглянувши позовну та зустрічну заяви ОСОБА_1, ОСОБА_3 та надані документи, в ході судового засідання встановлено, що ОСОБА_9 з 05.05.2010 року проживає з батьком ОСОБА_1 по вул.Петровська, 220. Батько дитини - ОСОБА_1 працює на ОП «Шахта «Прогрес» ДП «Торезантрацит» грозом, має постійний середньомісячний прибуток 5000грн., зарекомендував себе позитивно, житлово-побутові умови задовільні. Мати дитини - ОСОБА_3 - перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, проживає у квартирі батьків, власного житла немає, працює, має середній рівень доходу, навчається заочно, двічі на рік виїжджає на сесію у м.Луганськ, де перебуває два-три тижні, тому до її тимчасової відсутності дитина звикла. ОСОБА_9 до 05.05.2010р. відвідувала ясла-садок, її розвиток відповідає віку, здорова, стосунки з батьками рівні, спокійні, доброзичливі. Під час бесіди з дитиною встановлено, що батьки належним чином виконують свої обов’язки, місця проживання батька вона вважає рідним домом, тому більшу прихильність має до нього і його батьків, це підтверджується результатами психічного обстеження. Враховуючи вік дитини, умови проживання, виховання, відношення дитини до батьків, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання дитини з батьком ОСОБА_1 (а.с.163,190).    

Оцінюючи даний висновок, суд звертає увагу на те, що в ньому зазначено, що дитина з батьком проживає з 05.05.2010р., і до 05.05.2010р.  відвідувала дитячий ясла-садок. Тобто орган опіки та піклування підтверджує, що дитина проживає з батьком з 05.05.2010р., коли він не повернув її матері, а не раніше, з моменту припинення шлюбних відносин батька з матір’ю - з 19.02.2010р. як стверджує у останніх судових засіданнях ОСОБА_1 У висновку вказано, що дитина з батьком проживає по АДРЕСА_1, хоча у повторному акті обстеження органу опіки та піклування Шахтарської міської ради від 09.07.2010 року вже було вказано, що батько з дитиною фактично проживають по АДРЕСА_6. У висновку вказано, що дитина проживає з батьком, який працює, але не вказано, з ким дитина, яка не відвідує дитячий ясла-садок, залишається, коли батько знаходиться на роботі. У висновку зазначено, що вказані в ньому обставини встановлені в результаті судового слухання справи, психічного обстеження дитини, бесіди з дитиною, але представник органу опіки та піклування Шахтарської міської ради з 18.10.2010р. у судове засідання не з’являється, направлений лист до суду про розгляд справи у його відсутність (а.с.189), і психолог вказав, що її мовлений розвиток трирічної дитини не достатній для того, щоб відповідати на запропоновані завдання. У висновку вказано, що висновок про визначення місця проживання дитини з батьком зроблений на підставі викладеного та враховуючи вік дитини, умови проживання, виховання, відношення дитини до батьків. У той же час вказано, що обидва батька належним чином виконують свої обов’язки. Не мотивовано, чому трирічній дівчинці у батька буде краще, ніж у матері, яка позитивно характеризується і виховувала після розірвання стосунків дитину сама, по домовленості з батьком, а потім батько без її дозволу забрав дитину і не віддає. Тільки умови проживання батька, а він до речі живе у будинку своїх батьків, а його будинок вказав, що потребує капітального ремонту, та його вища зарплата не може бути підставою для такого висновку. Крім того, не коректним є ствердження органу опіки і піклування, що дитина до тимчасової відсутності матері звикла, коли та перебуває на сесії; у висновку, навіть не вказано, де саме навчається і де працює мати, хоча про батька відомості про роботу вказані. Так, дитина може звикнути до тимчасової відсутності матері, але чи буде їй краще без  матері постійно, це не мотивовано. Тому до даного висновку необхідно поставитися критично як до суперечливого, нелогічного, необґрунтованого.

