Справа №706/508/19

                                                        2/705/488/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2021 року         Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої – судді Годік Л.С.

секретаря судового засідання – Заболотної Т.М.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування,-

ВСТАНОВИВ:

       Позивач ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до Христинівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради депутатів трудящих від 26 лютого 1974 року №45 встановлено право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 .

Після його смерті власницею будинку у відповідності до Свідоцтва на право власності на частку у спільному майні подружжя від 05.10.1974 року та Свідоцтва про право на спадщину від 05.10.1974 року стала ОСОБА_6 .

31 жовтня 1995 року після смерті ОСОБА_6 . ОСОБА_4 (відповідач 2) успадкував 1/2 долю житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовується в АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті свого сина ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 успадкувала вона - ОСОБА_1 .

Проведеною 21.08.2006 року Черкаським ЧООБТІ технічною інвентаризацією встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 розташоване на неприватизованій земельній ділянці площею 704 кв. метри та складається з глиновалькованого житлового будинку «А» житловою площею 30,6 кв.м, з прибудованими верандами «а» і «а1», сараїв «Б», «Г», «Д», погребу під сараєм «Б», літньої кухні «В», криниці «К», паркану №1, воріт з хвірткою №2, хвіртки №3.

Межі землекористування не встановлювались, межові знаки на зберігання не передавались.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2012 року установлено порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4

19.09.2013 виконавчий комітет Христинівської міської ради Черкаської області, розглянувши заяву ОСОБА_4 про присвоєння поштової адреси належній йому частині житлового будинку, рішенням №147 присвоїв поштову адресу частині житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належить їй - АДРЕСА_2 , а частині житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 - АДРЕСА_3 .

Скориставшись рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 20.09.2012 та рішенням виконавчого комітету міської ради про присвоєння поштової адреси відповідач 2 провів технічну інвентаризацію належного йому права на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , як на окремий об`єкт нерухомості, і 31.10.2014 своє право власності на нього зареєстрував.

27 листопада 2014 року Христинівська міська рада Черкаської області, розглянувши заяви громадян, у тому числі ОСОБА_4 , прийняла рішення №40-2/14-VІ, яким надала дозвіл виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки комунальної власності в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,04895 кв.м.

16 червня 2015 року відповідач 1 відмовив їй у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для приватизації земельної ділянки площею 0,0376 га.

Вказане рішення міської ради порушує гарантоване їй ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент набуття права власності на успадковану 1/2 частину житлового будинку) право на земельну ділянку, яка визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, тому вона оскаржила його до суду в порядку КАС України.

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 04 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, заявлені нею вимоги задоволені повністю. Рішення Христинівської міської ради Черкаської області №40-2/14-VI від 27.11.2014 в частині надання дозволу відповідачу 2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі суд визнав протиправним та скасував.

Однак, постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року постанова Христинівського районного суду Черкаської області від 04.05.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 скасовані, а провадження у справі закрите у зв`язку з тим, що спір не належить до категорії публічно - правових і підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Вважає зазначене рішення Христинівської міської ради незаконним, право на земельну ділянку визначається пропорційно до їхніх часток у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Тобто у відповідача 2 право на більшу, ніж 1/2 частина земельної ділянки, на якій розташовується спільний з нею житловий будинок, відсутнє.

Статтями 257, 261 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і її перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Про порушення свого права вона дізналася у квітні 2015 року, що підтверджує факт звернення нею з аналогічного характеру позовом до Христинівського районного суду Черкаської області, як адміністративного суду.

Упродовж червня 2016 року - лютого 2019 року постанова районного суду про задоволення заявлених нею вимог в порядку КАС України зберігала законну силу.

Лишень у лютому 2019 року судове рішення, яким її порушене право відновлене, скасоване, а тому в порядку цивільного судочинства до суду вона звертається з пропуском строку позовної давності, але з причин, які не залежали від її волі, а по причині тривалого (майже три роки) перегляду справи судом касаційної інстанції.

За таких обставин, ураховуючи, що строк для звернення до суду вона пропустила з поважних причин, порушене право підлягає захисту.

