Справа № 2-4234/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9 грудня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                         Мельниченко С.П.

при секретарі                             Білодід Ю.П.

за участі позивача                         ОСОБА_1

відповідача                             ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

    В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в якому позивач просить суд розподілити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши позивачеві холодильник «Liebherr», вартістю  2699,60 гривень, а відповідачці пральну машину вартістю 1800 гривень, вхідні металеві двері вартістю 1300 гривень та труби водопостачання та водовідведення вартістю 900 гривень.

    В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що  він в період з 14.07.2000 р. по 10.10.2007 р. перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу вони придбали холодильник «Liebherr», вартістю  2699,60 гривень, пральну машину «Samsung» вартістю 1800 гривень, вхідні металеві двері вартістю 1300 гривень та труби водопостачання та водовідведення вартістю 900 гривень, які встановлені в квартирі відповідачки.

    В даний час, в зв’язку з тим, що між ними не досягнуто згоди про поділ вищевказаного майна позивач вимушений звернутись з даними позовом до суду та просить задовольнити його.

    В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив  суд задовольнити їх.

    Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити в його задоволенні та пояснила, що вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.07.2000 р. по 10.10.2007 р. в якому вони дійсно придбали холодильник «Liebherr», вартістю  2699,60 гривень, пральну машину «Samsung» вартістю 1800 гривень, вхідні металеві двері вартістю 1300 гривень та труби водопостачання та водовідведення, однак їх вартість вона назвати не може. Вона заперечує проти розподілу майна, запропонованому позивачем в зв’язку з тим, що вона отримує дуже маленьку заробітну плату і не зможе придбати собі холодильник, а жити без холодильника не можливо.

    Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.07.2000 р. по 10.10.2007 р., що не заперечувалось сторонами та підтверджується копією позовної заяви про розірвання шлюбу та копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

    За час спільного проживання сторони придбали холодильник «Liebherr», вартістю  2699,60 гривень, пральну машину «Samsung» вартістю 1800 гривень, вхідні металеві двері вартістю 1300 гривень, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, а отже згідно ст.. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

    Відповідно до ст.. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.    

    Згідно ст.. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

    Таким чином суд вважає встановленим, що холодильник «Liebherr» вартістю  2699,60 гривень, пральна машина «Samsung» вартістю 1800 гривень та вхідні металеві двері вартістю 1300 гривень являються спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і підлягають поділу.

    При визначенні майна, яке підлягає виділенню сторонам суд виходить з наступного.

    Вищеперелічене майно є неподільним а отже має бути розподілено між сторонами в натурі. Загальна вартість майна, узгоджена сторонами, складає 5799,60 гривень, а отже кожному зі співвласників належить майно вартістю по 2899,80 гривень.

Вхідні металеві двері вартістю 1300 гривень встановлені в квартирі відповідачки і в даний час являються невід’ємною частиною квартири, а отже підлягають виділенню відповідачці.

    При вирішенні питання кому зі співвласників підлягає виділенню холодильник а кому пральна машина, суд враховує, що вартість пральної машини нижче вартості холодильника, відповідачці вже виділені вхідні двері та виділ їй пральної машини, а позивачеві холодильника, найбільш рівномірно розподілить майно між співвласниками, оскільки позивачу виділяється майно вартістю 2699,60 гривень, а відповідачці майно вартістю 3100 гривень.

    При такому поділі майна суд вважає за можливе збільшити частку відповідачки у спільній сумісній власності, оскільки разом з нею проживає дитина, а відповідач не сплачує аліменти на її утримання в достатньому обсязі, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

    Що стосується позовних вимог позивача про поділ труб водопостачання та водовідведення, то вони задоволенню не підлягають оскільки сторонами не визначено вартість цих труб, відповідач, на пропозицію суду, відмовився проводити експертизу для визначення вартості труб, а отже не довів своїх позовних вимог, а тому в цій частині позову належить відмовити.

    Посилання відповідачки на те, що майно не підлягає поділу у вигляді запропонованому позивачем суд не приймає до уваги, оскільки відповідачці роз’яснювалось право заявити зустрічний позов, або внести свої пропозиції по поділу майна, однак вона відмовилась подавати зустрічний позов та жодних пропозицій поділу в судовому засіданні не висловила.

    Посилання позивачки на те, що вона має невелику заробітну платню і не зможе придбати собі холодильник суд не приймає до уваги, оскільки розмір заробітку не впливає на частку у спільному сумісному майні і не є підставою для відмови у поділі майна.

На підставі ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору в розмірі 51 гривня та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  5-8, 10, 88, 212-215 ЦПК України , ст. ст. 60, 69, 70, 71  СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Розподілити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Виділити ОСОБА_1 холодильник «Liebherr» вартістю 2699,60 гривень.

Виділити ОСОБА_2 пральну машинку «Samsung», вартістю 1800 гривень та вхідні металеві двері вартістю 1300 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 171 гривня

В іншій частині позовних вимог позивача відмовити.

Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили  після   розгляду   справи апеляційним судом.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                 С.П.Мельниченко