У висновку органу опіки та піклування Торезької міської ради від 09.11.2010р. про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, вказано, що згідно із актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 висновком про результати діагностичного обстеження, проведеного завідуючим центру практичної психології і соціальної роботи проживання малолітньої ОСОБА_9 можливе з матір’ю ОСОБА_3 Згідно із свідченнями свідків ОСОБА_20, ОСОБА_12, інформацією, наданою ОСОБА_3 на дисках, мати займалася розвитком та вихованням дитини. Рівень розвитку малолітньої дитини відповідає її віку. На теперішній час при спілкуванні дитини з матір’ю виявлено, що дитина не мала тих навиків, які вона придбала, коли проживала з матір’ю. Враховуючи вік малолітньої дитини та діючи в її інтересах, орган опіки та піклування вважає доцільним задовольнити позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_9 (а.с.191). Тобто орган опіки та піклування Торезької міської ради свій висновок про визначення місця проживання дитини з матір’ю обґрунтував логічно, у першу чергу, керуючись інтересами дитини, враховуючи її малолітній вік.

У судовому засіданні 03.11.2010 року оглянутий диск, наданий ОСОБА_3, в якому зафіксовані епізоди здійснення нею та її матір’ю догляду за дитиною, коли дитина проживала з нею, та відмова ОСОБА_1 їй у спілкуванні з дитиною, коли він її забрав: 1) 23.01.2008р.  дитина у віці 6,5-7 місяців знаходилася у матері ОСОБА_3 у час перебування самої ОСОБА_3 на 2-ій сесії, дитина отримує увагу та піклування; 2) лютий 2010р. - дитина доглянута, танцює, уютно та добре себе почуває; 3) 03.05.2010р. - на дитячому майданчику у м.Торезі по вул.Піонерській, де стояв дитячий розважальний комплекс, гуляє з охотою з бабусею, матір’ю ОСОБА_3; 4) 26.07.2010р. о 12-26год. - у воріт будинку ОСОБА_3, з пакетом, вимагала надати зустрічі з дитиною; 5) лютий-березень 2010р. - дитина починає читати по складам.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 пояснила, що даний запис не можна брати до уваги як доказ, оскільки він не санкціонований, дитина спілкується з бабусею,  а у 4-ому епізоді не видно, з ким вона спілкується, хто саме їй ОСОБА_3. ОСОБА_3 пояснила, що на записах видно дитину, чутно голос дитини та бабусі, видно, як дитині гарно і як добре про неї піклуються, займаються її розвитком та вихованням. Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 заперечив, що для того, щоб знімати свою дитину, не потрібний будь-який дозвіл, це не заборонено законом; ці записи підтверджують, що ОСОБА_3 та її мати займалися доглядом, вихованням дитини, яка із задоволенням проводила час з бабусею; записи зроблені давно, до початку судового спору. Прокурор Полозюк І.Л. пояснила, що діючим законодавством не передбачено отримання дозволу знімати свою дитину, з записів вбачається, що дитина розвинута відповідно до свого віку, поводила себе з підвищеним настроєм, з великим бажанням, позитивними емоціями; проявів морального пригнічення, відставання у розвитку не виявлено; сумнівів, що запис зроблений ОСОБА_3 не має, оскільки вона його представила, прокоментувала, спростовуючих доказів не надано; 4-ий епізод нічим не спростований, не має підстав не вірити поясненням ОСОБА_3, і він свідчить про порушення ОСОБА_1 прав матері і неповнолітньої дитини на взаємне спілкування; 5-ий епізод теж не визиває сумніву, де дитина починає читати по складам, чутно голос дитини, підтверджує участь матері у вихованні дитини. Представник органу опіки та піклування Торезької міської ради пояснила, що дані записи підтверджують піклування матері про дитину, її розумовий розвиток, що дитині було гарно.

