АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Плавич С.В.,
за участю: позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, Приватне підприємство "Алекс 17-26" про стягнення авансу, неустойки та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
30 липня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення завдатку, збитків та моральної шкоди, обґрунтовуючи вимоги тим, що 20 вересня 2006 року він при посередництві представника Приватного підприємства "Алекс 17-26", - Манзи Неллі Володимирівни, уклав з відповідачкою ОСОБА_3 угоду № 1 про намір укласти договір купівлі-продажу ј частки житлового будинку № 38/59-а по вул. Горизонтальній / Комінтерна в м. Одесі за 32 000 дол. США, згодом за 35 000 дол. США, спочатку до 01 квітня 2007 року, а остаточно до 01 липня 2008 року. Згідно домовленості в рахунок сплати вартості частки будинку 20 вересня 2006 року він надав відповідачці у якості завдатку 17 500 грн., що за курсом НБУ було еквівалентно 3 500 дол. США, 27 жовтня 2006 року - 7 500 грн., що за курсом НБУ було еквівалентно 1 500 дол. США, 07 травня 2007 року - 4 000 грн., що за курсом НБУ було еквівалентно 800 дол. США, та 14 травня 2007 року - 1 250 грн., що за курсом НБУ було еквівалентного 250 дол. США, а всього надав 6 050 дол. США, що на той час за курсом НБУ складало 30 250 грн. Однак відповідачка ОСОБА_3 ухиляється від оформлення договору купівлі-продажу частки будинку нотаріально, не прийняла відповідні дії для скасування арешту, накладеного ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2002 року, та відмовляється від повернення завдатку в розмірі 60 500 грн. Тому він вважає, що йому завдані збитки, які складаються з витрат в сумі 2 500 грн., які він сплатив на надання інформаційних послуг ПП "Алекс 17-26" при укладанні угоди № 1 про намір укласти
договір купівлі-продажу частки Будинку і витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн., а також моральна шкода в розмірі 50 000 грн.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 11, 16, 22, 23, 509, 510, 524, 525-527, 530, 546-548, 570, 571, 610, 611, 614, 615 ЦК України, позивач ОСОБА_2 просив суд позов задовольнити.
Під час розгляду справи, у березні 2010 року, позивач ОСОБА_2 уточнив вимоги і, посилаючись на вказані вище підстави, просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на його користь аванс в розмірі 48 339, 50 грн., що за курсом НБУ еквівалентно 6 050 дол. США, неустойку у формі штрафу за повідомлення неправдивих відомостей щодо знаходження частки будинку під арештом, в розмірі 27 965 грн., що за курсом НБУ еквівалентно 3 500 дол. США, збитки в розмір 7 500 грн. (2 500 грн. + 5 000 грн.), моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. та судові витрати (а.с. 199).
Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечувала і в своїх поясненнях зазначала, що угода № 1 про намір укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна була укладена у простій письмовій формі, тому вона вважається нікчемною на підставі ч. 1 ст. 220 ЦК України. Основний договір купівлі-продажу майна не був укладений не з її вини. Так, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2007 року арешт, накладений на частку будинку, був скасований. 20 вересня 2006 року вона уклала з ПП "Алекс 17-26" договір про надання інформаційно-посередницьких послуг, відповідно до якого підприємство зобов’язалося підготовити документи для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, на якій розташована ј частка житлового будинку. Відповідно до п. 3 вказаного договору вона сплатила підприємству винагороду в сумі 15 000 грн. за підготовку документів, але до теперішнього часу державний акт не готовий. Таким чином, провина з її боку відсутня, немає підстав і для відшкодування позивачу збитків та моральної шкоди (а.с. 30-33).
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_2 задоволено частково, Суд стягнув з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача аванс в розмірі 48 339, 50 грн., неустойку в розмірі 27 965 грн., матеріальні збитки та судові витрати в сумі 7 581 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суд порушив норми процесуального і матеріального права.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити у зв’язку з безпідставністю її доводів.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3, пояснення на апеляцію позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_3 не виконала взяті на себе зобов’язання за угодою про намір укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна в строк та на умовах, що передбачені договором. Тому з неї на користь позивача підлягає стягненню аванс в розмірі 48 339, 50 грн., неустойка в розмірі 27 965 грн., матеріальні збитки і судові витрати в сумі 7 581 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися в повному обсязі неможливо, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставина справи та судом порушені норми матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 вересня 2006 року позивач ОСОБА_2 при посередництві представника Приватного підприємства "Алекс 17-26", - Манзи Неллі Володимирівни, уклав з відповідачкою ОСОБА_3 угоду № 1 про намір укласти договір купівлі-продажу ј частки житлового будинку № 38/59-а по вул. Горизонтальній / Комінтерна в м. Одесі за 32 000 дол. США, потім за 35 000 дол. США (а.с. 6).
