ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року Справа № 160/10677/21

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення виплати пенсії громадянці України ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 07.10.2009, а також здійснювати нарахування та виплату пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, з урахуванням усіх перерахунків, індексацій та надбавок, а також з осучасненням пенсійних виплат, у порядку передбаченому законодавством.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до лютого 2000 року вона проживала у м.Кам`янське та отримувала пенсію. Надалі виїхала на постійне місце проживання до Німеччини, у зв`язку з чим виплату пенсії було припинено. В подальшому позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через Кам`янський відділ обслуговування громадян із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009. Проте, листом від 07.05.2021 відповідач повідомив про те, що до заяви необхідно додати усі необхідні документи та не підтверджено місце реєстрації на території України. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 позивач має право на отримання раніше нарахованої та призначеної пенсії, а у пенсійного органу відновився обов`язок поновити виплату пенсії та виплатити її на першу вимогу пенсіонера.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача 20.08.2021 до суду надійшов відзив на позов, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивач не перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та не має зареєстрованого місця проживання на території Дніпропетровської області.

Від позивача 30.08.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідно до Порядку надання документів для призначення (перерахунку) пенсії, поновлення пенсійних виплат раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі. Крім того, позивач зазначає, що твердження відповідача про необхідність підтвердження місця реєстрації пенсіонера на території України суперечать діючому законодавству України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон, який наявний в матеріалах справи.

З 11.04.1991 ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №91/10571 від 03.05.1991, яке наявне в матеріалах справи.

З 16.10.2002 позивач була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Дюсельдорфі (Німеччина), що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

В подальшому, позивач засобами поштового зв`язку надіслала до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про поновлення виплати пенсії за вислугу років з 07.10.2009, до якої були додані: копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; копія довідки Управління Внутрішніх справ Виконкому обласної ради народних депутатів №83/15056 від 01.02.2000 про підтвердження отримування пенсії за вислугу років; копія пенсійного посвідчення та копія трудової книжки.

Листом від 07.05.2021 Головне управління Пенсійного фонду України повідомило позивача про те, що Порядком не передбачено направлення заяв на призначення (поновлення) пенсій засобами поштового зв`язку. Також, відповідач вказав, що згідно наданих позивачем документів, вона не зареєстрована та фактично не проживає в Україні. Вказані обставини стали підставою для відмови в поновленні пенсії.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Право на пенсійне забезпечення в Україні є конституційним правом громадянина України (ст.46 Конституції України).

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Отже, позивач як громадянка України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають   за   її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться   у цьому   Законі, то   застосовуються правила,   встановлені цими договорами (угодами).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року пункт 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов`язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

У рішенні Конституційного Суду України зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно до конституційних принципі, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що з 07.10.2009 порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Встановленні у справі фактичні обставини свідчать, що виплата позивачеві пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон припинена на підставі положень Закону, які були визнані неконституційними.

Також, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Особа, яка має право на виплату пенсії та здійснила визначені законом дії на реалізацію свого права щодо поновлення виплати пенсії, має право на таке поновлення незалежно від місця свого проживання або перебування.

До того ж, відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв`язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений ст.46 Конституції України.

Позивач, проживаючи в Німеччині як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України і пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Отже, суд доходить висновку, що позивач, як громадянка України має право на виплату призначеної їй пенсії.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок та поновлення виплати пенсії здійснюється на підставі особисто поданої пенсіонером заяви, також, заяву про перерахунок та поновлення виплати пенсії може бути подано пенсіонером через свого повноважного представника.

За правилами ч.2 ст.49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

У відповідності до абз.1 п.2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до п. 4.12 Порядку № 22-1 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.

При цьому, п.1.5 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Системний аналіз зазначених положень Закону № 1058-IV та Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави дійти висновку, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Виходячи з наведеного вище, з метою захисту порушених прав позивача, враховуючи, що спірні відносини виникли у сторін насамперед з мотивів позиції позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача і зобов`язання відповідача поновити виплату позивачу пенсії за віком з 07.10.2009.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснювати нарахування та виплату пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, з урахуванням усіх перерахунків, індексацій та надбавок, а також з осучасненням пенсійних виплат, у порядку передбаченому законодавством, оскільки такі вимоги направлені на захист прав позивача на майбутнє, що не відповідає вимогам ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 454,00 грн.

Оскільки суддя Маковська О.В. перебувала у відпустці. рішення у справі приймається після виходу судді з відпустки.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення виплати пенсії громадянці України ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 07.10.2009.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     О.В. Маковська