У судовому засіданні 06.12.2010 року був оглянутий диск, наданий ОСОБА_1, в якому зафіксовані епізоди здійснення піклування про дитину ним: 1-ий, 2-ий, 4-ий епізод, де дитина грає, весела, радісна, гарно себе почуває, але вони були зафіксовані ще при сумісному житті ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що сторони визнали у судовому засіданні; 3-ій епізод - влітку 2010р., коли дитина обідала разом з батьками ОСОБА_1; 5ий та 6-й епізод - 06.05.2010р. (коли ОСОБА_1 дитину залишив і не повернув матері), дитина огрядна, спокійна, позитивно налаштована, поливала суницю, яка цвіла, качається на гойдалках, співає пісні; 7-ий епізод - дитина грає на вулиці, одягнута у теплій одежі, вбачається, що теж була весна.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 пояснила, що даний запис свідчить про те, що батько регулярно здійснював записи у важливі для дитини дні. ОСОБА_3 та її представник пояснили, що вони не заперечують, що батько займався вихованням дитини, але ним надані записи, з яких частина кадрів, коли вони спільно проживали, а частина, коли він забрав дитину і не повернув, тому тут вбачається його спеціальна мета. Кадрів з дитиною за період  лютого 2010р. по травень 2010р., коли вони стали проживати окремо, і дитина жила з матір’ю, немає. До того ж, якщо батько робив записи у важливі для дитини дні, то чому він не зробив такі записи на день її народження. Прокурор Полозюк І.Л. пояснила, що дані записи не є доказами того, що ОСОБА_1 є гарним батьком, що створені належні умови для виховання дитини, що весь вільний час він приділяв дитині, що не порушує прав неповнолітньої дитини, і вона має можливість спілкуватися з матір’ю. Три записи здійснені при спільному проживанні з матір’ю дитини, два записи в один і той же день, а одна запис має тривалість 30 секунд, тому вони не можуть бути прийняті як належні докази належного виховання, піклування дитиною, створення їй необхідних умов для розвитку.

Згідно із листом прокуратури м.Тореза від 16.11.2010р. матеріали по заяві ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 та інших направлені на проведення додаткової перевірки (а.с.220). У судовому засіданні сторони пояснили, що цей конфлікт виник у жовтні 2010 року, коли ОСОБА_3 забрала дочку у ОСОБА_1, у якого дитина була з 05.05.2010р., і тривалий час він не давав матері спілкуватися з дочкою.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що вона працює та навчається разом з ОСОБА_3, підтримує з нею дружні стосунки більше 3-х років, зі слів ОСОБА_3 вона знає, що коли вони проживали разом, ОСОБА_1 не дозволяв їй їздити до матері, прискіпливо до неї відносився (перевіряв дотримання чистоти в будинку, дворі), не пускав ходити на заняття по хімії, доводив її до сліз, хоча самому дзвонили інші жінки. Вона знає що з 19.02.2010р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 припинили сумісне проживання, ОСОБА_3 стала з дитиною проживати на мікрорайоні у м.Торезі і батьку постійно дозволяла бачитися з дитиною. Дитина жила з ОСОБА_3, яка піклувалася та доглядала за дитиною, дитина була доглянута, почала читати, мати з нею ходила у театр ляльок, гуляла з нею і розвивала; возила у дитячий садок у м.Шахтарськ, і збиралася перевести у садочок  у м.Торезі. ОСОБА_1 не надавав допомоги на утримання дитини, сказав, що, якщо вона забрала дитину, то тепер її буде утримувати. Після звернення ОСОБА_3 до суду із заявою про отримання аліментів ОСОБА_1 05.05.2010р. взяв дитину для спілкування і не повернув у призначений час матері, він не надавав бачитися матері з дитиною, хоча вона неодноразово приїжджала до дитини, дуже переживала з цього приводу. Вона (свідок) розмовляла з цього приводу з ОСОБА_1, але той сказав, що дитина повинна бути тільки з ним,  він не давав спілкуватися з дитиною ні матері, ні її родичам.

