ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» листопада 2021 року

м. Харків

справа № 642/2723/21

провадження № 22ц/818/4613/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -         Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів        -                 Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Колосовської А. Р.,

учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Харкова від 11 травня 2021 року в складі судді Гомада В.А.

                    в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення безпідставно списаних коштів з карткового рахунку, в якому просила стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на її користь безпідставно списані кошти з карткового рахунку в розмірі 61 000,00 грн та вирішити питання щодо судових витрат.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, яка мотивована тим, що з її кредитної картки зняті кошти сторонньою особою у розмірі 61 000,00 грн та на теперішній час відповідач нараховує відсотки за користування кредитними коштами.

Вказала, що нею не ініційовано списання коштів, не вчинено дій, які могли б призвести до списання грошових коштів, тому відповідач безпідставно їх перерахував з карткового рахунку позивача та нараховує санкції.

Також відповідачем було безпідставно списані кошти з зарплатної картки у повному обсязі на погашення процентів за кредитом, хоча вона такої згоди не надавала.

Просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» вчиняти дії, спрямовані на нарахування процентів, штрафних санкцій, пені тощо за користування кредитними коштами за її картковим рахунком до моменту прийняття остаточного рішення у справі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 11 травня 2021 року заяву про забезпечення позову – задоволено; заборонено Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» вчиняти дії, спрямовані на нарахування процентів, штрафних санкцій, пені тощо за користування кредитними коштами ОСОБА_1 за картковим рахунком № НОМЕР_1 до моменту прийняття остаточного рішення у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, не надав належної оцінки доказам у справі. Зокрема, не врахував того, що позивачка ні до позовної заяви, ні до заяви про забезпечення позову не надала копію відповідного кредитного договору. Вказав, що застосований спосіб забезпечення позову не відповідає характеру позовних вимог. Зазначив. що вжиті заходи перешкоджають господарській діяльності банку, так як облік заборгованості за кредитом, нарахування процентів та інших, передбачених договорів платежів, застосування заходів реагування при порушенні умов кредитних договорів, у тому числі, шляхом проведення претензійно-позовної роботи, є складовою частиною щоденної системної роботи відповідача як фінансової установи.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

17 вересня 2021 року до суду апеляційної інстанції від банку надійшли пояснення, в яких банк просив долучити до матеріалів справи копію ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року та копію договору про припинення зобов`язань від 28 липня 2021 року, які долучено до матеріалів справи, однак, до уваги не приймаються, оскільки знаходяться поза межами апеляційної скарги. Клопотань від банку про відмову від апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції на підставі копій поданих документів не надходило.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи.

Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» необхідно задовольнити, ухвалу судді – скасувати.

Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами дійсно існує спір щодо нарахування Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» позивачці відсотків, пені та штрафів на заборгованість за кредитною карткою, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення безпідставно списаних коштів з карткового рахунку, в якому просила стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на її користь безпідставно списані кошти з карткового рахунку в розмірі 61 000,00 грн та вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 11 травня 2021 року відкрито провадження у справі.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що з її кредитної картки зняті кошти сторонньою особою у розмірі 61 000,00 грн та на теперішній час банк нараховує відсотки за користування кредитними коштами.

Вказала, що нею не було ініційовано списання коштів, не вчинено дій які могли б призвести до списання грошових коштів та не вчинено інших дій які могли б призвести до списання грошових коштів, тому відповідач безпідставно їх перерахував з карткового рахунку позивача та нараховує санкції.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вважала, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в майбутньому виконання рішення суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13  Конвенції про  захист прав  людини і  основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 2, 10 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Як вбачається з роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.

Із пункту 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […]

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору і як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали предметом позовних вимоги є стягнення коштів з банку, а не банком, а також предметом позову не є оскарження будь-яких дій банку, у зв`язку із чим відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у заявленому виді.

Співмірність під час вжиття заходів забезпечення позову передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При цьому, ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або поновити її порушені чи оспорювані права та інтереси.

Аналізуючи наведене, слід зазначити про відсутність причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто об`єктивні обставини та (або) припущення щодо обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 161/276/19 (провадження № 61-18666св19).

У цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Однак, об`єктивних обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, позивачкою не наведено.

Виходячи з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, не вбачається.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції в порушення принципів розумності, співмірності, порушивши норми процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права, необґрунтовано задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» – задовольнити.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Харкова від 11 травня 2021 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                 І.В. Бурлака

Судді                                                                О.М. Хорошевський

                                                                В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 03 листопада 2021 року.