ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2021Справа № 910/13069/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна" (69076, м.Запоріжжя, вул. Новобуд, 3, код 35596172)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колізей" (04215, м.Київ, вул. Світлицького, 30/20, кв. 213, код 39733675)

про стягнення 59 747,06 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КОЛІЗЕЙ" про стягнення 59 747,06 грн основного боргу - заборгованості за поставлений товар по договору поставки № 01082020 від 01.08.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.08.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 12.08.2020 позивач отримав - 19.10.2021.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвала суду від 12.08.2021 була надіслана відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поштовим відправленням № 0105481297563 та повернена до суду 18.10.2021 із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяви про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Таким чином, враховуючи положення статті 242 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено факт належного повідомлення відповідача про судове провадження.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна" (постачальник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колізей" (покупець за договором, відповідач) був укладений договір поставки № 01082020, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити продукцію відповідно до додатків до цього договору: специфікацій та/або накладних постачальника.

Відповідно до п.2.1 договору узгоджено, що ціна договору - загальна вартість продукції, постачання якої здійснюється у відповідності до цього договору визначається шляхом додавання всіх додатків за якими здійснювалося постачання протягом всього терміну дії цього договору.

Згідно положень п.5.1 договору, оплата продукції і тари здійснюється покупцем банківським переказом па поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника, або, якщо інші умови не вказані у Специфікації.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами підписано до договору Специфікації № 5 від 02.11.2020 на суму 67 352,65 грн, № 7 від 03.11.2020 на суму 13 106,58 грн, № 8 від 03.11.2020 на суму 2291,22 грн, № 9 від 13.11.2020 на суму 12968,45 грн, №11 від 23.11.2020 на суму 7029,60 грн, №12 від 19.03.2021 на суму 17041,00 грн, відповідно до яких визначено умови розрахунків: оплата продукції здійснюється покупцем банківським переказом на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника; датою поставки продукції вважається дата складання видаткової накладної.

За видатковими накладними № 4844 від 06.11.2020 на суму 2291,22 грн, № 4845 від 06.11.2020 на суму 2140,88 грн, № 4846 від 06.11.2020 на суму 1 327,08 грн, № 4885 від 06.11.2020 на суму 64 498,14 грн, № 4884 від 06.11.2020 на суму 7 910,16 грн, № 4914 від 10.11.2020 на суму 13 106,58 грн, №4959 від 12.11.2020 на суму 713,63 грн, № 5028 від 13.11.2020 на суму 12 968,45 грн, № 5218 від 24.11.2020 на суму 7 029,60 грн, № 1137 від 22.03.2021 на суму 17 041,00 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, позивач поставив, а відповідач прийняв товар по договору на загальну суму 129 026,74 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав на наявність невиконаного зобов`язання відповідача з оплати 59 747,06 грн вартості поставленого товару, що залишилась не оплачено, яку він просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 01082020 від 01.08.2020, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наданими позивачем видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, підтверджується факт поставки позивачем на користь відповідача та прийняття останнім товару на загальну суму 129 026,74 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підписаний сторонами специфікацій до договору, строк оплати настав на 14-й календарний день з моменту відвантаження товару.

За розрахунком позивача, станом на час звернення до суду з даним позовом, враховуючи часткове погашення заборгованості відповідачем за вказаними накладними, заборгованість склала 59 747,06 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що за умовами п.5.2 договору, у разі наявності у покупця простроченої заборгованості за отриману продукту або тару на момент перерахування коштів. Постачальник має право зарахувати такий платіж покупця, як розрахунок за раніше отриману продукцію, не беручи до уваги призначення платежу, вказане в платіжному документі.

Відповідно до платіжних доручень № 849 від 24.06.2021 на суму 3793,29 грн, № 724 від 15.06.2021 на суму 7000,00 грн, № 578 від 03.06.2021 на суму 5000,00 грн, № 374 від 21.06.2021 на суму 4279,68 грн, № 174 від 29.04.2021 на суму 10 000,00 грн, № 71 від 22.04.2021 на суму 5000,00 грн, №958 від 16.04.2021 на суму 4279,68 грн, №829 від 09.04.2021 на суму 5000,00 грн, № 603 від 19.03.2021 на суму 18 000,00 грн, № 850 від 24.06.2021 на суму 1206,71 грн, №375 від 21.05.2021 на суму 720,32 грн, № 957 від 16.04.2021 на суму 720,32 грн, № 892 від 15.04.2021 на суму 15 000,00 грн, копії яких додані позивачем до позову, відповідач здійснив часткову оплату, а позивач прийняв та зарахував кошти в якості оплати за вказаними видатковими накладними, всього у розмірі 80 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи вартість поставленого товару сумі 129 026,74 грн та прийняття позивачем в якості оплати за цей товар коштів у сумі 80 000,00 грн, борг становить 49 026,74 грн., а не 59 747,06 грн, як вказує позивач.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності доказів оплати відповідачем суми 49 026,74 грн заборгованості у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті спору, суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування підтверджено наявність заборгованості у сумі 49 026,74 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. В решті суми основного боргу належить відмовити за недоведеністю підстав нарахування.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем письмового відзиву на позов не подано, належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, підстав звільнення від обов`язку виконання зобов`язання зі сплати заявленої до стягнення суми не доведено.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 49 026,74 грн боргу. В решті позову належить відмовити.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колізей" (04215, м.Київ, вул. Світлицького, 30/20, кВ. 213, код 39733675) на користь За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна" (69076, м.Запоріжжя, вул. Новобуд, 3, код 35596172) 49 026 (сорок дев`ять тисяч двадцять шість) грн 74 коп. боргу, 1862 (одну тисячу вісімсот шістдесят дві) грн 70 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак