Справа № 175/1164/21

№ провадження 2/196/317/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року  Царичанський  районний суд Дніпропетровської області в складі:

                головуючого судді:                                              Руснака А.І.

                секретаря судового засідання:                            Кузнецової Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказує, що 11.04.2019р. приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем було вчинено виконавчий напис №545 щодо стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 82 665,13 грн.

У лютому 2021 року йому стало відомо, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни перебуває виконавче провадження №59089268 про стягнення з нього заборгованості на користь ТОВ «Вердикт Капітал».

24.02.2021р. звернувся з заявою до приватного виконавця з проханням надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження №59089268, а також копію виконавчого напису на підставі якого зазначене виконавче провадження було відкрито. 04.03.2021р. отримав вказані документи.

Із наданої приватним виконавцем копії виконавчого напису вбачається, що 11.04.2019р. приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем вчинено виконавчий напис №545 про стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт Капітал» суми в розмірі 82 665,13 грн., яка складається з:

- заборгованість за тілом кредиту – 22 721,88 грн.;

- заборгованість за відсотками – 48 443,25 грн.;

- заборгованість по комісії  – 0,00 грн.;

- пеня – 10600,00 грн.;

- плата за вчинення виконавчого напису – 900,00 грн.

Вчинення виконавчого напису мотивовано тим, що він є боржником за Кредитним договором №500941932 від 22.05.2014р., який було укладено між ним та ПАТ «Альфа-Банк», перейменованим на АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого на підставі Договору факторингу №2019-1АБ/ВЕСТА від 28.01.2019 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста», правонаступником якого на підставі Договору відступлення прав вимоги №29-01/19/1 від 29.01.2019р. є ТОВ «Вердикт Капітал».

Стягнення заборгованості проведено за період з 16.01.2019р. по 25.03.2019р.

Вважає, що виконавчий напис №545, вчинений 11.04.2019р. приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області  Кондратюком Віктором Станіславовичем з порушенням норм чинного законодавства, є протиправним та таким, що не підлягає виконанню.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції 22.02.2012 №296/5 та зареєстрованого у Мін`юсті 22.02.2012 за №282/20595.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Відповідно до ст.88 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі №310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України  «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Вказав, що взагалі не був проінформований про те, що ТОВ «Вердикт Капітал» є правонаступником  ТОВ «ФК «Веста» – АТ «Альфа-Банк» - ПАТ «Альфа-Банк», оскільки не отримував ні повідомлень про відступлення права вимоги, ні доказів того, що відступлення права грошової вимоги справді мало місце.

Із наданих приватним виконавцем документів вбачається, що виконавчий напис вчинено без наявності кредитного договору №500941932 від 22.05.2014р. До виконавчого напису відповідачем  були додані копії Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 08.01.2014р., копії довідки про умови кредитування з використанням картки, заяви на відкриття рахунків в ПАТ «Альфа-Банк» від 08.01.2014р. та копії додатку до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 08.01.2014р. Тому вчиняючи виконавчий напис без оригіналу кредитного договору, нотаріусом порушено вимоги п.2 Постанови КМУ від 29 червня 1999 року №1172.

Крім того, не отримав письмової вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал» про усунення порушень за кредитним договором, у зв`язку з чим був позбавлений можливості оспорити вимоги. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання ним, що унеможливило подання нотаріусу заперечень щодо вчинення виконавчого напису.

Заборгованість визначена у виконавчому написі, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків і не може бути доказом безспірності заборгованості боржника.

Вчиняючи виконавчий напис нотаріусом зазначено, що строк платежу за кредитним договором №500941932 від 22.05.2014р. настав. Боржником допущено прострочення платежів. Однак внаслідок відсутності зазначеного кредитного договору неможливо встановити коли саме настав строк платежу по договору.

Нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим не виконав норми ст.88 ЗУ «Про нотаріат», п.284 Інструкції, п.1 Переліку.

На підставі викладеного прохає визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №545, вчинений 11.04.2019р. приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем, щодо стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 82 665,13 грн. та судовий збір в розмірі 908 грн.

  Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з`явився, в судове засідання не з`явився, хоча були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи в суді, причини неявки суду не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у відсутність їх представника, будь-яких інших клопотань до суду не надіслали.

Третя особа приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи в суді, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутність, будь-яких інших клопотань до суду не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що 11 квітня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктором Станіславовичем було вчинено виконавчий напис №545 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 82 665,13 грн. (а.с.12).

Згідно виконавчого напису від 11.04.2019р. №545 встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором № 500941932 від 22.05.2014 року укладеного між ним та ПАТ «Альфа-Банк», перейменованим на АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого на підставі Договору факторингу № 2019-1АБ/ВЕСТА від 28.01.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА», правонаступником якого на підставі Договору відступлення прав вимоги №29-01/19/1 від 29.01.2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с.12).

08 січня 2014 року ОСОБА_1 подав до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» Анкету-Заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 13).

13.05.2019 року  приватним виконавцем Юхименко О.Л. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від   ВП №59089268 (а.с.16).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість бо інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Таким чином боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався п.19 ч. 1 ст.34, ст.87,88,89 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за №1172.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат».

Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки кредитний договір, на підставі якого його було вчинено, не був посвідчений нотаріусом, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження (а.с.11-17).

Крім того, суду не надано доказів на підтвердження належного направлення боржнику заключної вимоги про дострокове погашення заборгованості та, відповідно, отримання її боржником.

Слід звернути увагу на те, що не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги стягувача.

Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

За таких обставин, беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з недотриманням вимог чинного законодавства (ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999р.), у зв`язку із чим, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за розгляд судом заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн., а також за розгляд позовної заяви 908,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, зазначені витрати зі сплати судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 15,  16,  18 ЦК України, ст. ст.  2,  4,  5,  7,  12,  76, 8 9,  141,  247,  258,  259,  263,  264,  265,  268,  280-283, 352,  354,  355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктором Станіславовичем 11 квітня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за №545 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором у розмірі 82 665,13 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Вердикт Капітали» (04053, м. Київ, вул. Кудрявий узвіз, буд.5-Б, код ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селище Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області,  РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1362,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.11.2021 року.

          Суддя:                                                                                                   А.І. Руснак