СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року                              м. Харків                      Справа № 922/717/21  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

за участі представників учасників справи:

позивач - Хіоаре І.В., Дубровська;

відповідач – Мовчан О.О.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2291Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 30 червня 2021 року (повний текст складено 06.07.2021, суддя Прохоров С.А.) у справі №922/717/21

за  позовом  Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Фенікс-Пісочин”, смт. Пісочин Харківська обл.

до АТ "Харківобленерго", м. Харків

про визнання недійсним положень договору і зобов`язання укласти договір, -

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс-Пісочин" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до АТ "Харківобленерго" в якому просить суд:

- Визнати недійсним додаток № 3.1 “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” до Договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016 р., укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Фенікс-Пісочин” (код ЄДРПОУ 40478074) та Акціонерним товариством “Харківобленерго” (код ЄДРПОУ 00131954);

- Зобов`язати Акціонерне товариство “Харківобленерго” (код СДРПОУ 00131954) укласти та підписати з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Фенікс-Пісочин” (код ЄДРПОУ 40478074) Додаток № 3.1. “Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії” до Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 747/19214 від 01.01.2019р. на умовах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Фенікс-Пісочин” із зазначенням засобів обліку, що обліковують електричну енергію, що використовується на виконання статутних цілей ОСББ;

- Зобов`язати Акціонерне товариство “Харківобленерго” (код ЄДРПОУ 00131954) здійснити перерахунок спожитої Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Фенікс-Пісочин” (код ЄДРПОУ 40478074) електричної енергії виключивши з обсягів спожитої енергії графу: “Населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об`єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційної організації, крім гуртожитків” та зазначені у цій графі обсяги за період з 01.01.2019р. по момент винесення рішення судом.                            

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30 червня 2021 року (повний текст складено 06.07.2021, суддя Прохоров С.А.) у справі №922/717/21 у позові відмовлено повністю. Судові витрати ОСББ "Фенікс-Пісочин"  по розгляду справи залишено за позивачем.

Позивач із вказаним рішенням суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- у зв`язку з виключенням постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.200Н №1449 «Про внесення змін до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 №910 та затвердження змін до ПКЕЕ» з пункту 3.6 ПКЕЕ четвертого абзацу, який передбачав встановлення розрахункового обліку електричної енергії на межі електропередавальної організації у багатоквартирних будинках, відсутні правові підстави для застосування загальнобудинкового лічильника як розрахункового;

- використання для розрахунків за електричну енергію загальнобудинкового засобу обліку електричної енергії цього багатоповерхового буднику можливе лише за умови складання балансу електричної енергії, використаної споживачами в цьому будинку, для чого необхідно забезпечити одночасне зняття показів всіх розрахункових засобів обліку електричної енергії, встановлених у багатоповерховому будинку, що можливе лише за умови, якщо електропередавальна організація, як організація, яка відповідає за облік електричної енергії, використаної населенням, забезпечить створення та організацію автоматичної системи комерційного обліку електричної енергії в багатоквартирному будинку (АСКОЕ)шляхом забезпечення точок розрахункового обліку на об`єкті локальним устаткуванням збору та обробки даних;

- оскільки в будинку ОСББ не встановлено системи АСКОЕ, а зняття показань лічильників здійснюється контролером, то використання загальнобудинкових лічильників для взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем неможливе; разом з цим, зважаючи відсутність на момент укладення оспорюваного Додатку №3.1. до Договору 2016р. норми, яка б дозволяла використовувати загальнобудинкові лічильники для взаєморозрахунків, то загальнобудинкові лічильники, які зазначені в Додатку №3.1. до Договору 2016р. мають визначатися як технічні (контрольні, верифікаційні) засоби обліку, які можуть використовуватися Позивачем не для розрахунків зі споживачами, а для контролю загального обсягу споживання;

- отже, Додаток № 3.1 “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” до Договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016, який передбачає використання загальнобудинкових лічильників при здійсненні взаєморозрахунків між сторонами, підлягає визнанню недійсним в порядку статті 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить вимогам чинного на момент його укладення законодавства;

- враховуючи положення пунктів 6.29,-6.31 ПКЕЕ,  визнання позивача основним споживачем, а мешканців квартир - субспоживачами можливе лише за умови надання відповідачем до суду договору між позивачем та відповідачем про спільне використання електричних мереж споживача, проте, такий договір між сторонами не укладався і відповідач ніколи не сплачував позивачу відшкодування витрат з утримання технологічних електричних мереж, отже, застосування судом в оскаржуваному рішенні норми пункту 3.26 ПКЕЕ, яка визначає  порядок обліку електричної енергії у випадку приєднання до технологічних електричних мереж  основного  споживача електроустановок субспоживачів, є безпідставним;