       Просить: визнати поважними причини пропущення позовної давності; визнати незаконним та скасувати рішення Христинівської міської ради Христинівського району Черкаської області від 27 листопада 2014 року №40-2/14-VІ «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» в частині надання дозволу ОСОБА_4 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Христинівським РВ УМВС України в Черкаській області 30.01.2003, ІН НОМЕР_2 , на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в межах населеного пункту м. Христинівка, площею 0,04895 га по АДРЕСА_3 ; стягнути з Христинівської міської ради Черкаської області та ОСОБА_4 судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви та просила суд їх задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви, просила їх задоволити, при цьому надала суду письмові додаткові пояснення.

Представник Христинівської міської ради Уманського району – Швець О.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат Гейко В.А. в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність та заперечення щодо позову.

06.05.2019 р. від відповідача ОСОБА_4 на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необгрунтованими, як такі що не підлягають задоволенню.

На даний час він є власником самостійного об`єкту нерухомого майна - окремої частини будинку АДРЕСА_1 , що виділена мені в натурі відповідно до рішення Христинівського районного суду від 20.09.2012 р., розмірі частки 1/1.

Власником іншої частини даного будинку є позивачка ОСОБА_1 згідно цього ж рішення від 20.09.2012 р. про реальний розподіл спадкового майна між ним та ОСОБА_1 , яка право власності на свою частину приміщень не оформила в розмірі частки 1/1.

Позивачка вважає, що рішенням Христинівського райсуду від 20.09.2012 установлено порядок користуванням житловим будинком АДРЕСА_1 , що перебуває у частковій спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в розмірі часток по 1/2 - кожному і що за ОСОБА_4 неправомірно визнано право власності в розмірі частки 1/1 в його домоволодінні.

Але дане твердження Галиченко спростовується Висновками Верховного Суду України у Постанові від 20.06.2018 р., ухваленої після розгляду його касаційної скарги на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 28.09.2016 р. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 13.12.2016 у спр.706/507/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним свідоцтва про право власності. У своєму безпідставному позові до нього ОСОБА_1 просила зробити повторно розподіл нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , визнати за нею 1/2 частку в будинку і скасувати його свідоцтво право власності з розміром частки 1/1, серії НОМЕР_3 .

Додатково зазначає, що кожен із співвласників будинку, у разі поділу на окремі домоволодіння, із присвоєнням їм поштових адрес, має право звернутись до відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки, яка перебуває у його фактичному користуванні, в межах норм безоплатної приватизації, визначених статтею 121 Земельного Кодексу України. Що він і зробив.

Постановою Верховного Суду України від 20.06.2018 р. визнано, що ОСОБА_4 правомірно виготовив технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 .

А також у Верховному Суді України була розглянута його касаційна скарга на постанову Христинівського районного суду від 04.05.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 р у адміністративній справі № 706/563/15-а за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради, третя особа ОСОБА_4 , про визнання рішення протиправним та його скасування, а саме вище вказаного рішення міської ради від 27.11.2014 р. про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,04895 га на АДРЕСА_1 , де розташовані його будинок з господарськими будівлями та спорудами.

За результатами розгляду його скарги Великою Палатою Верховного Суду України була ухвалена Постанова від 13.02.2019 р. у спр. № 706/563/15-а, пров. № 11-121 8апп18. Відповідно Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 13.02.2019 р. у спр. 706/563/15-а його касаційна скарга задоволена; Постанова Христинівського районного суду Черкаської області від 04.05.2016 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 року скасовані; провадження у справі № 706/563/15-а за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради Черкаської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення Христинівської міської ради від 27.11.2014 р. № 40-2/14-УІ про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку технічної документації щодо меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 - закрите.

На засіданні сесії Христинівської міської ради депутатами було прийняте оскаржуване позивачкою рішення від 27.11.2014 року згідно поданої ним заяви з пакетом документів встановленого зразка.