Свідок ОСОБА_12   суду пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 знає більше двох років, бачила як ОСОБА_1 безпричинно ревнував ОСОБА_3, хоча сам дозволяв собі вольності у відношенні її подруг, з його поведінки вона зробила висновок, що він не вірний дружині. ОСОБА_3 характеризується позитивно, завжди піклувалася про дитину, займалася її вихованням та розвитком, дитина більше йшла до матері, хоча гарно йшла і до батька. У лютому 2010року вони розлучилися, ОСОБА_3 разом з дитиною стала проживати з своєю матір’ю у м.Торезі, батьку не перешкоджала бачитися та спілкуватися з дитиною. Потім ОСОБА_1 взяв дитину і не повернув матері в оговорений строк, не давав матері спілкуватися з дитиною, пізніше заявив, що б ОСОБА_3 приїжджала сама, інакше не дасть дитину, дозволив бачити дитину в один раз установлений ним час і у його присутності на вулиці. Він не взяв животне, яке привезла ОСОБА_3, сказав, що у дитини алергія, хоча до цього дитина з ними спілкувалася вільно.

Свідок ОСОБА_20   суду пояснила, що вона працює вихователем у дитячому садку №47, має відповідну освіту, їй присвоєно звання «вихователь-методист», має стаж роботи у дошкільному вихованні 28 років, позитивно характеризується на роботі, надала підтверджуючи документи (а.с.148-151), знає ОСОБА_3 з народження, вона позитивно характеризується, діє адекватно обставинам. Коли ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом ОСОБА_3 питала у неї про тихі ігри, в які можна гратися з дитиною, коли батько спить, бо неможна було шуміти.  Після того, як вони стали жити окремо, ОСОБА_3 живе з дитиною у квартирі зі своєю матір’ю. Вона була у них в квартирі і бачила, що умови для проживання у дитини нормальні, гарно поставлений режим, дитина своєчасно спить, їсть, гуляє, не розбалувана, мається у дитини свій стіл, стілець по розміру дитини. Оксана дуже турботлива, чуйна матір, дитина доглянута, чиста, акуратна, мати приділяє увагу розвитку дитини, читає з дитиною книжки. Дитина часто залишалася з бабусею, матір’ю ОСОБА_3, коли та була на сесії, дитина не відходила від бабусі, прихильна до неї, коли дитина починала читати, по кімнаті були розвішані букви. Дитина добре йде і до батька. Оксана без перешкод давала дитину батьку для спілкування, і дитина нормально розвивалася, оскільки їй потрібне спілкування з двома батьками. Зараз батько не повернув дитину матері, не дає дитині спілкуватися з матір’ю, чим порушує права та інтереси у першу чергу дитини. Потім дозволив побачитися, але тільки під його наглядом протягом часу, і диктує, що і як говорити з дитині. Це він робить для того, щоб дитина перестала тягнутися до матері, він тягне дитину на свою сторону, усе дозволяє, застосовує заборонені методи у вихованні, діє в своїх інтересах, а не дитини. В даній ситуації необхідно думати в першу чергу про інтереси неповнолітньої дитини.  Як вихователь з стажем вважає, що дитина повинна жити з матір’ю і спілкуватися обов’язково з батьком, так будуть дотримані інтереси дитини, материнську любов ніхто не зможе замінити.

