Справа №2-771\07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2007 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Сидорука Є.І. при секретарі Мельничук Н.В. з участю позивача ОСОБА_1.
представників відповідача Кайданюк Є.О.,ОСОБА_4., Гемберга О.М. третьої особи на сторона позивача ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТЗОВ страхова компанія « Альфа-Гарант» про страхове відшкодування та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали і в обгрунтування своєї позиції пояснили, що відповідно до п. 14.1.9. Договору страхування наземного транспорту № 06\20-120-0003, який був укладений між позивачем та відповідачем зміна страхового ризику , а саме зміна або збільшення кількості водіїв, які мають право керувати ТЗ, не була письмово прийнята Страховиком, тобто відповідачем, не відносить до страхових випадків та виплати страхового відшкодування при знищення, пошкодженні або незаконному заволодінні транспортом.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення пені, сплачених відсотків за користування кредитом відмовився, а просить суд стягнути з відповідача стархове відшкодування в сумі 27229 грн., компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судовий збір, мотивуваши це тим, що ОСОБА_2. допустила до керування транспортним засобом гр. ОСОБА_3, і він не міг заборонити їй це зробити. Крім того, про скоєння 6 травня 2006 року ДТП було повідомлено представника страхової компанії ОСОБА_4., і те, що за кермом автомобіля був ОСОБА_3
Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що підстав для страхового відшкодування та моральної шкоди немає, оскільки позивач не повідомив протягом двох робочих днів в письмовому вигляді позивача про зміну кількості водіїв. Крім того за договором страхування страховик відшкодовує тільки прямий збиток, виключаючи моральну шкоду.
Третя особа на стороні позивача в судовому засіданні пояснила, що 6 травня 2006 року перебуваючи на території Польщі трапилась ДТП. За кермом автомобіля, що належить їй на праві власності був водій ОСОБА_3. В цей же день вона повідомила встрахову компанію в м. Рівне, про те, що трапилась ДТП і за кермом був водій ОСОБА_3, а також позивача по справі. Представник страхової компанії повідомим, що 6 травня 2006 року вихідний день, в понеділок 8 травня необхідно з»явитись в страхову компанію, подати необхідін документи і написати заяву про страхове відшкодування.
Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що позивачем 8 серпня 2005 року відповідно до договору в Рівненському регіональному управлінні ВАТ КБ « Надра» на споживчі цілі було отримано грошовий кредит. В якості виконання перед банком зобов»язань щодо погашення кредиту ОСОБА_2. уклала договір застави автомобіля марки Рено, модель Мастер, 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_1. Відповідно до умов кредитування з позивачем в Управлінні страхування в м. Рівне та Рівненській області ТЗОВ Страхова компанія « Альфа-Гарант» уклала з ним договір страхування наземного засобу - вишевказаного автомобіля від 8 серпня 2005 року за № 06Y20-120-00003.
Відповідно до п.п. 5.3,5.4. вказаного Договору даний автомобіль був застрахований на випадок ДТП, як з вини так і без вини водія. Пунктом 6.1 Договору передбачено, що територія дії страхового покриття являється Україна та Європа.
6 травня 2006 року біля 4 год. 30 хв. в р. Польща на автодорозі Зволень-Аталін сталась ДТП, внаслідок якої вищевказаний автомобіль зазнав механічних пошкоджень на суму 27229 грн., що підтвердужується висновком спеціаліста від 18 травня 2006 року № 76.
Як встановлено та доведено судом, про скоєння ДТП і перебування за кермом водія ОСОБА_3 в цей же день ОСОБА_2. було в телефонному режимі повідомлено представника страхової компанії « Альфа-Гарант» в м. Рівне ОСОБА_4., який повідомив, що 8 травня 2006 року необхідно з»явитись в страхову компанію і оформити необхідні документи для отримання страхової виплати. Крім того, ОСОБА_2. про скоєння ДТП і перебування за кермом водія ОСОБА_3 також повідомила і позивача по справі.
