ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/5238/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1     до Управління поліції охорони в Херсонській області       про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку,

встановив:

ОСОБА_1  звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Херсонській області,         в якому просить визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Херсонській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 124 801 грн. 92 коп.

Ухвалою від 15.09.2021 вказаний позов залишений без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків. Ухвала виконана.

Ухвалою від 06.10.2021 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів (ч.2 ст.262 КАС України).

В ході розгляду справи по суті, судом встановлено, що позовну заяву подано з пропуском строку звернення до суду, а причини такого пропуску, викладені у заяві про поновлення строку не є поважними. У зв`язку з чим відповідно до положень ч.13-15 ст.171 КАС України, ухвалою суду від 18.10.2021 позов залишений без руху, а позивачу встановлений строк для усунення недоліків, а саме для надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.    

На виконання ухвали суду від 18.10.2021 позивачем подана до суду заява про усунення недоліків позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в правоохоронних органах з 2004 по 2018. Відповідно до наказу Управління поліції охорони в Херсонській області від 03.10.2018 № 378 о/с по особовому складу старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 03 жовтня 2018 року. При звільненні позивачу не було виплачено одноразової грошової допомоги при звільненні, у зв`язку з чим він звертався до суду з відповідним позовом.

Виплата  одноразової грошової допомоги при звільненні відбулась за рішенням суду 26.01.2021 року. Посилаючись на затримку розрахунку при звільненні, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 124 801 грн. 92 коп.

Позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, яке обґрунтоване тим, що оскільки відповідач не провів повного розрахунку при звільненні, позивач звертався до суду з позовом щодо такої бездіяльності. Відповідно до рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі №540/3558/20 позов ОСОБА_1 частково задоволений, зокрема визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Херсонській області щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку було відмовлено з огляду на передчасність заявлених вимог.

У травні 2021 року позивач звертався до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку. Однак, ухвалою суду від 19.07.2021 у справі №540/2327/21 вказаний позов залишений без розгляду з огляду на пропуск строку звернення до суду та відсутність заяви про поновлення такого строку.

Позивач посилається на те, що під час розгляду справи №540/3558/20 він не міг подати новий позов, а розгляд справи закінчився 14.04.2021 року. 24.05.2021 позивач звернувся до суду з позовом, який згодом залишений без розгляду ухвалою суду від 19.07.2021 у справі №540/2327/21. Постанову у справі №540/3558/20 від 14.04.2021 позивач отримав 24.04.2021, а тому позивач вважав, що місячний строк не пропущено з моменту отримання постанови, а не з моменту її винесення.

З приводу пропуску строку з 19.07.2021 по 13.09.2021 позивач вказує, що у цей період він перебував у відрядженні в іншому місті, адже працює на посаді водія.

Таким чином, позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом поважними.

Відповідачем поданий відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що останній просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 року у справі № 240/532/20, у якій Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).

Згідно з приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З наведеного убачається, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Слід зауважити, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.

Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених  її прав, свобод та інтересів.  

Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів убачається, що саме 26.01.2021 року відповідачем проведений остаточний розрахунок. Отже, саме 26.01.2021 – у день виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні він дізнався про порушення своїх прав.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з чим позовом, позивач посилається на неодноразове звернення до суду з аналогічними вимогами (справи №540/3558/20 та №540/2327/21).

Суд дослідивши вказані обставини, встановив, що рішення від 16.01.2021 у справі №540/3558/20 набрало законної сили 14.04.2021. Відповідно до вказаного рішення позивачу відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про  стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку з огляду на передчасність вимоги. У зв`язку з чим 24.05.2021 року позивач повторно звертається до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, тобто з пропуском встановленого місячного строку. З огляду на вказану обставину судом, відповідно до ухвали від 19.07.2021 у справі №540/2327/21 позов залишений без розгляду. Ухвала суду оскаржена не була та набрала законної 19.07.2021 року.

Отже, позивач, знаючи про порушення своїх прав та дізнавшись про строки звернення до суду з позовом про захист таких прав 19.07.2021, звернувся до суду з цим позовом лише 13.09.2021, тобто знову з порушенням місячного строку звернення до суду. При цьому у клопотанні про поновлення строку, позивач посилається на перебування у відрядженні, однак жодного доказу на підтвердження такої обставини не надає.

Посилання позивача на дату отримання ним судового рішення не заслуговують на увагу, оскільки такий факт не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а зазначена позивачем дата свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою

Отже, з наведених позивачем доводів та наданих документів, судом не встановлені підстави для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд  визнає,  що  вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних  судів,  однак  такі  повноваження  не  є  необмеженими. Від  судів  вимагається  вказувати  підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Згідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом поважними, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 123, 240, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1     до Управління поліції охорони в Херсонській області     про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку залишити без розгляду.

Ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.

Роз`яснити позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення,  при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

У разі постановлення ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.          

Суддя                                                                                                                              А.С. Пекний

кат. 106030000