Оцінюючи пояснення свідків   ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_20, суд   звертає увагу, що вони конкретно вказали, коли припинилися шлюбні відносини сторін, де після цього проживали сторони, що дитина проживала з матір’ю у м.Торезі, що мати та бабуся (її мати) доглядала за дитиною належним чином, вони безпосередньо бачили обставини, про які говорили. Суд вважає що їх пояснення є узгодженими, послідовними, конкретними, вони узгоджуються з іншими доказами по справі. Дані свідки ніяк не залежні від ОСОБА_3 і не мають причин спотворювати або змінювати ті фактичні обставини, про які вони давали пояснення, або чимсь мстити ОСОБА_1 Тому пояснення даних свідків судом приймаються до уваги.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що ОСОБА_1 він знає давно, живуть по-сусідству, мають спільні інтереси, з ОСОБА_3 він не знайомий, хоча її бачив, ОСОБА_1 йому про свої особисті справи не говорив, зустрічаються вони з ним 1-2 рази на тиждень, біля будинку або у дворі його будинку, у машині, у самому будинку в нього не був. Він перестав бачити матір дитини з лютого 2010 р., коли вони перестали разом жити, мати уїхала, а дитину бросила, а може їй дитину не віддали, точно він не знає, бачив її декілька разів, як вона сиділа біля двору, але навіщо приїжджала, він не знає. ОСОБА_1 є турботливим батьком, бачив його декілька разів з дочкою, яка була чиста, радісна, він з нею гуляв, в балку ходив рибу ловити, але описати він (свідок) дитину не може. Як батько годував, одягав або спати укладав, не бачив. Вважає, що дитина з дня народження жила з батьком до того дня, коли мати її викрала (це знає зі слів сусідів, але вказати їх не може), жаліє, що його там не було, він би допоміг ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що ОСОБА_1 знає приблизно 5 років, живуть через будинок, добре знає його як гарного хазяїна, його батьків, які позитивно характеризуються, ОСОБА_3 він у них не бачив. Приблизно рік тому йому його дружина сказала, що бачила ОСОБА_1 з дитиною на санках на вулиці, а 7-8 місяці тому він побачив як ОСОБА_1 гуляв з дитиною на вулиці. Він не знає, чия це дитина, який її вік, де дитина жила до цього, але бачив, що останній час дитина жила у ОСОБА_1, тому вирішив, що вона його. Як займався той вихованням дитини, він сказати не може.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що з ОСОБА_24 живуть по-сусідству, знає їх з народження, сім’я хороша, була у них в будинку, але до народження дитини. Коли ОСОБА_1 став жити з ОСОБА_3, коли народилася дитина, коли перестали жити разом, вона сказати не може. Вона часто бачила ОСОБА_1 з дитиною, яка була акуратна, чиста, він гуляв з нею на вулиці, катав на велосипеді, гуляв біля річки, з цього вона зробила висновок, що він гарний батько. ОСОБА_3 теж гуляла з дитиною, але яка вона мати, сказати не може, оскільки її не знає. Спочатку вона пояснила, що точно знає, що дитина весь час проживала з ОСОБА_1, а потім вточнила, що не знає, з ким залишилася проживати дитина після його розлучення з  ОСОБА_3

Оцінюючи пояснення свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 вбачається, що їх пояснення неконкретні, не послідовні, вони фактично нічого не пояснили, крім того, що живуть по-сусідству з ОСОБА_1 і що бачили, як він гуляв з дитиною, чисто та акуратно одягнутою. Свідок ОСОБА_23 пояснив, що він не знає, чия це дитина, який її вік, де дитина жила до цього, як ОСОБА_1 займався вихованням дитини, він сказати не може.

Декларація прав дитини  від 20.11.1959 року містить принцип 6, за яким малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли маються виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір’ю.

Чим передбачено, що малолітня дитина може бути розлучена з матір’ю лише у винятковій ситуації, тобто перевага надається матері.

Конвенція про права дитини  від 20.11.1989 року у ч.1 ст.3 передбачає, що в усіх діях щодо дітей,  незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами,  першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 1 ст.9 даної Конвенції передбачено, що дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідно в найкращих інтересах дитини.

Відповідно до ч.3 ст.11   ЗУ «Про охорону дитинства»  батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення належних умов для цього. Ст.15

Відповідно до ч.7,8 ст.7  Сімейного Кодексу  України   дитина повинна бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією,   Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними актами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини

Статтею 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько, мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ст.151СК). Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежено законом (ст.153). Здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ст.155 СК).

Згідно із ст.161 Сімейного Кодексу України   якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати   малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Постановою пленуму ВСУ від 12.06.1998р. №16 «Про практику застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України» у п.24 передбачено, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них залишаються діти, суд виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей та турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов  для виховання.