- в наданих відповідачем проектних рішеннях зазначені передбачена установка як загальнобудинкових лічильників, так і лічильників споживання електроенергії на освітлення місць загального користування, а також на електроживлення ліфтів, поряд з цим,  в даних рішеннях немає вказівки на те, які саме із цих лічильників повинні використовуватися в якості розрахункових, а які - в якості технічних, отже, визначення порядку використання встановлених на підставі проектних рішень лічильників знаходиться в договірній площині та це питання має регулюватися сторонами у договорі про надання послуг з розподілу електричної енергії;

- позиція суду про неможливість визнання недійсним додатку до договору, який припинив свою дію, є такою, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.01.2020р. у справі № 394/301/19,  а отже, є помилковою;

- 04.12.2018 ОСББ «Фенікс-Пісочин» підписало заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, отже 01.01.2019р. між АТ «Харківобленерго» та ОСББ «Фенікс-Пісочин» був укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та. відповідно, припинений попередній договір про постачання електричної енергії; згідно з п. 12.1 Договору 2019 року інші умови можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього Договору, які є невід`ємними частинами цього Договору; до теперішнього часу додатки до Договору 2019 року не підписані. Умови постачання на обліку електричної енергії не узгоджені; додатки до договору 2019 р. не є публічним договором в розумінні ст. 633 Цивільного кодексу України, оскільки умови в зазначених додатках не можуть бути однаковими для всіх споживачів;

-  висновок місцевий господарський суд про те, що загальнобудинкові обліковують електричну енергію, яка споживається тільки ОСББ, є помилковим оскільки:  факт обліку загальнобудинковими лічильниками електричної енергії, яка споживається в подальшому двома різними категоріями споживачів - ОСББ та мешканцями, підтверджується наданими Відповідачем до матеріалів справи проектними рішеннями; жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість визначення обсягу спожитої електричної енергії шляхом здійснення віднімання показань різних засобів обліку; здійснення розрахунків обсягу спожитої електричної енергії шляхом віднімання показань поквартирних лічильників від загальнобудинкових навіть математично є неправильним, оскільки в будинку відсутня система одномоментного автоматичного зняття показань з усіх лічильників (система АСКОК);

-  саме відповідач веде облік спожитої позивачем електричної енергії, а ПрАТ «Харківєнергозбут» лише виставляє рахунки Позивачу на підставі отриманих від АТ «Харківобленерго» даних щодо обсягів споживання. У позовній заяві Позивач просив суд зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок саме спожитої електричної енергії (а не заборгованості, яку обліковує ПрАТ «Харківєнергозбут), що вказує на правильність визначення відповідача за даною позовною вимогою, а отже, місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні зазначеної позовної вимоги з посиланням на те, що зазначена позовна вимога пред`явлена до неналежного відповідача, оскільки рахунки на сплату спожитої електричної енергії позивачу виставляє не відповідач, а ПрАТ «Харківенергозбут».

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 колегією суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., судді Россолов В.В., Хачатрян В.С. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Фенікс-Пісочин” на рішення Господарського суду Харківської області від 30 червня 2021 року у справі №922/717/21. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України). Призначено справу до розгляду на 27 вересня 2021 р. о 12:00   годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021  в судовому засіданні оголошено перерву до 01.11.2021 об 11:30 год.

У зв`язку з відпусткою судді Хачатрян В.С.,  яка входить до складу   колегії суддів, 24.09.2021 було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.

Враховуючи приписи частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Фенікс-Пісочин” на рішення Господарського суду Харківської області від 30 червня 2021 року у справі №922/717/21 розпочався спочатку.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому   проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним і обґрунтованим,  просить застосувати до позовної вимоги про визнання недійсним додатку №3.1 “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів що застосовуються при проведені розрахунків за спожиту електричну енергію” до договору про постачання електричної енергії №19214 від 25.08.2016 позову давність та відмовити у її задоволенні;  залишити апеляційну скаргу ОСББ “Фенікс-Пісочин” без задоволення, рішення господарського суду – залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує наступним:

