Справа № 2 - 1568 / 10                                          

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

 Іменем    України

    09 грудня 2010 р.                 Чутівський     районний     суд     Полтавської     області

в складі : головуючого - судді Антонова А.А., секретаря - Самойленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -                                                              

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та повідомила, що 25.10.2009 р. відповідачка звернулась до неї з проханням зайняти гроші і вона зайняла їй 2 648 грн. 35 коп., які обіцяла повернути до 15.12.2009 р., про що ОСОБА_2 написала розписку, але борг не повернула. Просить стягнути з відповідачки борг за договором позики в розмірі 2 648 грн. 35 коп., проценти від простроченої суми у розмірі 69 грн. 65 коп. та понесені судові витрати.

    Відповідачка та її представник позов не визнали повністю і повідомила, що ОСОБА_2 з 01.09.2009 р. працювала продавцем у магазині приватного підприємця ОСОБА_3, який є чоловіком позивачки. Після проведеної 25.10.2009 р. у магазині ревізії була виявлена нестача товару. Від неї стали вимагати повернути гроші і під моральним тиском ОСОБА_3 та позивачки вона написала розписку, у якій зобов*язувалась повернути позивачці борг у сумі 2 648 грн. 35 коп. Договір  позики з позивачкою не укладала і грошові кошти у позивачки не брала. В задоволенні позову просять відмовити.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивачки та свідка, суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 з 01.07.2009 р. працювала у приватного підприємця ОСОБА_3, який є чоловіком позивачки ОСОБА_1, продавцем. Під час проведення інвентаризації у магазині 25.10.2009 р. була виявлена нестача ТМЦ. Після інвентаризації 25.10.2009 р. відповідачка написала розписку, якою зобов*язувалась віддати борг ОСОБА_1 в сумі 2 648 грн. 35 коп. до 15.12.2009 р.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який  посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити  договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від  позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Судом встановлено, що розписка від 25.10.2009 р., згідно якої ОСОБА_2 зобов*язується повернути борг ОСОБА_1 у визначеній сумі, не відповідає вимогам ст.ст. 1046 та 1047 ЦК України, т.я. у розписці відсутні докази укладення між позивачкою і відповідачкою саме договору позики, та вона не посвідчує передання позивачкою відповідачці визначеної грошової суми. З розписки від 25.10.2009 р. вбачається, що ОСОБА_2 зобов*язується віддати борг позивачці у сумі 2 648 грн. 35 коп., але будь-які посилання на те, у зв*язку з чим та на підставі чого виник цей борг, відсутнє. Відповідачка оспорила як факт укладення між нею і позивачкою договору позики грошових коштів, так і факт передачі їй ОСОБА_1 грошових коштів. Позивачкою не надано доказів у підтвердження факту передачі нею відповідачці грошових коштів.

Відповідно до пояснень ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4, які вони давали у зв*язку із заявою ОСОБА_3 до Чутівському РВ УМВС України в Полтавській області від 28.10.2009 р. стосовно нестачі ТМЦ у належному йому магазині, де продавцем працювала ОСОБА_2, остання, після проведення інвентаризації 25.10.2009 р., яка виявила нестачу ТМЦ у магазині, написала розписку, якою зобов*язувалась віддати борг позивачці, яку остання і надає суду у підтвердження укладення з відповідачкою договору позики.

Частина 1 ст. 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачка не надала доказів укладення нею з відповідачкою договору позики та передачі останній грошових коштів, судом не встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються договором позики, а тому позов задоволенню не підлягає.

            Керуючись  ст.ст. 10-11, 57-64, 88, 212-215 ЦПК  України,  ст.ст. 1046-1047, 1051 ЦК України, суд -

в  и  р  і  ш  и  в :

             В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Чутівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  

             Головуючий