Справа №2а-565\07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді СидорукЄ.І., при секретарі ПатійН.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Західного оперативного командування про стягнення невиплаченої компенсації за продовольче забеспечення, -
ВСТАНОВИВ:
28 березня 2007 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Західного оперативного командування про стягнення невиплаченої компенсації за продовольче забеспечення.
Представник суб"єкта оскарження в судове засідання не з"явився, однак подав заяву, в якій просить справу розглянути без його участі в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні позивач не з"явився, однак подав заяву в якій просить позов розглянути без його участі , позовні вимоги повністю підтримує і просить визнати дії управління Західного оперативного командування в частині відмови в виплаті грошової компенсації за неотримане продовольче забеспечення протиправними і стягнути з управління Західного оперативного командування на його користь грошову компенсацію за продовольче забеспечення.
З матеріалів справи вбачається права та взаємовідносини сторін, тому суд вважає за можливе справу слухати відсутності представника відповідача.
Суд всебічно дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу в у правлінні Західного оперативного командування та знаходиться в даному управлінні на продовольчому забеспеченні.
Згідно ст. 16 ЗУ " Про Збройні Сили України" держава забеспечує соціальний та правовий захист військовослужбовців та осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансового, речового, продовольчого та інших видів забеспечення.
Як зазначено у ч. 2 ст. 9 ЗУ " Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забеспечення, речове майно чи продовольчі пайки чи, за їх бажанням, грошову компенсацію. Згідно ч. 4 ст. 9 даного Закону порядок і розміри грошового і матеріального забеспечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються КМУ з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
Відповідно до постанови КМ України № 316 від 12.03.1996 року " Про норми забеспечення продовольчими пайками ЗС України і інших військових формувань" позивач до 10 березня 2000 року забеспечувався продовольчими пайками по нормі № 7 , а з 10 березня 2000 року відповідно до ЗУ " Про деякі заходи щодо економіє бюджетних коштів" від 17.02.2000 року була призупинена дія ч. 2 ст. 9 ЗУ " Про соціальних та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, по їх бажанні грошової компенсації. Однак вказаним Законом не було відмінено ч. 1 ст. 9 ЗУ " Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка гарантує матеріальне, продовольче та інші види забеспечення військовослужбовців.
Згідно постанови КМУ № 426 від 29 березня 2002 року " Про норми харчування військовослужбовців ЗС України та інших військових формувань " Постанова КМУ № 316 від 12.03.1996 року втратила чинність, однак нею не припинено виплату встановленої вартості норм харчування офіцерського складу ЗС України, який безпосередньо не харчується в їдальнях військових частин.
Таким чином, судом встановлено, що позивач має право на продовольче забеспечення, але з 11.03.2000 року не отримував ні набору продуктів за нормою 7, ні продуктів за нормою харчування № 1, ні грошової компенсації за них. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України держава забеспечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на військовій службі в ЗС України та інших військових формуваннях та членів їх сімей. Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні гарантії у повному обсязі і без будь-чких обмежень поширюються на права військовослужбовців.
Суд, оцінюючи представлені сторонами докази, вважає вимоги позивача обгрунтованими, а бездіяльність відповідача, пов"язана з невиплатою позивачу компенсації за продовольче забеспечення, суд вважає неправомріними й такими, що порушують права позивача.
На підставі ст.ст. 17,22, Конститції України, ст. 9 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" , керуючись ст. ст. 70,72,94,159,160,161,163,167,185,186, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії управління ЗОК про невиплату компенсації за продовольчий пайок неправомірними.
Зобов"язати Управління Західного оперативного командування виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за продовольче забеспечення за період з 11.03.2000 р. по 29.03.2002 року виходячи з вартості набору продуктів за нормою № 7, з урахуванням середніх регіональних цін на продукти харчування та грошову компенсацію вартості загальновійськової норми № 1 харчування військовослужбовців Збройних Сил України за період з 30.03.02 року по 1.03. 2007 року.
Стягнути з управління Західного оперативного командування м. Львів в дохід держави судові витрати в сумі 51 грн.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Рівненський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до апеляційного суду Рівненської області. Постанова суду, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,встановленого КАСУ, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.