- позивач, як на правову підставу недійсності додатку № 3.1. «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» до Договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016 посилається на суперечність зазначеного договору чинному на момент його укладання законодавству, оскільки пунктом 3.6 Правил користування електричної енергії абзацу 4 (Постанова НКРЕ від 25.12.2008 № 1449) передбачалось улаштування загальнобудинкового розрахункового обліку, у а тому зникли правові підстави для застосування загально будинкових лічильників, як розрахункових, проте,  з таким висновком не можна погодитись у зв`язку з тим, що внесеними змінами (виключенням частини 4 пункту 3.6) в Правила користування електричної енергії не внесено пряму заборону такого обліку;

- відповідно до акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 8 до про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016) підписаного зі сторони електропередавальної організації (власника мереж) АТ «КДБК» та ОСББ «Фенікс - Пісочин» (споживач) межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок встановлюється на контактних з`єднаннях КЛ 0,4 кВ в ВРУ житлового будинку дома по вул. Кушнарьова, 2, саме таку межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності прогнозував власник електричних мереж (АТ «КДБК») до яких приєднаний Позивач відповідно до п. 15 «Технічних умов на підключення на забудову 3-го кварталу смт. Пісочин до мереж АТ «КДБК» від 24.04.2009;

- позовна вимога щодо визнання недійсним додатку № 3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» до Договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08,2016, укладеного між ОСББ «Фенікс - Пісочин» та АТ «Харківобленерго» - подана до суду з порушенням строку позовної давності, при цьому, заяву про застосування строку позовної давності по справі № 922/717/21 від 07.04.2021 № 37-629 товариством була долучена до матеріалів справи через канцелярію Господарського суду Харківської області 12.04.2021, яку відповідач просить розглянути  також і суд апеляційної інстанції;

- пунктом 2.1.12. ПРРЕ визначено, що невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою, разом з цим, матеріали справи не містять доказів отримання споживачем належним чином оформлених, що відповідають п. 1.1.2 ПРРЕЕ паспортів точок розподілу по об`єктам, які, на думку позивача, мають бути включені до додатку № 3.1 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної енергії» до Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №747/19214 від 01.01.2019;

- враховуючи вимоги п. 4 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018  та п. 2.1.6 ПРРЕЕ, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 19214 є укладеними шляхом підписання позивачем заяв-приєднання і заява - приєднання підписана Позивачем 04.12.2018 без зауважень, тоді як  повернення без підписання паперової форми договору (листи № 07/4 від 23.04.2019 та № 11/7 від 22.07.2019) не спростовують факту наявності діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії між сторонами по даній справі;

-  зі змісту позовної вимоги вбачається, що ОСББ «Фенікс-Пісочин» звернувся до господарського суду з вимогою щодо вирішення саме преддоговірного спору у вигляді визнання договору (додатку до договору) укладеним на умовах ОСББ «Фенікс - Пісочин», проте, відповідна вимога відноситься до стадії узгодження майбутніх умов договору в переддоговірному періоді і не може бути заявлена за наявності вже укладеного та діючого договору; зміст спірних правовідносин, за наявності факту укладення договору приєднання разом з положеннями частини 2 статті 634 ЦК України, зумовлює наявність спору саме щодо внесення змін у вже існуючу угоду сторін, а не визнання укладеними окремих положень договору, що  свідчить про обрання позивачем неправильного способу захисту свого права;

- суть позовної  вимоги щодо укладання додатку № 3.1 не є чіткою, зрозумілою та не дає змогу з огляду на зміст додатку в редакції позивача, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі,   відзиві на неї доводи  відповідача, заслухавши представників сторін, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та  процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам,  колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Фенікс-Пісочин” створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 2 по вул. Кушнарьова, смт. Пісочин, Харківської області.

Між ОСББ “Фенікс-Пісочин”, споживачем,  та Акціонерною компанією “Харківобленерго” (на даний час АТ “Харківобленерго”, постачальником) 25.08.2016 р. було укладено договір про постачання електричної енергії № 19214.

Відповідно до умов зазначеного  договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” до цього Договору, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами. Точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності Споживача. Приєднана потужність у точці підключення зазначена у Додатку № 3.1.

Згідно з пунктом  п. 7.5. Договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов Додатка № 2 “Порядок розрахунків” (у відповідності до Додатку №3.1 1 “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію”) оформлюється звіт про обсяг спожитої електричної енергії у формі Додатку № 9 “Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії” до цього Договору.