З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2005 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, не реєструючи в установленому порядку шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина - дочка ОСОБА_9. ОСОБА_3 оформила відпустку по догляду за дитиною, стала на відповідний облік в УПСЗН. З дитиною вони проживали у АДРЕСА_6, який належить батькам ОСОБА_1 У ОСОБА_1 у власності знаходиться будинок №220, але в ньому ніхто не живе, і як він пояснив, він потребує капітального ремонту. 19 лютого 20017 року вони розсталися, стали жити окремо, він залишився у будинку батьків, а вона з дочкою ОСОБА_9 стала жити у квартирі своїх батьків, разом з матір’ю у м.Торезі. У них була домовленість про проживання дитини з матір’ю. ОСОБА_1 на своєму автомобілі приїжджав до дитини і забирав її до себе додому, таким чином він спілкувався з дочкою, приймав участь у її вихованні. Дитина гарно себе почувала і з батьком, і з матір’ю. Спорів з цього приводу не було, перешкод у  спілкуванні з дитиною батьку мати не вчиняла. Обидва батьки позитивно характеризуються за місцем роботи та проживання. ОСОБА_1 працює на шахті грозом, ОСОБА_3 ренгенлаборантом та вчиться в Луганському медичному університеті заочно.

17.03.2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9 та її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки він ухиляється від утримання дитини, допомоги не надає. 05 травня 2010р. ОСОБА_1 взяв дитину додому як завжди для спілкування, пообіцяв повернути, але в обумовлений час її не привіз, і сказав, що дитина буде жити у нього.

Рішенням Торезького міського суду від 31.05.2010р. було встановлено, що сторони проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, мають неповнолітню дочку ОСОБА_9, яка проживає разом з позивачкою, відповідач ОСОБА_1 працює, але добровільної допомоги на утримання неповнолітньої дитини та ОСОБА_3, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не надає. Враховуючи, що позивачка, мати дитини займалася її вихованням по 04.05.2010 року, повністю її утримувала, а відповідач, батько дитини, ухилявся від виконання своїх зобов’язань по утриманню дитини та її матері вирішено з ОСОБА_1 стягнути на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9 та на її утримання. Ухвалою суду від 08.10.2010р. заяву ОСОБА_1 про перегляд даного заочного рішення залишено без задоволення. Рішення та ухвала набрали чинності, рішення частково виконано. ОСОБА_1 не дозволяв матері та її родичам бачитися з дитиною.

ОСОБА_3 звернулася до Торезького та Шахтарського УМСВУ в Донецькій області у зв’язку з неповерненням їй дитини, у порушенні кримінальних справ було відмовлено, але постановами встановлено, що в березні ОСОБА_3 подала заяву до суду про стягнення аліментів на утримання дочки, після чого ОСОБА_1 подав заяву до суду про визначення місця проживання дочки. 05.05.2010 року ОСОБА_1 взяв до себе дочку, у тому числі на ніч, він обіцяв повернути дитину 06.05.2010 року, але не повернув її ОСОБА_3 і до теперішнього часу не повертає.

Таким чином, встановлено, що за домовленістю батьків дитина з 19.02.20010р. жила з матір’ю, яка не перешкоджала у спілкуванні батька з дитиною, відпускала дитину з ним. Батько дитини не надав у добровільному порядку допомогу на утримання дитини та матері, яка здійснювала за нею догляд. Коли мати звернулася із позовом про стягнення аліментів, він вирішив дитину забрати і займатися її вихованням самостійно. ОСОБА_1, взявши дитину 05.05.2010р. додому до себе, в обумовлений з матір’ю строк її не повернув, чим порушив домовленість з матір’ю дитини. Крім того, він став перешкоджати бачитися дитині та матері.

Аналізуючи  пояснення сторін, свідків, матеріали справи, досліджені у судовому засіданні,  судом встановлено, що склалася виняткова ситуація, коли внаслідок неправомірної поведінки батька дитини мати через його заборону не мала можливості бачитися з дитиною, піклуватися про дитину, турбуватися про неї, реалізувати свої законні права та обов’язки як мати. Внаслідок неповнолітня дитина була позбавлена материнського піклування та турботи, уваги та любові, спілкування з матір’ю - дитина фактично була розлучена з матір’ю, чим була порушена Декларація прав дитини, порушені права дитини та матері, передбачені Конвенцією про права дитини та Сімейним кодексом України, він діяв не в інтересах неповнолітньої дитини, а у своїх інтересах, у тому числі, з метою не оплати аліментів, що згідно із висновком психолога негативно відбилося на її психологічному стані та почутті.