Дане рішення ним виконане, тому не може бути скасованим. Фахівцями ПП «Умань-Земпроект» встановлені межі присадибної земельної ділянки в натурі (на місцевості). Обміри проводились точними оптичними приладами, площа земельної ділянки становить 0,0499 га. Межові знаки передані йому на зберігання згідно Акта прийомки-передачі межових знаків від 03.02.2015 р. На його замовлення виготовлена Технічна документація із землеустрою на 35 аркушах.

Обміри його присадибної земельної ділянки проводились в присутності позивачки у справі. Вони пропонували ОСОБА_1 обміряти і її присадибну земельну ділянку, що перебуває у її фактичному постійному користуванні, але вона відмовилась.

16.06.2015 р. міська рада відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі для приватизації земельної ділянки площею 376 м2, у зв`язку із невідповідністю площі, яка перебуває у її постійному користуванні.

Згідно рішення Христинівської міської ради від 14.12.2009 р. за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за адресою по АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 754 м2 за результатами лінійних вимірів, проведених Черкаським відділенням КНДІСЕ.

Рішенням Христинівського райсуду від 20.09.2012 р. встановлено, що ОСОБА_1 , її син ОСОБА_7 , її чоловік ОСОБА_4 не були спадкоємцями будинку АДРЕСА_1 після смерті його бабусі-спадкодавця, власника цього будинку ОСОБА_6 . Спадкоємцями були тільки він - ОСОБА_4 та його тітка ОСОБА_8 . ОСОБА_9 оформила частину будинку, що належала ОСОБА_8 спочатку на сина в 1997 р., а потім в 2005 р. за строками позовної давності на себе, тобто заволоділа чужим майном. А його тітка вчасно не звернулась до суду і пропустила строки позовної давності. А тепер, починаючи з 2005 р. йому з матір`ю не має спокою з такою сусідкою, постійно спорить з ними, то в суді, то в міській раді за межі земельної ділянки за володіння його частиною будинку. Вона зловживає своїми цивільними процесуальна правами.

Позивачка вважає, що дане рішення міської ради від 27.11.2014 р. порушує її право на земельну ділянку, на якій розташована її частина будинку. Але з вище вказаного виходить, що її права не порушені, а, навпаки, вона порушила його права і права ОСОБА_8 . Користування окремими присадибними ділянками він і ОСОБА_9 здійснюють відповідно до порядку використання розподіленого майна, яке виділене їм у власність Рішенням райсуду від 20.09.2012 р. Право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , і відповідно - на присадибну земельну ділянку, припинено. Якщо припинено право часткової спільної власності, то вони не є співвласниками вказаного будинку, а є власниками самостійних об`єктів нерухомого майна - окремих частин будинку з №№ 113-1 та 113-2. Тому поділ земельної ділянки проводиться не за правилами, визначеними частиною 4 ст.120 Земельного Кодексу України та частиною 1 ст.158 ЗКУ, а за її фактичним, постійним використанням. А набуття права власності на землю ОСОБА_4 має проводитись на підставі статей 116 та 118 ЗКУ.

Просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 , залишити за нею судовий збір.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, що врегульовані нормами права, що їм відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що рішенням № 45 Виконавчого комітету Христинівської міської Ради депутатів трудящих Черкаської області від 26.02.1974 р. встановлено право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_5 власницею будинку у відповідності до Свідоцтва на право власності на частку у спільному майні подружжя від 05.10.1974 року та Свідоцтва про право на спадщину від 05.10.1974 року стала ОСОБА_6 (а.с.7,8).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.10.1995 р., після смерті ОСОБА_6 , спадкоємцем Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1 став внук померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10). Крім того, спадкоємцем майна померлої була її дочка ОСОБА_8 , яка не оформила спадкових прав на частку вказаного будинку.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.03.2005 р., після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1 стала його мати ОСОБА_1 (а.с.11).

Станом на 21.08.2006 р. на житловий будинок по АДРЕСА_1 виготовлено технічний паспорт, власники будинку, по Ѕ кожний, - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Площа земельної ділянки під будівлями 704 кв.м. (а.с.18-21).