Також, оформлюються акт про використану електричну енергію та акт результатів замірів електричної потужності.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що додаток № 3.1. “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” до Договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016 суперечить чинному на момент його укладання законодавству, оскільки постановою НКРЕ від 25.12.2008 № 1449 виключено з п. 3.6 Правил користування електричної енергії абзац 4, яким передбачалось улаштування загальнобудинкового розрахункового обліку, а тому, за висновком позивача, зникли правові підстави для застосування загальнобудинкових лічильників як розрахункових. Отже, на думку позивача, зазначений додаток до договору підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України. При цьому відповідач зобов`язаний укласти з позивачем додаток № 3.1. “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну в редакції позивача, яка відповідає вимогам законодавства.

Також, позивач зазначає, що, враховуючи положення пунктів 1.1.2, 2.3.2,  2.3.3  ПРРЕЕ, пунктів 5.110, 5.1.19, 5.1.21, підпунктів 14, 34, 71 пункту 1.2.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, розрахунки за спожиту енергію  (комерційні розрахунки) повинні здійснюватися на підставі показань лічильника, приєднаного до електрообладнання , що знаходяться на території власника  або користувача об`єкта нерухомості, тобто, розрахунки між позивачем та відповідачем мають здійснюватися  на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке  знаходиться у власності позивача.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що, враховуючи положення пункту 1.1.2 ПРРЕЕ, в багатоквартирному будинку №2 по вул. Кушнарьова у смт. Пісочині Харківської області споживачі поділяються на дві групи  і мають різні точки продажу електроенергії, переходу права власності на неї та різні тарифні групи і оскільки дві різні групи не можуть обліковуватися  одним лічильником, то ОСББ «Фенікс-Пісочин» не повинне розраховуватися по лічильнику, який забезпечує дві різні групи споживання. До того ж, на думку позивача, ОСББ є лише формою управління будинком, отже, мешканці будинку, де створено ОСББ,  не є субспоживачами  у розумінні пункту 1.1.2 ПРРЕЕ, а є лише побутовими споживачами, які використовують електричну енергію  для задоволення власних побутових потреб  на підставі окремих договорів про користування електричною енергією.

На думку позивача,  загальнобудинкові точки обліку електроенергії, які містить Додаток № 3.1 до договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016,  фактично обліковують електроенергію, яку споживають  три різні категорії  споживачів: ОСББ «Фенікс-Пісочин», нежитлові приміщення юридичних осіб та побутові споживачі, отже, є три способи нарахування  та сплати (пільги, субсидії побутових споживачів, у зв`язку з чим облік електроенергії, яку споживає ОСББ «Фенікс-Пісочин» за загальнобудинковими лічильниками, наведеними у Додатку № 3.1 до договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016, є незаконним та суперечить пункту 1.1.2 ПРРЕЕ. Зважаючи на наведене, в силу незаконності нарахувань , спожиті позивачем об`єми електричної енергії підлягають перерахунку принаймні з 01.01.2019 по момент винесення судом рішення у даній справі.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що: внесеними змінами (виключенням частини 4 пункту 3.6) в Правила користування електричної енергії не внесено пряму заборону такого обліку; у пункт 3.26 визначається, що “У разі, якщо до технологічних електричних мереж основного споживача приєднані електроустановки інших суб`єктів господарювання, власників мереж тощо, розрахунковий облік має бути організований основним споживачем таким чином, щоб забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків”, отже, електрична енергія як товар, який відповідно до договору про постачання електричної енергії продається в точці продажу електричної енергії і має бути сплачений споживачем в повному обсязі. При цьому, електроустановки споживача мають бути забезпечені в точці продажу електричної енергії необхідними розрахунковими засобами обліку для здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію.

Також, господарський суд першої інстанції вказував на те, що ще під час будівництва житлового будинку за адресою: вул. Кушнарьова, 2, замовник будівництва виконав узгоджені у встановленому порядку проектні рішення, які відповідали наданим на той час технічним умовам (надані технічні умови та довідка про їх виконання) та введено в експлуатацію зазначені в договорі електроустановки. Узгоджені проектні рішення передбачали схеми електрозабезпечення та облік електроустановок. На данні об`єкти був укладений договір про постачання електричної енергії між ТОВ “Мобількомунсервіс” (код ЄДРПОУ 34784772) № 19111 від 03.12.2008, який додатковою угодою від 01.08.2016 було розірвано в зв`язку з утворенням ОСББ. Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016, укладений з існуючих при введені в експлуатацію погоджених індивідуальних характеристики об`єктів, потужність, категорію надійності, схему (структуру) комерційного обліку електричної енергії об`єктів в цілому тощо, а вимог до позивача щодо встановлення загальнобудинкового обліку від АТ "Харківобленерго" не надходило.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що при укладанні договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016 сторони керувались виключно нормами права та технічними особливостями улаштування електрогосподарства позивача, тобто спірний додаток № 3.1 повністю відповідає діючим на той час вимогам законодавства, а саме Правилами користування електричною енергією та Закону України “Про електроенергетику”.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що в силу зміни законодавства в сфері енергетики, а саме набуття чинності Закону України "Про ринок електричної енергії", постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) №312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" - договір про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016, додаток до якого просить визнати недійсним позивач,  припинив дію з 01.01.2019 та відповідно до підписаної позивачем заяви-приєднання від 04.12.2018 було укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 19214 від 01.01.2019.