Згідно домовленості в рахунок сплати вартості частки будинку 20 вересня 2006 року він надав відповідачці аванс в сумі 17 500 грн., що за курсом НБУ було еквівалентно 3 500 дол. США, 27 жовтня 2006 року - 7 500 грн., що за курсом НБУ було еквівалентно 1 500 дол. США, 07 травня 2007 року - 4 000 грн., що за курсом НБУ було еквівалентно 800 дол. США, та 14 травня 2007 року - 1 250 грн., що за курсом НБУ було еквівалентно 250 дол. США, а всього надав 6 050 дол. США (а.с. 7-10).
Строк укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна неодноразово продовжувався, останній строк був визначений до 01 липня 2008 року (а.с. 11).
Але договір укладений не був і відповідачка ОСОБА_3 відмовляється від повернення авансу.
Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачка ОСОБА_3 зобов’язана повернути позивачу аванс в сумі 6 050 дол. США, що за курсом НБУ на момент апеляційного розгляду справи становить 48 024, 90 грн. (6 050 дол. США х 793, 80 грн. : 100).
Не погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачка ОСОБА_3 має бути притягнута до цивільно-правової відповідальності у виді штрафу за неповідомлення на момент укладання угоди № 1 про знаходження частки будинку під арештом за таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Дійсно п. 1.5 Угоди № 1 про намір укласти договір-купівлі продажу нерухомого майна від 20 вересня 2006 року передбачена відповідальність у виді штрафу в розмірі, указаному в п. 3 даної угоди, за неправдиві відомості, у тому числі, щодо знаходження майна під арештом (а.с. 6зв.).
Однак у порушення положень ст. ст. 212, 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції не врахував обставини, які були наведені відповідачкою ОСОБА_3 у запереченнях проти позову, та не дав належної оцінки доказам, наданим нею, у підтвердження вказаних обставин.
Так, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2007 року арешт, накладений на частку будинку, за заявою відповідачки ОСОБА_3 був скасований (а.с. 14).
20 вересня 2006 року між ПП "Алекс 17-26" та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір про надання інформаційно-посередницьких послуг, відповідно до якого підприємство зобов’язалося підготовити документи для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, на якій розташована ј частка житлового будинку (а.с. 55).
Відповідно до п. 3 вказаного договору вона сплатила підприємству за надання вказаних послуг винагороду в сумі 15 000 грн., але до теперішнього часу державний акт не готов.
Таким чином, договір купівлі-продажу частки будинку не був укладений не з вини відповідачки ОСОБА_3
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що законних підстав для застосування до відповідачки ОСОБА_3 відповідальності у виді штрафу немає.
Також не погоджується колегія суддів із стягненням з відповідачки збитків в сумі 2 500 грн., оскільки вказану суму позивач ОСОБА_2 сплатив ПП "Алекс 17-26" за надання інформаційно-посередницьких послуг за договором від 20 вересня 2006 року (а.с. 12).
Вимоги позивача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій відповідачки ОСОБА_3, задоволенню не підлягають, оскільки між сторони виникли зобов'язальні правовідносини і угодою № 1 про намір укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20 вересня 2006 року відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення зобов’язання не передбачено.
Тому суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення частини 1 ст. 1167 ЦК України.
Не підтверджені документально в повному обсязі і витрати позивача ОСОБА_2 на правову допомогу в сумі 5 000 грн.
З урахуванням складності справи, тривалості її розгляду та задоволенням позову частково, колегія суддів вважає, що розмір вказаних витрат становить 500 грн.
Отже, вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково в частині повернення авансу в розмірі 48 024, 90 грн. і відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 500 грн.
В решті позову слід відмовити.
В іншій частині доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3 є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального права і матеріального права, а саме, ст. ст. 212, 214, 215 ЦПК України, та ст. ст. 220, 1167 ЦК України, у відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
в и р и ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2010 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аванс в розмірі 48 024, 90 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 500 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
Р.Д. Громік