справа №1- 400/07

ВИРОК

іменем    України

6 березня 2007 року

Рівненський міський суд

головуючий Герасимчук М.К., при секретарі Тимощук С.С., з участю прокурора  Симків Р.Я., захисника  ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Гоща Рівненської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не судимого, не працюючого, мешканця м. Рівне, АДРЕСА_1,

за ст. 190 ч. 2 КК України,

встановив:

26 червня 2006 року, біля 19 години, ОСОБА_4, на АДРЕСА_2 в м.Рівне, за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, зловживаючи довірою неповнолітнього ОСОБА_5, заволодів його мобільним телефоном „Соні Еріксон" вартістю 489 грн., в якому знаходилась сім-карта „Діджус" вартістю 50 грн.

22 липня 2006 року, у вечірній час, ОСОБА_4, в кафе „Трек" по вул. С.Бандери   в

   м.Рівне, за допомогою ОСОБА_6, якого він не ставив до відома про намір вчинення злочину,

шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_2, заволодів ігровою приставкою з двома

джостиками вартістю 800 грн. та 10 ігровими дисками вартістю 100 грн., спричинивши останній

шкоду на суму 900 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчинені злочинів, за обставин, вказаних у вироку. Суду пояснив, що 26 червня 2006 року, ввечері на АДРЕСА_2 в м.Рівне, під приводом зателефонувати, заволодів мобільним телефоном ОСОБА_5 22 липня 2006 року, у вечірній час, в кафе „Трек" по вул. С.Бандери в м.Рівне, попросив ОСОБА_6, взяти для нього на прокаті ігрову приставку з двома джостиками та 10 ігровими дисками. Наміру повертати приставку і диски він не мав. У вчиненому розкаявся. Повністю відшкодував збитки для потерпілої ОСОБА_2

При вирішенні питання про обсяг дослідження доказів у порядку ч.3 ст. 299 КПК України ОСОБА_4 та учасники судового розгляду погодилися з недоцільністю дослідження доказів, які підтверджують вчинення підсудним злочину за обставин, вказаних у вироку. При цьому вони завірили суд, що розуміють наслідки такої згоди та неможливість в подальшому оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

Сумнівів у добровільності такої згоди та істинності їх позиції у суду немає.

Наведеними доказами встановлена винність ОСОБА_4. в заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Його дії вірно кваліфіковані за ст. 190 ч.2 КК України.

Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного, який скоїв злочини будучи неповнолітній, повністю визнав себе винним, добровільно відшкодував збитки, щиро розкаявся у вчиненому.

На думку суду необхідним та достатнім для виправлення підсудного може бути покарання не пов"язане з позбавленням волі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винними за ст. 190 ч. 2 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому залишити попередній -підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 540 гривень.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 15 діб.