Також, господарський суд першої інстанції вказував на те, що зміст спірних правовідносин, за наявності факту укладення договору приєднання разом з положеннями частини 2 статті 634 ЦК України, зумовлює наявність спору саме щодо внесення змін у вже існуючу угоду сторін, а не визнання укладеним додатку до договору в редакції позивача.

Щодо  позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, суд першої інстанції зазначив, що вданому випадку за умов відсутності підстав для задоволення вимог позивача у зв`язку з необґрунтованістю заявленого позову та по причині недоведеності порушення його прав відповідачем, обставини пропуску строку позовної давності, та обставини наявності чи відсутності поважних причин його пропущення, судом не досліджуються.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів і вважає  за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин визнається недійсним з підстав, передбачених законом: загальні підстави (ст. 215, 216, 207, 208 ЦК України) та спеціальні підстави (ст. 219-235 ЦК України та інші закони України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Отже, саме недодержання в момент вчинення правочину наведених вище вимог є підставою для визнання такого правочину недійсним в судовому порядку.

Як вже зазначалося, наводячи доводи щодо  недійсності додатку № 3.1. “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” до Договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016 посилається на суперечність зазначеного договору чинному на момент його укладання законодавству, яка полягає на його думку виключення з п. 3.6 Правил користування електричної енергії абзацу 4 (Постанова НКРЕ від 25.12.2008 № 1449), яким передбачалось улаштування загальнобудинкового розрахункового обліку, у зв`язку з чим робить висновок, що зникли правові підстави для застосування загально будинкових лічильників, як розрахункового.

Проте, колегія суддів вважає такі посилання позивача необґрунтованими, оскільки постановою НКРЕ від 25.12.2008 № 1449 було лише   виключено з Правила користування електричної енергії частину 4 пункту 3.6, якою передбачалось улаштування загальнобудинкового розрахункового обліку, при цьому, таке виключення не означало пряму заборону зазначеного обліку електроенергії.

Електрична енергія як товар, який відповідно до договору про постачання електричної енергії, продається в точці продажу електричної енергії і має бути сплачений споживачем в повному обсязі. При цьому, електроустановки споживача мають бути забезпечені в точці продажу електричної енергії необхідними розрахунковими засобами обліку для здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію.

Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію (п. 1.2 Правил користування електричної енергії діючих на час укладання договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016).

Відповідно до додатку №18 до договору про постачання електричної енергії №19214 від 25.08.2016 точками продажу електричної енергії визначені межа балансової належності між споживачем (ОСББ «Фенікс-Пісочин») та Приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс” код ЄДРПОУ 04852585 (далі АТ «КДБК» із зазначенням номерів лічильників, які встановлені саме на межі балансової належності, тобто точка продажу електроенергії встановлена за домовленістю сторін, виходячи з технічних особливостей кожного об`єкту позивача окремо.

Межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.

Відповідно до Акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 8 до про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016) підписаного зі сторони електропередавальної організації (власника мереж) АТ «КДБК» та ОСББ «Фенікс - Пісочин» (споживач) межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок встановлюється на контактних з`єднаннях КЛ 0,4 кВ в ВРУ житлового будинку дома по вул. Кушнарьова, 2, саме таку межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності прогнозував власник електричних мереж (АТ «КДБК») до яких приєднаний Позивач відповідно до п. 15 «Технічних умов на підключення на забудову 3-го кварталу смт. Пісочин до мереж АТ «КДБК» від 24.04.2009.

Тобто, електроенергія (як товар) змінює власника саме у точці розподілу — межі балансової належності, яка у цьому випадку розташована на кабельних наконечниках у ГРЩ житлового будинку.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, починаючи з часу  будівництва житлового будинку за адресою вул. Кушнарьова, 2, замовник будівництва виконав узгоджені у встановленому порядку проектні рішення, які відповідали наданим на той час технічним умовам (технічні умови та довідка про їх виконання надані до матеріалів справи) та введено в експлуатацію зазначені в договорі електроустановки.