Крім того, судом встановлено, що 5 травня 2006 р. ОСОБА_2. допустила до керування ТЗ водія ОСОБА_3 , і позивач не міг заборонити ОСОБА_2. користуватись належним їй на праві власності ТЗ не міг, і не знав про керування транспортним засобом іншою особою. Відповідно до п. 15.3.2. - при укладенні Договору страхування надати інформацію Страховику про всі відомі
йому обставини, що мають значення для оцінки страхового ризику. Надалі протягом двох робочих днів
письмово інформувати Страховика про будь-яку зміну страхового ризику. Зміною страхового ризику є зміна
будь-якої інформації, наведеної Страхувальником у заяві на страхування та\або зазначеної у Договорі
страхування. Наприклад, зміна або збільшення кількості водіїв, які мають право керувати ТЗ, типу протиугінних
пристроїв, форми власності, передача ТЗ в оренду,
Твердження представників відповідача, про те, що позивач не повідомив у письмовову вигляді протягом двох днів про зміну водія ТЗ, суд не приймає до уваги і виходить з п. 14.1.1. Договору- відповідно до якого до страхових випадків не відноситься і виплата страхового відшкодування не здійснюється при знищенні, пошкодженні, незаконному заволодінні ТВ внаслідок або під час - навмисних або неправомірних дій (бездіяльності) з боку Страхувальника (вигодонабувача) або його довірених осіб, що призвели до страхового випадку. При цьому суд виходить також з ст. 991 ЦК України - відповідно до якої страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку.
У даному випадку, суд виходить з того, що 6 та 7 травня 2006 року були вихідними днями, і позивач не міг належним чином повідомити відповідача про зміну водія у письмовому вигляд, і про зміну водія він не знав.
З матеріалів справи не вбачається, а представниками відповідача не надано жодних доказів про те, що до страхової виплати призвели навмисні дії або бездіяльність з боку Страхувальника ( вигодонабувача) або його довірених осіб, тобто зі сторони позивача.
Крім того, суд рахує, що відповідачем належним чином не виконанні вимоги ст. 988 ЦК України , ст. 20 Закону України « Про страхування» та п.п. 15.5.1 Договору - про ознайомлення страхувальника з умовами та правилами страхування, надання необхідної, достовірної та своєчасної інформації страхування ТЗ.
Як встановлено судом, договір страхування наземного засобу був підписаний позивачем 8 серпня 2005 року в приміщенні банку « Надра» при оформленні документів на отримання грошового кредиту і вказаний договір був укладений для отримання кредиту грошових коштів. Представників страхової копмпанії« Альфа-Гарант» при укладенні вказаного договору, які могли роз»яснити правила страхування та надати необхідну та достовірну інформацію не було, роз»яснити при яких умовах позивач зможе отримати а при яких йому буде відмовлено у виплаті страхування , не роз»яснялось питання кількості водіїв які можуть бути допущені до керування ТЗ. Вказані питання представники відповідача не підтвердили і не спростували.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених Законом.
Суд рахує, що вказані правовідносини регулюються також Законом України « Про захист прав споживачів» відповідно до п. 9 ст. 15 якого, під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукцію, яку він придбаває.
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону - споживачі мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про послуги які вони не замовляють.
Крім того, з ст. 6 ЗУ « Про захист прав споживачів» слідує, що продавець ( виробник, виконавець) зобов»язаний надати споживачеві інформацію про ці послуги.
Судом встановлено, що сторони не оспорюють вартість м еханічних ушкоджень вказаного автомобіля у сумі 27229 грн.
Оцінюючи в сукупності докази, суд рахує, що позовні вимоги в частині страхового відшкодування на користь позивача у сумі 27229 грн. підлягають до задоволення.
Щодо стягнення моральної шкоди, то суд виходить з роз»яснень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» , спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної ( немайнової) шкоди розглядаються зокрема : коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, у випадках, передбачених ст.ст. ЦК України та іншим законодавством, яке встановлєю відповідальність за заподіяння моральної шкоди, при порушенні зобов»язань, які підпадають під дію Закону « Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов»язання і передбачають відшкодування моральбної шкоди ( немайнової) шкоди.
Правовідносини, що виникли між сторонами в розглядуваній справі, є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено, а тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди до задоволенню не підлягають.
За таких підстав підлягають до задоволення у відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати в сумі 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат пов»язаних з ІТЗ розгляду справи.
На підставі ст. ст. 979,980,981,988 ,991 ЦК України, ст.ст. 4,6,15, 19 ЗУ « Про захсит прав споживачів», ст. 17 ЗУ « Про страхування» , керуючись ст.ст. 10,59,60, 84, 208,209,213,214,215,218,223,294,296,88 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Альфа-Гарант» п\р 2650401300976 в ТОВ « Укрпромбанк» м. Києва МФО 321228, код ЄДРПОУ 32382598 в особі управління страхування в м. Рівне та Рівненській області, вул. С.Бандери, 41, на користь ОСОБА_1 27229 грн. страхового відшкодування та судові витрати у сумі 81 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду рівненської області через Рівненський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до апеляційного суду Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 294 ЦПК України , рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом Рівненської області.