АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції: Пепеляшков С.М. Справа № 22ц-19159/10
Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 5
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О. А.
суддів: Варикаші О.Д, Станкевича В.А
при секретарі: Мандрик А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про реальний розподіл домоволодіння в натурі та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про реальний розподіл домоволодіння в натурі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 2 лютого 2010 року,
встановила:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл домоволодіння в натурі, в якому просив виділити кожній із сторін Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що йому разом з відповідачкою відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого ОТБ 14.10.1996 року, реєстр №1547 належить домоволодіння по АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожному. Домоволодіння розміщене на земельній ділянці площею 693 кв.м. Позивач не може користуватися належною йому частиною будинку, оскільки він з відповідачкою не досягли домовленості про порядок користування приміщеннями будинку і земельною ділянкою.
При розгляді справи позивач уточнив позовні вимоги та просив виділити йому у власність в натурі 7/13 частин вищезазначеного домоволодіння та визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, відповідно до висновку експерта №66/10 від 29.01.2009 року.
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл домоволодіння в натурі та просить провести реальний розподіл домоволодіння по АДРЕСА_1, виділивши їй у власність 1/2 частину домоволодіння, посилаючись на те, що рішенням Апеляційного суду за нею та ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1. В зв'язку з тим, що вказаний Апеляційним судом варіант розподілу визначає визнання права власності за ідеальними частками (на праві спільної сумісної власності) ОСОБА_4 просила провести реальний розподіл домоволодіння.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 2 лютого 2010 року проведено розподіл домоволодіння по АДРЕСА_1 між сторонами.
ОСОБА_3 відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 66/10 від 29.01.2009 року виділено 7/13 частин домоволодіння з господарським спорудами по АДРЕСА_1. ОСОБА_4 виділено 6/13 частин зазначеного домоволодіння з господарським спорудами. Визначений порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1
Не погодившись з рішенням ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права і ставиться питання про постановлення нового рішення з залученням всіх зацікавлених сторін по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Постановляючи рішення про розподіл домоволодіння між сторонами суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У відповідності до вимог ст. 89 ч. 4 ЗК України співвласники ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.
У відповідності до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судом першої інстанції зазначалося, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до ч.1 ч.4 ст.71 СК України майно, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
ОСОБА_3 знаходився в шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 з 1981 року по 2003 рік.
За період спільного життя сторонами придбане домоволодіння по АДРЕСА_1
Відповідно договору купівлі-продажу, від 14.10.1996 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить домоволодіння по АДРЕСА_1 по 1/2 частини кожному. Домоволодіння розміщене на земельній ділянці площею 693 кв.м. Інвентаризаційна вартість складає 13654 грн, тому частка кожної сторони в грошовому виражені складає 6827 грн.
Суд першої інстанції посилаючись на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 66\10 від 29.01.2009 року, з урахуванням відповідного планування будинку, його розміщення на земельній ділянці, вийшов за рівності часток виділів ОСОБА_3 7/13 частини, ОСОБА_4 6/13 частин. Відповідно до розподілу житлового будинку суд першої інстанції провів і розподіл земельної ділянки, на якій він знаходиться.
Колегія не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції.
Домоволодіння по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності сторін, кожній із сторін належить по 1/2 частини зазначеного домоволодіння.
Відповідно до 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Ч.ч. 1,2 ст. 364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_4 надала свою згоду на компенсацію їй вартості від її ідеальної частки в домоволодінні, навпаки відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4 заперечувала проти запропонованого ОСОБА_3 варіантом поділу домоволодіння, який передбачає відступ від рівності часток сторін в домоволодінні.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 не надали суду доказів, які б підтверджували можливість поділу між сторонами домоволодіння, відповідно до якого кожній із сторін можлива було б виділити Ѕ частину домоволодіння.
Крім того суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в рішенні апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року (а.с.4-6) зазначалося, що в спірному будинку було проведено переобладнання з відхиленням від будівельних норм і правил і сторонами не вирішено питання про притягнення до участі у справі Ізмаїльської міської ради, з дозволу якої можливо проведення переобладнання житлового будинку при його поділі.
На підставі наведеного колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про реальний розподіл домоволодіння в натурі, відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про реальний розподіл домоволодіння в натурі.
При постановленні рішення колегія стягує з ОСОБА_4 в доход держави 8 грн. 64 коп. судового збору недоплаченого при поданні апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 2 лютого 2010 року скасувати.
Ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про реальний розподіл домоволодіння в натурі, відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про реальний розподіл домоволодіння в натурі.
Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави 8 грн. 64 коп. судового збору недоплаченого при поданні апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий О. А. Ступаков
Судді О. Д. Варикаша
В.А. Станкевич