Узгодженим проектним рішенням передбачено схеми електрозабезпечення та облік електроустановок. На данні об`єкти був укладений договір про постачання електричної енергії між ТОВ «Мобількомунсервіс» (код ЄДРПОУ 34784772) № 19111 від 03.12.2008, який додатковою угодою від 01.08.2016  було розірвано в зв`язку з утворенням ОСББ.

Отже, договір про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016 з ОСББ «Фенікс - Пісочин» було укладено за існуючих при введені в експлуатацію погоджених індивідуальних характеристики об`єктів.

Листом від 27.07.2016 № 46е-02/04-19938 “Щодо узгодження приладів обліку електричної енергії” споживачу було повідомлено про відповідність вимірювального комплексу електричної енергії вимогам нормативно-технічних документів, додатково повідомлено, про вимоги законодавства щодо організації розрахункового обліку ОСББ, та зазначено що вказані рекомендації до ВК не є підставою для укладання договору про постачання електричної енергії.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що  при укладанні договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016 сторони керувались виключно нормами права та технічними особливостями улаштування електрогосподарства Позивача, тобто спірний додаток № 3.1 повністю відповідає діючим на той час вимогам законодавства, а саме Правилам користування електричною енергією та Закону України “Про електроенергетику”.

Крім того, слід зазначити, що в силу зміни законодавства в сфері енергетики, а саме: Набуття чинності Законом України "Про ринок електричної енергії", постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" - договір про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016, додаток до якого просить визнати недійсним позивач,  припинив дію з 01.01.2019 та відповідно до підписаної позивачем заяви-приєднання від 04.12.2018 було укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 19214 від 01.01.2019.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позовна вимога щодо визнання недійсним додатку № 3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» до Договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08,2016, укладеного між ОСББ «Фенікс - Пісочин» та АТ «Харківобленерго» - подана до суду з порушенням строку позовної давності, при цьому, заяву про застосування строку позовної давності по справі № 922/717/21 від 07.04.2021 № 37-629 товариством була долучена до матеріалів справи через канцелярію Господарського суду Харківської області 12.04.2021, яку відповідач просить розглянути  також і суд апеляційної інстанції.

Щодо вищенаведеної  заяви відповідача про застосування  позовної давності  колегія суддів зазначає про таке.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Отже, оскільки колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним додатку № 3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» до Договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08,2016, то позовна давність щодо цієї частини позову застосуванню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про  зобов`язання АТ «Харківобленерго» укласти та підписати з ОСББ «Фенікс - Пісочин» Додаток № 3.1 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної енергії» до Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 747/19214 від 01.01.2019 на умовах ОСББ «Фенікс- Пісочин» із зазначенням засобів обліку, що обліковують електричну енергії, що використовується на виконання статутних цілей ОСББ, колегія суддів зазначає про таке.

Правовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до пункту 1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який є додаткам 3 до ПРРЕЕ, умови договору розроблені відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів.

Оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з таким споживачем (пункт 2.1.2 глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ).

Крім того, відповідно до положень пункту 2.1.3 глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ споживачі укладають договір споживача про розподіл електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу.

Відповідно до положень пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ паспорт точки розподілу - акт (документ), складений оператором системи, у якому зазначаються технічні параметри точок підключення споживача - потужність, однолінійна схема, формула донарахування втрат електричної енергії відповідно до Кодексу комерційного обліку, тип засобу/системи комерційного обліку, ЕІС - коди та інша технічна інформація, необхідна для електрозабезпечення об`єкта споживача за точками розподілу (передачі) електричної енергії.

Оформлені паспорти точок розподілу (передачі) є невід`ємною частиною договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та згодою споживача на надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на умовах, визначених у паспорті точки розподілу (передачі). (Постанова НКРЕКП № 312 від 14.03.2018).

Пунктом 1.2.4 Правил передбачено, що точка розподілу (передачі) електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи.

Згідно з пунктом 2.1.12. Правил визначено, що невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.

На письмову вимогу власника об`єкта оператор системи розподілу зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати підписаний уповноваженою особою оператора системи розподілу паспорт точки розподілу за кожною такою точкою за об`єктом споживача та/або паперову форму договору про надання послуг з розподілу електричної енергії (пункт 2.1.5 ПРРЕЕ).

