Справа № 2-2964/10  року

        Р І Ш Е Н Н Я                          

    ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

    1 грудня  2010  року                  Кіровський  районний  суд   м. Кіровограда

в  складі:     головуючого судді -                             Панфілової А.В.

         при секретарі -                                     Максютенко Ю.В.

     розглянувши   у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Кіровограді   цивільну  справу  за    позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на частину  домоволодіння з надвірними будівлями,-

                                            ВСТАНОВИВ:

    18.02.10року  позивач  звернувся з позовом до відповідачів про  визнання недійсним договору дарування  від 13.11.2000року, визнання за ним права власності на  частину домоволодіння  з надвірними будівлями з відповідною частиною надвірних будівель  та частиною  земельної ділянки.

     В судовому засіданні позовні вимоги   позивачем  та  його адвокатом  підтримано повністю. В  обгрунтування позову зазначено , що   відповідно до договору  дарування  від 13.11.2000року ОСОБА_4 подарував, а  ОСОБА_2 прийняла в дар 17/100 частин домоволодіння з відповідною частиною надвірних будівель та 17/100частини  земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1 Вказана в договорі частина домоволодіння належала  ОСОБА_4  на підставі свідоцтва про спадщину, а частина земельної ділянки  на підставі Державного акту. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1, спадкоємцями в рівних частках є  позивач та  сестра  ОСОБА_5 Відповідачу   ОСОБА_3  та покійному  батьку  позивача належали по  17/100 частини будинку з відповідними  частинами земельної ділянки. Оскільки позивач  проживав і проживає за даною  адресою мав намір  придбати у   ОСОБА_3 спірну частину, у зв»язку з чим  було погоджено всі умови  договору,  йому  було сплачені  позивачем і його сестрою всі кошти, але у зв»язку з тим, що позивач  часто перебував у відрядженнях  був  укладений договір  дарування з відповідачем ОСОБА_2, з якою  спільно  проживав на той  момент  позивач та  мав наміри  укласти шлюб, але  фактично  мався на увазі  договір  купівлі  - продажу  з  позивачем. Своє право позивач не вважав порушеним   до літа 2008року оскільки користувався нерухомістю, доки  відповідач ОСОБА_2 не  змінила місце проживання. Вважає договір  дарування  угодою удаваною, яка має  бути визнана  недійсною з підстав  визначених ст. 58 ЦК україни . У зв»язку з зазначеним просить  також  визнати  позивача покупцем по даній угоді   з визнанням за ним права власності на дану частину  домоволодання і земельної ділянки. При цьому вважає , що строки  звернення до суду за захистом  його  права не пропущено , оскільки дізнався про порушене  своє право  влітку 2008року , коли  відповідач ОСОБА_2  припинила з ним шлюбні відносини.

    Відповідач ОСОБА_3  в судові засчідання не з»явився, надав суду  заяву про визнання  даного позову  повністю  та   розгляд справи у його відсутність(а.с.59).

     Відповідач  ОСОБА_2  в судові засідання не з»явилася  надала суду  письмові пояснення як заперечення проти  позову, відповідно   до яких  зазначила , що  між нею та ОСОБА_3  було укладено договір  дарування, який укладено відповідно до вимог чинного законодавства в нотаріальній  формі з відповідною реєстрацією. Про факт отримання ОСОБА_3 від  інших осіб коштів за  даровану їй частину домоволодіння   їй не відомо. Посилається на пропущення   строку позовнорї давності  в три роки , відповідно до ст.71  ЦК УРСР. Враховуючи  зазначене  просить суд  відмовити позивачу у  задоволенні його вимог.

    Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

    18.02.10року  позивач  звернувся з позовом до відповідачів про  визнання недійсним договору дарування  від 13.11.2000року, визнання за ним права власності на  частину домоволодіння  з надвірними будівлями з відповідною частиною надвірних будівель  та частиною  земельної ділянки.

    Відповідно до договору  дарування  від 13.11.2000року ОСОБА_4 подарував, а  ОСОБА_2 прийняла в дар 17/100 частин домоволодіння з відповідною частиною надвірних будівель та 17/100частини  земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1 Вказана в договорі частина домоволодіння належала  ОСОБА_4  на підставі свідоцтва про спадщину, а частина земельної ділянки  на підставі Державного акту.

    Дані  правовідносини регулюються  Цивільним  Кодексом України в редакції  1963 року  з відповідними  змінами і доповненнями   станом  на  день укладення договору.

     Так відповідно до ст. 71 даного кодексу  строк  позовної давності  складає три роки.

       Виходячи з того , що  позивач просить перевести на нього право покупця  з посиланням  на ст.114  даного кодексу,  яка регулює право привілейованої купівлі частки в спільній власності ч.3 даної статті визначає, що при продажу частки  з порушенням права привілейованої купівлі учасник спільної власності  протягом  трьох місяців може звернутися до суду  з позовом  про перевід  на нього прав і обов»язків покупця.

    При цьому  як і в позові  так і в поясненнях  самого позивача  зазначено , що  про укладення даного договору  позивач дізнався  не пізніше  ніж отримав розписку від  ОСОБА_3 в тексті  якої  згадується  сам договір дарування, при цьому  розписка не містить зазначення дати  отримання  коштів та  укладення  даного договору та про факт, що  з його відома  було  укладено даний договір.

     Крім того застосування ст. 114  даного кодексу  потребувало залучення  всіх  інших   шести співвласників  даного домоволодіння, чиї права  могли  бути порушені даним договором.

     Посилання  позивача  на велике навантаження та відрядження, складні стосунки у будинку, наявність самовільних  добудов, як посилання на  звернення до суду     понад 10 років,  як  і факт , що   позивач  мав  на меті   укладення   з відповідачем  ОСОБА_2  наміри на  укладення шлюбу, суд вважає  таким , що  є безпідставним та не грунтується на  законі.

    Дослідивши матеріали  справи , заслухавши  пояснення  позивача та  його адвоката, оцінивши докази в їх сукупності , з урахуванням   вимог ст.11 ЦПК України  щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог та на підставі доказів , наданих сторонами, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову  повністю.

    На  підставі ст.ст.71, 76,114 ЦК України   в редакції 1963 року та керучись ст.ст.11, 212-214ЦПК України,-

                                                             В ИР І Ш И В  :

    В задоволенні   позову ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на частину  домоволодіння з надвірними будівлями відмовити  повністю.

                   Рішення   може  бути  оскаржено  в апеляційному порядку шляхом   подачі апеляційної скарги  протягом 10 днів   з  дня  отримання копії рішення.

  Суддя                                                                                            Панфілова А.В.