Рішенням Христинівської міської ради № 44-2/20-V від 14.12.2009 р. за адресою: АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку площею 754 кв.м. (а.с.98).

У відповідності до ч. 4 ст. 120 ЗК України (в редакції на момент набуття права власності на житловий будинок), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не звертались до міської ради із заявами про надання їм дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки. Тобто, сторони не скористались своїм правом щодо приватизації земельних ділянок відповідно часток у праві власності на вказаний житловий будинок.

В подальшому, рішенням Христинівського районного суду Черкаської області № 2-15-2012 від 20.09.2012 р. спадкове майно сторін ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 , було розподілене. Кожному із сторін відійшли у власність по частині приміщень будинку та надвірних приміщень і споруд (а.с.79-82). Рішення набрало чинності 18.04.2013 р.

Рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради № 147 від 19.09.2013 р. присвоєно поштову адресу частині житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 – АДРЕСА_2 , а частині житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 – АДРЕСА_3 (а.с.22).

Тобто, право спільної часткової власності сторін на житловий будинок по АДРЕСА_1 припинено, як і припинено відповідно на земельну ділянку, а саме: по Ѕ частині кожному.

В статті 41 Конституції України зазначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

29.08.2014 р. ОСОБА_4 на свій будинок по АДРЕСА_3 отримав Технічний паспорт. Загальна площа земельної ділянки 489,5 кв.м. (а.с.16-17).

31.10.2014 р. ОСОБА_4 отримав Свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 , загальною площею 37,9 кв.м. (а.с.13). Право власності на будинок зареєстровано 31.10.2014 р. згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.12,14-15).

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Повноваженнями передавати земельні ділянки у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України міські ради наділені п. б) ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян (пункт а ч.3 ст. 116 Земельного кодексу України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами унормовано ст. 118 Земельного кодексу України, частина перша якої визначає, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України.

Таким правом скористався ОСОБА_4 , звернувшись до Христинівської міської ради із відповідною заявою.

27.11.2014 р. рішенням Христинівської міської ради № 40-2/14-VI надано дозвіл виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в межах населеного пункту м. Христинівка та провести їх реєстрацію відповідно до порядку чинного законодавства – громадянину ОСОБА_4 , площею 0,04895 га по АДРЕСА_3 (а.с.5).

Тобто, ОСОБА_4 надано дозвіл виготовити технічну документацію із землеустрою на ту площу земельної ділянки (0,04895 га), що відійшла йому при розподілі спадкового майна – будинковолодіння по АДРЕСА_1 , пропорційно належній ОСОБА_4 частці. Такий же розмір земельної ділянки (489,5 кв.м.) зазначено в Технічному паспорті на житловий будинок по АДРЕСА_3 .

У 2015 році ПП «Умань-Земпроект» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_3 (а.с.90), надано ОСОБА_4 . Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання 03.02.2015 р. (а.с.91).

Згідно ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо порушення її прав, свобод чи законних інтересів відповідачами Христинівською міською радою при ухваленні рішення згідно норм чинного законодавства України, та ОСОБА_4 при набутті права власності на земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_1 зазначає у позовній заяві, що 16.06.2015 р. Христинівською міською радою їй відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для приватизації земельної ділянки площею 0,0376 га, однак, таку відмову суду не надає. Крім того, позивачем не надано доказів повторного звернення до міської ради із вказаною заявою.

Як встановлено матеріалами справи та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 706/507/16-ц від 20.06.2018 р. ОСОБА_1 не оформила право власності і на свою частину приміщень, що були розподілені рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 20.09.2012 р. (а.с.51-55).

Вказане свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, оскільки, впродовж 2012 – 2021 років ОСОБА_1 не оформлює право власності на набуте нею майно та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , однак, постійно чинить перешкоди ОСОБА_4 при розпорядженні своїм майном.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини першої ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На позивача покладений обов`язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважений звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав. Таким чином, при викладених обставинах, у зв`язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві – позов не підлягає задоволенню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Христинівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування.        

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Леся Сергіївна Годік