При оформленні паспорта точки розподілу (передачі) оператор системи використовує інформацію про об`єкти розподілу, що міститься в укладених договорах про користування/постачання електричної енергії, що діяли до 31.08.2018 (розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, однолінійна схема електропостачання об`єкта, дозволена (договірна) величина електричної потужності та ін.).

Паспорт точки розподілу (передачі) оформлюється згідно з додатком З до ПРРЕЕ.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів отримання споживачем належним чином оформлених, що відповідають п. 1.1.2 ПРРЕЕ паспортів точок розподілу по об`єктам які на думку позивача мають бути включені до додатку № 3.1 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної енергії» до Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 747/19214 від 01.01.2019.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» послуга з розподілу електричної енергії надається виключно на підставі договору про надання послуг з розподілу, який є публічним договором приєднання та укладається на основі типового договору, форма якого затверджується Регулятором.

Положенням пункту 1.2.4 ПРРЕЕ договір споживача з оператором системи укладається з кожним споживачем, електроустановки якого приєднані на території діяльності оператора системи. Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії розробляється на підставі додатка 3 до ПРРЕЕ.

Згідно з частиною 4 ст. 179 ГК України, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого КМ України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Разом з тим, положенням п. 2.1.4 ПРРЕЕ встановлено, що у разі необхідності визначення за взаємною згодою сторін додаткових умов договору, які конкретизують умови договору, форму якого встановлено ПРРЕЕ договір оформлюється в паперовій формі.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений статтею 181 Господарського кодексу України.

Таким чином, при укладанні договору про надання послуг з розподілу електричної енергії конкретизація або визначення додаткових його умов здійснюється за взаємною згодою сторін. При цьому, розбіжності, які виникли між сторонами вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 2 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 встановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви- приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Згідно з п. 4 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з:

-          дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР;

-          та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії,

-          та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Аналогічні положення наведені в пункті 2.1.6 ПРРЕЕ, за якими розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, відповідно до якого фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричноїенергії, зокрема повернення(надання) підписаної заяви- приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Отже, будь-яка з вищенаведених самостійних подій свідчить про укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

На виконання приписів вищевказаних нормативно-правових актів, відповідачем було розроблено та розміщено на сайті АТ "Харківобленерго" текст Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який є публічним договором приєднання.

АТ «Харківобленерго» направило позивачу для підписання заяви- приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії із додатком до Заяви - приєднання на зворотної стороні у якому перелічені ЕІС код точки комерційного обліку за об`єктом споживача.

Відповідно до заяви - приєднання АТ "Харківобленерго" повідомляє про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом та про приєднання споживача з 01.01.2019, але не раніше дати анулювання ліцензії АТ "Харківобленерго" з передачі місцевими локальними електричними мережами, до: Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 19214 від 25.08.2016 року за особовим рахунком 19214 постачальника за регульованим тарифом.

Заява - приєднання підписана Позивачем 04.12.2018 без зауважень.

Факт здійснення розподілу електричної енергії за договором підтверджено «Відомостями про витрати електроенергії», які позивач щомісяця надає до АТ «Харківобленерго», що спростовує твердження позивача про його  необізнаність на час підписання заяви - приєднання про зазначення на її зворотному боці точок комерційного обліку (копії наданих позивачем звітів додані до матеріалів справи разом з відзивом).

Отже, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №19214 є укладеними шляхом підписання позивачем заяв-приєднання.

Оскільки згідно з частиною 4 статті 179 ГК України споживач при укладенні договорів приєднання не має права наполягати на зміні змісту (умов) договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії необхідно врахувати положення частини 2 статті 634 ЦК України. Згідно даної норми договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Тобто, повернення без підписання паперової форми договору (листи № 07/4 від 23.04.2019 та № 11/7 від 22.07.2019) не спростовують факту наявності діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії між сторонами по даній справі.

Зі змісту позовної вимоги вбачається, що ОСББ «Фенікс-Пісочин» звернувся до господарського суду з вимогою щодо вирішення саме преддоговірного спору у вигляді визнання договору (додатку до договору) укладеним на умовах ОСББ «Фенікс - Пісочин».

Разом з цим, відповідна вимога відноситься до стадії узгодження майбутніх умов договору в переддоговірному періоді і не може бути заявлена за наявності вже укладеного та діючого договору.

Слід зазначити, що зміст спірних правовідносин, за наявності факту укладення договору приєднання разом з положеннями частини 2 статті 634 ЦК України, зумовлює наявність спору саме щодо внесення змін у вже існуючу угоду сторін.

