АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Плавич С.В.,
за участю: представника позивача, АТ "УкрСиббанк", - Кудімової С.О., та представника відповідачки ОСОБА_3, - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа, ОСОБА_5, про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту і заставу транспортного засобу та договору поруки,
в с т а н о в и л а:
16 грудня 2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство, скорочена назва – АТ "УкрСиббанк") звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 12 жовтня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11233434000, відповідно до якого позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в сумі 46 325 дол. США, що за курсом НБУ становило 233 941, 25 грн., строком до 12 жовтня 2014 року, а останній передав в заставу банку рухоме майно – автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Одночасно у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АТ "УкрСиббанк" відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов’язання і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником. У порушення умов договору позичальник та поручитель не виконали зобов’язання за кредитним договором. 12 вересня 2009 року позичальнику та поручителю були направлені письмові вимоги про
дострокове повернення кредиту, які отримані 17 вересня 2009 року, що підтверджується поштовими повідомленнями, але своїх зобов’язань за договорами вони не виконали. Станом на 16 листопада 2009 року заборгованість складає 49 485, 14 дол. США, що за курсом НБУ становить 395 683, 24 грн., які складаються з: за основним боргом та простроченим кредитом – 40 259, 99 дол. США, що за курсом НБУ становить 321 918, 88 грн., по строковим та простроченим процентам за користування кредитом – 7 771, 15 дол. США, що за курсом НБУ становить 62 138, 12 грн., суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 822, 54 дол. США, що за курсом НБУ становить 6 577, 02 грн., суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 631, 46 дол. США, що за курсом НБУ становить 5 049, 22 грн.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 14, 16, 553, 554, 590, 610, 611, 625 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_5 позов визнав частково в частині заборгованості за основним кредитом, в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом позов не визнав.
Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечувала і 17 червня 2010 року звернулася до суду з вказаним зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що договір про надання споживчого кредиту та застави автомобіля і договір поруки є недійсними, оскільки їх умови не відповідають вимогам закону, а саме ст. ст. 11, 15, 23 Закону України "Про захист прав споживачів", та відсутня письмова згода одного з подружжя щодо укладення оспорюваних договорів.
Посилаючись на ці обставини, позивачка просила суд зустрічні вимоги задовольнити (а.с. 90-93).
Рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд стягнув з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 395 683, 24 грн., які складаються з: за основним боргом та простроченим кредитом – 321 918, 88 грн., по строковим та простроченим процентам за користування кредитом – 62 138, 12 грн., суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 6 577, 02 грн., суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 5 049, 22 грн., а також судові витрати по 910 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права та висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи сповіщений належним чином.
За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
У відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка відповідача в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач, АТ "УкрСиббанк", просить апеляційну скаргу відповідачки відхилити у зв’язку з безпідставністю її доводів.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3, заслухавши пояснення представника позивача, АТ "УкрСиббанк", - Кудімової С.О., та представника відповідачки ОСОБА_3, - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11233434000 та заставу транспортного засобу, відповідно до якого позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в сумі 46 325 дол. США, що за курсом НБУ становило 233 941, 25 грн., строком до 12 жовтня 2014 року, а останній передав в заставу банку рухоме майно – автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 23-39, 41).
Одночасно у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АТ "УкрСиббанк" і відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов’язання і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником. У порушення умов договору позичальник та поручитель не виконали зобов’язання за кредитним договором (а.с. 40).
12 вересня 2009 року позичальнику та поручителю були направлені письмові вимоги про дострокове повернення кредиту, які отримані 17 вересня 2009 року, що підтверджується поштовими повідомленнями, але своїх зобов’язань за договорами вони не виконали (а.с. 42-46).
Станом на 16 листопада 2009 року заборгованість складає 49 485, 14 дол. США, що курсом НБУ становить 395 683, 24 грн., які складаються з:
за основним боргом та простроченим кредитом – 40 259, 99 дол. США, що за курсом НБУ становить 321 918, 88 грн.,
по строковим та простроченим процентам за користування кредитом – 7 771, 15 дол. США, що за курсом НБУ становить 62 138, 12 грн.,
суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 822, 54 дол. США, що за курсом НБУ становить 6 577, 02 грн.,
суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 631, 46 дол. США, що за курсом НБУ становить 5 049, 22 грн. (а.с. 14-22).
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позичальник, відповідач ОСОБА_5, та поручитель, відповідачка ОСОБА_3, не виконали взяті на себе зобов’язання за кредитним договором і за договором поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.
Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 49 485, 14 дол. США, що курсом НБУ становить 395 683, 24 грн., солідарно.
Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог, суд першої інстанції правильно виходив, що ні в зустрічній позовній заяві, ні в судовому засіданні відповідачкою ОСОБА_3 не наведено обставин, які породжують передбачені законом підстави для визнання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу і договору поруки недійсними.
Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.
Твердження відповідачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки суд безпідставно не врахував, що оспорювані
договори є незаконними, у тому числі не відповідають вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", є неспроможними, оскільки між сторонам у справі виникли договірні правовідносини, які регулюються відповідними положеннями ЦК України, а не вказаним законом.
Також помилковими є посилання відповідачки ОСОБА_6 на те, що договори є незаконними, оскільки вони укладені без письмової згоди одного з подружжя щодо укладення оспорюваних договорів.
Правила, які встановлені ст. 65 ЦК України щодо письмової згоди одного з подружжя при укладенні договорів, стосуються щодо розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, і не застосовуються до випадків укладення кредитних договорів.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення по суті зустрічних позовних вимог немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
Р.Д. Громік