Пізніше ОСОБА_1 дозволив в установлений ним час під його наглядом побачитися дитині та матері.

Враховуючи, що як батько дитини, так і мати проживають фактично не у своєму власному житлі, а у своїх батьків; враховуючи що позивачка не збиралася залишати дитину батьку ні до народження дитини, ні коли покидала місце проживання в сім’ї ОСОБА_24, що вона по домовленості з ОСОБА_1 забрала її з собою і не перешкоджала батьку бачитися з дитиною ; враховуючи, що вона докладала зусиль по поверненню дитини , вона зверталася до правоохоронних органів, до органу опіки та піклування; вона звернулася до суду із відповідним позовом; враховуючи, що її дитина фактично була батьком розлучена з нею; що у позивачки є всі умови для виховання та утримання дитини; що відповідачем не надано і у судовому засіданні не здобуто відомостей, що позивачка неналежним чином виховувала свою дитину, що її не доглядала, не проявляла турботу; враховуючи поведінку відповідача, який фактично розлучив дитину з матір’ю; враховуючи малолітній вік дитину, що вона є дівчинкою; враховуючи думку органа опіки та піклування Торезької міськради, прокурора, які в інтересах дитини просили задовольнити позов ОСОБА_3, визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_9 з матір’ю за її місцем проживання; суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3,  необхідно задовольнити, а у вимогах ОСОБА_1 відмовити

Суд вважає, що склалася виняткова ситуація, але не та, коли виникла необхідність визначити місце проживання малолітньої дитини у батька за його місцем проживання, це не та ситуація, коли дитина може бути розлучена з матір’ю, коли перевагу необхідно віддати батькові та в інтересах дитини й доцільності, визначити, щоб малолітня ОСОБА_9 проживала з батьком.

Доцільно та в інтересах дитини визначити місце проживання дитина з матір’ю, не можна розлучати дитину з матір’ю.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, то суд вважає наступне. Дитина ОСОБА_3 повернута, судом вирішено, що її вимоги про визначення місця проживання з нею підлягають задоволенню, таким чином, її порушені права поновлені, в результаті чого вона отримала моральне задоволення. Частину позовних вимог вона просила залишити без розгляду, і її заява судом була задоволена. Крім того, у судовому засіданні вона та її представник не наполягали на задоволенні вимог про стягнення суми у відшкодування моральної шкоди. Тому суд вважає,  у вимогах про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

Відповідно до ст.79, 81,88 ЦПК України сторони повинні оплатити судові витрати кожним по своєму позову. Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, судові витрати, понесенні ОСОБА_1 не підлягають присудженню з другої сторони, але ним недоплачений судовий збір (державне мито) у сумі 1грн., цю суму з нього необхідно стягнути у дохід держави.

Судові витрати фактично понесені ОСОБА_3 підлягають присудженню з ОСОБА_1, а саме підлягає стягненню судовий збір у сумі 8грн.50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн., всього 128грн.50коп.

У зв’язку з не оплатою позивачки позовних вимог у зв’язку з пред’явлення вимог морального характеру, які не підлягають задоволенню, з неї необхідно стягнути судовий збір у сумі 8грн.50коп. у дохід держави.

Керуючись Декларація прав дитини, Конвенцією про права дитини, ч.3 ст.11, ч. ст.15 ЗУ «Про охорону дитинства», ст.1,5,141,150,151,153,155,160,161 Сімейного Кодексу України, ст.3,10, 15,60,79,81,88,197,209,210,212,214,215,223 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_9,   ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_13, за її місцем проживання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 128грн.50коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у дохід держави у сумі 8грн.50коп.

У інших позовних вимогах відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ:                                 Т.В.СТРІЖАКОВА