Порядок внесення змін до умов укладених господарських договорів регламентовано статтею 188 ГК України.

Зокрема, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина 2 статті 188 ГК України).

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина 3 статті 188 ГК України).

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4 статті 188 ГК України).

Тобто, за умови наявності вже укладеного та діючого договору приєднання сторона відповідної угоди наділена правом вимоги щодо внесення до нього змін у порядку частини 2 статті 634 ЦК України, частин 2-4 статті 188 ГК України.

На адресу АТ «Харківобленерго» від Позивача не надходили пропозиції щодо внесення змін до Додатку № 3.1 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної енергії» до Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №747/19214 від 01.01.2019, проект запропонованого додатку № 3.1 також на адресу Товариства не надходив.

Таким чином дані позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на: 1) обрання стороною неналежного способу захисту та 2) відсутність правових передумов для внесення змін до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 747/19214 від 01.01.2019.

Що стосується наданого до позовної заяви проекту додатку № 3.1., то згідно з пунктом 12.8 Типового договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, що є додатком 3 до ПРРЕЕ, невід`ємною частиною цього договору є, зокрема, додаток № 3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип тощо)», додатка № 3.1, а ні типовим договором, а ні договором, розробленим на основі типового розміщеного на сайті АТ «Харківобленерго», не передбачено.

Відповідно до абзацу 11 ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів є установлення, зміна чи припинення господарських правовідносин. Визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення є один із способів установлення господарських правовідносин.

Тобто, визначення позивачем предмета спору  у вигляді зобов`язання відповідача укласти договір у певній редакції є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 ГК України.

За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев`ятою ст. 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.

Проте зміст проекту додатку № 3.1. доданий до позовної заяви,  не може вважатися достатньо чітким та зрозумілим, ані в частині кількості та номерах електролічильників, ЕІС - кодах точок комерційного обліку (Додаток № 3.1 містить 4 лічильника під порядковими номерами у стовпчику 1 з №№ 5, 6, 7 та 8), та не відповідає вимогам законодавства, а саме, не відповідає ані типовим договорам, ані договорам, розробленим на основі типового що розміщений на сайті АТ «Харківобленерго».

Тобто, суть вимоги щодо укладання додатку № 3.1 не є чіткою, зрозумілою та не дає змогу з огляду на зміст додатку в редакції позивача, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Отже,  позовна вимога про зобов`язання АТ «Харківобленерго» укласти та підписати з ОСББ «Фенікс - Пісочин» Додаток № 3.1 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної енергії» до Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії X 747/19214 від 01.01.2019 на умовах ОСББ «Фенікс- Пісочин» не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання АТ «Харківобленерго» здійснити перерахунок спожитої ОСББ «Фенікс - Пісочин» електричної енергії,  виключивши з обсягів спожитої енергії графу: «Населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об`єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційної організації, крім гуртожитків» та зазначені у цей графі обсяги за період з 01.01.2019 по момент винесення рішення судом, то дана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки  не можна однозначно встановити, звідки саме  АТ «Харківобленерго» має виключити графу «Населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об`єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційної організації, крім гуртожитків».

Крім того, акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки за поставлену електричну енергію на які посилається позивач, складені та підписані за результатом виконання іншого договору з іншою стороною, а саме Договору про постачання електричної енергії укладеного між ОСББ «Фенікс - Пісочин» та ПрАТ «Харківенергозбут» який є постачальником електричної енергії.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.  

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми процесуального права, наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, не спростовують висновків місцевого господарського суду, а фактично дублюють доводи позовної заяви, а тому підстави для скасування зазначеного рішення відсутні.

Колегія суддів зазначає, що через канцелярію суду 01.11.2021 року вх. 12516 ОСББ «Фенікс - Пісочин» надав заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з  переглядом справи судом апеляційної інстанції, в якій просить стягнути з АТ «Харківобленерго» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10500 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 12 ч. 3       ст. 2 Господарського процесуального кодексу України       основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;  пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У відповідності до п. 2 ч. 1       ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених              вимог.

Отже, в силу приписів       ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись       ст. 129 Конституції України, ст.ст.       129,       269,                     270,       273, п. 1 ч. 1 ст.                     275, ст. ст.       276,                     281-284 Господарського процесуального кодексу України,  Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30 червня 2021 року у справі №922/717/21  залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.11.2021.

Головуючий суддя                                                                Ільїн О.В.       

Суддя                                                                                           Россолов В.В.

Суддя                                                                                            Слободін М.М.